Укр Рус

Дата: 07.10.2026

«Не компетентнісним підходом єдиним…»

Автор:
Віктор Громовий
Опубликовано
05.05.2017

Насправді компетентістний підхід є феноменом західної освіти 70-х 80-х минулого століття. Наприклад, у США перехід до зорієнтованої на компетенції освіти (competence-based education — CBE) відбувся в 70-х роках минулого століття. Американський науковець Ноам Хомський (Massachusetts Institute of Technology) застосував поняття «компетенція» ще в 1965 році.  Як і будь-яка педагогічна мода, компетентістний підхід прийшов до нас із величезним запізненням. 

Зараз провідною світовою тенденцією в модернізації освіти нового тисячоліття є рух у напрямку до особистісно-орієнтованого підходу. Практична реалізація цього підходу означає побудову такої моделі освітнього простору, яка б замість «підгонки» дітей під певні стандарти, відкривала їм можливості руху за індивідуальними освітніми траєкторіями.
Якщо упродовж віків у ядрі освіти знаходився навчальний заклад, то в останні десятиліття ХХ століття виникла друга зона освіти ядром якої стала індивідуальна освітня програма учня. Тож тепер відбувся перехід до двоядерної моделі освіти(за аналогією з комп’ютерами). Причому нова освітня реальність - реальність індивідуальної освітньої програми тепер диктує свої умови першій: школа має забезпечувати індивідуальну педагогічну підтримку руху учнів за індивідуальними освітніми програмами.

Набирають сили й метапідходи до освіти(вчити ще не існуючим знанням). Прихильники цього підходу поділяють знання на власне предметні знання і метазнання(саме на них роблять акцент).
У літературі є такі визначення терміну метазнання:
• Метазнання – це знання про порядок і правила застосування знань.
• Метазнання – це знання про отримання знань.
• Метазнання – це знання про знання, знання про способи, оптимальні стратегії та процедури використання предметних знань і їх властивостей.

На мій погляд, не варто забувати й про діяльнісний підхід, який апелює до внутрішньої активності дитини, яка пробуджується не примусом, а особливим чином організованим змістом і методами навчання.

Має право на життя і культурологічний підхід, який націлює на розгляд освіти як підсистеми культури.

Надзвичайно актуальним для нас є і гуманістичний підхід сутність якого у визнанні особистості дитини як найвищої цінності. Це передбачає гуманізацію усіх аспектів шкільної освіти.
Так що не компетентнісним підходом єдиним живе сучасна освіта.

Тому наші західні колеги і застерігають від зациклювання на компетентнісному підході.

Див. статтю  "Компетентісна школа шкодить суспільству"

Ще матеріали на цьому ж ресурсі

 Україні не потрібно переходити на компетентісну систему освіти  …/

Дослідження “Нового Шляху”: Реформа освіти в Україні. Частина 1 – за компетентісний підхід.

В Україні відбувається занепад точних наук, нинішня реформа освіти його поглибить

P.S. Я хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Попри те, що ми робимо це з запізненням на півстоліття, позитивним є сам факт заперечення вкрай застарілої «знанівської парадигми» освіти. Добре вже те, що компетентістний підхід висуває в якості пріоритетного завдання шкільної освіти замість поінформованості учня(знанівський підхід) уміння вирішувати ті чи інші проблеми. Зайве доводити, що домінуючий у радянській моделі шкільної освіти знанівський підхід з орієнтацією на процедури запам’ятовування, відтворення та застосування засвоєного матеріалу в типових чи аналогічних навчальних ситуаціях, виявився малопродуктивним. Тож українська освіта з моменту свого народження зіткнулась з об’єктивною потребою визначившись «від якої спадщини ми відмовляємось», взятись за пошук нових сучасних підходів до освіти.

«Не компетентнісним підходом єдиним…»
«Не компетентнісним підходом єдиним…»

Насправді компетентістний підхід є феноменом західної освіти 70-х 80-х минулого століття. Наприклад, у США перехід до зорієнтованої на компетенції освіти (competence-based education — CBE) відбувся в 70-х роках минулого століття. Американський науковець Ноам Хомський (Massachusetts Institute of Technology) застосував поняття «компетенція» ще в 1965 році. 
Як і будь-яка педагогічна мода, компетентістний підхід прийшов до нас із величезним запізненням. 

Зараз провідною світовою тенденцією в модернізації освіти нового тисячоліття є рух у напрямку до особистісно-орієнтованого підходу. Практична реалізація цього підходу означає побудову такої моделі освітнього простору, яка б замість «підгонки» дітей під певні стандарти, відкривала їм можливості руху за індивідуальними освітніми траєкторіями.
Якщо упродовж віків у ядрі освіти знаходився навчальний заклад, то в останні десятиліття ХХ століття виникла друга зона освіти ядром якої стала індивідуальна освітня програма учня. Тож тепер відбувся перехід до двоядерної моделі освіти(за аналогією з комп’ютерами). Причому нова освітня реальність - реальність індивідуальної освітньої програми тепер диктує свої умови першій: школа має забезпечувати індивідуальну педагогічну підтримку руху учнів за індивідуальними освітніми програмами.

Набирають сили й метапідходи до освіти(вчити ще не існуючим знанням). Прихильники цього підходу поділяють знання на власне предметні знання і метазнання(саме на них роблять акцент).
У літературі є такі визначення терміну метазнання:
• Метазнання – це знання про порядок і правила застосування знань.
• Метазнання – це знання про отримання знань.
• Метазнання – це знання про знання, знання про способи, оптимальні стратегії та процедури використання предметних знань і їх властивостей.

На мій погляд, не варто забувати й про діяльнісний підхід, який апелює до внутрішньої активності дитини, яка пробуджується не примусом, а особливим чином організованим змістом і методами навчання.

Має право на життя і культурологічний підхід, який націлює на розгляд освіти як підсистеми культури.

Надзвичайно актуальним для нас є і гуманістичний підхід сутність якого у визнанні особистості дитини як найвищої цінності. Це передбачає гуманізацію усіх аспектів шкільної освіти.
Так що не компетентнісним підходом єдиним живе сучасна освіта.

Тому наші західні колеги і застерігають від зациклювання на компетентнісному підході.

Див. статтю  "Компетентісна школа шкодить суспільству"

Ще матеріали на цьому ж ресурсі

 Україні не потрібно переходити на компетентісну систему освіти  …/

Дослідження “Нового Шляху”: Реформа освіти в Україні. Частина 1 – за компетентісний підхід.

В Україні відбувається занепад точних наук, нинішня реформа освіти його поглибить

P.S. Я хочу, щоб мене зрозуміли правильно. Попри те, що ми робимо це з запізненням на півстоліття, позитивним є сам факт заперечення вкрай застарілої «знанівської парадигми» освіти. Добре вже те, що компетентістний підхід висуває в якості пріоритетного завдання шкільної освіти замість поінформованості учня(знанівський підхід) уміння вирішувати ті чи інші проблеми. Зайве доводити, що домінуючий у радянській моделі шкільної освіти знанівський підхід з орієнтацією на процедури запам’ятовування, відтворення та застосування засвоєного матеріалу в типових чи аналогічних навчальних ситуаціях, виявився малопродуктивним. Тож українська освіта з моменту свого народження зіткнулась з об’єктивною потребою визначившись «від якої спадщини ми відмовляємось», взятись за пошук нових сучасних підходів до освіти.

05.05.2017
Віктор Громовий
962
*
Наверх