СВОБОДА.

 Це поняття декларується американцями на всіх рівнях і, звичайно, безпосередньо стосується американської школи, адже саме там плекають майбутніх активних громадян, які відстоюватимуть ідеї свободи у всьому світі.

Корені ідеї свободи в освіті можна віднайти в працях Джона Дьюї – реформатора освітньої системи США в першій половині ХХ століття, який вважав, що «… для демократії важливі два основні елементи, що потребують постійної уваги: школи й громадянське суспільство». ().

Поняття свободи поширюється на всіх учасників педагогічного процесу: учителів, учнів, батьків.

   Учитель в США  – вільний обирати предмет, який він хоче викладати у школі. Їхня система вищої освіти передбачає отримання диплома, який дає право бути або учителем (початкової або ж середньої і старшої школи – без вказівки конкретної спеціальності) або адміністратором. На будь-якому етапі учитель або ж адміністратор може скласти іспити та пройти додаткові курси, щоб отримати дозвіл працювати  в певному класі або ж у певній школі. Усе це разом означає, що програма американської школи побудована так, що людина з вищою педагогічною освітою може викладати будь-який предмет. Натомість в українській школі вчитель-математик (філолог, історик) навряд чи «подужає» програму  з хімії чи біології для 10 – 11 класу. Закономірно постає питання: чи маємо ми моральне право вимагати від дітей засвоєння ТАКОЇ ПРОГРАМИ,  у якій не може розібратися особа з вищою педагогічною освітою?

Так само американський учитель на свій розсуд складає програму вивчення предмета і добирає необхідний дидактичний матеріал, включно з підручниками.

До речі, у них УЗАГАЛІ НЕМАЄ рекомендованих міністерством підручників. Кожен учитель вирішує проблему вибору підручників самостійно. Найчастіше показником рівня учителя є наявність навчальних матеріалів, які він готує  самостійно. Увесь необхідний для вивчення конкретних  тем матеріал учитель може знайти або на спеціальних сайтах, або вибрати з тих матеріалів, які пропонує місцевий освітній офіс.

Основний орієнтир для учителя будь-якого класу – це тести, які повинен скласти учень після закінчення певного класу. Результати тестування – це і є основний показник роботи вчителя та школи загалом.

Якщо ми втілимо в життя ідею ЗНО після кожного ступеня (початкової, середньої та старшої) школи, то і питання програм та підручників має само по собі вирішитися. Так само ідея «гроші за дитиною» дасть свободу у виборі навчально-методичної літератури, якою може користуватися вчитель та учні.

Учитель в США має право самостійно обирати форму підвищення кваліфікації. Кожен учитель протягом навчального року може пройти 7-денну програму, яка знайомить з практичними досягненнями освіти  району, презентує кращих учителів.

Окремі школи організовують тренінгові програми та дають змогу учителям продовжувати педагогічну освіту. Усі ці курси безкоштовні, більше того, учителям платять за кожну годину таких занять  у 1,5 – 2 рази вищу від їхньої звичайної плати за годину роботи з учнями (у середньому 30 доларів).

В окремих шкільних районах учителі за 5 років повинні набрати певну кількість семінарських годин, тобто взяти участь у педагогічних семінарах, тренінгах тощо, які організовують районні освітні офіси. Якщо учитель не мав часу на безкоштовні заняття, тоді він може у вільний час пройти платні. Більшість семінарів та тренінгових занять проводять талановиті учителі, викладачі коледжів, інститутів, автори оригінальних методик, педагогічних технологій тощо. Усе поставлено на комерційну основу, а вчитель, отримуючи певну суму, виділену на вдосконалення своєї майстерності, часто сам обирає, куди їх потратити.

УЧЕНЬ американської школи має таку свободу поведінки, яку навіть важко уявити нашим дітям та учителям, зокрема, можливість не переобтяжувати себе звичними для пострадянської школи ритуалами(вставанням у момент приходу вчителя в клас, необхідністю носити обов’язкову шкільну форму, заповнювати щоденник тощо), право вільно пересуватися класом під час уроку, можливість сидіти на підлозі, якщо йому саме так зручно засвоювати навчальний матеріал, дозвіл їсти під час уроку, якщо це не заважає іншим…

Така свобода у поведінці регулюється простим правилом:

ТВОЯ СВОБОДА НЕ ПОВИННА ПОРУШУВАТИ СВОБОДУ ІНШОГО.

