Загальновідомо, що кожна професія – це певний вид трудової діяльності, здійснення якої потребує спеціальних знань, практичних навичок та переконань. Відповідно, професійна кваліфікація – це саме та сукупність цих знань, навичок та переконань, що визначає ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій обумовленої складності, у даному випадку – посадових обов’язків директора школи.

Нормативно-правова база

Міністерство освіти і науки України своїм наказом №665 від 01.06.2013р. «Про затвердження кваліфікаційних характеристик професій (посад) педагогічних та науково-педагогічних працівників навчальних закладів» визначило для посади директора ЗНЗ (школи, школи-інтернату, гімназії, ліцею, навчально-реабілітаційного центру тощо), код професії КП-1210.1, наступні завдання та обов’язки:

✔Здійснює згідно з чинним законодавством загальне керівництво загальноосвітнім навчальним закладом;

✔представляє заклад в державних органах та інших підприємствах, установах і організаціях; 

✔розпоряджається майном, коштами навчального закладу в установленому порядку;

✔відповідає за дотримання фінансової дисципліни  за наявності самостійної бухгалтерії та збереження матеріально-технічної бази закладу;

✔керує педагогічною радою; 

✔організовує методичне забезпечення навчально-виховного процесу,

✔затверджує календарні графіки навчального процесу, та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) правила внутрішнього розпорядку; інші внутрішні нормативні документи; 

✔здійснює проведення добору та розстановки кадрів; подає відповідному органу управління освітою пропозиції для призначення на посаду та звільнення з посади заступників керівника та інших педагогічних працівників державного та комунального загальноосвітнього навчального закладу;

✔подає на затвердження відповідному органу управління освітою  штатний розпис закладу; 

✔затверджує посадові (робочі) інструкції працівників, 

✔розподіляє педагогічне навантаження педагогічних працівників за погодженням з профспілковим комітетом (профспілковим представником); 

✔встановлює відповідно до законодавства розміри посадових окладів та ставок заробітної плати працівників навчального закладу. 

✔несе відповідальність за організацію харчування учнів (вихованців), додержання в них вимог санітарно-гігієнічних і санітарно-протиепідемічних правил і норм.

✔формує контингент учнів, вихованців, зараховує учнів до загальноосвітнього навчального закладу;

✔забезпечує загальне обов'язкове навчання дітей у закріпленій за навчальним закладом ділянці адміністративного району; 

✔сприяє діяльності учительських (педагогічних) організацій та методичних об'єднань, регулює діяльність громадських, в тому числі дитячих і молодіжних організацій; 

✔роз’яснює працівникам їх права та обов’язки, інформує про умови праці, права на пільги і компенсації за роботу в шкідливих умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору; 

✔ознайомлює працівників з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором; визначає працівнику робоче місце, забезпечує його необхідними для роботи засобами, проводить інструктаж працівника з техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці та протипожежної безпеки;

✔організовує атестацію педагогічних працівників навчального закладу та створює умови для підвищення професійної майстерності педагогічних працівників; 

✔сприяє соціальному захисту учнів та вихованців;

✔захищає законні права та інтереси (особисті, майнові, житлові, трудові та ін.) вихованців з числа дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків, вживає заходів щодо створення їм умов для підтримки родинних зв'язків; 

✔забезпечує своєчасний розгляд заяв, скарг, дотримання прав та гарантій учнів і працівників навчального закладу; 

✔сприяє створенню умов утримання та проживання вихованців та учнів школи-інтернату відповідно до встановлених норм; 

✔забезпечує облік, збереження та поповнення навчально-матеріальної бази відповідно до нормативних вимог, підготовку та подання встановленої звітності; 

✔відповідає за дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку, санітарно-гігієнічного режиму, охорони праці та  протипожежної безпеки; 

✔створює належні виробничі умови, забезпечує проведення атестації робочих місць, створює умови для проходження працівниками обов’язкових медичних оглядів.;

✔призначає уповноважену посадову особу з питань пенсійного страхування; 

✔несе відповідальність відповідно до чинного законодавства за виконання загальноосвітнім навчальним закладом державних стандартів освіти, якість освіти випускників; охорону життя і здоров‘я учнів (вихованців) та працівників під час навчально-виховного процесу, дотримання їх прав і свобод;

✔здійснює зв'язок з громадськістю, координує роботу з батьками (особами, які їх замінюють); 

✔використовує в роботі комп’ютерну техніку і програмне забезпечення для створення, зберігання й обробки інформації.

