Комісія по визначенню порогу вже другий рік поспіль не може вийти за межі можливості для сліпого вгадування, а тому її діяльність з державницьких позицій навіть не нульова, а така ж негативна як і та практика, що існувала раніше. Легко спрогнозувати, що під час всіх наступних засідань знову буде не більше двох членів з 16-ти, котрі пропонуватимуть піднятися вище ніж поріг вгадування та може ще 2-3, котрі голосуватимуть  хоча б за те, щоб не опускатися на саме його дно (діапазон сліпого вгадування).

Суспільство не лише розуміє які тут спрацьовують тіньові площини правди життя, а й давно про них як відверто говорить, так і закликає до очищення. НА СЛОВАХ, поки що. 

Чи є альтернативний механізм?

ТАК!

ПРОПОНУЮ:

-перше, відмовитися від КОМІСІЙНОГО формату прийняття рішення, щодо балу, який стає індикатором МІНІМАЛЬНОЇ спроможності випускників шкіл до навчання на рівні складності програм ВНЗ;

-друге, замість цього задавати УРЯДОВОЮ ПОСТАНОВОЮ на кожні п'ять років щораз більш адекватний задачам системи освіти ІНДИКАТОР, який буде  визначатися обсягом успішного виконання атестаційного завдання. Наприклад, 25% балів від загальної кількості КРИТЕРІАЛЬНИХ балів тощо.

Відтак зможемо дійсно по-державному збалансувати як оптимальне співвідношення між здобувачами освіти різних рівнів та напрямків (системи ПТО у тому числі), кардинально підняти мотивацію до навчання, так і надійно захистити принцип рівного доступу до освіти, не підмінюючи його зрівнялівкою у вигляді псевдоосвіти, котра точно стала проблемою національного масштабу. Відтягування моменту прийняття рішення по її подоланню лише проблему поглиблюватиме, чим поставить під ризик майбутнє країни в цілому як такої.  

Не має підстав сумніватися, щоб нам бракувало спеціалістів, здатних правильно визначити прохідний бал так, щоб не тільки вийти за межі порогу сліпого вгадування, а й забезпечити щонайкращий перехід випускників шкіл від програм загальної середньої освіти до програм професійно-дорослої підготовки без спотворень сутності та місії освітньої діяльності у різних її сегментах.

Потрібна лише так звана, і така у нас дефіцитна, політична воля дійсно державного, тобто пронародного  спрямування, а не її популістський ерзац.