навіщо звужувати право на освіту?

Палкі дискусії розгорнулися на засіданнях робочої групи навколо проекту нової редакції Закону України “Про освіту” (р.н. 3491-д від 04.04.2016 р.) [25] пункту 3 статті 3 і пункту 2 статті 8. Дані норми стосуються права на освіту і введення нових термінів.

Чому дискусії саме навколо цих питань? Від цих норм залежить, чи будуть українці мати право на освіту або їм буде надано право на те, чого не існує?

На сьогодні стаття 53 Конституції України “Право на освіту” вказує, на яку саме освіту ми маємо право – дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта і чинний Закон України “Про освіту” регламентує це. Проект нової редакції Закону України “Про освіту” вказує, що тепер українці будуть мати право на формальну, неформальну та інформальну освіту. Тобто, на те, чого не існує.

Слід зазначити, що дискусії навколо цих питань в освітянському середовищі тривають понад два роки.

05 червня 2015 р. у Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти відбувся круглий стіл “Позашкільна освіта в умовах реформування системи освіти України”. Одна з проблем, яка виникала у законопроекті про освіту – перейменування позашкільної освіти у неформальну освіту і не включення її до системи освіти, що суперечило чинному законодавству.

Результатом обговорення стало одностайне визнання позашкільної освіти як невіддільної  складової системи освіти й недопущення звужування змісту і обсягу конституційного права на освіту, у тому числі позашкільної.

Водночас питання нових термінів, зокрема формальна, інформальна та неформальна освіта залишилося відкритим.

Тому 15 лютого 2016 р. проводився круглий стіл “Система освіти України: терміни і визначення”, організаторами якого виступили Комітет Верховної Ради України з питань науки і освіти, Міністерство освіти і науки України, Національна академія педагогічних наук України, Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Спілка ректорів вищих навчальних закладів України та ін.

У круглому столі брали участь понад 120 осіб представників законодавчої і виконавчої влади, навчальних закладів і наукових установ, профспілок і роботодавців, ЗМІ, громадськість із різних регіонів України.

У ході обговорення учасники однозначно встановили, що законопроект про освіту має базуватися на нормах Основного Закону України – Конституції України, не допускати звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод як зазначено у частині 3 статті 22 Конституції України [15], враховувати основні положення чинного українського законодавства у галузі освіти, зокрема Закону України “Про освіту” [13].

Водночас, текст проекту нової редакції Закону України “Про освіту” (р.н. 3491-д від 04.04.2016 р.), який пройшов перше читання і готується до другого читання містить норми, які не відповідають Конституції України й звужує зміст та обсяг чинних прав і свобод.

Зокрема, мова йде про пункт 3 статті 3 “Право на освіту”, де вказано, що “Право особи на освіту реалізується шляхом здобуття формальної, інформальної та неформальної освіти” [25].

Дане положення статті взагалі не відповідає статті 53 Конституції України, де перераховуються назви складових освіти – дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта.

Наука як істинне знання

Враховуючи гостру дискусію, яка продовжується у суспільстві на даний час, розглянемо нову термінологію, що представлена у законопроекті – формальна, інформальна та неформальна освіта як наукову проблему. Адже саме наука є “сфера діяльності людини, спрямована на отримання нових знань про навколишній світ.

Основне завдання науки – виявлення об’єктивних законів дійсності, а її головна тема – істинне знання” [19].

Враховуючи, що “в основі науки лежить наукове дослідження, метою якого є отримання наукового знання” [19], науково проаналізуємо поняття “формальна, інформальна та неформальна освіта” на предмет їх застосування у теорії та практиці та доцільності введення у новий законопроект про освіту. При цьому врахуємо основні критерії науковості, “які відрізняють науку від інших форм пізнання: об’єктивність, системність, перевірність, орієнтація на передбачення, сувора доказовість, обґрунтованість і достовірність результатів” [19].

Використаємо такі методи дослідження, як аналіз, узагальнення та систематизація літературних джерел, інтернет-ресурсів, нормативно-правових документів у галузі освіти України та інших держав з метою встановлення фактів використання термінології “формальна, інформальна та неформальна”. Дамо відповідь на основні питання:

1. В яких міжнародних документах використовується термінологія “формальна, неформальна та інформальна”?

2. У законодавстві яких держав представлена термінологія “формальна, неформальна та інформальна освіта”?

3. Як в українському законодавстві представлена термінологія “формальна, неформальна та інформальна освіта”?

4. Чи проводилися наукові дослідження з проблематики формальної, неформальної та інформальної освіти в Україні?

5. Якою є практика використання термінології “формальний, неформальний та інформальний”?

