Ми з учнями якраз опрацьовували заперечну структуру англійського дієслова, і робив я це на матеріалі тексту з підручника: учні повинні були перетворювати стверджувальні речення в заперечні Але оскільки підручник було напхано ідеологічно зорієнтованим матеріалом, то учні, радо тягнучи догори руки у нестримному бажанні показати, що цей аспект граматики вони засвоїли, на повний голос заявляли, що Ленін НЕ є вождем світового пролетаріату», а Комуністична партія аж ніяк НЕ керівна сила радянського народу. Від серйозних наслідків мене врятувала, мабуть, моя молодість, а може, ще й небажання завуча «виносити сміття з хати». Хоча він все ж таки записав у книзі відвідування, що «товариш Бабич не зовсім уміло використовує матеріал підручника».

Я навів цей приклад не лише для того, щоб показати ту астрономічну відстань, яка розділяє дві епохи, а щоб іще й підкреслити, наскільки сьогоднішній учитель іноземної мови має цінувати сучасне методичне середовище, в якому працює і по максимуму використовувати його. Ми, фанати англійської мови, мусили в той час по крихті визбирувати інформацію про Великобританію чи Сполучені Штати. Раніше сільський учитель, як жартували батьки його учнів, не те що живого – «мертвого англічанина» не бачив. Зараз викладання англійської має потужний фундамент у вигляді міжнародних освітніх контактів. Я дуже радію за своїх колишніх студентів, коли вони (наразі вже досвідчені вчителі!) повідомляють у фейсбуці про скайп-контакти, організовані під час уроків між їхніми учнями і учнями з Австралії, Норвегії чи тієї ж Англії. Або коли в їхню школу на півроку приїздить професійний викладач – носій англійської мови, проводить відкриті заняття, організує семінари, розповідає про свою країну. І не лише для них, а й для шкіл усього району. В Україні працюють міжнародні компанії, які опікуються фаховим зростанням учителів, випускають чудові підручники з урахуванням специфіки навчання англійської мови саме в нашій країні, проводять віртуальні відеоконференції, вебінари, впроваджують мовні проекти. Для прикладу, міжнародний освітній центр Dinternal-Education () у співпраці з освітніми компаніями ILAC-(International-Language-Assessment-Center) та Pearson започаткували модульну програму професійної підготовки вчителів англійської мови PROTEACH. Пропоновані центром багаторівневі підручники Fly-High-Ukraine, Islands (молодші класи), Next-Move, Wider-World 5-8 класи), Focus (9-11 класи) розроблені у співпраці з медіакорпорацією ВВС і містять відеоінтерв’ю на вулицях Лондона, відеосюжети з життя сучасних підлітків, країнознавчі уроки серії BBC-Culture, і т.д. А підготовка до ЗНО з англійської мови розпочинається за цими комплексами вже з п’ятого класу. Ну, хіба ж це не може не надихати вчителя, залюбленого у школу, у свій предмет?

Другим чинником, мотивує сучасного вчителя, це – на мою думку – платформи спілкування з колегами-однодумцями. Я, наприклад, приєднався десь до десятка груп у фейсбуці, де обговорюють питання, поширюють інформацію про викладання іноземних мов, обмінюються підручниками та іншими матеріалами – «Англійська мова НУШ», «English Step by Step», «English Teachers’ Treasure Box», «Deutsch fuer Lehrer», «Вчителі англійської мови», «Вчителі німецької мови» та ін. Як правило, учасники груп – народ відкритий, щедрий на поширення того, що має і знає, а також спраглий до всього нового. Крім фейсбуку, існують і інші платформи, серед яких я виділив би технологічну Edmodo (), яка об’єднує викладачів, що створюють тести, вікторини, власні відео, онлайн-книжки. Є сотні блогів (на них можна вийти зробивши запит ELT blogging).

Іще одна річ, яка сьогодні дає крила вчителеві – це можливості самовдосконалення. Викладати – це як гребти у човні проти течії: якщо припиниш працювати веслами (самовдосконалюватися), відноситиме назад. Вчителі іноземних мов цікаві насамперед тим, як вільно і з яким інтонаційним та лексико-граматичним розмаїттям вони послуговуються мовою, наскільки ознайомлені із сучасними методичними прийомами, як ці прийоми уміють застосувати, ЩО можуть розказати учням про іншу культуру, іншу країну. Щоденне читання літератури, перегляд відео іноземною мовою, ознайомлення з найновішим досвідом викладання, твереза оцінка модних трендів – це щоденна «позакласна» праця вчителя. Проблема полягає не в тому, ДЕ знайти потрібні джерела, а ЩО саме вибрати із того, на що натрапляєш буквально на кожному кроці.

Рекомендував би я також вести свій учительський інтернет-журнал (блог). Одна справа, коли прощебечеш кілька фраз у твіттері або у фейсбуці, а інша – коли регулярно і систематично викладатимеш свої думки чи враження на власній сторінці. Це теж сприяє фаховому зростанню. Система Wordpressдуже проста і зручна для ведення свого блогу ()

Я сумнівався, чи варто закінчувати мій сьогоднішній допис на дещо демотиваційній ноті. Проте вирішив бути відвертим до кінця. Ось уривок із ланцюжка, розпочатого в одній із груп молодою вчителькою:

«Може хтось знає. Вчитель без досвіду роботи, відповідно без категорії і т.п....працевлаштування у школі всього на 8 год.
На яку з/п можна очікувати?»

Відповіді в коментах: «Десь 1800 грн» …

«Та ще мінус податок»…

«Приблизно 2 тисячі, але це максимум. Тоді розклад повинен бути на два робочі дні Ще врахуйте місто чи село, де працюватимете»…

«Дивлячись яка престижність і який предмет. У мене було вісім годин + зошити + престижність, то 2100»… Престижність нараховує місцева адміністрація. Це вилка 5-20 відсотків. Тобто, можуть додати 5% до платні, а можуть і 20%.»

Завершується розмова словами: «Понятно. Спасибо. Печально».

Проте матимемо надію на краще. Як у свій час сказав Вацлав Гавел, надія – це не сподівання, що справи підуть на краще, а впевненість у правильності того, що робиш. Ми (з огляду на сказане у цьому дописі) все робимо правильно.