Врахування цього моменту є важливим для будь-якої  країни, яка ставить амбітні цілі запровадження європейських пріоритетів. ЄС сьогодні орієнтується на прискорені зміни в напрямку розбудови сучасної Європи знань, інноваційної Європи у світі, що швидко змінюється. 

Прикладом такого розуміння є настановна частина в програмі «Європа 2020» (2010 р.): «У той час, як Європа має вирішити свої власні структурні недоліки, світ змінюється швидко і до кінця наступного десятиліття буде дуже відрізнятися». (1)

Українські освітні реформи повинні бути транзитними. Це значит, що нам слід швидко адаптовувати найсучасніші рішення, а не повторювати поетапність досягнення цих результатів.  Так, якщо вже є напрацьовані сучасні моделі е-learning, то формування е-learning в українській освіті має йти  прискореним шляхом з використання європейських практик, а не через довгі спроби створення власних альтернатив.

Транзитні та трансферні складові реформ є запорукою швидких змін. Готовність до сприйняття додаткових діапазонів змін у відповідності до українських реалій є інноваційним компонентом реформ.

Наприклад, важливим інструментом формування креативного мислення, спроможності розробити та реалізувати власний проект є поєднання формальної та неформальної освіти. У європейських університетах ці функції активно вирішують «StartUp» центри, які доповнюють традиційний навчальний процес. Їх створення в українських університетах потребує використання європейського досвіду, але зазначимо, що після певного навчання за європейськими технологіями  студенти вже  починають розробляти проекти під українські реалії. У цьому аспекті, на нашу думку, цікавий досвід Сумського державного університету щодо реалізації проекту «Newgeneration». (2)

Розвинуті країни сьогодні виділяють інноваційну, креативну складову як базовий пріоритет інтеграції економічної та освітньої діяльності. 

Загрозою для реалізації транзитної та інноваційної складових суспільних та освітніх структурних реформ є традиція  завищення значимості власних надбань та недостатній аналіз світових трендів.

По-перше, це призводить до міфологізації реального стану та перспектив усіх рівнів вітчизняної освіти, а, по-друге, стримує міждисциплінарний аналіз запровадження сучасних практик у формі транзитів, трансферів та власних інноваційних розробок.

Сьогодні необхідно розширювати діапазон експертного аналізу за такими напрямками, які дозволяють визначити як нові підходи до реалізації структурних реформ в освіті, так і їх резерви.

Розвинуті держави розглядають освіту як фундамент зміни або вдосконалення моделі розвитку суспільства, його підсистем, перш за все, економіки. Таким чином, саме від рівня освіти залежить потенціал людського капіталу, інтеграція людини в систему суспільних цінностей та інституцій, спроможність до інноваційного розвитку, адаптація до темпів змін та вміння їх створювати, основи індивідуальної та командної успішності. Запровадження «Програми розвитку людини» було однією із складових японського економічного дива  60-х років ХХ століття.

Окремо слід виділити групу БРІКС(англ. BRICS — скорочено від  Brazil, Russia, India, China, South Africa), які пробують знайти своє місце в світовому розвитку та розподілі праці за умов глобальної конкуренції.

Давайте  подивимось на рейтинги кращих ВНЗ країн БРІКС у 2015 році, який склала  Британска компанія Quacquarelli Symonds (QS). (3) Серед першої десятки університетів БРІКС ми побачимо 8 китайських (два мають однакові бали), один російський – МГУ (4 місце, в 2014 р. – 3 місце), один індійський – Індійський науковий інститут у м. Банаглорі (5 місце, у 2014 р. – не був об’єктом рейтингу), один бразильський університет – м. Сан-Паулу (9 місце, в 2014 р. -7).

Аналіз реформування української освіти в контексті глобальної моделі розвитку суспільства дозволить не лише зрозуміти причини відсутності результативності українських освітніх реформ, а й буде сприяти активізації нових напрямків змін. Отже, потрібно розширити аналіз напрямків впливу реформування освіти на глобальний розвиток в інших країнах, що, в свою чергу, буде сприяти оптимізації освітніх реформ в Україні.

