Зазвичай усі лають тести, закидаючи їм те, що вони мовляв відучують дітей вдумливо читати, бо своєю формою підштовхують їх до тупого вгадування.  Але не із одних недоліків зіткані тести, особливо, якщо ними користуватись як навчально-тренувальним ресурсом. Ми почасти забуваємо, що кількість уроків, на яких має здійснюватись тематичне оцінювання, повинно бути у рази меншим за кількість уроків, на яких учні до атестацій готуються. Шкода, але більшість наших шкільних вчителів зрозуміли введення принципу тематичного оцінювання надто прямолінійно - як обов'язкову вимогу з кожної теми оцінити кожного учня. Відтак, опинившись у цейтноті, вчителі сприйняли тестування з пропонованими варіантами відповідей, як «палочку-виручалочку», і в результаті отримали освітянський варіант прісно відомого: «Хотіли як краще, а вийшло як завжди». Натомість, тематичне оцінювання якраз і вводилося для того, щоб звільнити навчальний процес від надмірного оціночного валу у вигляді поточних оцінок. Особливо примітивним є винесення на тематичне оцінювання окремої  теми у старшій школі. Адже на кожну з них рідко відводиться більше 2-х годин. По-справжньому сучасне тематичне оцінювання  рівня компетентності старшокласників передбачає солідні письмові роботи з вправами/питаннями тощо з декількох споріднених тем.     

Саме на фоні засилля тестових форм оцінювання відома проблема того, що сучасні учні стали мало читати набула особливого акценту. Для уважних шкільних педагогів вже не дивина, що зазвичай випускник основної школи (9-й клас)читати-писати вміє, але змісту прочитаного не уявляє та не розуміє, а щоб описав наявне, то й годі сподіватись. Більше того, експрес-тести з учнями 10-х та 11-х класів показують, що вміння розповісти тільки-но прочитане у них з роками не покращується, а навпаки стає ще проблемнішим.

«Добрим» окозамилювачем цьому стало ще й широке використання електронних презентацій, коли зміст слайдів не пояснюється, поглиблюється чи розширюється, а просто зчитується з екрана. Навіть прості питання до тільки-но зачитаного вводять «доповідача» у ступор.

Якщо ми не байдужі до результатів своєї діяльності, то має постати питання: «Як з цим бути?» Хоча можна й далі просто «проходити програму», тобто триматись принципу «моя хата скраю, я нічого не знаю». Більше того, навіть заспокоювати власне сумління афоризмами від видатних. Наприклад: «Я часто каюсь у тому, що говорив, але рідко шкодую про те, що мовчав» ( Абу-ль-Фарадж). Втім, якщо рядовий вчитель ще може й «помовчати», то технологічне «мовчання» завуча чи директора школи – це як ігнорування посадових обов'язків. Школа ж бо існує не просто, щоб проводились уроки, а задля досягнення якісної освітньої підготовленості своїх випускників.

ПОШУК

Є сенс відштовхнутися від відомого: щоб навчитися плавати треба плавати, щоб навчитися розмовляти іноземною треба нею розмовляти, щоб навчитися водити авто треба сідати за кермо та їхати. Аналогічно: щоб розуміти наукові тексти не достатньо їх копіювати (візуально чи письмово) – потрібно їхній зміст ОПРАЦЬОВУВАТИ. До речі, дехто усвідомивши якими слабкими є мовні вміння учнів традиційної школи, намагаються змусити відомі своєю ефективністю ліцеї відкривати класи середньої чи навіть молодшої ланки. Такі прямолобі дії здатні лише спотворити саме поняття ліцею і на десятиліття загальмувати формування справжньої профільної освіти старшокласника через адекватну його віку та схильностям ліцейську мережу. 