У середній та старшій школі до свободи поведінки додається свобода ВИБОРУ. Старшокласникам пропонують різнорівневі навчальні програми. Учні обирають програму  залежно від  рівня своїх знань, умінь, уподобань та потреб. Відповідно до рівня попередніх успіхів, учням пропонують три категорії програм: Regent, Honors, Advanced Placement (вища).

Широкий вибір дає змогу старшокласникам працювати як над усіма предметами одночасно, так і зосереджувати всі зусилля на одній сфері.

Можна обирати різні курси – мови, науку, мистецтво, технологію, бізнес-класи. Розподіл  за рівнями відбувається у кінці середньої школи. Кожен учень повинен отримати певну кількість навчальних годин з кожного предмета.

Старшокласникам дозволяють проходити матеріал швидше, і тоді може виявитись, що у 12-у класі залишається по 1 уроку на день. Тоді учень має змогу паралельно навчатись у коледжі, економлячи при цьому цілий навчальний рік: чимало коледжів  пропонують старшокласникам брати так звані кредити з певного напрямку, так коледж отримує гарантованого студента, а студент економить час і кошти на навчанні у коледжі (у старшій школі ці курси безкоштовні). Єдиний мінус – обравши напрямок, потрібно його дотримуватися, згодом щось змінити буде практично неможливо.

Кращі учні також можуть працювати помічниками учителя, вони виконують чимало технічної роботи, це їм може згодом знадобитись під час працевлаштування. Так полегшується рутинна робота учителя і дається можливість учням не лише на практиці застосувати здобуті знання, але й попрацювати на перспективу.

Вибір навчальних програм і предметів для старшокласників супроводжується можливістю вибору додаткової професії (професійна освіта), яку можна здобути за шкільною партою. Усім старшокласникам пропонують освоїти якусь нескладну професію – будівельника, ремонтника автомобілів, секретаря, кулінара та ін. Чимало таких курсів організовано великими фірмами, які так готують собі кваліфікованих працівників та роблять недорогу непряму рекламу.

Наприклад, у старшій школі Сентеріч (штат Нью-Йорк) класи ремонту автомобілів були організовані корпорацією Форд. Зрозуміло, що учні вчились на зразках моторів цієї компанії і навіть пропонували усім охочим за невелику плату відремонтувати їхні автомобілі. В іншій школі цього ж району місцева меблева фабрика організувала у середній школі класи для тих, хто хоче навчитися працювати з деревом. На такі уроки потрібно приходити на 7 ранку, але це не зупиняє охочих  і ходять на ці заняття не тільки хлопці, але й дівчата, причому чимало з виготовленого їхніми руками продають прямо у школі, і їхня продукція дійсно користується попитом, бо, по-перше, зроблена з натурального дерева, по-друге, недорога, бо не оподатковується, а по-третє, зроблена руками дітей, тому їхні друзі, знайомі та вчителі охоче купують полички, підставки, підвазонники, лавочки тощо.

Можливість вибору поширюється і на випускні іспити, які старшокласникам дозволено складати, починаючи з 10 класу. Аналогом нашого ЗНО в США є SAT (Scholastic Aptitude Test, існує з 1926 року). Тест платний: його ціна 50 доларів. Результати тесту (математика, критичне читання, творча робота) враховують під час вступу до коледжів або університетів. Учні ці результати надсилають у ті університети, інститути та коледжі, у яких вони хочуть навчатись і, отримавши позитивну відповідь, можуть не перездавати тестів. Кожен  учень може перездавати ці тести безліч разів, причому щоразу відбирають кращі результати з кожного блоку (математики, читання, писання). Результати тестів переглядають на спеціальній інтернет-сторінці, тому батьки при бажанні можуть простежити за прогресом своєї дитини. Так, ще до здачі випускних іспитів (у березні – квітні) більшість випускників уже не думає про вступні тестування.

