Впровадження зовнішнього незалежного оцінювання було чи не єдиною успішною реформою загальнодержавного рівня в Україні. Довіра до ЗНО залишається на стабільно високому рівні. Ми отримали пласт об’єктивної та важливої інформації про досягнення випускників старшої школи. Питання адекватного використання цієї інформації — тема окремої розмови. На жаль, такої інформації про початкову (І ступеня) чи про основну (ІІ ступеня) школу в Україні ми не маємо (існуюча державна підсумкова атестація нам її не дає). 

Проблема існуючої зараз державної підсумкової атестації (ДПА) в тому, що, по-перше, це — внутрішній екзамен. Його повністю адмініструє школа, в якій учень навчається. По-друге, збірники завдань відкриті. Відповіді до них масово тиражуються в різних форматах, включаючи ті, які відверто призначені для списування. По-третє, відсутні узагальнені дані та результати чи наукові дослідження про ДПА, збирати і проводити які немає сенсу в силу перших двох причин. Отже, якщо хочемо мати достовірну інформацію про те, що діється в школі, то ДПА слід проводити у форматі зовнішнього оцінювання, про який власне і йтиметься далі. «Однак можемо говорити про початок суттєвих змін у житті нашого народу — змін, які повинні привести до повної нормалізації суспільного життя. Дехто вважає, що позитивні перетворення настануть тільки тоді, коли все заспокоїться. Безумовно, можна чекати, але, на думку автора цих рядків, це означало б згаяти час» (Любомир Гузар). Тож не гаймо часу. 

Чому польський досвід?

За прототип пропоную взяти польську систему зовнішнього оцінювання. З багатьох різних причин. Найперше — це позитивний досвід. Після проведеної у 2005-му році реформи системи освіти Польща суттєво покращила свої показники у міжнародному дослідженні PISA. На думку тогочасного міністра освіти Польщі Катажини Халь, важливу роль у цьому відіграла і нова система оцінювання. Україна і Польща близькі за розмірами, кількістю населення і, відповідно, учнів, за структурою інституцій зовнішнього оцінювання, за багатьма іншими освітянськими (і не тільки освітянськими) показниками. Важливо і те, що польські освітяни відкрито і охоче діляться своїм досвідом. Та й чи варто придумувати «український велосипед оцінювання»?

Візія нової системи зовнішнього оцінювання

Схема відображає актуальну систему навчальних закладів та екзаменів в Україні. Зміни пропоную внести не в схему, а в підходи до проведення екзаменів, які слід проводити як зовнішні і за закритими (невідомими наперед) завданнями.

Які ж екзамени?

Для початкової школи пропоную три обов’язкових іспити: українська мова, математика, іноземна мова. Ще один обов’язковий екзамен для шкіл, які проводять навчання не українською мовою — саме з цієї мови. У порівнянні з нинішнім ДПА з’являється іноземна мова, яку тепер вже вивчають з першого класу, і для якої цілком закономірно та важливо провести екзамен.

Для основної школи пропоную п’ять обов’язкових іспитів: українська мова, математика, іноземна мова та два комплексних екзамени: гуманітарний та природничий. Це дасть змогу охопити фактично всі предмети, що вивчаються в школі. Ще один іспит — з мови навчання — для шкіл, які проводять навчання не українською мовою. 

Для старшої школи — три обов’язкових іспити: українська мова та література, математика, іноземна мова та можливість вибрати ще 2-3-4 додаткових з переліку основних предметів, що вивчають у школі. Плюс (традиційно) іспит з мови навчання — для шкіл, які проводять навчання не українською мовою.

Комплекс екзаменів у такому форматі дасть фактичний загальнодержавний «зріз» на трьох рівнях навчання з трьох предметів у середній школі, що в майбутньому дасть змогу відстежувати прогрес у навчанні окремих учнів, класів чи шкіл.

Процедури

В старшій школі варто зберегти процедури ЗНО. За одним винятком. Школа видає атестат про закінчення школи, а атестатом про здобуття повної загальної середньої освіти є Сертифікат ЗНО. Щоб отримування середньої освіти стало здобуванням, варто встановити поріг набраних балів з обов’язкових предметів: наприклад, 20% від максимальної кількості набраних балів. Хто поріг переступив, той середню освіту здобув і може думати про вищу. 

