Віктор Громовий:Восени очікується прийняття багатостраждального нового Закону «Про освіту». Що ви чекаєте від цієї події на довготривалу перспективу?

Олексій Греков: Це що завгодно, але не рамковий закон. Рамковий закон має бути максимально лаконічним документом — 8 сторінок, не більше, — у якому визначатимуться основні принципи, на яких базується вітчизняна освіта.

Там має бути прописаний мінімальний базовий освітній стандарт, лише універсальні вимоги, що відрізняють громадянина України від громадян інших країн (знання законів, історії, мови тощо). На основі цього загального стандарту можна розробляти різні інші шкільні стандарти.

У рамковому законі мають бути артикульовані принципи зовнішньої системи фіксації навчальних досягнень учнів. Звісно, треба закласти різнорівневий підхід за аналогією з тим, що використовується при викладанні іноземних мов. Має бути забезпечена свобода вибору рівня вивчення того чи іншого предмета, а здобуття цього рівня повинна оцінювати незалежна структура.

І, нарешті, там потрібно визначити механізм реалізації принципу «гроші йдуть за дитиною» на основі індивідуальних освітніх рахунків.

На жаль, всього цього у запропонованому варіанті немає.

Віктор Громовий: Є Концепція Нової української школи, як ви оцінюєте сам факт її появи?

Олексій Греков: Позитивно. Те, що держава почала замислюватись про те, яким чином відповідати на виклики Майбутнього — це вже добре. Але відомо — будь-яка ідея буде реалізована не так, як її задумують автори, а так, як її зрозуміє конкретний виконавець у конкретному навчальному закладу. Тож доведеться провести титанічну роботу для того, щоб привабливі ідеї стали надбанням широкого педагогічного загалу.

Віктор Громовий: Багато представників авангардної педагогіки висловлюють думку, що стару систему освіти не можливо реформувати, а удосконалення поганого зробить стан справ ще гіршим…

Олексій Греков: Так, я погоджуюсь з цією тезою. Якщо батьки бачать, що вже в першому класі дитина втрачає інтерес до навчання і радість пізнання, вони змушені шукати альтернативу. Система має реагувати на запити батьків, а не нав’язувати їм своє бачення. Звісно, система, яка не хоче змінюватись, буде ставити перепони для таких втікачів.

Я особисто за те, щоб будувати систему освіти, паралельну до тієї, що існує. У багатьох освітян є потенціал для розвитку і його треба реалізувати. Традиційна школа такого шансу їм, на жаль, майже не залишає.

Тож я закликаю батьків школярів: об’єднуйтеся! Нам нема чого втрачати, окрім ланцюгів корупції та бюрократії. Ми можемо разом створити школу, спрямовану в майбутнє.

Віктор Громовий: Вам добре говорити про здорову альтернативу традиційній школі, а що робити директорові муніципальної школи?

Олексій Греков: Треба ставати автономними! Мені відомо, що ідею автономії шкіл дехто з наших колег не підтримує. Підозрюю, їм простіше перекладати відповідальність на державу і казати: ми намагаємося робити те і те, але нам не дають. Це не є правдою. Навіть теперішня, неефективна та забюрократизована система дозволяє експериментувати та створювати щось нове. Можна ініціювати педагогічний експеримент регіонального або всеукраїнського рівня та спробувати реалізувати свої ідеї. Якщо вони є.

Віктор Громовий: Зараз просторами Фейсбуку активно розганяється хвиля проти державної підтримки приватних шкіл.

Олексій Греков: Фейсбуком багато чого розганяється, але у цьому випадку я згоден: приватні школи не повинні брати гроші у держави.

Так, приватні школи платять неймовірно високі податки. Такого немає ніде у світі. Ми порахували, що кожен учень нашої школи утримує коштом податків ще двох учнів зі звичайних муніципальних шкіл.

