На жаль, проти системи ЗНО протистоїть не менш вигадлива і винахідлива система обходження (обдурення, хитрування тощо). Друга система завжди буде вигравати, оскільки йде на крок попереду, придумуючи щоразу віртуозніші способи, які дають змогу нечесним гравцям вигравати цю партію.

Наведу кілька способів, про які мені стало відомо з різних джерел.

1.  ШПАРГАЛКА. Старий добрий перевірений спосіб. Працює за умови, якщо інструктори в аудиторії «не помічають» шпаргалок, бо просто жаліють бідних-нещасних дітей або ж зацікавлені в тому, щоб хтось конкретно в цій аудиторії списав, тому дозволяють це робити усім присутнім, щоб не писали скарг. Другий варіант можливий за умови загальної змови (більшість інструкторів добирають так, щоб вони легко погоджувалися на нав’язані правила гри. Найчастіше беруть тих учителів, у яких проблеми з навантаженням.)

2.  ПІДСАДНА КАЧКА. На ЗНО реєструють студента-відмінника, який у домовлений час виходить у туалет або інше домовлене місце, де передає готові відповіді до усіх завдань. Можлива передача паперового варіанта або ж пересилання через телефон відфотографованих  сторінок з відповідями. Так можна передавати одразу кільком клієнтам, які пишуть на різних пунктах. Студент не боїться бути спійманим з телефоном, бо він нічого не втрачає, навіть якщо буде пійманий.

3.  КОМОРА. У цій схемі задіяний директор школи, на території якої проводять ЗНО. В одній з кімнат, яку опломбовують, ховають учителя, котрому передають чернетку (іноді навіть з бланками відповідей) конкретного учня, а потім повертають готові відповіді в аудиторію. Схема можлива, якщо задіяні кілька інспекторів, директор, помічник уповноваженого.

4.  МЕДПУНКТ. До схеми долучають лікаря (медсестру), завдання якого передати шпаргалку, готові відповіді, написаний твір, розв’язані задачі тощо учневі, якому «стало погано».

5.  КАРУСЕЛЬ. Двоє (троє, четверо) учнів домовляються про те, що кожен з них виносить з аудиторії якусь частину тестового зошита в туалет або інше домовлене місце, де залишають ці листки. Хтось (як правило, дорослий)  допомагає записати на винесених завданнях правильні відповіді, які вони забирають через певний час.

6.  ЧЕРНЕТКА. З аудиторії виносять всю чернетку (без титулки), залишають у певному місці, а через певний час забирають з відповідями. У цій схемі так само потрібна допомога когось з дорослих або ж підсадної качки. Підступність схеми полягає в тому, що навіть  якщо спіймати учня в класі з такою чернеткою, то санкцій ніяких проти нього застосувати не можна, оскільки він працює з власним тестовим зошитом, а зловити його в коридорі з винесеними листками практично неможливо.

7.  ЧОРНИЙ ХІД. У школі є чорний хід,  який «забувають» запломбувати, або ж пломбу ліплять так, щоб вона легко знімалася (пломби погано пристають до білених стін, тому, як правило, майже на них не тримаються). Через цей хід хтось з інструкторів передає назовні чернетку для учителя, який розв’язує завдання й передає відповіді або через кур’єра (того самого інструктора) або виставляє в Інтернеті.

8.  WI-FI. Задіяні в схемі директор школи, учитель інформатики або хтось, хто має доступ до шкільної мережі Інтернет. На момент ЗНО доступ до Інтернету на території школи через пароль отримують лише «обрані». Через Інтернет відправляється відфотографований  варінт завдань з обведеними відповідями. Для цього прийому в «обраних» має бути телефон.

9.  ПОЛІЦАЙ. Представнику від силових структур дають «поламаний» металошукач, або ж сам силовик  «вимикає» металошукач у потрібному місці. Цей самий силовик може просто «не помічати» в коридорі дітей з телефонами. У схемі задіяні високопосадовці з внутрішніх органів, директор школи, завідувач районо (міськвно) тощо.

10.   ПОМІЧНИК. Помічником уповноваженої особи у пункті ЗНО, як правило, призначають заступника директора школи. І директор школи, і його заступники є людьми, які залежать від вищого начальства, тому за попередньою домовленістю (вказівкою згори) вони можуть передавати шпаргалки, телефони, чернетки. Тобто можуть бути тими зв’язковими, які реалізовують практично всі згадані вище схеми.