Євроінтеграційна стратегія є головним пріоритетом сучасного українського розвитку, яка заявлялась з моменту набуття незалежності. У 2014 року це вперше реалізовано в підписанні асоціативної угоди Україна – ЄС. У відповідності до цього, в наших структурних реформах суспільства та освіти повинні бути відображені пріоритети європейського розвитку. Україна зараз має відкрите «вікно можливостей», яке може забезпечити програму швидких структурних реформ у відповідності до європейських пріоритетів розвитку до 2020 року (а не абстрактної євроінтеграції).

У наших структурних і освітніх реформах повинні бути пріоритети європейського розвитку. Можливо розрив 1991 – 2013 років між декларуванням мети та практики її реалізації привів до того, що жодного разу Україна  не була офіційно визнана ЄС країної претендентом до вступу.(4)   

У вимірі 2015 року євроінтеграційні пріоритети є реальною можливістю транзитних змін для України, що охоплюють усі сфери життя нашого суспільства. При цьому недостатньо аналізується така складова європейського розвитку, як спрямованість пріоритетів основних європейських програм. На даний момент вони спрямовані на вимір 2020, тобто є дорожніми картами пріоритетних і покрокових змін у певному часовому вимірі. Мова йде про три базові програми – «Європа 2020» (2010 р.), Болонський процес 2020 (2009 р.), «Горизонти 2020» (2014 р.). Вони виступають як комплексні інтегровані програми, які доповнюють одна одну.

Програма «Європа 2020» пропонує три взаємозалежні пріоритети:

- зростання економіки, що ґрунтується на знаннях та інноваціях;

- стале зростання: сприяння більш ефективному використанню ресурсів, розвитку більш екологічної та конкурентоспроможної економіки;

- стимулювання економіки з високим рівнем зайнятості, що сприятиме соціальній та територіальній згуртованості. (4)

           ЄС має визначив ключові цілі для ЄС, яких він хоче досягти до 2020 року:

- 75% зайнятого населення віком від 20 до 64 років.

- Інвестування 3% внутрішнього валового продукту ЄС у науково-дослідну діяльність.

- Досягнення цілі "20/20/20" стосовно клімату/енергетики, включаючи скорочення емісії на додаткових 30% за умови виконання необхідних вимог.

- Частка осіб, що передчасно залишають школу, має бути нижчою за 10%, у той час як, майже 40% молодого покоління повинно мати вищу освіту.

- Зменшення чисельності осіб на порозі бідності на 20 мільйонів.

         Для того, щоб кожна держава-член пристосувала стратегію «Європа 2020» до своєї ситуації, Комісія пропонує, щоб цілі ЄС були переформульовані у національні цілі та способи їх досягнення». (5)

При цьому, слід зауважити, що дорожня карта має як стартову деталізацію пріоритетів, так і їх постійний розвиток. Наприклад, виділення переліку із 100 конкретних дій щодо визначення європейської стратегії для розквіту цифрової економіки у 2020 році. (6)

Головне завдання другого етапу Болонського процесу на 2010 – 2020 роки, як визначено в першому пункті преамбули «У наступному десятилітті Європейська вища освіта має здійснити істотний внесок для побудови високо креативної та інноваційної Європи знань». (7)  Це чітко доповнює інноваційні пріоритети програми «Європа 2020».

Ще однією програмою є наукова програма  «HORIZON 2020» з фінансової підтримки інноваційного розвитку, мета якої перетворити науку на стрижень інновацій. Загальний фонд програми HORIZON 2020 складає 80 млрд. євро. (8)

Усі ці програми фактично є міжсекторальними проектами дорожніх карт, які формують інноваційне суспільство знань у ЄС.

Простий пошуково-інформаційний тест показує, що на запит у Google на термін  «суспільство знань» українською мовою маємо лище 7620 посилань. На  запит  англійською  мовою  на термін «knowledge society»  у Google отримуємо 69 500 000 посилань. Відповідно, на запит «інноваційне суспільство» – 1500 посилань, а на запит «innovative society» – 18 600 0000 посилань. Коментарі, як кажуть, зайві…

Вимір освіти сьогодні є виміром загального розвитку суспільства, конкурентоспроможності економіки та розвитку людського капіталу. Саме тому інновації в освіті, її спрямованість на створення нових знань, технологій освітньої діяльності та комунікації, поєднання освіти та науки є світовим трендом її розвитку. Транзити, трансфер-технології дозволяють вийти на сучасні реформи через запровадження ефективних практик, стратегій, ресурсів.  Вони не тільки скорочують час рішення певних завдань, але й максимально наближають до сучасних стандартів освітньої діяльності.

