Одним з перших і найбільш гострих проблемних питань стала необхідність термінової розробки нового програмного забезпечення ЄДЕБО для організації прийому. Сьогодні окремі коментатори висловлюють думку, що зі створенням нового програмного забезпечення можна було б почекати і запроваджувати його вже після закінчення прийому. Можливо і так. Але, говорячи про це, варто додавати, що тоді довелося б скасувати всі зміни, які були внесені до Умов прийому для усунення проблем минулого року, оскільки стара ЄДЕБО була не здатна забезпечити їх реалізацію.  Теоретично, можна було б піти й на це. Але дуже сумніваюся, що в той час, коли треба було приймати рішення, з цим погодилися б ініціатори змін. У тому числі й ті, хто сьогодні його критикує.

Проблеми, що виникли при створенні нового програмного забезпечення ЄДЕБО, на мою думку є відображенням декількох більш загальних проблем. Перша з них добре відома будь-кому, хто активно використовує програмне забезпечення – це залежність користувача від розробника. Будь-який великий програмний продукт можуть вдосконалювати, модернізувати, розширювати лише ті, хто його створював. Навіть за наявності доступу до чужого програмного коду з докладними коментарями внесення до нього якихось змін часто буває неможливим або невиправданим з погляду трудовитрат. Але в більшості випадків таких коментарів немає, а часто немає і доступу до коду.

Друга, добре відома проблема, це величезний (в рази) розрив між зарплатами ІТ-фахівців у бюджетній сфері та в бізнесі. Вона дано вже стала критичною для органів влади, місцевого самоврядування, а також установ освіти, медицини, культури тощо. Це робить посади таких спеціалістів в бюджетній сфері не конкурентоздатними на ринку праці. А відтак суттєво обмежує можливості вирішення будь-яких завдань інформатизації.

Відповідно до законодавства, відбулися тендери на підготовку технічного завдання і створення програмного забезпечення ЄДЕБО. Не можу позбавитися думки, що наше тендерне законодавство взагалі не дуже придатне для реалізації подібних проектів. Одним з канонів розробки програмного забезпечення для конкретного замовника є узгодження вимог до нього між замовником і розробником. На основі цих вимог створюється технічне завдання, за яким далі виконується проект. Якщо на початковому етапі вимоги не узгоджені, то отримуємо ситуацію, зображену на картинці, яка добре відома усім програмістам.

У підсумку, проблеми, пов’язані із впровадженням нового програмного забезпечення, поступово вирішувалися. Найбільш постраждали від них працівники приймальних комісій, яким довелося одночасно з виконанням своїх прямих обов’язків в авральному порядку понаднормово тестувати нове ПЗ. Значні іміджеві втрати понесло МОН. Разом з тим, слід зазначити, що оперативне усунення недоліків програмного забезпечення та вирішення інших проблем вступної кампанії стало можливим лише завдяки швидкому налагодженню їх конструктивного обговорення і сумісного пошуку рішень керівниками МОН високого рівня, представниками багатьох ВНЗ та громадськості. Сьогодні немає підстав очікувати подібних проблем у наступному році. Якщо тільки під зовнішнім тиском до Умов прийому знов не будуть внесені зміни, реалізація яких вимагатиме істотних змін у програмному забезпеченні.

Суттєвою відмінністю цьогорічних Умов прийому від Умов-2016 було запровадження галузевого, регіонального та сільського коефіцієнтів. Їх ініціаторами стали представники низки регіональних та галузевих ВНЗ. За мету ставилася підтримка окремих, важливих для держави, але непопулярних спеціальностей, а також регіональних вищих навчальних закладів та сільської молоді. Відразу навколо цих пропозицій виникли гострі дискусії. У підсумку коефіцієнти були запроваджені, але їх числові значення значно зменшили порівняно з початковими вимогами авторів ідеї.

Галузеві коефіцієнти від початку пропонували встановити для всіх заяв абітурієнтів, поданих на окремі педагогічні, природничі, інженерні та ще деякі спеціальності. Ініціаторам цієї пропозиції важко далося розуміння, що за її реалізації нічого не зміниться. Конкурсні бали всіх учасників конкурсу були б помножені на одне й те саме число. Тож порядок розташування абітурієнтів у рейтинговому списку спеціальності від таких коефіцієнтів не змінився б. У підсумку було прийняте дещо інше компромісне рішення, і галузевий коефіцієнт надавався лише за заявкою з першим пріоритетом.

Але ефективність і такого рішення викликає сумніви. Перш за все, через те, що не були чітко визначені очікувані результати. Якщо тези про підтримку регіональних ВНЗ та сільської молоді принаймні мають однозначне розуміння і піддаються перевірці, то мета запровадження галузевих коефіцієнтів менш зрозуміла. Що саме мало б стати головним результатом такої підтримки непопулярних але потрібних спеціальностей?