Дуже важливим є розуміння, що навчально-розвивальна ефективність опрацювання наукових текстів стає можливою лише за умови її системного впровадження. Ініціативи окремих вчителів-новаторів не буде достатньо, бо епізодичне не здатне творити системне. Треба, щоб певні навчальні процедури повторювались під час вивчення майже всіх предметів. Це як, приміром, запровадження так званних предметних диктантів під час вивчення фізики, хімії, математики тощо, котрі дозволяють вчителю тримати «руку на пульсі» щодо засвоєння формальних базових понять.  Приклад багаторічної роботи по адаптації школярів до майбутньої болонської системи вчителями нашого ліцею підтверджує її ефективність щодо покращення рівня розуміння учнями змісту наукової інформації. Більше того, вчителі-мовники помітили, що учні стали краще розуміти й літературні тексти. Як-то кажуть: «А, то! Хто б сумнівався, адже кількість завжди переходить у нову якість».

ТЕХНОЛОГІЯ

Для формування необхідного рівня розуміння учнями описових текстів ми зробили наступне:

- доповнили перелік обов'язкових для усіх (крім інформатики та фізкультури) видів атестації  семестровою оцінкою за роботи на додатковий «болонський бал». Така атестація стала елементом заохочення учнів до самостійної роботи над базовим програмним матеріалом у присутності вчителя та з допомогою вчителя.  Мова не йде про самостійні роботи учнів вдома чи прямолінійне конспектування ними тих чи інших текстів.

- враховували, що офіційна семестрова оцінка рівня навчальної компетентності учня ліцею з того чи іншого предмета визначається:

а) плановими тематичними атестаціями щодо вміння учня застосовувати програмні знання;

б) додатковим середнім балом (у деяких учителів) за серію самостійних робіт, які також проводяться у режимі, що виключає як консультації по ходу їх виконання, так і спроби списати;

- підняли мотивацію учнів до осмисленого опрацювання програмної інформації додавши у розрахунок загальної середньої ще й підсумковий за семестр «болонський бал».

У назву закладено поняття «Болонського освітнього контексту» як того тренду, котрий підтримує  різні форми самостійності студентів, викладачів та горизонтально узгоджену автономію університетів. Ми виходили з того, що більшості старшокласників доведеться як в університетах, так і в інших нішах самостійно розбиратися в інструкціях та кресленнях, схемах та сценаріях тощо.

Під час заняття, яке сплановано як робота на «болонський бал» учень залучає усі доступні йому джерела інформації (конспект, підручник, інтернет тощо) та, головне, вчасну консультацію самого вчителя. Акцент ставиться на розвиток задатків учня до пошуку йому необхідного у різних джерелах стандартної програмної інформації заради формування  власного інтелектуального продукту, а не простої копії тексту. До того ж гарно спрацьовує принцип неперервної освіти: протягом семестру учні живуть не тільки «від сесії до сесії», а й постійно опрацьовують програмним базовий матеріал під опікою вчителя. Таке привчає й самого вчителя не тільки добре пояснювати теорію, демонструвати  алгоритми виконання завдань та оцінювати, а й забезпечувати індивідуальний супровід кожного окремого учня.

Залікові роботи, що є елементами «болонського балу» виконуються на окремих подвійних папірцях з тим, щоб ті учні, котрі не встигли завершити роботу чи пропустили її з різних причин, виконуючи за бажанням завдання вдома, не мали змоги просто списувати в інших учнів. Комплекти робіт з оцінками «залік/незалік» чи на певний бал здаються на підшивку у порядку, що розповсюджується для всіх  аудиторних тематичних атестацій. Тобто визначальні для учнів результати їхньої діяльності «належать» не окремим вчителям, а ліцею загалом. Так завжди учень може проапелювати оцінку, а адміністрація  контролювати рівень об'єктивності оцінювання учнів з боку вчителів. Учень має право доопрацювати «незалікову» роботу самостійно чи з допомогою вчителя під час планових консультацій останнього. Після визначення семестрової оцінки, пропущені роботи на «болонський бал» вже не приймаються. Учителям тих предметів, котрі мають значну кількість класів однієї паралелі (чотири і більше) доцільно ув'язати всі свої програмні практичні роботи саме у комплекс «болонського балу», бо так отримуються посильні умови для перевірки стандартизованих практичних робіт. Можна широко використовувати електронні носії інформації та її обробку і фінальну подачу вчителю на перевірку також  в електронній версії.

