З огляду на те, що Міністерство освіти і науки України винесло на обговорення проект Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді (Див.: ), який  планують розглянути на засіданні колегії МОН у кінці березня 2015 року,  портал «Освітня політика»  виніс цю проблематику на обговорення віртуального  «круглого столу».

Одночасно з нашим круглим столом  цікава дискусія розгорнулась на персональних сторінках у «Фейсбуці»  експертів порталу Ігоря Лікарчука та Олени Панич(деякі коментарі подаємо в огляді думок).

Відбулось також кілька очних дискусій. Так, зокрема, 14 березня 2015 року в рамках VI міжнародної виставки «Сучасні заклади освіти – 2015» Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти Міністерства освіти і науки України було організовано та проведено круглий стіл «Особливості викладання предмета «Захист Вітчизни» та військово-патріотичне виховання дітей та молоді в сучасних умовах».

Пропозиції та рекомендації учасників цього круглого столу див:

Організатори Всеукраїнського ще одного круглого столу «Музеї навчальних закладів як осередки патріотичного виховання» ставили на меті визначити місце і роль потенціалу музеїв при навчальних закладах України у процесі патріотичного виховання учнів.

Темою чергового засідання Міжнародного освітянського «Партнер»-клубу, яке відбулось на базі Українського гуманітарного ліцею Київського національного університету імені Тараса Шевченка,  теж було питання «Концепція розвитку національно-патріотичного виховання та природничої освіти в Україні».

Пропонуємо вашій увазі  систематизований огляд думок та пропозицій з чотирьох питань, які виносились на обговорення:

1. 1. Концепція національно-патріотичного виховання: інерція радянського досвіду патріотичного виховання чи врахування реалій сучасної української освіти?

У жодного із учасників круглого столу проект «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді» не викликав захоплення.  Запропонований на обговорення документ одностайно визнано несучасним як за лексикою, так і за стилем викладення матеріалу та за його змістовним наповненням. Учасники обговорення вважають проект рудиментом радянської епохи, який спроможний лише забюрократизувати процес національно-патріотичного виховання.

Прочитала текст проекту. Мушу сказати, що він звучить дуже по-радянськи. Таке враження, що автори твердо націлені якомога ретельніше забюрократизувати процес національно-патріотичного виховання, вбити в ньому будь-що живе і таке, що може зацікавити дітей брати в ньому участь. Більшість формулювань - просто мертві кліше, які ми вже чули сотні разів. Розрив між цілями і методами просто величезний, хоча автори, судячи з усього, цього не усвідомлюють, точніше, про ефективність методів вони взагалі не задумуються. 

Іноді я думаю, чи спроможне наше інтелектуальне середовище породити щось принципово інше, якісь інші концепції, інші формулювання, які б відповідно означали інші смисли. Напевно, поки що не реально сподіватися на це.

                                                                   Олена Панич

У Концепції немає головного - поваги держави до громадян. Без цього все інше працювати не буде. Чи ще гірше - буде працювати як в СРСР часів застою. Що має бути основою патріотичного виховання? На мою думку, не концепції та програми, а реальна турбота держави про своїх громадян та надійний захист їх прав. Без цього всі ці концепції, у кращому випадку, будуть способом розпорошення бюджетних коштів. А у гіршому - призведуть до протилежного результату.

                                                    Володимир Бахрушин

Ця "концепція" нічого спільного з концепцією як такою не має. Нагадує совковий рудимент, в якому "Зарніца" замінили на "Джуру". Не можна коментувати те, що просто є анахронізмом. Така собі еклектика дурнуватого реферату і твору на вільну тему після читання ідеологічних штампів. Повна профанація! Невже немає кому більше написати щось сучасне і дійсно мати концепцію державної політики в цій сфері? Немає серед державних службовців чи НДІ, ну то хоч тендер оголосіть і найміть когось.

                                                                   Володимир Купрій 

Усі ці концепції пише «вумними словами» людина віком за 40-50  років, яка  не знається на сучасних тенденціях, а свій світ хоче перекласти на молодь. Як наслідок, виходить непрактична туфта.

                                                    Дмитро Дніпропетровський

Вважаю це черговою дурнею. Виховувати необхідно щосекунди на уроці, а понаписувати в плани виховної роботи всіляких патріотичних дурниць ми й без міністерської програми можемо.