Навіть у понятті «стандарт» теоретики у практики освітньої реформи США, яка почалася ще в середині минулого століття заклали основи свободи вибору:

«Стандарт освіти США – це один-єдиний навчальний предмет, а точніше, курс, у якому визначено його зміст при необмеженому часі для засвоєння. Сьогодні кількість таких курсів - більше шестисот. Кожна дитина, яка закінчила початкову школу (шести або восьмирічну, залежно від штату, в якому вона перебуває), відбирає з цих курсів такі, які їй під силу і які будуть потрібні для вже обраної професії або для продовження навчання в університеті чи коледжі (різниці фактично ніякої). Обов'язкові для всіх три курси: спорт, англійська мова та історія США.

Так, кожен школяр має особисту навчальну програму, особистий «стандарт» і особистий варіант середньої освіти. Кожен обраний курс має «вартість»: біологія або математика – три  «кредити», фізика або хімія – два, іноземна мова – також два, географія або кулінарія – один  і т.д. У сумі повинно бути 23 «кредити», щоб закінчити школу з атестатом зрілості. Ніякої зрівнялівки, ніякого примушування, ніякого прокрустового ложа. Саме тому вчитися в американській школі легко і безпечно для здоров'я. Від навчання в американській школі не хворіє жодна дитина, а на виході з неї суцільні здоровані кров з молоком, які поповнюють ринок праці претендентами на будь-який попит, включно з контрактниками для збройних сил (військової повинності немає). Звідси й фантастичні досягнення в науці, і «шалена» продуктивність праці, і колосальна економічна міць (бюджет Нью-Йорка дорівнює двом бюджетам усієї Росії) й американська якість життя: (власний будинок і два-три автомобілі має кожен, хто працює, причому неважливо ким: лікарем, учителем, юристом, слюсарем, пекарем, офіціантом, двірником)» .

( )

                                                        ПОРЯДОК

Порядок означає суворе дотримання писаних і неписаних правил, які так само, як і свобода, поширюються на учителів, учнів та їхніх батьків.

Учителеві заборонено вичитувати учня у присутності інших дітей, робити йому зауваження щодо поведінки та зовнішнього вигляду, учитель не повинен вирішувати під час уроку виховні проблеми – цими питаннями у кожній школі займається канцлер, головним завданням якого є розв’язання проблем стосунків учня з однокласниками або ж з учителями, іноді до канцлера звертаються і вчителі, коли в них виникають проблеми з колегами або ж з дирекцією. Тому у випадку будь-якої нештатної ситуації учитель просто виписує перепустку  для учня, у якому фіксує час, коли школяр вийшов на зустріч з канцлером. Це робиться на випадок, якщо учень вирішить уникнути цієї аудієнції і просто прогуляє заняття.

Учитель не має права оголошувати оцінки учня при всьому класі. Тим більше не дозволяється записувати будь-які бали на дошці. Усі оцінки виставляють  на спеціальних картках (табелях) і дають кожному учневі особисто в руки.

Учителеві не дозволено користуватись червоною пастою при перевірці робіт:  червоний колір – це колір тривожності, небезпеки, тому вчителям рекомендують користуватись зеленою або синьою пастами. Учні майже завжди користуються олівцями при виконанні будь-яких письмових робіт. Домашні творчі роботи дозволяють робити на комп’ютері і здавати у роздрукованому вигляді або ж надсилати електронною поштою, такі роботи навіть заохочуються.

Для учнів абсолютно не припустимо списувати (це своєрідне табу для ВСІХ американців).

Саме тому в американських школах ви не побачите двомісних парт. Це дуже важлива деталь, яку обов’язково потрібно впроваджувати і в наших школах. Саме такі парти уможливлюють появу типової проблеми нашої школи – списування. Звичайно, за бажання списати можна в будь-яких умовах, але заздалегідь провокативну ситуацію можна легко усунути.   Окрім цього, одномісні парти дають змогу учням швидко перебудовувати робочий простір відповідно до того, з якою частиною приміщення працює вчитель.

Учням заборонено приходити у школу в одязі, який привертає зайву увагу. Дуже часто зранку біля вхідних дверей школи чергує канцлер (адміністратор) і не пускає на уроки тих дітей, які мають неналежний зовнішній вигляд: забагато косметики, відвертий одяг, виклична зачіска, яскраві прикраси тощо. В англійській мові є навіть відповідне слово – overdressed, що в перекладі означає «надто виклично одягнутий». Усі затримані канцлером повинні привести себе в належний вигляд, якщо хтось з дітей відмовиться це зробити, то адміністрація просить їхніх батьків приїхати у школу,  забрати дітей додому і переодягнути. У деяких школах таким учням пропонують одягати спеціально заготовлені для цих випадків великі футболки. Разом з цим діє система заохочень: кращим учням раз на місяць дозволено одягати все, що їм заманеться, або ж за рішенням канцлера найкращих у класі запрошують на чай до директора (Buddy’s tea – «чай з приятелем»).