• При розробці освітніх реформ доцільним є інтеграція власних дорожніх карт до дорожніх карт розвитку ЄС, особливо в науковому напрямку. Введення інших часових параметрів ускладнює розуміння відповідності наших змін європейським. Наприклад, розгляд української освітньої реформи в вимірі 2015 – 2025 років випадає з європейського відліку 2020 сьогодні і Європа 2030 завтра. А це призводить до  ускладнення розуміння реальних пріоритетів та освітніх показників  розвитку країн, на які Україна стратегічно орієнтується «як рівна серед рівних». На думку автора технологічно ускладнює реалізацію Болонського процесу в Україні.
• Важливим є запровадження конкурсів експертних пропозицій із залученням розробників і експертів ЄС. 

• Слід ввести проблематику розвитку ХХІ століття до блоку соціально-гуманітарних та економічних дисциплін за рахунок скорочень історичних екскурсів. Учень або студент повинні розуміти куди рухається світ та яка перспектива України в ньому.

У процесі проведення освітніх реформ необхідно враховувати наступні особливості розвитку людської цивілізації у ХХІ столітті.Якщо порівняти кінець ХХ і початок ХХІ століття, то видно кількість змін за одиницю часу як в глобалізованому вимірі, так і на локальних рівнях. У цьому аспекті дуже цікавими є аналітичні підходи першої декади ХХІ ст. Т.Фрідмана та П.Гемавата, які з різних позицій визначили термін «Світ 3.0» при аналізі сучасної глобалізації.  Головними є не самі зміни, а те, що вони створюють певні можливості, які можуть бути як реалізовані, так і втрачені. Можна навести приклад помаранчевої революції, яка не реалізувала кредит народної довіри в структурних реформах. 

В освітніх реформах зростає вага показника креативності у дошкільному, шкільному та вищому навчальному закладі. Розглянемо декілька прикладів, які спрямовані на інтеграцію завдань середньої та вищої школи. З вересня 2014 року в Ізраїлі на рівні середньої освіти запроваджено систему досліджень, які охоплють 30% навчального процесу та передбачають закріплення за кожним учнем наукового консультанта (студента, магістра, доктора філософії), які сприяють формуванню дослідницьких навичок. Фундатори цієї реформи виходять з того, що перевантаження інформаційною складовою не формує вміння жити в суспільстві знань, а дослідницькі навички є запорукою подальшого успішного навчання та самореалізації в інноваційній економіці. При цьому цікаво порівняти підходи Ізраїлю та України у вирішенні проблем малокомплектних шкіл. Схожа проблема, але два діаметрально різні підходи до її вирішення. Наш варіант рішення – це шкільний автобус,  ізраїльський  – віртуальний клас від кращих шкільних учителів в он-лайн та оф-лайн режимах.

 Унікальний досвід напрацьовується в Фінляндії. З січня 2015 року запроваджується тематичне, міжпредметне викладання, яке заміняє традиційні предмети і уроки. Програма буде реалізована у 2020 році. З 2015 року кожна школа апробує цей підхід декілька тижнів, а в Хельсінки виділені школи, які вже працюють за цією програмою. Міждисциплінарний підхід привчає до інтегрованого міждисциплінарного світогляду. Саме з такої середньої школи починається інноваційне суспільство знань, навички командної взаємодії у реальних та віртуальних командах, практика створення  нових знань та технологічній їх реалізації.

Цей виклик потребує відповіді в формі інтеграції креативного потенціалу всіх ланок освіти.  І, в першу чергу, через аналіз потреби у використанні визначених обсягів інформації, її сучасності. Важливим є формування навичок до міждисциплінарної аналітики, вміння практичного використання та створення нових знань. На нашу думку, українська освіта повинна подолати відірваність від практики як це передбачає освітній конструктивізм США, трикутник знань в ЄС. 

