«Дресирує», «покарання».

Карабас-Барабас. Карабасу-Барабасу потрібні чемні і вмілі виконавці для виконання  його спектаклю. Для досягнення своїх цілей він використовує наступні способи взаємодії: плітку, диктат, покарання, настанову. Карабас не навчає, а дресирує, добиваючись певного успіху: ляльки оволодівають тим набором знань, умінь і навичок, які потрібні для спектаклей Барабаса. Позиція вихователя — Карабаса-Барабаса приводить, по-перше, до того, що у дітей блокується розвиток здібностей. Замість цього діти оволодівають набором тих знань, умінь, навичок. По-друге, у дітей виникає подвійність (це я зроблю, скажу Марії Іванівні, а насправді я поступлю інакше), це у кінцевому результаті призводить до подвійної моралі.

«Гнучкість», «слідувати правилам».

Мальвіна – вихована дівчинка. Вона точно знає, що треба мити руки перед їжею, чистити зуби, читати книжки. Вона щиро вважає, що всі повинні слідувати цим правилам. Коли ж поведінка Буратіно не укладається у ті норми, які вона вважає єдино правильними, Мальвіна саджає неслухняного хлопчика в комору. Дії Мальвіни мотивовані тими нормами, які вона вважає істинними. Проте у неї відсутня гнучкість, вона не допускає інших  способів поведінки, рішення задач, вирішення конфліктів. 

Позиція вихователя — Мальвіни приводить дітей до обмеженої психічної активності, відтворенню стереотипних способів поведінки і рішення завдань. Це відбувається тому, що Мальвіна пропонує себе дітям у якості єдиного зразка для наслідування, що не сприяє формуванню у них власних спонукальних мотивів. Немотивована діяльність відбиває інтерес до пізнавальних завдань, гасить дитячу пізнавальність, тим самим обмежений розвиток здібностей.

«Безтурботна», «неслухняна».

Червона Шапочка веде себе так, як це притаманно дитині-дошкільнику. Вона безтурботна, емоційна, весела і неслухняна. Червона Шапочка не передбачає результатів своїх дій. Мама просила її віднести гостинці хворій бабці, і у лісі ні з ким не спілкуватися. Вона при цьому квіти збирала, і з вовком поговорила, і бабусину адресу дала. Червона Шапочка безтурботна,надіється на те, що все якось обійдеться.

Спосіб взаємодії вихователя, яка зайняла позицію Червоної Шапочки, - виявлення свого натурального-ситуативного “я”, яке може бути досить привабливим для дітей. Позиція вихователя — Червоної Шапочки призводить дітей до труднощів планування і прогнозування власних дій, що виявляється в неорганізованості поведінки і неефективних способах рішення пізнавальних задач. У дітей, які наслідують образ поведінки Червоної Шапочки, порушується регуляція власних дій, не формуються зусилля по подоланню бажань, які виникли спонтанно, порушується вольова регуляція поведінки.

«Байдужість», «бездіяльність….»

Спляча Красуня. Навколишнє середовище для неї не існує: вона до нього байдужа, або сприймає його як те, що заважає її снам на яву. Діти фактично такого вихователя не розуміють. Вони варяться у “власному соку”, тобто переймають один у одного компетентність та некомпетентність; як соціальні так і асоціальні форми поведінки. Проводячи кожного дня по 8-9 годин з байдужим вихователем, і діти стають неорганізованими. Вихователь – Спляча красуня призводить дітей до деструктивної поведінки, яка у свою чергу гальмує психічний розвиток.

«Постійна опіка», «тотальний контроль».

Насідка. Любить своїх дітей–курчат. Спочатку вона довго висиджує їх. Потім дуже їх пильнує. Такий вихователь наносить шкоду психічному розвитку дітей, постійно опікаючи їх, роблячи багато чого за них. Знаменитий фонвізінський Недоросль, який вихований мамочкою-насідкою, заявив: “Навіщо мені географія, коли є візники”.

«Влада над…», «функціонер».   

Снігова королева —навчає Кая складати з шматочків льоду цікаві фігурки (льодові головоломки). Для Кая “... ці фігурки були чудом мистецтва, а їх складання – заняттям першоступеневої значущості. Так йому здавалося, бо в оці у нього сидів шматочок чарівного люстерка”. Мета Снігової королеви — влада над світом, і над Каєм. Досягти влади Снігова королева може тільки одним способом – підмінити свідому людську діяльність формальною системою операцій. Вона навчає рухатися у формальному просторі подібно до того, як рухаються однакові  і правильні шматочки льоду, які називаються “дзеркалом розуму — найдосконалішим дзеркалом у світі”. Вихователь, який займає позицію Снігової королеви, навчає такому ж руху, процесу заради процесу, який позбавлений змісту. Це призводить до того, що діти (а потім дорослі) стають покірними виконавцями чужої волі, у них немає прагнення робити щось за власним бажанням. Снігова королева штучно виховує рабів і функціонерів.

«Розвиток дитини», «освіченість»

Мері Поппінс — вельми освічена особа, яка напрочуд розповідає різні історії, добре вихована і точно уявляє, як слід себе вести в різних ситуаціях (як у казкових, так і у реальних). З іншого боку вона чудово розуміється на дітях: знає, що вони відчувають, думають, хочуть чи не хочуть, вона відчуває дітей як би «зсередини». Вихователь — Мері Поппінс поєднує в собі ці сторони, переслідуючи одну-єдину мету – розвиток дитини. Вона є посередником між світом культури та світом дітей. Мері Поппінс навчає дітей так, що вони цього не помічають. Вона постійно ставить перед ними нові завдання, створює умови для розвитку уяви, вчить нормам поведінки. Мері Поппінс навчає за своєю програмою, перетворюючи її в програму дитини.          

Ірина Терещенко, методист із дошкільної освіти міського методичного центру управління освіти та науки Славутицької міської ради Київської області