Поиск в блоге

Недавно чув по радіо, як один слухач (вочевидь, просунутого віку) в інтерактивному спілкуванні звернувся до гостя студії із запитанням: «Чому коли ми навчалися, то ні сном ні духом не знали про репетиторів, а зараз без них не обійтися не можуть?»  

Коли мене запитують, який підручник найкращий для вивчення англійської мови, я відповідаю, що вибір підручника залежить від низки факторів, і цей процес можна порівняти, наприклад, із вибором взуття чи одягу: усе залежить від смаку, мети, обставин, а також від віку і навіть характеру користувача. Кращий , здавалося б, підручник може за інших умов стати гіршим, а якийсь непомітний посібник виявитися кращим в іншій ситуації. Згаданий у попередньому блозі підручник Еккерслі  гарний, якщо ви не ставите перед собою амбітних цілей і коли у вас є можливість (та бажання) вчити мову у тролейбусі чи в черзі. З чотиритомником Еккерслі можна порівняти ще й виданий приблизно в той же період тритомник А.С. Хорнбі (хоча Хорнбі більш відомий як автор чудового словника для студентів Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English) та двотомник радянської авторки Н.О.Бонк – викинувши, проте, із підручника Бонк деякі заідеологізовані тексти, які у більшості випадків на той час служили «паровозиками», що витягували матеріали до друку.

Глобальні «революційні» тенденції в освіті позначаються і на методиці викладання предметів. Маю таке відчуття, що школою (і не лише українською) у багатьох випадках правлять ті, хто відкидає необхідність системного підходу до вирішення майже всіх наявних проблем. Так, екстремали в царині викладання іноземної мови заперечують навіть необхідність підручників та основних принципів дидактики (науковості, систематичності, виховання, індивідуалізації, тощо). Яка методика? Киньте, мовляв, дитину в мовну річку, вона побовтається в ній, наковтається води, але зрештою попливе і без вашої методики. У свій час один освітянський очільник, що опікувався цифровими показниками успішності,  якось казав мені: «Та поїде наша людина за кордон і вже на третій день ковбасу купуватиме в магазині англійською мовою, а ви, провчивши студента чотири-п’ять років, ставите йому двійку з фахової дисципліни».

 "Робити записи на всіх сторінках журналу необхідно чітко й розбірливо, пастою або чорнилом одного кольору...".

Питання номер один, яке ми маємо вирішити у процесі побудови НУШ, не «що робити вчителеві», а «яким бути вчителеві».