                                                      Віталій Дрібниця

Основная проблема написанного - предложенного не в том, що это "пострадянщина". Основная проблема - что сложно, заумно и скорее пропаганда (не лучшего пошива), чем толковый, продуманный, аргументированный документ. Я сам родом из Советского Союза и полюбил Украину за простые вещи. За то, что моя жена из Луганской области и говорит по-украински, за то что в минуту опасности нация встала на защиту своих границ. И здесь уж точно не при чём "надбання національної та світової педагогіки й психології"... Вот ключевое из всех комментов: Лариса Гричка. "А можна просто довірити інтелігентному й мудрому вчителю самому виховувати дитину своїм прикладом. Якщо моральні якості педагога сумнівні, то ніякі концепції тут не допоможуть."

                                                                 Юрий Зайцев

2.      2. Чи потрібна «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді» як документ у якому визначено  бачення майбутнього,  на основі якого визначатиметься стратегія і конкретний план дій?

Серед учасників обговорення  ті, хто обрав відповідь «Так, концепція потрібна» виявились у явній меншості. На думку Галини Сазоненко,  проект Концепції національно-патріотичного виховання  є лише "запізнілою", але, безумовно, потрібною реакцією МОН України на події в Україні.

Концепція - перший крок до раціональної і результативної конкретики! Без усвідомлення стрижневих речей - Бачення, Місії все інше веде в нікуди. За Концепцією має бути розроблена Стратегія (дорога до Бачення на основі Місії) і конкретний План дій. Концепція - це система поглядів, це Бачення Майбутнього. Вона не передбачає жодної конкретики!!! Це сенс того, до чого ми прагнемо!!!А конкретика - це справа 2-3 денної роботи зацікавлених сторін і прийняття відповідних рішень!!!

Виховувати системно і з найвищою ефективністю можна лише за умови сформованих і прийнятих Бачення, Місії, Принципів, Цінностей та розроблених на їх підґрунті Стратегії та Плану дій!!!

Власний приклад - це чудово і вкрай необхідно. Проте, цього замало. Має бути система виховання на усіх рівнях, в усі періоди життя з єдиним Баченням Майбутнього. Будь-які дії без Сенсу і Бачення, прийнятих суспільством, - шлях в нікуди!!!

                                                             Ігор Найда

Абсолютна ж більшість учасників круглого столу не бачать сенсу у прийнятті «Концепції національно-патріотичного виховання дітей та молоді».

Не підтримую подібних концепцій. Такі документи викликають велике розчарування в освіті і освітніх реформах загалом. Чому? Це навіть не радянщина. У радянській школі до такого б і не додумалися. Це наш "український продукт", витворений лабораторіями, інститутами, академіями, де засіли пустослови, пустодзвони, які десятками років не були в школі і не знають її як живого організму, що живе своїм життям, своїми проблемами. А якщо і знають, то лише за вивісками, які вони бачать із вікон громадського транспорту або показушних заходів. Розробляти концепцію національно-патріотичного виховання - черговий педагогічний абсурд. Вважаю, що потрібно ретельно розробляти базовий компонент освіти - зміст і наповнювати його складовими, які безпосередньо пов'язані із національно-патріотичним вихованням. Іншими словами - варто посилити гуманітаризацію освіти + підготовку сучасних учителів, які б знали та вміли як вчити і виховувати. Повірте... і ніяких концепцій не потрібно. А коли ще планують за роками...., то все це нагадує таку собі теплицю з вирощування огірків, помідор, кабачків. Якщо завдання освіти - вирощування "овочів", то для цього вищезгадана концепція підійде.

                                                    Віктор Мисан

Будь-яке національно-патріотичне виховання, та ще й упаковане в концепцію, в решті решт викликає страшну ідіосинкразію до всього національного і патріотичного... Національно-патріотичневиховання має йти від серця, а не від циркулярів чиновників... Подібні концепції створюються тільки для забезпечення роботою бюрократів - буде підстава збільшити кількість листів, наказів, розпоряджень та отримувати інформації (причому обов’язково, як в електронному, так і в паперовому вигляді, скріпленою директорською печаткою)... ну і відділи виховної роботи потім гарно прозвітують...

                                                Марк Бобровський

Я взагалі не розумію, як виховання можна вкласти у якісь процесуальні рамки? Ну от заходиш у клас і - бац! - я виховую 45 хвилин уроку патріотизм? Дитина виховується щомиті з народження прикладом дорослих.