міжнародні документи як засіб маніпулювання суспільною думкою

Перш за все проведемо аналіз міжнародних документів на предмет представлення в них термінології “формальна, неформальна та інформальна” і їх визначень. При цьому звернемо увагу на оригінальність слів англійською мовою, щоб забезпечити достовірність даних. Зокрема, врахуємо різницю в термінах – освіта (education) і навчання (learning).

Обов’язково відмітимо, що міжнародні документи набувають чинності після ратифікації у кожній конкретній державі. Поняття “міжнародний документ” використовується часто. Але ігнорується факт, що без ратифікації у державі вони не чинні. Адже “ратифікація – процес, згідно з яким надається згода уповноваженим органом законодавчої влади на обов’язковість міжнародного документа, який з моменту затвердження набирає юридичну силу та становить частину національного законодавства” [26].

Аналізуючи міжнародні документи встановлено, що терміни “формальне” (formal), “неформальне” (non-formal), “інформальне” (informal) використовуються у таких документах, як: Меморандум навчання впродовж життя (A Memorandum on Lifelong Learning (LLL); Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО 2011) (The International Standard Classification of Education (ISCED 2011), (Международная стандартная классификация образования (МСКО 2011); Резолюція визнання неформального й інформального навчання (в області молоді) (Recognition of non-formal and informal learning (in the field of youth)) та ін.

При цьому слід зазначити, що єдиним документом, у якому представлено терміни формальна, неформальна та інформальна освіта (education), є Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО 2011) (The International Standard Classification of Education (ISCED 2011) [4], (Международная стандартная классификация образования (МСКО 2011) [18].

Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО) розроблена Інститутом статистики ЮНЕСКО як “статистичним органом Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури, в якому зберігається інформація в галузі освіти, науки та технології, культури та комунікації з усього світу, що є в розпорядженні ООН” [18].

Слід зазначити, що у самому документі чітко вказано: “Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО) є частиною Міжнародної системи соціальних і економічних класифікацій Організації Об’єднаних Націй, застосовуваних у статистиці з метою збору і аналізу порівнянних на міжнародному рівні даних” [18].

Таким чином, Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО) є концептуальним документом, основною метою якого є класифікація та подання порівнянних на міжнародному рівні статистичних даних. При цьому варто зазначити, що МСКО – це стандартна класифікація, а не міжнародний стандарт. Загалом в освіті відсутні як міжнародні стандарти, так і європейські стандарти. Оскільки кожна держава керується своєю нормативно-правовою базою.

Наступний документ, який широко використовується в освітньому просторі і має дефініції “формальне навчання” (formal learning), “неформальне навчання” (non-formal learning), “інформальне навчання” (informal learning) є Меморандум навчання впродовж життя (A Memorandum on Lifelong Learning (LLL) [1].

Увагу привертає той факт, що у документі використовується термін навчання (learning), а не освіта (education).

Як вказується у монографії “Болонський процес і навчання впродовж життя” [28], “розроблене в той період, основним чином, у відповідь на кризу в системах освіти, поняття “навчання впродовж життя” (“Lifelong Learning” – LLL) з новою силою заявило про себе в дев’яності роки в контексті економічної кризи та зростання безробіття. Абревіатура LLL стала загальновизнаною.

У жовтні 2000 року Європейська Комісія опублікувала меморандум щодо навчання впродовж життя (“А Memorandum on Lifelong Learning”) з метою визначення узгоджених стратегій і практичних заходів, направлених на заохочення навчання, що продовжується все життя, для всіх” [28].

Таким чином, Меморандум навчання впродовж життя (LLL) став документом, який широко застосовується, і в якому при перекладі на українську мову встановлена дефініція навчання (learning). Хоча, часто її заміняють на слово освіта (education).

Виявлено, що Європейський Союз активно обговорює питання неформального навчання, відображаючи рішення у своїх резолюціях. Але дані документи, як правило стосуються питань неформального навчання і молоді.

Наступним документом, де представлено терміни “формальне”, “неформальне”, “інформальне” є Резолюція про визнання неформального та інформального навчання (у сфері молоді) (Recognition of non-formal and informal learning (in the field of youth)). У цьому документі зазначається, що “Неформальні та інформальні навчальні заходи являють собою особливий аспект освіти та навчання, оскільки вони доповнюють формальне навчання. Більш широке визнання має бути приділена їх важливості в області молоді через навички й кваліфікації, з якими вони забезпечують молодих людей і їх роль у процесі навчання” [5].

