Для розвитку системи освіти в Україні існують дві можливості:

1) Зовнішня – інтернаціоналізація вищої освіти у контексті глобалізації світового товариства. При цьому наші ВНЗ можуть скористатися ситуацією демографічного вибуху у країнах Африки, Азії та Латинської Америки та, у випадку здійснення сильної  та гнучкої політики,  залучити до 2025 року понад 180 тис. іноземних студентів, які для отримання освіти та забезпечення власної життєдіяльності витратять у країні близько 15 млрд. грн. (тобто 1 % нинішнього ВВП України).

2) Внутрішня – розвиток освіти протягом життя, у межах якої для забезпечення високого рівня зайнятості, гнучкості ринку праці, мобільності робочої сили передбачається постійне вдосконалення професійних компетенцій фахівців. Проте, відкритим залишається питання організації відповідного ринку, його структури, потенціалу.

Двигуном економіки є сфера обміну – ринок. Кардинальні зміни у темпах виробництва та споживання супроводжуються одночасним зростанням ринку освіти, який виступає інструментом опанування дійсності.

Загалом, ринок освіти (освітніх послуг) можна визначити як «сферу обігу або систему економічних відносин з приводу купівлі-продажу освітніх послуг» [2], або «систему товарно-грошових відносин, які виникають між продавцем та покупцем з приводу купівлі-продажу специфічного освітнього товару» [3].

Як і будь-який ринок, ринок освіти має три фундаментальні складові: 

1) освітня послуга/продукт – благо, яке задовольняє суспільну та індивідуальну  потребу щодо формування певних знань, вмінь, навичок і ціннісних орієнтацій;

2) продавець (виробник) освітньої послуги, який формує її пропозицію;

3) покупець (споживач), який створює попит на освітню послугу.

Механізм взаємодії продавців та споживачів на ринку освіти можна представити графічно (див. рис.1).

 

Рисунок 1. Взаємодія суб’єктів на ринку освіти [1; с. 156].

Структурно ринок освіти протягом життя у відповідності до етапів становлення особистості можна поділити на такі складові:

- Ринок дошкільної освіти та виховання; 

- Ринок середньої освіти; 

- Ринок середньої професійної освіти; 

- Ринок вищої освіти; 

- Ринок післядипломної освіти. 

Стан ринку залежить від його потенціалу – прогнозованої сукупності виробничих і споживчих сил, що зумовлюють попит і пропозиції [4].

На ринку освіти (освітніх послуг) величину пропозиції будуть визначати кількість суб’єктів господарювання освітніх закладів, зокрема приватних підприємців, та найнятих ними фахівців, які здійснюють надання освітніх послуг – вихователів, вчителів, викладачів.

Попит на безперервну освіту заявляють споживачі різних вікових груп.

Фінансовий потенціал ринку становлять кошти домогосподарств, підприємств та держави, які спрямовуються на забезпечення його функціонування.

Стан потенціалу вітчизняного ринку освіти протягом життя характеризується даними, представленими у таблиці 1. Отже, загальна річна величина потенціалу ринку освіти протягом життя становить у грошовому обчисленні близько 117 млрд. гривень, тобто 7,8% ВВП України, що характеризує освіту як одну з провідних галузей у структурі вітчизняної економіки.

Не зважаючи на економічну кризу, що розгортається внаслідок боротьби за незалежність та суверенітет України та перспективу політичної нестабільності, можна прогнозувати зростання величини потенціалу досліджуваного ринку на 3-7% щорічно протягом наступного десятиліття. Таким чином, до 2024 року він збільшиться, як мінімум, на третину, тобто до 150 млрд. гривень.

Імовірно, що збільшення відбудеться у першу чергу за рахунок складової післядипломної освіти, оскільки його споживачам потрібно відповідно до ЗУ «Про професійний розвиток працівників» підвищувати професійні компетенції кожні п’ять років. Крім цього, очікується зростання потенціалу ринку середньої професійної освіти внаслідок реалізації запиту на робітничі професії у країні. Позитивна динаміки спостерігатиметься щодо шкільної та позашкільної освіти під впливом фактору демографічного вирівнювання (у школі навчатимуться порівняно чисельна когорта дітей, народжених протягом першого десятиліття 2000-х).  Потенціал ринку вищої освіти, на нашу думку, стабілізується, та, вірогідно, після стабілізації політичної ситуації зросте за рахунок експорту освітніх послуг, тобто залучення до навчання іноземних студентів.  

На сучасному етапі становлення потенціалу ринку освіти протягом життя ми рекомендуємо розробити та впровадити дієву державну політику щодо підтримки його зростання, яка включає:

1) стимулювання підприємств до інвестування коштів у навчання та професійний розвиток працівників; 

2) заходи щодо визнання цінності працівника, зростання продуктивності праці, реалізації принципу справедливості оплати праці; 

3) Ініціативи щодо зростання престижності діяльності працівника освіти; 

4) Інтернаціоналізацію та обмін досвіду з закордонними освітніми установами; 

5) Впровадження інноваційних та інформаційних технологій навчання;

Заохочення до самоосвіти та самовдосконалення. 

Література

1. Мартякова О. В. Регулювання взаємодії ринків освітніх послуг та праці на основі механізму управління їх якістю / О. В. Мартякова, С. М. Снігова, О. В. Мудра // Маркетинг і менеджмент інновацій [Електронний ресурс]. – 2013. - №3. – с. 154- 168. - Режим доступу :

2. Румянцев А.П., Коваленко Ю.О. Р 86 Світовий ринок послуг: Навчальний посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2006. — 456 с

3. Шевчук В.О. Ринок освіти: методологічні підходи визначення – [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

4. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с.

5. Державна служба статистики України [Електронний ресурс]. – Режим доступу :

Світлана Благодєтєлєва-Вовк, к.е.н, доцент, незалежна дослідниця