                                                              Лана Корж

Так, дійсно, "трішки радянське" ... І ще важливою є проблема вчителя - того, хто має "прищеплювати, виховувати..." і т. і. У нас багато тих, хто сам не розуміє (точніше, не сприймає) ні гідність, ні свободу, ні патріотизм. А за цією концепцією такі "педагоги" будуть тільки гарні звіти писати про проведені заходи - все буде, як і раніше...

                                                               Світлана Каплун

Скільки б концепцій МОН не писало, проблема одна - хто її буде впроваджувати? За 16 років праці вчителя, моє ставлення до патріотичного виховання ніколи не залежало від паперів. Бо я виховувалась на іншій історії. А зараз - патріотизм буде систематично та ганебно насаджатися в голови вільної молоді? В школах не має вчителів із захисту Вітчизни, або є 100-річної давнини з радянським патріотизмом! Забезпечте школи молодими вчителями, які самі будуть ходити до Шевченка читати вірші з учнями, а не тоді, коли потрібна картинка для депутатів. Патріотизм починається з родини, укріплюється школою і історією, яку переписували вже -надцять разів під кожну владу. Реформуйте освіту, інакше втратимо талановиту молодь, тікає від системи совка за кордон. Досить паперів!

                                                              Юлія Семенова

Національні, як і релігійні, почуття належать до найінтимніших у житті людини. Найгірше, що можна собі уявити це побудова нового різновиду радянської ідеологічної машини, яка б продукувала показового патріота з подвійним життям. Тоді багатьом людям на публіку доводилось бути радянським патріотом, відданим ідеям комуністичної партії, з тим, щоб зробити кар’єру, а залишаючись сам-на-сам – підпільно слухати радіо «Свобода», та сподіватися, що ця країна скоро сконає і ти станеш вільним. На мою думку, що чим більше наша держава намагається втручатись у патріотичні почуття - тим гірше стає...  Ще в школі мене відверто бісив примус приходити на 9 травня з квітами та демонстративно «вшановувати» всіх ветеранів.

Національні почуття рано чи пізно пробуджуються у всіх. Це як та кульбаба, що проростає крізь товщу асфальту,  руйнуючи його. Головне правило тут – не зашкодь. Нам варто лише подбати про інтелектуальний розвиток наших громадян(школу як інтелектуальний майданчик із загальнолюдськими моральними цінностями) і «цементування» громадянського суспільства в Україні.

 «Готовність молодого покоління відстоювати національні цінності, українську державність» про яку йде мова у проекті концепції з’явилась не завдяки державній політиці у сфері патріотичного виховання, а, скоріш, всупереч їй.

                                            Ірина Каневська

3. Якою має бути «технологія» розробки та обговорення проекту концепції?

В учасників обговорення відразу виникли питання: хто і як розробляв цей проект. З’ясувати це виявилось неможливим, тож автори проекту залишились не відомими широкому загалу освітян. З огляду на це, запрошення надсилати пропозиції було сприйнято як лише традиційну  гру в демократичність та удавану публічність обговорення.

Здається для громадськості вже найбільш неприйнятим є саме "надсилання пропозицій на вказану адресу", бо вже всі розуміють, що це просто якась безодня, де кануть всі ідеї, пропозиції, побажання.

                                                         Наталія Чуприна

Так, пропозиції "на адресу" – це  = "нікуди". Пишіть, а ми зробимо як захочемо.

                                                         Ірина Єгорченко

Щодо «технології» розробки та обговорення проекту концепції домінуючою є наступна точка зору:

• З огляду на те, що МОН не має інтелектуальних та організаційних можливостей для розробки таких стратегічних документів як проект Концепції розвитку національно-патріотичного виховання реформи освіти, воно має виконувати лише  роль замовника, а її розробку мають здійснювати високопрофесійні незалежні експертно-аналітичні групи.
• Безпосередній виконавець замовлення має бути обраний на конкурсній основі відкрито і прозоро. Бажано створити ситуацію за якої одна незалежна група розробляє проект, а інша незалежна група виступає  в ролі  потенційного опонента.
• В умовах, коли бракує висококваліфікованих вітчизняних експертів та аналітиків, слід залучати до роботи і провідних світових експертів  з питань розвитку освіти. Проблему із оплатою їх праці можна вирішити за допомогою таких фондів як МФВ.

 Як показало обговорення, наші освітні експерти зацікавлені в конструктивній співпраці з МОН. Більшість з них утримуються від огульної критики  керівництва МОН, розуміючи в якій непростій ситуації воно знаходиться. Є і розуміння того, що лише мобілізувавши інтелектуальний потенціал країни на колективні зусилля, зокрема із розробки проекту концепції, ми спроможні досягнути «прориву у майбутнє».