Таким чином, у міжнародних документах використовується термін “формальне, інформальне та неформальне навчання”, а не “освіта”. Єдиний документ, де представлено термін “освіта” є Міжнародна стандартна класифікація освіти (МСКО 2011), але він призначений для класифікації та подання порівнянних на міжнародному рівні статистичних даних.

Варто відзначити, що жоден з міжнародних документів щодо формального, неформального та інформального навчання та освіти не був ратифікований Україною.

досвід іноземних держав

Наступним важливим етапом є встановлення наявності термінології “формальна, інформальна та неформальна освіта” у законодавстві іноземних держав. Проаналізуємо базові закони про освіту Англії, Словаччини, Сполучених Штатів Америки, Республіки Польща.

Як свідчить аналіз законодавства у галузі освіти цих та інших іноземних держав, терміни “формальна, інформальна та неформальна освіта” у законах держав не представлені. Зокрема, аналізуючи закони про освіту таких держав, як: Англія – Закон про освіту (Education Act 2011) [2]; Словаччина – Закон про освіту і виховання (Закон школи) і про внесення змін до деяких законодавчих актів (Zákon o výchove a vzdelávaní (školský zákon) a o zmene a doplnení niektorých zákonov) [7]; Сполучені Штати Америки – Закон “Кожен Студент Досягає Успіху” (Every Student Succeeds Act (ESSA)) [3]; Республіка Польща – Закон о системі освіти (Ustawa o systemie oświaty) [6] тощо.

Так, наприклад Закон о системі освіти Республіки Польща (Ustawa o systemie oświaty) [6], у “статті 2 Система освіти визначає:

1) дитячі садки (przedszkola);

2) школа (szkoły);

3) закладів освітньо-виховні (placówki oświatowo-wychowawcze);

4) психолого-педагогічні установи (poradnie psychologiczno-pedagogiczne);

5) молодіжні освітні центри (młodzieżowe ośrodki wychowawcze), молодіжні центри соціальної терапії (młodzieżowe ośrodki socjoterapii) тощо” [6].

Аналіз даних нормативно-правових документів показав, що кожна держава має своє законодавство і термінологію у галузі освіти. Терміни формальна, неформальна та інформальна освіта не представлені у законодавстві провідних держав. При цьому структура освіти базується на таких основних поняттях, як: дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища тощо.

українське законодавство і введення нової термінології

А яким є українське законодавство на предмет використання термінів формальна, неформальна та інформальна освіта у чинних нормативно-правових документах?

Слід зазначити, що терміни “формальна, неформальна та інформальна освіта” у чинному українському законодавстві не представлені. А це означає, що звужується зміст та обсяг наявних прав і свобод на освіту, що суперечить статті 53 Конституції України й може привести до втрати прав на освіту.

У Верховній Раді України знаходиться проект Закону України “Про внесення змін до деяких законів України (щодо визнання неформальної освіти)” (реєстр. № 2121 від 12.02.2015 р.), який отримав висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради України, що “законопроект потребує доопрацювання” [23].

Також у даному висновку у пункті 3 зазначено, що: “Не можна підтримати зміни до статті 29 Закону України “Про освіту”, щодо поділу освіти “за ступенем інституційної формалізації освіти” на: формальну, неформальну, інформальну” [23].

Аналіз висновків Головного науково-експертного управління Верховної Ради України щодо проекту нової редакції Закону України “Про освіту” у частині формальної, неформальної, інформальної освіти також є негативним.

Так, зокрема у висновку на проект Закону України “Про освіту” № 3491 від 28.12.2015 р. (доопрацьований) у пункті 7 вказано, що “зважаючи на те, що поданий законопроект є базовим у сфері освіти його приписи передбачають недостатньо визначені види та форми здобуття освіти (стаття 9), які є базовими категоріями системи освіти” [24]. Пунктом 7.1 зазначено, що “Запропонована проектом новела щодо поділу освіти за видами на: формальну, неформальну та інформальну (стаття 9) не достатньо чітко розкриває різницю між цими категоріями, особливо того, яка із запропонованих проектом складових структури освіти може входити до них” [24].

Як відомо, “новела (італ. novella, від лат. novellus – новітній) – невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією” [21].

Таким чином, у міжнародних документах, законах іноземних держав і чинному українському законодавстві терміни формальне, неформальне та інформальне навчання та освіта не представлені й не розповсюджені.

Наукові дослідження як передумова введення

нової термінології у законодавство

Важливим постає питання щодо аналізу нових термінів “формальна, неформальна та інформальна освіта” у наукових дослідженнях українських вчених. Чи проведені наукові розвідки у сфері формальної, неформальної та інформальної освіти, що потребують їх впровадження у законодавство?

