1. Працюючи в скайпі чи в іншій мережі голосового та відео-зв’язку, ти купаєшся в океані цифрових матеріалів та засобів вивчення іноземної мови. А готуючись до кожного наступного заняття, щоразу відкриваєш додатково десятки корисних для викладання сайтів, які поповнюють твій учительський портфель і напевне будуть використані якщо не зараз, то в майбутньому. У своєму комп’ютері я маю папку з багатьма сотнями URL-адрес, які час від часу переглядаю і задіюю під час занять зі своїми учнями.

2. Більшість учителів іноземних мов – гуманітарії, тож прилучення до викладацьких інтернет-технологій примушує їх бути на вістрі часу стосовно використання можливостей сучасного інформаційного простору. Перш ніж я почав свою професійну роботу в скайпі, я вивчив можливості того інтернет-зв’язку, який мав. Виявилося, що для ефективного спілкування з одним учнем швидкість завантаження даних на комп’ютер повинна бути не меншою 128 кілобіт/секунд (бажано – 300 кілобіт). Якщо ж розмовляєш (тобто, проводиш заняття) з групою до семи учнів, швидкість інтернет-зв’язку повинна бути вже 4 мегабіти. Я відразу пішов на сайт, який вимірює швидкість, забезпечувану моїм провайдером. Вона склала 21,9 мегабіт за секунду. Отже, із швидкістю все гаразд.

3. Наступні кроки – безкоштовне завантаження останньої версії скайпу і придбання головної мікро-телефонної гарнітури, де головні телефони об’єднані з телефоном. Незважаючи на те, що в сучасних ноутбуках є вмонтований мікрофон, а навушники-крапельки (особливо від компанії Apple) теж якісно відтворюють звук, гарнітура бажана для ізолювання учня від сторонніх звуків – таких як голоси друзів у сусідній з вами кімнаті, чи шуму транспорту за вашим вікном.

4. Тепер – головне, заради чого ми возимося з цими технологіями – це безпосередньо викладання. Моє глибоке переконання: викладати слід на основі якісного підручника, який відповідає вікові, інтересам та знанням учня. Позаяк ми перебуваємо в «цифровому океані», бажано, щоб підручник теж існував у вашому комп’ютері в цифровій формі. Зараз підручники завантажуються порівняно легко із розгалуженої мережі сайтів чи завдяки пересиланням від ваших друзів, колег або просто доброзичливців. Я орієнтуюсь на легальний сайт Можна, звичайно, шукати і знаходити розрізнені матеріали чи створювати їх власноруч, але ніщо не замінить підручника, у розробці якого брала участь команда досвідчених фахівців, для яких дана іноземна мова є рідною мовою. Інша річ – коли ви ДОПОВНЮВАТИМЕТЕ підручниковий матеріал своїми знахідками, які ви «відкопали» в YouTube, BBC-Learning-English, British-Council, на сайтах інтернет- видань, тощо. Це творчо, цікаво і бажано. Серед менш «титулованих» ресурсів зустрічаємо , на яких завжди знайдеш щось корисне для урізноманітнення уроку.

5. Для того, щоб учень міг бачити ваш додатковий матеріал і працювати з ним за вашими вказівками, учителеві слід освоїти функції спільного використання екрану (screen-sharing) та моментального знімку екрану (screenshot). У разі потреби навчитись, як це робиться, можна піти через гугл на якусь із багатьох адрес, де наочно демонструється, як «ділитися» екраном чи як фотографувати його. Для прикладу, такими адресами можуть бути (youtube-how-to-share-screen) та (youtube-how-to-take-a-screenshot-on-a-PC).

6. Ефективною платформою спілкування з учнем є вікно чату в скайпі. Воно відіграє роль інтерактивної класної дошки (whiteboard). У цьому вікні можна попросити учня надрукувати слова чи фрази, виправити його письмові помилки і т.д. Готуючись до заняття, я друкую (по пунктах) тут план заняття з моїм учнем, вказуючи, скільки хвилин заплановано на той чи інший аспект, і посилаю його на скайпову сторінку учня ще до заняття, як посилається будь-яке скайп-повідомлення. Якщо ж для того чи іншого пункту передбачено додатковий інтернет-матеріал, про який учень дізнається лише на цьому занятті, я зарані пишу лінк, за яким учень має одразу на мою вимогу знайти цей матеріал за вказаною адресою. Лінки нумеруються. Під час заняття я кажу: «Зайдіть на лінк за номером… Прочитайте/прослухайте матеріал, після чого ми обговоримо наступне…» До речі, аудіо/відео-матеріал часто буває задовгий. У такому разі я прошу учня використати хронометражний індикатор під екраном, говорячи: «Прогляньте/прослухайте матеріал від 4-ї хвилини 35 секунд до 6-ї хвилини 15 секунд». Звичайно, такому спонтанному прослуховуванню (чи переглядові) передує зняття лексичних чи граматичних труднощів (нові слова та структури вводяться і пояснюються безпосередньо перед цим видом роботи). Слова, які можуть бути новими для учня, я – особливо не переймаючись використанням техніки – пишу на картках фломастером і показую в камеру.