Але цю проблему можна вирішити інакше. Наприклад, зробити, як у Сполучених Штатах або у Голландії: той, хто фінансує заклади освіти, має певні податкові пільги. Треба заохотити людей вкладати гроші в освіту власних дітей.

Віктор Громовий: Я не раз бував на різноманітних заходах Асоціації приватних шкіл і там чув думку: якщо, наприклад, учнів приватних шкіл чомусь не забезпечують підручниками, тобто держава відмовляється виконувати функцію, яку вона взяла на себе, це означає, що наші учні «не діти цієї країни»!?

Олексій Греков: Я поділяю цю думку. Правила гри повинні бути єдиними для всіх. Але що стосується підручників, я й даром не хочу їх брати. І не тому, що вони нецікаві або містять помилки. Це підручники не для учнів. Це teacher’s books, а не student’s books. За цими підручниками неможливо навчатися самостійно, без допомоги вчителя. І це їх великий мінус. Я не хочу, щоби мої вчителі були «оповідачами підручника». Адже вчитель — не той, хто вчить. Вчитель — це той, поруч з ким діти вчаться. Самі.

Віктор Громовий: Ви сьогодні у вітчизняній освіті є представником сектора «Альтернатива». Зараз маємо ситуацію, за якої «вузьким є коло революціонерів» в освіті…Чи має цей сектор реальні перспективи на розширення?

Олексій Греков: Те, чим я займаюсь — не альтернатива. Це мейнстрім. Саме держава нав’язує нам неякісну та неефективну альтернативу. Традиційна школа на наших очах стає рудиментом, проти якого починають протестувати всі. Учень цифрової епохи задає собі запитання: навіщо втрачати шість та більше годин на день на протирання штанів у занедбаній школі, якщо в режимі он-лайн я можу самостійно вчитись значно продуктивніше, цікавіше… мати власний освітній маршрут тощо? Задумуються і батьки: може організувати власну міні-школу чи обрати для дитини формат дистанційного навчання буде дешевше, ніж робити безкінечні ремонти в школі, що завалюється?

Сьогодні і діти, і батьки вже мислять іншими категоріями, а вчителі та освітні управлінці у більшості своїй залишилися в радянському минулому. Людям зараз потрібні інші формати освіти й вони готові за них платити.

У мене і багатьох моїх колег є наміри створювати мережі шкіл. Тобто ближчим часом приватні школи йтимуть в регіони. Згадайте, колись там теж не було супермаркетів, але згодом зі столиці й великих міст вони перекочували й на периферію. Теж саме відбудеться і зі школами.

Віктор Громовий: Що вже прямо зараз школа «Афіни» може запропонувати в регіонах?

Олексій Греков: Разом з International Academy of Tutoring ми навчаємо вчителів бути тьюторами. Це велика і зовсім не дешева програма навчання, але на виході майбутній тьютор отримує сертифікат європейського зразка і може працювати як в Україні, так і за кордоном. А для батьків і дітей ми надаємо всі необхідні ресурси для навчання у форматі так званого «змішаного» навчання. Це ми робимо у межах реалізації відповідного всеукраїнського експерименту.

Віктор Громовий: Чи допоможе нам «реформа школи» змінити систему шкільної освіти?

Олексій Греков: «Так» — у випадку, якщо шкільна система стане плоскою структурою. «Ні» — якщо вона залишиться ієрархічним монстром.

Що мається не увазі? У плоских організаціях відповідальність за прийняття рішень делегується безпосередньо виконавцям, а керівник організації виконує лише функції координатора та надихаючого лідера.

Звісно, я не сподіваюся, що держава законом накаже всім школам стати «плоскими», в директорам — «надихателями». Утім, у всесвітній «освітній мережі» наша держава контролює лише мізерну частку «вузлів». І вам не потрібен нічий дозвіл, щоби створити власне мережеве навчальне середовище.

Тож, колеги: об’єднуйтесь, творіть та надихайте!