По суті, маємо посадову інструкцію директора школи, виготовлену міністерством виходячи з діючих на даний час «Закону про освіту» (1996р.), «Закону про загальну середню освіту» (1999р.), Постанови КМУ «Про затвердження типового положення про ЗНЗ» ( 2000 рік з незначними змінами у 2010р.).

Загальновідомо, що 

• з одного боку, вищезгадані нормативно-правові документи у значній мірі застарілі, відповідно не відображають палітру сучасних європейських та національних підходів до шкільної освіти інформаційного суспільства ХХІ століття. Крім того, значна частина вимог до керівника школи не забезпечується потрібними для цього ресурсами;

• з іншого боку, усі вказані положення нібито потрібно безумовно виконувати. Інакше повноважний представник роботодавця директора – начальник відповідного відділу (управління, департаменту) освіти раніше чи пізніше матиме підстави визначити службову (професійну) невідповідність директора займаній посаді.

Здоровий глузд підказує, що діючі, навіть застарілі, норми краще, по можливості, виконувати,  навіть, якщо у деяких випадках доводиться робити це формально-бюрократично.

Звісно , було б значно більше користі, якщо б ці професійні  норми були викладені за принципом «дозволено те, що не заборонено». Саме під цим кутом зору і будемо вести надалі розмову про професійну кваліфікацію директора школи.

Оскільки небезпідставно вважається, що заклад середньої освіти – це «організація», «неприбуткове (бюджетне) або прибуткове (приватне) підприємство», то кваліфікацію її керівника розглянемо саме з позиції «менеджменту організації».

Професійні компетенції 

Юридична складова професійної кваліфікації директора розпочинається з його обізнаності у основних нормативно-правових актах, що регулюють особливості управління в системі шкільної освіти взагалі та особисті повноваження директора в управлінні закладом освіти, а саме:

- Конституція України (особливо стаття 53, на яку посилається хто завгодно та коли завгодно).

- Кодекси України (Бюджетний, Господарський, Цивільний, Трудовий, Сімейний, Адміністративний, Кримінальний). Але читання та, відповідно, практичне розуміння цих документів потребує певної підготовки.

- Закони України, у першу чергу, «Про освіту» та «Про загальну середню освіту»; в окремих випадках стає незайвим читати закон «Про міліцію».

- Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів, наприклад, ті, якими затверджені «Положення про платні послуги» та «Типове положення про ЗНЗ»;

- Накази та інструктивні листи Міністерства освіти та науки. Пам’ятаємо, що ті з наказів, які пройшли реєстрацію у Міністерстві юстиції, мають більш високий нормативно-правовий статус.

- Накази та інструктивні листи

- Міністерства охорони здоров’я, до сфери управління якого відноситься відома усім керівникам Державна санітарно-епідеміологічна служба.

- Накази та інструктивні листи Міністерства фінансів та його підрозділів - Державного казначейства, Державної фіскальної служби (колишньої Податкової адміністрації), Державної фінансової інспекції (колишньої КРУ).

- Накази та інструктивні листи районного відділу освіти.

- Рішення сесій обласної, районної ради депутатів, розпорядження відповідних адміністрацій, які стосуються шкільної освіти.

Окреме місце займають так звані «телефонограми», які взагалі не врегульовані законодавством. Тому до них можна відноситись подвійно:

- або сприймати як  управлінська підказка-нагадування про виконання одного з вищезгаданих нормативних актів (за що можна подякувати), 

- або, якщо зміст телефонограми є дорученням, яке виходить за межі діючої нормативної бази, то, у свою чергу,  існує два варіанти дій. 

Перший провокують останні листи та виступи заступника Міністра про обмеження шкільної бюрократії, коли виконувати понаднормовані доручення не потрібно. 

Другий варіант підказує практика «управлінського самозбереження»: зареєструвати телефонограму як вхідний документ та, відповідно, виконувати його.

Суттєвим фактором професійної обізнаності керівника школи є , безумовно, розуміння посадового підпорядкування. Тобто, хто призначає його на цю посаду та звільняє: найчастіше це начальник обласного управління (департаменту) освіти за поданням голови райдержадміністрації.

 Потрібно враховувати також, хто засновник закладу. Найчастіше ним є районна адміністрація . Але непоодинокі випадки, коли засновником школи комунальної форми власності виступає районна рада, міська адміністрація, міська рада, обласна рада, обласна адміністрація. Навіть є декілька шкіл загальнодержавної форми власності, засновником яких є Міністерство. 