У цій статті надається саме один з таких зразків учнівської роботи. Крім того, він не лише іллюструє цю розповідь, а й може бути двоякокорисним прикладом для зацікавленої вчительської громади.

По-перше, таким поєднанням вивчення теорії у супроводі з тестовими питаннями до неї, що містять особливі варіанти відповіді   можна не тільки розвивати творчі задатки учнів, а й у рази підняти потенціал уважного прочитування теорії. Варіанти відповіді є особливими тому, що всі вони у інтеактивному електронному форматі – при натисканні на невірну відповідь учень знову повертається до попередньо прочитаного, щоб знову читати, але більш уважно. Якщо відповідь дана правильна, то перед учнем з'являється наступний розділ теорії.

По-друге, може це буде імпульсом до того, що хтось з нас взагалі візьметься за створення таких навчально-тренувальних інтерактивних підручників для наших учнів, у якому ТЕСТИ замість притчею у язицех були не тільки органічним додатком для співпраці вчителя і учня у класі, а й бажаним для учня засобом для самоосвітньої роботи.  

Ось матеріал, що учень 11-го класу самостійно підготував у класі використовуючи то підручник, то Інтернет-сторінки та власну творчу жилку. Вчитель лише дещо на його прохання підказував йому по ходу його роботи.  За цю роботу отримав не лише оцінку «12», а й особливу похвалу.

Юрченко Юрій

Робота на болонський (накопичувальний)  бал

Прикладні питання геометричної оптики

(навчально-тренувальний конспект)

 Як користуватись конспектом

Кожна частина матеріалу містить тестове питання до її змісту з варіантами відповідей на нього. Одна з них вірна, а три інші провокативно наближені до вірної, але не правильні. Всі вони подані у так виділеному форматі.  Треба натиснути клавішу Ctrlі, не відпускаючи її, клацнути по змісту вибраної відповіді. Якщо вона вибрана неправильно, то автоматично учень відсилається знову до тільки-но прочитаної теорії, а якщо правильно, то «прямує» далі до наступного розділу теорії теми.

Примітка. Вибрати варіант натиску на всі послідовно, щоб не повертатися назад – це у навчально-підготовчій фазі робити для самого себе (любимого) те ж саме, що купити білет і назло кондуктору піти пішки.

Зміст

 Око. Кут зору. 3

- Коли людина задумується, здається, що вона дивиться ніби вдалину. Пояснити, чому.3

 Оптичні прилади. 4

-     Завдяки чому телескоп дає змогу спостерігати навіть дуже слабкі джерела світла? 4

 Аберації5

- Яким чином аберації впливають на якість зображень?. 5

- З чим головним чином пов’язані аберації світла різних кольорів?. 6

 Роздільна здатність оптичних приладів. 6

- Як можна підвищити роздільну здатність телескопа?. 6

 Фотометричні величини. 6

- У чому виявляється відмінність енергетичних та фотометричних величин?. 6

 Світловий потік. Сила світла. 6

- Чому досить часто джерело світла приймається за точкове?. 6

 Освітленість. Закони освітленості6

- Чому освітленість зменшується зі збільшенням відстані?. 6

 Яскравість. 6

- Чому яскравість Сонця вранці та ввечері значно менша, ніж опівдні?

Теоретичний матеріал

·Око. Кут зору 

Око (лат. oculus) — парний сенсорний орган (орган зорової системи) людини і тварин, що володіє здатністю сприймати електромагнітне випромінювання в видимому діапазоні довжин хвиль і забезпечує функцію зору. Крізь очі надходить ≈ 90% інформації з навколишнього світу - cite_note-1.

Око міститься в очній ямці черепа (орбіті). Воно складається з двох частин: очного яблука і допоміжного апарата ока. Очне яблуко має кулясту форму, що дозволяє йому рухатись у межах очної ямки.

Акомодація — пристосування ока до чіткого бачення предметів, що розміщені на різній відстані від нього. Відбувається шляхом зміни форми кришталика або його відстані до сітківки.