В початковій та основній школі пропоную втілити на екзаменах «полегшений» варіант ЗНО. Екзамен проводити в «рідній» школі учня. Хоча варто запровадити межу мінімальної кількості учнів, для яких в школі відкривають екзаменаційний пункт — наприклад, 20 учнів. Якщо учнів менше, то їх везуть в освітній округ. За проведення іспиту повністю відповідає директор школи. В кожній аудиторії повинен бути присутній інструктор, який не є працівником даної школи, і вчитель школи, який не є фахівцем з предмету екзамену та не є вчителем даних учнів. Екзамен проводиться письмово, за однаковими для всієї країни завданнями, в один і той самий час. Завдання наперед невідомі. 

Перевірку закодованих робіт здійснюють спеціально навчені екзаменатори за єдиними в країні критеріями. Перевірка відбувається не в районі, в якому учень навчається. 

Очікувані результати

1. Ми отримаємо величезний пласт об’єктивних даних, за яким можна буде оцінити, що ж насправді діється в наших школах. Через кілька років з’явиться можливість застосовувати до оцінювання роботи навчальних закладів додану освітню вартість — сучасний інструмент вимірювання якості освіти.

2. Ми отримаємо хороший стимул учіння та навчання. Я не знаю кращої мотивації, ніж екзамен: «Що перевіряють, те й вчать». Важливо, що є обов’язкові екзамени на кожному рівні навчання (українська мова, математика, іноземна мова, мова навчання) і вони мають відображати цінності, державну політику та напрям руху України. Патетично, але по суті.

3. Ми проведемо перепідготовку величезної кількості освітян у галузі сучасного оцінювання. В екзаменах після початкової та основної школи повинні бути завдання з розгорнутою відповіддю з усіх предметів. Це буде вимагати великої кількості екзаменаторів (у Польщі, для прикладу, у перевірці задіяно близько половини всіх вчителів). З іншого боку, це дасть сильний зворотній вплив. Вчитель, який бачить, що і як перевіряють, зовсім по-іншому ставиться до того, чого і як навчати. Екзамени стануть швидким і дієвим інструментом впливу на школу як через зміст та результати екзаменів, так і через широке залучення вчителів до перевірки. 

4. Очевидно, що це потребує значних затрат. Досвід цієї ж Польщі показує, що на розвиток людського капіталу Європа готова витрачати (і витрачає) чималі гроші. Програма так і називається — «Людський капітал».

Правова база

Законодавство потрібно змінювати. Почати з Конституції. Забрати зі статті 53 положення про обов’язковість повної загальної середньої освіти. Давайте себе не дурити. Ми можемо заставити учня відбути 11 років у школі. Ми видаємо йому атестат. А чи одиниці та двійки в тому атестаті підтверджують, що його власник має повну загальну освіту? В Україні — так. Це нормально? Ні. Повертаюся до пропозиції: школа видає атестат про закінчення школи, а підтвердженням здобуття повної загальної середньої освіти є Сертифікат ЗНО. А в Конституції можна прописати обов’язковість стаціонарного навчання до 17-го чи 18-го року життя. Це буде чесніше.

На схемі добре видно «затиснутість» старшої школи. Хтось може пояснити, чому навчання в основній школі триває п’ять років, а в старшій — два? Може доцільно все ж таки закінчити реформаторський перехід до дванадцятирічки? 

В законах про освіту, що створюються, в обов’язки учителів необхідно прописати участь у проведенні зовнішніх іспитів (у підготовці, адмініструванні, перевірці), обов’язково прописати, що входитиме в посадові обов’язки учителя, а за що будуть йому доплачувати додатково. 

Узаконити проведення зовнішніх екзаменів, узаконити існування інституцій, що їх організовують, статус працівників цих інституцій.

Дана стаття відображає лише штрихи до концепції зовнішнього оцінювання в Україні. Кожне положення потрібно детально обговорювати та розписувати. Існує позитивний польський досвід. Нормативно та законодавчо закріплений. Давайте цей досвід переймати. Не гаючи час. 

Вебографія

1. — Конституція України.

2. — Гузар Любомир, Правила суспільного життя, які маємо реалізувати в новій Україні.

3. — Закон Республіки Польща «Про систему освіти».

4. — Закон Республіки Польща «Карта вчителя».

                                               Андрій Миляник – заступник директора Львівського регіонального центру оцінювання якості освіти