Діюча на даний час нормативна база однозначно визначає, що саме засновник повинен забезпечувати необхідними ресурсами усю життєдіяльність школи, приймаючи для цього відповідні рішення щодо бюджету закладу, його обслуговування у дотичних сферах (медична, харчування тощо) та  відповідати перед територіальною громадою за виконання законодавства про освіту на території кожної зі шкіл районної мережі.

Надзвичайно важливим для розуміння юридичного статусу школи є обізнаність керівника щодо того, в якій мірі закріплений за ним заклад є юридичною особою, оскільки дає розуміння його професійних прав та обов’язків.

Зокрема, аналіз Цивільного кодексу показує, що юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом органу державної влади або органу місцевого самоврядування та наділяється саме цим засновником цивільною правоздатністю і дієздатністю. Кодекс визначає наступні ознаки юридичної особи:

✔Наявність власного Статуту, затвердженого розпорядчим актом засновника – відповідної  територіальної  адміністрації або відповідної ради депутатів для ЗНЗ комунальної форми власності, Міністерства освіти і науки для ЗНЗ державної форми власності.

Для ЗНЗ приватної форми власності Статут затверджується засновником (засновниками) та погоджується розпорядженням відповідної державної Адміністрації. 

✔Отримання свідоцтва про державну реєстрацію ЗНЗ як юридичної особи у відповідний територіальній адміністрації з присвоєнням ідентифікаційного коду, юридичної адреси та внесенням запису у «Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

✔Отримання довідки про взяття ЗНЗ на облік платника податків, а також рішення відповідної державної територіальної фіскальної служби про внесення ЗНЗ до Реєстру неприбуткових установ та організацій. 

✔Отримання в територіальному відділі статистики довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) з присвоєнням ЗНЗ  організаційно-правової форми, напр., «430 комунальна  організація (установа, заклад)».

✔Отримання повідомлення в територіальному управлінні Пенсійного фонду України про взяття ЗНЗ на облік платника єдиного внеску та визначенням розміру єдиного внеску відповідно до встановленого класу професійного ризику виробництва. 

✔Отримання повідомлення в територіальному відділенні фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про реєстрацію ЗНЗ  як страхувальника.

✔Отримання повідомлення в територіальному центрі державної служби зайнятості про реєстрацію ЗНЗ як платника страхових внесків.

✔Отримання страхового свідоцтва про реєстрацію ЗНЗ в територіальній дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. 

✔Включення ЗНЗ, за поданням відповідного відділу (управління) освіти, яке погоджено з фінансовим відділом (управлінням) територіальної адміністрації, до мережі розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня з відкриттям рахунків у територіальному відділенні Держказначейства України.

Для ЗНЗ приватної форми власності – відкриття рахунків у будь-якому  відділенні акціонерного комерційного банку.

✔Наявність у ЗНЗ власної бухгалтерії, самостійне ведення бухгалтерського обліку та звітності,  власного балансу.

✔Укладання цивільно-правових угод ЗНЗ з постачальниками товарів, робіт та послуг (з обов’язковою їх реєстрацією в територіальному відділенні Держказначейства для ЗНЗ державної та комунальної форми власності).

✔Отримання права оперативного управління майном, переданим ЗНЗ від засновника (будівельні споруди, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності, вартість яких відображена у  балансі ЗНЗ), та державного акта на постійне користування закріпленою за школою земельною ділянкою.

Для ЗНЗ приватної власності - рішення територіальної державної адміністрації (ради депутатів) про надання приміщень комунальної власності на правах оренди. 

✔Укладання трудових договорів з персоналом ЗНЗ. 

✔Безпосередня взаємодія з контролюючими та правоохоронними органами.

✔Позивач та відповідач у судових органах. 

Порівняння зазначених ознак з практикою надає усі підстави стверджувати, що пересічний ЗНЗ лише формально вважається юридичною особою, оскільки засновник не делегував йому переважну більшість повноважень юридичної особи. Таким чином (де-факто) він є відокремленим структурним підрозділом відповідного відділу освіти. Ця ситуація,  з одного боку, значно зменшує міру відповідальності директора, але з іншого, обмежує його посадові повноваження.

Економічна складова професійної компетентності директора школи полягає в розумінні фінансових потоків у державі, що спрямовуються на загальну середню освіту, потенційних джерел фінансування кожного закладу та його майнових прав, вмінні складати бюджет школи ( або принаймні розумітись на складових річного кошторису, який йому пропонує підписувати районний відділ освіти).