Якщо людина дивиться на досить віддалені предмети, в око потрапляють паралельні промені — у цьому випадку око найкраще розслаблене. (Зауважте, що, замислившись, людина дивиться ніби вдалину!) Чим ближче розташований предмет, тим сильніше напружується око. Найменшу відстань, на якій око бачить предмет, практично не напружуючись, називають відстанню найкращого зору. Для людей із нормальним зором ця відстань дорівнює приблизно 25 см. Саме на такій відстані людина з добрим зором читає книжку. 

Кут зору – кут, утворений променями, що виходять з країв предмета і сприймаються оком; для певного предмета к. з. є тим меншим, чим більша віддаль до нього.

Тестування

1. Коли людина задумується, здається, що вона дивиться ніби вдалину. Пояснити, чому.

а) За таких умов зіниця ока звужується, сприймає менше світла, бо мозок спрямований на обробку інформації (адже людина думає);

b) За таких умов око найкраще розслаблене;

c) За таких умов людині ніхто не заважає, бо мозок не сприймає зовнішні потоки інформації;

d) За таких умов її погляд не фокусується на окремому предметі.

Повернутися до змісту

·Оптичні прилади

• Лупа – збиральна лінза з певною фокусною відстанню. Лупа створює уявне, пряме і збільшене зображення, розташоване перед лупою. Збільшення, яке дає лупа, визначається формулою:

• Мікроскоп(оптичний) – прилад, призначений для дослідження дрібних об’єктів. Він складається з двох основних оптичних систем: об’єктивна і окулярна. Об’єктив створює збільшене зображення, а окуляр збільшує кут зору на це зображення. Збільшення мікроскопа 

або, де  - відстань між фокусами об'єктива і окуляра, - фокусні відстані об'єктива і окуляра відповідно.  

• Телескопи. Конструктивно оптичний телескоп являє собою трубу (суцільну, каркасну або фермову), встановлену на монтуванні. Оптична система телескопа складається з декількох оптичних елементів (лінз, дзеркал). Телескопи, побудовані на основі лінзової оптичної системи (діоптричної), називають рефракторами. Телескопи із дзеркальною (катоптичною) системою називають рефлекторами. Телескопи, що мають змішану оптичну систему (дзеркально-лінзову) називають катадіоптричними. До останніх, зокрема, належать телескопи Кассегрена (1672), Річі-Кретьєна (1922–1928), Шмідта (1930), Максутова (1941).

Тестування

1. Завдяки чому телескоп дає змогу спостерігати навіть дуже слабкі джерела світла?

a) Об'єктив «виділяє» їх на фоні інших тіл, що не є джерелами світла;

b) Об'єктив збільшує світлові промені, що надходять від цих тіл;

с) Об'єктив збирає широкий пучок променів

d) Об'єктив збільшує ці джерела світла. 

Повернутися до змісту

·Аберації

Аберація (лат. aberratio — відхилення) — дефект, похибка зображення в оптичних системах. Аберація оптичних систем проявляється в тому, що зображення втрачають чіткість і не точно відповідають зображуваним об'єктам.,

Найпоширенішими є геометричні аберації:

• сферична аберація — дефект зображення, при якому промені, що проходять поблизу оптичної осі системи і промені, що проходять на віддалі від оптичної осі не збираються в одну точку; 
• кома — аберація, що виникає при косому проходженні променів через оптичну систему; 
• астигматизм — виникає при проходженні через систему хвилі із сферичним хвильовим фронтом, у випадку, коли пучки променів з однієї точки не перетинаються в одній точці а розташовуються в двох взаємно перпендикулярних відрізках;
• дисторсія — аберація, що призводить до геометричної невідповідності між об'єктом та його зображенням.

Також до аберацій відносять кривизну поля зображення. Поряд із геометричними існують інші види аберацій, такі як:

• хроматична аберація, пов'язана із різницею коефіцієнтів заломлення світла для світла різного кольору;  
• внаслідок хвильової природи світла виникає також дифракційна аберація — зображення монохроматичної світної точки, що лежить на осі системи, має вигляд світлої плями, оточеної концентричними кільцями, інтенсивність яких послідовно зменшується;
• термооптична аберація — виникає внаслідок неоднорідних температурних змін різних частин оптичного приладу. Виявляється в зміні розташування та розмірів зображення.