Встановлено, що наукові роботи загалом, і зокрема у галузі педагогіки щодо формальної, неформальної та інформальної освіти в Україні не проводилися. Проводилися окремі дослідження у рамках концепції навчання впродовж життя з вивчення неформальної освіти дорослих в іноземних державах.

Серед даних наукових праць проведено наукове дослідження, де представлена неформальна освіта дорослих у навчальних гуртках Швеції [11] та сучасні тенденції розвитку неформальної освіти майбутніх учителів Німеччини [29].

Аналіз наукових публікацій свідчить, що використання термінів “формальна, неформальна та інформальна” зосереджене на питаннях трьох основних напрямів: 1) навчання впродовж життя; 2) освіта дорослих; 3) неформальне навчання.

Так, серед них можна виокремити наступні публікації: навчання протягом усього життя [14], Болонський процес і навчання впродовж життя [28], навчання впродовж життя як пріоритетний напрямок модернізації управління освітою в Україні [16], Концепція навчання протягом життя в міжнародних документах і дослідженнях [8], формальне, неформальне, інформальне і соціальне в дистанційному навчанні [17], неформальна освіта дорослих у країнах ЄС [10]. При чому характерним є активне проведення цих досліджень у період з 2000 по 2008 рр., тобто після прийняття Меморандуму навчання впродовж життя.

Таким чином, у працях українських вчених проблеми формальної, неформальної та інформальної освіти в Україні не піднімалися. Основна увага зосереджувалася на проблемі навчання протягом життя і неформальному навчанні.

чому на чорне кажуть біле?

Враховуючи відсутність широкого використання у науковому обігу вищезазначених понять, проаналізуємо поняття “формальна”, “неформальна”, “інформальна” та співвіднесемо їх з терміном “освіта”.

Як вказано у Словнику іншомовних слів “формальний (лат. formalis) – пов’язаний з формою, її особливостями” [27].

Відповідно, “неформальний – позбавлений формалізму; творчий, не шаблонний, а інформальний – неформальний, неофіційний” [20].

Узагальнюючи, можна відзначити, що термін “формальний” розглядається як те, що пов’язане із формою; “неформальний”, включає приставку не- і означає той, що не є формальним, тобто немає форми; “інформальний” також той, що немає форми.

Безумовно, в аналізі освітянської термінології, надзвичайно важливим є ключове поняття “освіта” як базова дефініція. Наскільки “можна впрягти в один віз коня і трепетну лань”?

Аналіз терміну “освіта” свідчить про понад 300 визначень. Цілком закономірно, адже суспільство розвивається, проводяться дослідження та оприлюднюються результати. Тому, окреслюючи основне поняття “освіта”, будемо спиратися на Словник-довідник основних понять і визначень українського законодавства, де зазначено, що:

“Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Освіта – основа розвитку особистості, суспільства, нації та держави, запорука майбутнього України. Вона є визначальним чинником політичної, соціально-економічної, культурної та наукової життєдіяльності суспільства. Освіта відтворює і нарощує інтелектуальний, духовний та економічний потенціал суспільства. Освіта є стратегічним ресурсом поліпшення добробуту людей, забезпечення національних інтересів, зміцнення авторитету і конкурентоспроможності держави на міжнародній арені” [12].

Окремо слід зазначити, що освіта належить до соціальних систем. Звертаємо увагу, що закон про освіту Республіки Польща саме так і називається – Закон о системі освіти (Ustawa o systemie oświaty) [6].

Система, як відомо, – “це сукупність елементів, що знаходяться у відношеннях і зв’язках один з іншим, які створюють певну цілісну єдність” [22].

На жаль у законопроекті про освіту назва Розділу ІІ Система освіти, була перейменована у Розділ ІІ Структура освіти. Хоча, як відомо, структура – це внутрішня будова. І називати цілий розділ структура, наскільки це є доречним?

Повертаючись до термінів “формальна”, “неформальна”, “інформальна” та співвіднесення з терміном “освіта”, слід враховувати, що є поняття освіта (education), а є навчання (learning). Абсолютно різні категорії.

Встановлено, що головним критерієм освіти є її організованість, інституалізація і відсутність спонтанності. Тому, згідно із законодавством є дошкільна освіта, загальна середня освіта, позашкільна освіта, вища освіта, післядипломна освіта.

Навчання – це категорія, яка стосується набуття компетентностей / знань, вмінь, навичок тощо. При цьому навчання може бути неорганізованим, спонтанним.

Узагальнюючи вищезазначене, виникає питання, яким чином терміни “неформальне, інформальне”, тобто те, що немає форми може співвідноситися з тим, що є чітко організованим, не спонтанним?