Директор школи повинен розуміти, що з двох можливих способів фінансування шкільної освіти у нашій державі традиційно використовується затратний, коли наявні кошти за малозрозумілими формулами розподіляються по всій вертикалі системи управління освітою, а саме:

• Міністерство освіти і науки та установи його безпосереднього підпорядкування;

Академія педагогічних наук та підпорядковані їй установи;

Державна інспекція закладів освіти;

Всеукраїнський центр оцінювання якості освіти та його регіональні підрозділи;

• Департаменти (управління освіти) обласних держадміністрацій та установи обласного підпорядкування;

• Міські управління освіти та установи міського підпорядкування;

• Районні управління освіти та установи районного підпорядкування;

• Заклади загальної середньої освіти (спрощено «школи»).

Під «установами» розуміються організації, які  безпосередньо не надають учням освіту, а тільки задіяні в управлінні, науково-методичному забезпеченні, контролі тощо.

Окрім того, мережа шкіл не оптимізована (особливо у сільській місцевості); великий відсоток з них налічує від 10 до 100 учнів, що значно збільшує витрати на їх утримання.

Альтернативою було б використання іншого способу фінансування шкільної освіти, який поширений у більшості країн світу – «кошти йдуть за учнем». Його застосування суттєво збільшило б надходження ресурсів до кожної школи. Але одночасно привело б до перегляду усієї ієрархічної структури установ та закладів освіти (по вертикалі та по горизонталі).

 Взагалі існує точка зору деяких експертів, що дієві реформи у шкільній освіті розпочнуться тільки тоді, коли повністю зміняться економічні важелі діяльності  закладів. А саме коли кожна школа отримає  максимально можливий рівень автономії у розподілі наявних коштів, а практично інші усі установи освіти перейдуть у розряд ресурсних (сервісних) центрів.

Але повернемось до реалій сьогодення. Узагальнений бюджет школи складається з надходжень з місцевого бюджету (основними та, як правило, єдиними є так звані «захищені» складові – зарплата персоналу, теплоенергоносії). Окрім того, дозволено (під контролем відділу освіти) залучати власні доходи у вигляді платних послуг та орендної плати, кошти депутатів, а також кошти благодійників (фізичних та юридичних осіб).

Варто також розумітись на реальній палітрі існуючих форм фінансово-господарської діяльності кожної школи. Узагальнено можна виокремити чотири варіанти:

1) Бухгалтерський облік коштів та матеріальних цінностей школа веде по загальному та спеціальному фондам, відкриті реєстраційний та спеціальний рахунки в Держказначействі.

Додатково-відсутній або легалізований благодійний фонд з бухгалтерським обліком коштів, майна. 

2) Відсутність шкільної бухгалтерії, легалізованого благодійного фонду.

Легалізація власних доходів школи та благодійних внесків відбувається через спеціальний  рахунок управління освіти.

3) Відсутність шкільної бухгалтерії, відносин зі спеціальним рахунком відділу освіти. 

Легалізовано  “батьківський” благодійний фонд з бухгалтерським обліком коштів та майна. 

4) Відсутність шкільної бухгалтерії, рахунків у Держказначействі, легалізованого благодійного фонду.

 Безпосередні грошові та майнові стосунки адміністрації школи з батьками учнів ( неоприбуткована готівка, не обліковані матеріальні цінності).

Професійна компетенція керівника школи як локального топ-менеджера полягає у:

• розумінні загальних підходів до менеджменту організації;

• вмінні виокремлювати неявні структурні підрозділи школи та делегувати повноваження їх керівникам;

• знати основні чотири  функції менеджменту організації (планування, організація, мотивація та контроль) та вміти їх правильно задіювати;

• визначати п’ять ключових сфер менеджменту організації (освітня, кадрова, фінансова, стратегічна, комунікацій та PR).

Крім того, володіти базовими поняттями «культури організації», «лідерства», «стилів управління» тощо.

Окремо важливо мати професійну компетенцію у специфічному розділі менеджменту організації – маркетингу. В теорії та практиці маркетингу визначається потреба споживача (клієнта) в освітній послузі – «якісній освіті». Потребу у зазначеній послузі існуючих та потенційних споживачів потрібно вивчати, процесом задоволення потреб у якісній послузі необхідно управляти.

До основних елементів освітнього маркетингу доцільно віднести:

✔Освітній продукт (освітні послуги) - якість, асортимент, сервіс.

✔Вартість освітніх послуг (прихована, фактична).

✔Просування освітніх послуг (способи взаємодії зі споживачами освітніх послуг).