 Зрозуміло, що це не всі вигадані нашими умільцями способи оминути систему. Однак з усього сказаного вище випливає:

1.     Практично всі описані схеми можливі за умови сприяння директора школи, його заступника (помічника уповноваженого) та інструкторів в аудиторіях. А це означає, що ті, які вчать наших дітей бути чесними, високоморальними, справедливими, – усі ці «вчителі» відверто порушують  закон і тому є злочинцями й повинні нести кримінальну відповідальність за скоєне.

 2.     Найчастіше у схемах задіяні високопосадовці з районних (міських) та обласних адміністрації, представники силових органів, які «кришують своїх».

3.     На можливість оминути систему миттєво зреагували вчителі-предметники, які «заспокоюють» дітей перед ЗНО: «Нічого страшного там немає: готуйте шпаргалки, беріть мобілки, ніхто не буде на вас сваритися. Усе домовлено».  І нічого дивного в таких заявах немає, адже ці самі вчителі під час державної підсумкової атестації так само заплющували очі на списування. Найгірше, що така практика стала настільки масовою, що вчитель, який не дає списати на ДПА, оголошується ворогом для дітей, батьків і колег, і доля його, як правило, сумна.

4.     Учителі та шкільні адміністратори є людьми, які дуже сильно залежать від волі начальства. «Вам не вистачило годин…» - це не єдина, але найчастіше вживана фраза, яка примушує практично кожного вчителя робити все, що його попросять: незалежно від того, чи це вибори, чи це ЗНО. Саме тому ми ще довго не матимемо об’єктивних виборів у цій країні (адже більшість членів виборчих дільниць – це вчителі), саме тому ЗНО перебуває під великою загрозою.

5.     Якщо з цим усім не боротися, то його ставатиме щороку все більше й більше. Якщо ніхто не пійманий і не покараний, то це є сигналом для всіх, що систему МОЖНА легко оминути. Якщо СБУ не помагатиме шукати злочинців у цій сфері, то всі гроші, які витрачає держава на шифрування, пломбування, жеребкування, відеонагляд за друком бланків чи пакування контейнерів тощо, будуть викинуті на вітер, бо реально не рятують від фальсифікацій.

6.     Вплинути на ситуацію можна прямим та непрямим контролем.

ПРЯМИЙ контроль можна здійснювати лише за допомогою громадських спостерігачів, які повинні бути присутні в УСІХ аудиторіях і на ВСІХ поверхах у пункті тестування. Таких підготовлених спостерігачів потрібно 20 – 30 осіб на кожен пункт. Це означає, що покрити всі пункти спостереженням неможливо. Натомість можна вибірково виїжджати на кілька пунктів. Головне, щоб в обраному місці були перекриті ВСІ можливі схеми. 

НЕПРЯМИЙ контроль повинні вести виші, у які вступають абітурієнти з дуже високими балами. Таких вступників легко перевірити на першому курсі за допомогою нескладних контрольних з тих предметів, де бали ЗНО коливаються в проміжку між 190  і 200. Інформацію про студентів, які не підтверджують своїх результатів ЗНО, потрібно передавати для перевірки в СБУ.  Таким чином за 2 – 3 роки будуть виявлені ті пункти проведення ЗНО, де найбільша різниця між балами ЗНО та реальними показниками з конкретних предметів.

Отже, на наших очах відбувається боротьба двох систем – однієї, яка дає змогу чесно пройти ЗНО і вступити до омріяного вузу завдяки власним знанням, інша робить усе, щоб обійти закон і без знань, за допомогою зв’язків, грошей, шантажу пройти на бюджетні місця, щоб потім нас з вами судити, лікувати, представляти наші з вами інтереси в державних органах влади тощо. Котра з них виграє – залежить від нас.

P.S. Прошу звернути увагу на те, що в жодній  схемі не згадано представників регіональних центрів оцінювання якості освіти. Я особисто вірю в те, що вони не беруть участі в шахрайстві і самовіддано дбають про те, щоб жодна зі згаданих схем не працювала.  Так само я переконаний, що без зовнішньої допомоги вони, на жаль, не зможуть побороти цю гідру, яка розростається на наших очах.