В Україні сьогодні за рахунок міжнародної підтримки структурних та освітніх реформ створюється велика кількість «вікон можливостей», які сприяють доступу до найсучаснішого досвіду та його трансферу в Україну. На жаль, у нас часто  домінує підхід: «на словах ми все приймаємо, але робимо все зі своєю специфікою». Наприклад, другий етап Болонського процесу закінчується в 2020 році, а наша реформа ще буде реалізовуватись 5 років. Інколи досвід приймається, але з певними обмеженнями. Нагадаємо,  що поточний період  європейських реформ на 10 років охоплює проміжок часу   2010 – 2020 років. Запропонована освітня реформа в Україні має інший часовий період(2015 – 2025 роки), що, в свою чергу, призводить до певних невідповідностей.

З огляду на те, що в Україні є певна міфологізація проблеми освітніх реформ, варто зазначити наступне.

Перше, Україна, на жаль, не є сучасною розвинутою державою. Вона є державою третього світу, в якій темпи анонсування структурних реформ значно випереджають їх здійснення, що в свою чергу призводить до циклічного відставання.  Коли наші реформи здійснюються,  інші держави давно вирішують задачі більш високого рівня.

Друге, у нас давно не найкраща в світі освіта, як на середньому, так і на вищому рівні. Наша наука давно не є провідною в світі. Проте у нас є значний науково-освітній  потенціал, який просто потребує сучасного формату реалізації. Тоді рівень світової оцінки нашої освіти буде інший, як і рівень розвитку держави зокрема.

Третє. Аналіз розвитку української освіти в порівнянні з пріоритетами розвитку інших країн, в першу чергу європейських, не є загальною науковою традицією. У цьому аспекті можна привести досвід проекту «Міжнародного фонду досліджень освітньої політики» «Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження». Цей аналітичний звіт є продовженням моніторингового дослідження системи вищої освіти України та процесів її трансформації в контексті входження до Європейського простору вищої освіти та наукових досліджень у 2012-2014 роках. У досліджені виділено два абсолютно різних субперіоди: до лютого 2014 року та після лютого 2014 року, що обумовлено курсом нашої країни на європейську інтеграцію після перемоги Революції гідності (9-10).

Сьогодні дуже важливим є не просто вивчення освіти, а вивчення ефективних освітніх практик, політик, ресурсів, в контексті світових трендів розвитку освіти, які постійно змінюються. На мій погляд, дуже важливу роль у цьому відіграють такі проекти, як «Освітня політика. Портал громадських експертів» (11) та проект «Освітні тренди. Сайт про сучасні тенденції розвитку освіти» (12).

У контексті цього виклику відповіддю може бути моніторинг реального місця української освіти, науки в світовому та європейському вимірі та постійне порівняння рішення подібних проблем в Україні та інших країнах.

Четверте.Однією з особливостей ХХІ ст. є зміна співвідношення «криза – розвиток». Виявлення кризових явищ в одному з секторів суспільного розвитку може йти паралельно з технологічними проривами в інших. Це може відбуватись і в одному секторі.  Наприклад, економічна криза в Україні за умов перспектив зони вільної торгівля з ЄС може сприяти (при відповідних державних програмах) розвитку сучасної високотехнологічної економіки, яка витіснить тіньову економіку та пріоритети пострадянської економіки. Мова йде про  «вікно можливостей», яке може бути як реалізоване, так і нереалізоване.  Мова повинна йти не про відродження пострадянської економіки, а про формування інноваційної економіки європейського зразка у відповідності до цілей Європа 2020.

Відповіддю на цей виклик  може бути створення певної дорожньої карти «вікон можливостей», формування «пілотних команд» з їх реалізації та «парасолькова система» регіональної популяризації досвіду їх роботи. 

П’яте. Відображення в освітніх реформах сучасних тенденцій глобалізації. Наприклад, темпів подвоєння інформації, нових рівнів освітньої комунікації (технології колаборативного навчання, перевернутого класу, віртуального он-лайн навчання).