Оптичні системи можуть мати кілька різних типів аберацій одночасно. Усунення аберацій часто є дуже складною проблемою.
Дифракційні аберації усунути принципово неможливо і вони визначають теоретичну роздільну здатність оптичних приладів (наприклад, телескопів).

 Тестування

1. Яким чином аберації впливають на якість зображень?

a) Зображення стає більш розпливчастим;

b) Зображення втрачає контрастність;

с) Зменшується палітра кольорів у зображенні;

d) Зображення зміщується у певний бік.

2. З чим головним чином пов’язані аберації світла різних кольорів?

а) З відхиленням світла різних кольорів;

b) З різністю показника заломлення речовини;

с) З різними довжинами хвиль світлових променів різного кольору;

d) З нерівностями лінзи.

Повернутися до змісту

·Роздільна здатність оптичних приладів

Роздільна здатність (вирішуюча сила) оптичних приладів, характеризує здатність цих приладів давати роздільні зображення двох близьких один до одного точок об'єкту. Найменша лінійна або кутова відстань між двома крапками, починаючи з якої їх зображення зливаються, називається лінійною або кутовою межею дозволу. Щоб кількісно охарактеризувати роздільну здатність об’єктива оптичного приладу, використовують критерії Релея, який визначає мінімальну кутову відстань φ, за якої дві точки можна бачити роздільно,  деλ - довжина хвилі, - діаметр об’єктива. Приведені співвідношення справедливі лише для крапок, що знаходяться на осі ідеальної оптичної системи. Наявність аберації і погрішностей виготовлення збільшує розміри дифракційних плям і знижує Р. с. реальних систем, яка, крім того, зменшується у міру видалення від центру поля зору . Р. с. оптичного приладу R оп , в склад якого входять оптична система з Р. с. R ос і приймач світла (фотошар, катод електроннооптичного перетворювача і пр.) з Р. с. R п , визначається наближеною формулою.

Тестування

1. Як можна підвищити роздільну здатність телескопа?

a) Зменшити діаметр об'єктива;становити нову лінзу, яка має інші характеристики;

b) Встановити нову лінзу, яка має інші характеристики;

c) Зменшити довжину хвилі світла, за допомогою якої ведеться спостереження;

d) Увімкнути більше освітлення для більш чіткого бачення.

Повернутися до змісту

·Фотометричні величини

Розділ оптики, в якому розглядаються питання вимірювання енергії, що переноситься електромагнітними хвилями оптичного діапазону, називається фотометрією.

Тестування

1. У чому виявляється відмінність енергетичних та фотометричних величин?

a) Відмінність між ними лише умовна, загалом вони описують одне й те ж явище;

b) Енергетичні величини пов’язані лише з видимим випромінюванням;

с) Фотометричні величини – більш загальні поняття;

d) Фотометричні величини враховують зорові відчуття людини, на відміну від енергетичних.

      Повернутися до змісту

У зв’язку з особливостями ока кількісні характеристики світлових пучків оцінюються не за енергією, яку вони переносять, а за зоровим відчуттям. Записане співвідношення називають законом зворотних квадратів:

Він вимірюється у ватах. Якщо відстань від джерела світла до поверхні досить велика порівняно з розмірами самого джерела , то його можна вважати точковим. Для характеристики інтенсивності світла з урахуванням його здатності викликати зорове відчуття вводиться величина Ф, яку називають світловим потоком.

Основною характеристикою джерела  світла є сила світла.

 Тестування

1. Чому досить часто джерело світла приймається за точкове?

a) Вони знаходяться досить далеко;

b) Світловий потік розподілений рівномірно в усіх напрямах;

с) Його геометричними параметрами можна знехтувати;

d) Точкові джерела випускають лише певний вид випромінювання.