Найкраще, коли такі важливі речі приймаються на стратегічній сесії за участі теоретиків та практиків, представників влади і громадськості (робота 30-40 осіб впродовж 2-3 днів до розроблення остаточного варіанту, який затверджується і виконується). Ніколи не можливо досягнути 100 % консенсусу. Має хтось брати на себе відповідальність прийняти рішення і його виконувати. Також важливо пам'ятати, що по ходу роботи і Концепцію, і Стратегію, і План дій можна і не тільки можна, а слід удосконалювати!!!

                                                         Ігор Найда

4. Сучасна система національно-патріотичного виховання: системне бачення та конкретні пропозиції. 

З огляду на критичне ставлення до проекту більшості учасників круглого столу  та заперечення ними необхідності прийняття «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді», конкретних пропозицій щодо вдосконалення запропонованого документу поступило не багато.

Структура Концепції (проект) є алогічною. Вступ (преамбула) носить відтінок типового радянського виховання, як-то: "формування особистості, а не розвиток", "приклади мирного співжиття", "банк передового педагогічного досвіду" (тільки невідомо, хто попереду!), "забезпечення у молоді розвинутої національно-патріотичної свідомості"; незрозумілою виглядає й роль "відомостей про переривання державності", "інформованість молоді щодо різних сфер соціального життя" тощо.

У цьому розділі бажано було би розглядати методолого-педагогічні засади Концепції (мета і завдання, визначальні принципи впливу освітнього простору, європейськість української освіти) тощо.

Розділ "Механізми реалізації патріотичного виховання молоді" знову повертає нас до "системи заходів" та "нормативних документів", а не діяльності й взаємодії "дитина-батьки",  "вихованці → учителі → громадянське суспільство → держава". Найголовнішим "механізмом" національно-патріотичного виховання є батьки, учителі… їх серце і любов.

Запропонована Концепція (проект) мала би розглядати систему поглядів, розуміння сутності національно-патріотичного виховання в українській освіті, а не механізми й етапи. Абсолютно неприйнятними виглядають у даній Концепції (проекті) етапи впровадження: "на першому етапі створення нормативно-правового підґрунтя" (а що, без цього підґрунтя  не можна сьогодні виховувати патріотів?); на другому – "залучення дітей та молоді до військово-патріотичних ігор"  (сьогодні потрібно кричати "SOS – виховання!"); і, звісно,  третій етап аж у 2019р.  – "науково-методологічні конференції" (чи буде що обговорювати…).

Галина Сазоненко народний учитель України, Президент Міжнародного

освітянського «Партнер»-клубу.

1.Концепція дещо розлога, є повторення у тексті, які можна скоротити. Це надасть документу більшої динаміки.

2. Необхідно визначитись з аудиторією. Звучать "молодь, діти, учні".

 3. Вважаю визначення "національні меншини" дещо не сучасним.

 4. Терміни реалізації надзвичайно розтягнуті у часі. Весь 2015 віддається на підготовку нормативної бази; початок патріотичної гри пропонується перенести на 2016; соціологію теж. Навіть створення сайту (порталу) відкладається на потім. Починати роботу треба сьогодні, з ходу.

І ще. У документі багато орфографічних помилок. Це дратує.

                                              Леонід Шаян 

Я - категорично за "патріотичне виховання". Але також за розуміння, що патріотизм виховує середовище. Тож закликаю авторів не писати концепції, а подякувати мамам і татам за дітей-патріотів в країні де 1) 2) 3) та інші проблеми, а  школа часто є школою  лицемірства, а не виховання.

Перш ніж писати концепції  потрібно ставити собі питання:

 1) А чи це не культ карго?

 2) А чи це не виховання лицемірства?

 3) Як можна зменшити в країні, чи хоча б в школах рівень брехні та лицемірства (відкриті уроки, списування, диктування вчителями відповідей ДПА, книжки ГДЗ в кожному книжковому магазині, реферати з Інтернету, оцінки в залежності від ставлення вчителя до учня (і від подарунків батьків учня), лицемірні публічні заходи, вчителі-ватники)

 4) Згадати досвід совка, там було потужне патріотичне виховання - і хіба це йому допомогло?

 5) Давати дітям вибір (з серії порад, як примусити дитину вдягти шарф - спитати, який ти шарф хочеш - сірий чи червоний?)