Питання формування вартості освітніх послуг добре розуміється керівниками приватних закладів освіти та, у деякій мірі, керівниками тих публічних шкіл, які задіюють у своїй діяльності комплекс бюджетних та позабюджетних надходжень.

Загальновідомо, що вартість освітніх послуг повинна компромісно бути прийнятна для їх споживачів, з одного боку, та бути не збитковою (прибутковою) для закладу, з іншого боку.

               Схема утворення вартості послуги має наступний вигляд:

1. Підраховується собівартість освітніх послуг.

2. Визначається конкретна вартість (ціна).

3. Вивчається можливий попит на освітні послуги (при встановленій їх вартості).

4. Прогнозується реакція конкурентів.

5. Встановлюється система скидок та націнок.

6. Визначаються форми та строки платежів

Просування освітніх послуг, тобто способи взаємодії з їх споживачами, може мати наступні напрямки:

✔Створення привабливого іміджу закладу.

✔Проведення днів відкритих дверей, “відкритих” олімпіад та конкурсів.

✔Участь закладу  у виставках.

✔Реклама у ЗМІ.

✔Батьківські збори, відкриті уроки.

✔Запрошення батьків на шкільні свята.

✔Сайт закладу в Інтернеті, участь у соціальних мережах, SMS-повідомлення

Висновки:

1) Комплект законодавчих та нормативно-правових актів щодо діяльності ЗНЗ створювався у 90-ті роки, який має протиріччя і суттєво застарів, потребує нової редакції.

2) Оскільки органи управління освітою не надали ЗНЗ статусу реальної юридичної особи, хоча законодавством це нібито передбачено, нормативно-правовий статус школи  досі  є невизначеним.

3) Закладена у законодавчу базу часткова  самостійність ЗНЗ як бюджетної установи не реалізується у зв'язку з численними нормативно-правовими обмеженнями цієї самостійності та у зв'язку відповідною  позицією органів державної влади та місцевого самоврядування.

4) Школа – це організація (установа, заклад), яка підпорядковується класичній теорії економічного менеджменту, тож шкільний менеджмент повинен враховувати усі “класичні” функції  та сфери менеджменту, рівні делегування повноважень тощо.

5) Уміння цілспрямовано формувати  організаційну культуру школи як соціальної організації, співпрацювати з локальними субкультурами, протидіяти контркультурам – одна з провідних рис сучасного директора школи як топ-менеджера.

6) У  системі менеджменту будь-якої організації, зокрема школи, важливе місце займає маркетинг. Маркетинг, як філософія ведення справи, означає орієнтацію всієї діяльності школи на задоволення попиту споживачів (сімей учнів ). Шкільний маркетинг має враховувати  класичні принципи, фактори, елементи маркетингової діяльності, адаптовані до сфери освіти. Вибір стратегії маркетингу визначає способи просування школи до тих чи інших груп споживачів.

7)  Якість освіти в школі, належний  асортимент та сервісне забезпечення  освітніх послуг з урахуванням їх вартості, визначають іміджеву репутацію школи. 

Корисні посилання:

1. Освітній менеджмент». За ред. Л.Даниленко, Л.Карамушки. Київ, Шкільний світ, 2003р.

2. «Підготовка керівників середнього закладу освіти». За ред. Л.Даниленко, Міленіум, Київ-2004р.

3. «Управлінська компетентність». Г.Єльникова «Шкільний світ», Київ, 2005р.

4. М.Гончаров, «Основы менеджмента в образовании». Учеб. Пособие. – М., КНРУС, 2006г.

5. Р.Говорун, Маркетинг і PR навчального закладу. «Директор школи», №10, травень 2012р.

6. Г.Сидоренко, «Організаціона культура школи». «Директор школи», №7, квітень 2012р.

7. Н.Василенко, «Лідер і його команда». «Директор школи», №14, липень 2012р.

8. Г.Канафоцька «Нова модель управління школою в контексті менеджменту творчості», «Директор школи», №14, липень 2012р. 

9. Джоббер Д. Принципи і практика маркетингу. – “Вільямс”- 2000

10. В. Громовий, О. Ковальчук, Т. Оленич, Л. Паращенко, Ю. Шукевич; за заг. ред. С. Калашнікової. Управління шкільним бюджетом– К.: ДП «НВЦ «Пріоритети»», 2012.

11. Сазоненко Г., Паращенко Л., Шукевич Ю. Законодавче та нормативно-правове забезпечення автономії загальноосвітнього навчального закладу. – К.: «Майстер книг», 2011.

                                           Юрій Шукевич, директор Фінансового ліцею, м.Київ