Усім, хто перебуває у стінах школи, заборонено користуватися мобільними телефонами. Учитель, який порушує це правило, позбавляється ліцензії. Натомість в усіх класах є телефони, за допомогою яких можна спілкуватись не лише по внутрішній телефонній мережі, але й по зовнішній, окрім цього, кожен клас підключений до загальношкільної радіомережі, через яку роблять усі оголошення, у тому числі і тренувальні тривоги, які відбуваються досить часто.

Організованість і порядок в американській школі формуються завдяки добре продуманому освітньому просторові, у якому перебувають учні та учителі.

Якщо ми плануємо будувати нову школу, то повинні врахувати кілька важливих деталей в архітектурі цієї школи, які можна запозичити в американців. Насамперед це вільний простір і прозорість, що досягається завдяки:

• побудові приміщення школи на основі концепції «базарної площі» з вільним простором посередині на якому всі зустрічаються з усіма;
• наявності власних виходів з класів надвір;
• відсутності дверей, які б ізолювали класи від коридорів, замість яких є перегородки у вигляді літери Г(наявності прозорих чи напівпрозорих дверей). Відвідувачеві не потрібно смикати ручки дверей, щоб когось знайти, достатньо пройтись коридорами і заглянути за виступ перед класом. Відповідно і будь-який шум в одному класі буде чути в інших: саме так усі звикають, що шуміти у школі не можна.

Маленька, але важлива дрібниця – це відсутність дверних ручок на дверях, які виходять надвір. Точніше, ручок немає лише зовні, тому будь-хто сторонній просто не зможе зайти без реєстрації на центральному вході, де завжди чергує охоронець та хтось з адміністрації школи. Якщо ж хтось з дітей не встигає зайти у клас, коли закінчується перерва, то змушений так само йти через центральний вхід, де його зразу ж буде записано в спеціальний журнал, про що обов’язково повідомлять батьків.

Така проста система легко вирішує проблему запізнень, адже після 2-3 запізнень з батьками буде проведено серйозну розмову з попередженням про можливу заборону їхній дитині кілька днів відвідувати школу, а якщо і це не  допоможе, то учня можуть навіть поставити на облік в поліцію.

Можливий і жорсткіший варіант контролю відвідувачів, коли центральний вхід обладнують домофоном, і потрапити всередину без спеціального дозволу, наданого освітнім офісом, взагалі неможливо. Вам навіть не відчинять двері, незалежно від важливості вашого візиту.

Деякі наші школи пішли далі: облаштували вхід спеціальним електронним пристроєм, який зчитує інформацію з персональних учнівських карток (їх люб’язно надають деякі банки безкоштовно заради реклами), що дає змогу контролювати кожен вхід-вихід учня  у(з) приміщення школи.

Звичайно, пошук нових підходів до навчальних приміщень триває не тільки в США, а і в інших країнах. Наприклад, новітній підхід до шкільної архітектури в Стокгольмі презентує компанія Vittra School  , або ж новітній освітній дизайн можна побачити у Новопечерській школі в Києві

Упевнений, що той, хто займеться серйозним пошуком ідей для облаштування приміщення сучасної української школи, виявить чимало цікавих світових тенденцій у цій сфері. Головне, щоб такі пошуки дали змогу ініціативним директорам шкіл реалізувати все це в реальних українських умовах.

Як бачимо, більшість знахідок із «практик, які працюють» шкіл  США можна використовувати і без прийняття нових законів чи підписання додаткових наказів. Утім загальна тенденція до надання більшої свободи у діяльності учителя та адміністрації школи повинна бути закріплена законодавчо. Особливу увагу потрібно звернути на підготовку учителя та адміністратора НОВОГО ПОКОЛІННЯ, який би орієнтувався на світові тенденції в психолого-педагогічних підходах до виховання та навчання.

Тарас Ткачук, кандидат філологічних наук, м. Вінниця