Повернутися до змісту

·Освітленість. Закони освітленості

Закони освітленості

1. З віддаленням джерела освітленість зменшується обернено пропорційно квадрату відстані.

2. Освітленість, яку створюють кілька джерел світла в деякій точці поверхні, дорівнює сумі освітленостей, створюваних кожним джерелом окремо.

Тестування

1. Чому освітленість зменшується зі збільшенням відстані?

a) Промені світла падають під більшим кутом;

b) Освітленість цього джерела нівелюється освітленістю ближчого джерела;

с) Сили взаємодії між тілом сприйняття й джерелом світла зменшується;

d) Промені більше розсіюються при проходженні довшої відстані.

Повернутися до змісту

· Яскравість

  Яскравість деяких джерел світла:

Тестування

1. Чому яскравість Сонця вранці та ввечері значно менша, ніж опівдні?

а) Опівдні менша світна поверхня;

b) Опівдні світлова хвиля має більшу довжину;

с) До Землі доходить менша кількість променів вранці та ввечері;

d) Опівдні промені проходять меншу відстань.

Повернутися до змісту

РИЗИКИ

Мова про ризики від намагання триматися й надалі традиційної шкільної моделі, котрі з'являються під впливом вікових особливостей старшокласників. Колись замкненість системи освіти Радянського Союзу відповідала сутності самої політичної «конструкції», за якої ні для населення, ні для країни в цілому не було великою бідою невизнання радянських дипломів у світі. Окремі спеціалісти фізико-математичного та природничого профілю й так високо поціновувались будь-де, бо проходили «атестацію» військо-промисловим комплексом. Але часи змінилися і відтепер Україна вже не може дозволити собі самозамкненості чи на зв'язки лише з Росією. Тому-то й виникла практична  потреба долучитись до болонського процесу. Зміст навчальних програм та форми їх опрацювання, рівень практичних умінь та об'єктивність атестацій випускників ВНЗ мають відповідали сучасним загальносвітовим стандартам, у яких до речі не має місця списуванню чи плагіату. І не тести як такі є причиною проблем вмотивованості учнів та студентів до справдньої освітньо-підготовчої діяльності.   

Є великий сенс так розуміти справу так, що буде нечесним ігнорувати реалії майбутнього життя своїх випускників і не готувати їх до того. Тому, наприклад, наш колектив запровадив навчальну роботу на «болонський бал» як системну – так працюють всі вчителі-предметники. Було враховано, що наш вчительський загал й так  достатньо вкладає себе у те, щоб тримати учнів веденими та скерованими фронтально. У той же час міцні практичні вміння без певної самодостатності одним лише копіюванням готових думок не сформувати. Вчителі мають «витягти зі схованки» особи учня вміння думати самостійно, що так добре відповідає сенсу слова «ви-ховання». До речі, це принципово відрізняється від сутності російського варіанту – «воспитания», яке передбачає патерналіське постійне підгодовування (питание). З появою у  вчителя ще й функцій консультанта учні пізнають біблейське: «Стукайте і вам відчинять» та смак до командної діяльності – досить вчителю привчити учнів консультуватись не тільки у нього, а й у друзів по класу.  Такі підходи стають дуже доречними у підготовці до ЗНО, бо все краще запам'ятовується, коли прописуєься осмислено. Тобто, завдання мають орієнтувати, наприклад, на те, щоб скласти порівняльну таблицю, виділити окремо явища, окремо характеристики, намалювати «дерево» явища, яке відображає його структуровані параметри, встановити  відповідності, послідовності, протиріччя, підготувати інтерактивний електронний варіант теорії чи просто оригінальний, тобто відмінний від підручника її конспект тощо. Ви б бачили до чого тільки не додумуються учні, щоб виконати ось цю конкретну вимогу – конспект має бути оригінальним за формою. Все це стає полем творчості кожного вчителя і слугує ще й засобом його професійного саморозвитку та зростання. Зміни на краще у носіїв базового рівня неминуче призведуть до змін на краще для України в цілому, чого так хотілось би.

Бєлий Володимир – спеціально для порталу «Освітня політика».

І. Стаття публікується в авторській редакції