Отже, враховуючи наукове обґрунтування вищезазначеної термінології, міжнародний досвід, українські реалії, доцільним до термінів “формальне, неформальне, інформальне” використовувати термін “навчання”.

Підміна поняття “навчання” на “освіта”, 1)   звужує можливості для складових системи освіти (дошкільна, загальна середня, позашкільна, професійно-технічна, вища, післядипломна освіта); 2) суперечить чинному законодавству; 3) ускладнює реалізацію концепції навчання впродовж життя; 4) обмежує впровадження належного механізму сертифікації знань, отриманих у різних складових системи освіти шляхом неформального навчання.

Таким чином, необхідним є:

1. Привести статті нової редакції Закону України “Про освіту” (р.н. 3491-д від 04.04.2016 р.) до норм Конституції України.

2. Не допускати у законопроекті звуження змісту та обсягу наявних прав і свобод на освіту.

3. Врахувати при підготовці законопроекту висновки Головного науково-експертного управління Верховної Ради України.

Список використаних джерел 

1. A Memorandum on Lifelong Learning[Електрон. ресурс]. – Режимдоступу:  

2. EducationAct 2011[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

3. Every Student Succeeds Act [Електрон. ресурс]. – Режимдоступу:

4. International Standard Classification of Education [Електрон. ресурс]. – Режимдоступу:

5. Recognition of non-formal and informal learning (in the field of youth) [Електрон. ресурс]. – Режимдоступу:

6. Ustawaosystemieoświaty [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

7. Zákonovýchoveavzdelávaní (školský zákon) aozmeneadoplnení niektorýchzákonov [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

8. Айзікова Л. В.Концепція навчання протягом життя в міжнародних документах і дослідженнях / Л. В. Айзікова // Наукові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили комплексу “Києво-Могилянська академія”]. Сер. : Педагогіка. – 2012. – Т. 199, Вип. 187. – С. 62– 64. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

9. Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод., допов. та CD) / уклад. і голов. ред. В. Т. Бусел. – К. ; Ірпінь : ВТФ “Перін”, 2007. – С. 396.

10. Гончарук А. Неформальна освіта дорослих у країнах ЄС[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

11. Давидова В. Д. Неформальна освіта дорослих у навчальних гуртках Швеції : автореф. дис... канд. пед. наук: 13.00.01 / В. Д. Давидова. – К., 2008. – 20 с. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

12. Жиляєв І. Б., Чижевський Б. Г. Словник-довідник основних понять і визначень українського законодавства / І. Б. Жиляєв, Б. Г. Чижевський. – К. : Нора, 2011. – С. 66.

13. Закон України “Про освіту” [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

14. Квятковський Стефан-М. Меморандум Європейської Комісії “Навчання протягом усьогожиття” [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

15. Конституція України [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

16. Корчагіна Л. М. Навчання впродовж життя як пріоритетний напрямок модернізації управління освітою в Україні / Л. М. Корчагіна // Теорія та практика державного управління. – 2008. – Вип. 3. – С. 326– 331. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:  

17. Кухаренко В.Н. Формальное, неформальное, информальное и социальное в дистанционном обучении[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

18. Международная стандартная классификация образования (МСКО 2011) [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

19. Наука – Вікіпедія [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

20. Неформальний [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

21. Новела[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

22. Парсонс Т. О социальных системах / Т. Парсонс. – М. : Акад. проект. – С. 4.

23. Проект Закону про внесення змін до деяких законів України (щодо визнання неформальної освіти)[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

24. Проект Закону про освіту[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

25. Проект Закону про освіту[Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

26. Ратифікація– Вікіпедія [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

27. Словник іншомовних слів / за ред. акад. О. С. Мельничу. – К. : Гол. ред. УРЕ., 1985. – 969 с.

28. Степко М. Ф., Клименко Б. В., Товажнянський Л. Л. Болонський процес і навчання впродовж життя [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:  

29. Шапочкіна О. В. Сучасні тенденції розвитку неформальної освіти майбутніх учителів Німеччини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 – теорія і методика професійної освіти / О. В. Шапочкіна. – К., 2012. – 22 с. [Електрон. ресурс]. – Режим доступу:

Олена Биковська,

член робочої групи з підготовки проекту

Закону України “Про освіту” (3491-д) до другого читання,

Президент Міжнародної асоціації позашкільної освіти,

завідувач кафедри позашкільної освіти НПУ імені М. П. Драгоманова,

професор Педагогічного університету у м. Кракові ( Польща),

доктор педагогічних наук, професор