Дуже важливим є взаємозв’язок освіти та ринку праці. На нашу думку, відповіддю на ці виклики є формування практично-спрямованої філософії української освіти ХХІ століття, в якій домінує не вивчення традицій, а аналіз ефективних рішень і перспектив. Якщо ця стаття виявить  зацікавленість експертного середовища, то автор готовий ці позиції розширити в матеріалах наступних публікацій.

Висновки.

Україна має потенціал здійснення ефективних реформ, достатніх не лише для транзитів, але й для реалізації власних інноваційних освітніх і наукових проектів. Необхідно поєднати зусилля експертів, політичних еліт, освітян, науковців та спрямувати їх до загальної готовності щодо переорієнтації на сучасні моделі наукової та  освітньої діяльності, комунікації, результативності.

Джерела.

1. ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ Брюссель, 03.03.2010. COM(2010)2020 остаточна версія

ЄВРОПА 2020 Стратегія для розумного, сталого та всеохоплюючого зростання http:old.minjust.gov.ua/file/31493 З англомовною версією  програми «Європа 2020» можна ознайомитись на сайті офіційному сайті ЄС 

2. «Нова генерація». «StartUp» центр Сумського державного університету.

3.Лучшие вузы стран БРИКС в 2015 году.

4. Сandidate countries and potential candidate countries. 

5. ЄВРОПЕЙСЬКА КОМІСІЯ Брюссель, 03.03.2010. COM(2010)2020 остаточна версія ЄВРОПА 2020 Стратегія для розумного, сталого та всеохоплюючого зростання http:old.minjust.gov.ua/file/31493 З англомовною версією  програми «Європа 2020» можна ознайомитись на сайті офіційному сайті ЄС  ().

6. Європа 2020. Сім флагманських ініціатив. 2020.

7. Європейський простір вищої освіти у новому десятилітті Комюніке конференції європейських міністрів вищої освіти, Льовен та Лювен-ля-Ньов, 28-29 квітня 2009 року.

8. Горизонт 2020.

9. «Моніторинг інтеграції української системи вищої освіти в Європейський простір вищої освіти та наукового дослідження». За загальною редакцією Т.В.Фінікова, О.І.Шарова Авторський колектив: Резюме – Т.В.Фініков, О.І.Шаров Преамбула – Т.В.Фініков, О.І.Шаров Розділ 1 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, В.І.Терещук Розділ 2 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, С.В.Мельник Розділ 3 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров Розділ 4 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, С.В.Мельник, Є.Є. Щепетильникова, О.О.Смирнов, А.Г.Лотарєв.  Розділ 5 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, А.Г.Лотарєв Розділ 6 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, М.В.Жук. Розділ 7 – Т.В.Фініков, О.І.Шаров, Є.Є. Щепетильникова, О.О.Смирнов, А.Г.Лотарєв. – К. – 2014.

10. Monitoring Study MONITORING THE INTEGRATION OF UKRAINIAN HIGHER EDUCATION SYSTEM INTO THE EUROPEAN HIGHER EDUCATION AND RESEARCH AREA Analytical Report. T. Finikov, O. Sharov (general editors) Authors: Summary - T. Finikov, O. Sharov Preamble - T. Finikov, O. Sharov Chapter 1 - T. Finikov, O. Sharov, V. Tereshchuk Chapter 2 - T. Finikov, O. Sharov, S. Melnyk Chapter 3 - T. Finikov, O. Sharov Chapter 4 - T. Finikov, O. Sharov, S. Melnyk, Ye. Shchepetylnykova, O. Smyrnov, A. Lotaryev Chapter 5 - T. Finikov, O. Sharov, A. Lotaryev Chapter 6 - T. Finikov, O. Sharov, M. Zhuk Chapter 7 - T. Finikov, O. Sharov, Ye. Shchepetylnykova, O. Smyrnov, A. Lotaryev.  – Kyiv. –2014.

11.Освітня політика. Портал громадських експертів. 

12. Освітні тренди. Сайт про сучасні тенденції розвитку освіти.

Михайло Жук, завідувач кафедри соціально-гуманітарних дисциплін Сумського ОІППО, к. філос. н., доцент