7. Дуже важливо, щоб під час заняття по скайпу в учителя були зарані відкриті (у мінімізованому вигляді) інтернет-словники, електронний онлайн-перекладач та інший довідковий матеріал, який – у разі потреби – вчитель може моментально використати, зробивши натиск мишкою по мінімізованому зображенню. До речі, учитель повинен вільно орієнтуватися серед усього матеріалу, виведеного ним самим на екран комп’ютера, щоб подавати його учневі без зволікань, що особливо важливо при дистанційному спілкуванні.

8. Заняття слід будувати так, щоб тренувалися усі види мовленнєвої діяльності – аудіювання, розмова, читання та письмо. На жаль, онлайн-викладання (особливо по такому каналу, як Месенджер, що має обмеженішу кількість функцій порівняно зі скайпом) часто обмежується розмовою. Хоча, звичайно, вчитель може приділяти більше уваги тому аспектові, який він вважає найбільш важливим для свого учня. Наприклад, мій учень не має проблем з усним висловлюванням: він говорить швидко, упевнено, досить багатою мовою і до того ж робить мало помилок. Тому ми зосереджуємось на письмовому аспекті. Одна річ, що кожна його домашня робота включає написання власного ессе на ту чи іншу тему (ми готуємося до іспиту TOEFL), але впродовж останніх тридцяти хвилин півторагодинного скайпового уроку він друкує ессе, тему якого він взнає тут же, на занятті, безпосередньо перед написанням твору. Я слідкую на екрані на кожним натисканням ним клавіш завдяки згаданій вище функції screensharing. Деякі правописні помилки (спеллінг) виправляю одразу або ж усно, називаючи слово за алфавітом, або вдруковую це слово в чат-вікно і моментально перекидаю його учневі. П’ять хвилин дається на обдумування теми, двадцять – на надрукування, а ще п’ять – на перевірку ним написаного.

9. Упродовж усього заняття я веду нотатки (помилки учня, інші мої зауваження), які після заняття обробляю і на основі їх узагальнення пишу рекомендації та надсилаю їх учневі разом із домашнім завданням. Аналіз помилок стає одним із пунктів наступного заняття.

10. Поза уроком зв’язок із може здійснюватися не лише по скайпу, а й через інші платформи, як от електронна пошта, а ще краще – через Google-Driveабо Dropbox, куди можна завантажувати великий обсяг матеріалу (наприклад, художню літературу для додаткового читання), чого електронна пошта просто «не потягне». 

У чому дистанційне викладання програє порівняно з викладанням у режимі фізичної присутності вчителя та учня один поряд з одним?

Перш за все, у тому, що воно і є якраз «дистанційним». Зникає магнетизм присутності вчителя. Немає тієї емоційної єдності між учителем і учнем, яка ДУЖЕ великою мірою стимулює вивчення і засвоєння мови. Адже спілкування – це не лише слова. Це і погляд, і усмішка, і вміння поцінувати гумор висловлювання, і жестикуляція, і відчуття учнем глибинної вчительської інтонації, де може звучати і заохочення, і задоволення, так само, як і строга серйозність чи невдоволення.

По-друге, викладання «онлайн» спрацьовує лише для вмотивованих учнів та дорослих студентів. Нема чого таїти – багато наших підлітків схильні до того, щоб знаходити лазівки, які б допомагали їм полегшити нелегку працю засвоєння іноземної мови. У моєму конкретному випадку зі згаданим учнем такої проблеми не існує: перш ніж я став вчити його по скайпу, я чотири роки працював з ним у реальному режимі за одним письмовим столом. Але я не впевнений стосовно інших учнів, перше знайомство з якими відбулося в інтернеті.

По-третє, інтернет послаблює лояльність учня/студента до викладача. При досить великій пропозиції інтернет-вчителів і тих, хто називає себе вчителями, учневі завжди здаватиметься, що є ще кращий учитель, на якого досить легко «переключитись».

І, насамкінець, по-четверте: тотальна мода на «цифровізацію» нашого життя змушує багатьох вважати, що одне лише застосування сучасних ай-ті технологій вже забезпечуватиме успіх вивчення іноземної мови. Наприклад, я знаю випадок, коли студент мав скайповий урок без попередньо виконаного домашнього завдання, просто перебуваючи в парку на лавці і користуючись лише своїм смартфоном. Учитель, який розказував мені про цей випадок, подавав ситуацію як позитивну: от як, мовляв, сучасні пристрої забезпечують можливість заняття з будь-якої локації і в будь-який час. Я ж не думаю, що таке заняття було взагалі корисним. Мій принцип: і учень, і вчитель зростають фахово за письмовим столом. Домашні завдання ПОВИННІ бути. Урок повинен розпочинатися і закінчуватися в точно зазначений час. Це ще й знак «королівської» ввічливості – взаємної ввічливості вчителя та учня. Стара добра кулькова ручка повинна лежати тут же, поряд з чистим аркушем паперу, на якому по ходу заняття робляться необхідні позначки і записи (які потім аналізуються). Учитель та учень повинні мати належний дрес-код. Фон, на якому учень бачить учителя в скайпі, повинен дисциплінувати і надихати. Це може бути, наприклад, книжкова шафа, карта Великобританії, тощо. Форма теж має свою сутність і впливає на зміст того, чим ми займаємось.