6) Розвивати в школі свободу та критичне мислення.

                                                     Ірина Єгорченко

• У проекті «Концепції національно-патріотичного виховання в Україні ХХІ століття» зазначені системні заходи, мета і завдання національно-патріотичного виховання, разом з тим не сформовані принципи, на яких повинна будуватися навчально-виховна робота.
• Як один із напрямків національно-патріотичної  освіти розглядати формування позитивного ставлення до інтеграційних прагнень України.
• Внести до основних завдань Концепції формування соціальної культури особистості, її готовності до участі у процесах державотворення, здатності до спільного життя та співпраці, до вирішення конфліктів відповідно до правових і демократичних принципів.

                       Пропозиції колективу Криворізького Жовтневого ліцею

Домінує скепсис та відверто іронічні пропозиції, які викликані існуючою практикою «впровадження» таких концепцій. Учасники обговорення зазначають, що, як правило, будь які спущені «зверху» документи лише посилюють паперопотоки і не тільки не сприяють змінам на краще у тій чи іншій сфері, а і відволікають педагогів-практиків від реальної роботи.

Треба доопрацювати: додати формуляри звітів з представленням результатів роботи на шкільних сайтах , визначити терміни звітування, передбачити створення компетентних комісії для перевірки на міському, обласному і т.д. рівнях. А можна просто довірити інтелігентному й мудрому вчителю самому виховувати дитину своїм прикладом. Якщо моральні якості педагога сумнівні, то ніякі концепції тут не допоможуть.

                                                    Лариса Гричка

Дещо лякає остання частина, з "етапами" та "очікуваними наслідками" (так бюрократ традиційно доводить наявність в себе бодай якогось не нульового ККД, бо, якщо не це, як взагалі виміряти, чи він корисний?). А все, що перед тим... ну така собі спроба панорамно поглянути на систему національно-патріотичного виховання, яким воно може бути.

                                                 Олексій Панич 

Хіба можна національно-патріотичне виховання провадити "строками впровадження" таких "циркулярів"? Усе це чергова показуха "роботи" МОН.  Лише мудрі, по-справжньому патріотичні вчителі і батьки (без подібних концепцій) можуть виховати власним прикладом молоде покоління.

                                                       Марія Келемен

Для мене всі документи подібного плану обмежуються одним-єдиним посланням, яке я намагаюсь донести до учні та студентів: "Наша земля, ненька Україна - твоя Батьківщина, і любити її треба в будь-якому випадку".

                                                     Ірина Левінська

Підсумовуючи обговорення акцентуємо увагу на загальних висновках:

1. Нікому не потрібна  «Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді» як «запізніла» реакція  МОН на події в Україні, яка лише дозволить чиновникам продемонструвати свою причетність до патріотичного піднесення в країні. Потрібна концепція як  елемент стратегічного бачення перспектив розвитку української освіти.

2. Слід уникати кулуарності у підготовці та створення видимості обговорення цієї концепції та інших анонімних проектів, прикриваючись запрошення «надсилати пропозиції». Вкрай необхідно  нарешті перейти до сучасних форм розробки стратегічних документів, подбавши про відповідний механізм відбору кваліфікованих  експертів, унеможливлення маніпуляцій з експертними групами тощо.

3. У процесі створення таких документів необхідно враховувати той факт, що в освітянському співтоваристві відразу ж виникають підстави для побоювань щодо  посилення практики імітації виховного процесу та формального звітування тепер уже «на виконання концепції», адже  до цього часу вітчизняні освітні реалії ґрунтувались  на правилі: якщо є учень (студент) і вчитель (викладач), то їх слід чимось зайняти, розписати «заходи» і відрапортувати про їх виконання.

4. Системне бачення проблеми національно-патріотичного виховання у цій концепції має з’явитись шляхом пошуку адекватної відповіді на виклики часу та  фокусування на таких проблемах:

1. Як в епоху глобалізації одночасно плекати українця і громадянина світу?
2. Яким має бути ціннісне орієнтування учнів у модерновій школі ХХІ століття?
3. Як забезпечити головну передумову для успіху національно-патріотичного та громадянського виховання - повагу держави до громадян?
4.  Як унеможливити можливі руйнівні наслідки некомпетентного(маніпулятивного тощо) втручання державних інститутів у процес формування громадянина? 

Модератори круглого столу: Юрій Шукевич, Віктор Громовий