У минулому році державне замовлення на ці спеціальності за широким конкурсом було повністю розподілено. Щоправда деякі абітурієнти відмовилися від бюджетних місць і вступили на контрактне навчання за іншими спеціальностями або до інших ВНЗ. Через це багато ВНЗ і спеціальностей втратили отримані за результатами широкого конкурсу бюджетні місця. Але для вирішення такої проблеми у цьому році було використано інші механізми, які мали забезпечити заповнення всіх чи більшості вивільнених бюджетних місць. Можна було б говорити про переваги галузевого коефіцієнта для більш мотивованих абітурієнтів, які вступають за заявками з першим пріоритетом. Але важко відрізнити мотивацію, зумовлену зацікавленістю у вступі на конкретну спеціальність конкретного ВНЗ, від зацікавленості в отриманні додаткових балів для підвищення шансів на навчання за кошти державного бюджету. Також можна було б очікувати зарахування більш підготовлених абітурієнтів з більш високими конкурсними балами. Але на це впливають не стільки галузеві коефіцієнти, скільки зміни співвідношення попиту і пропозиції. Насамперед, зміни загального обсягу державного замовлення за спеціальністю. При оцінюванні змін якості прийому також слід враховувати загальне підвищення балів учасників конкурсу через запроваджені коефіцієнти та додаткові бали.

Як свідчать попередні результати аналізу даних vstup.info та ez.osvitavsim.org.ua, серед спеціальностей широкого конкурсу, для яких використовували галузевий коефіцієнт, найгіршими є показники спеціальності 131 – Прикладна механіка. На навчання за державним замовленням в багатьох ВНЗ зараховані майже всі, хто бажав вступити на неї незалежно від пріоритету заявки. Найнижчий конкурсний бал 99,858 (з урахуванням сільського коефіцієнта) мав абітурієнт, зарахований до НУХТ за третім пріоритетом. Передостаннім у конкурсі на цю освітню програму був абітурієнт з конкурсним балом 105,65 і пріоритетом заявки 7. В НТУУ «КПІ» останніми в рейтинговому списку для вступу на освітню програму Зварювального факультету були абітурієнти з конкурсними балами від 118,75 до 123,50, заявки яких мали пріоритети 2, 3, 5, 6 та 7. Аналогічною була і ситуація в багатьох регіональних ВНЗ.

Виключенням є університети і освітні програми з порівняно високими (в межах спеціальності) прохідними балами. Так, у Криворізькому національному університеті кількість рекомендованих до зарахування на навчання за кошти державного бюджету дорівнювала максимальному заявленому обсягу державного замовлення, а прохідний бал – 138,417. Заявки трьох останніх у рейтинговому списку абітурієнтів мали перший пріоритет. Не потрапили на бюджетну форму 11 абітурієнтів з першим пріоритетом, п’ятеро з них рекомендовані до зарахування за контрактом. Але, якби галузевого коефіцієнту не було, то ситуація з набором на цю спеціальність до КрНУ була б майже така сама. Можливо, змінилися б лише 1-2 прізвища зарахованих на бюджетну форму навчання.

У таблиці наведено порівняння результатів широкого конкурсу зі спеціальності 131 у 2016 та 2017 р. (зазначено показники ВНЗ, для яких обсяг прийому на бюджетну форму у 2016 р. дорівнював 20 та більше осіб).

ВНЗ	2016		2017
	Кількість рекомендованих	Прохідний бал	Кількість рекомендованих	Прохідний бал
ЖДТУ	25	124,25	29	114,546
ЗНТУ	48	124,4	39	111,588
ІФНТУНГ	30	124	31	112,467
ЛНТУ	20	124,1	21	114,86
НАУ «ХАІ»	40	141,55	31	119,533
НЛУ	21	124,3	18	106,78
НТУ «ХПІ»	52	125,55	44	116,049
НТУУ «КПІ»	119	125,4	171	118,75
НУ ЛП	43	123,8	29	124,18
ОНПУ	21	134,45	19	137,171
ТНТУ	28	124,85	28	108,732
ЧНТУ	28	124	38	106,741
Разом	802	123,8	809 +44	99,858

Загальна кількість бюджетних місць для спеціальності зросла приблизно на 6%. Але декілька ВНЗ Донецької та Луганської областей цього року зарахували 44 абітурієнта за фіксованим обсягом державного замовлення і не брали участь у широкому конкурсі. НТУУ «КПІ» збільшив обсяг державного замовлення на 52 місця, що перевищує сукупний приріст державного замовлення зі спеціальності. Лише в двох ВНЗ прохідний бал був вищим, ніж у 2016 р. Але і в цих випадках зростання не перевищувало добавку, зумовлену галузевим коефіцієнтом. В більшості ВНЗ, незважаючи на галузевий та інші коефіцієнти, прохідний бал суттєво зменшився. Істотно збільшили обсяг державного замовлення (але завдяки значному погіршенню якості набору) Чернігівський національний та Житомирський державний технологічні університети. В інших ВНЗ обсяги набору майже не змінилися, або зменшилися. Найбільш постраждалим виявився Національний університет «Львівська політехніка», який втратив близько 1/3 минулорічного державного замовлення зі спеціальності.

Зі спеціальностей широкого конкурсу, за якими надавався галузевий коефіцієнт, прохідний бал був найбільшим для 124 – Системний аналіз. У таблиці наведено порівняння результатів 2016 та 2017 р. (зазначено показники ВНЗ, для яких обсяг прийому на бюджетну форму у 2016 р. дорівнював 20 та більше осіб).

ВНЗ	2016		2017
	Кількість рекомендованих	Прохідний бал	Кількість рекомендованих	Прохідний бал
ДНУ	31	166,5	25	174,51
КНЕУ	25	162,85	24	174,8
КНУ	25	176,25	28	181,4
ЛНУ	50	161,2	33	173,438
НГУ	24	152,15	9	174,932
НТУУ «КПІ»	112	169,15	120	182,6
НУ ЛП	26	169	29	176,071
Разом	377	151,4	309 +26	173,145

Незважаючи на зменшення загального обсягу держзамовлення, лише в КНУ прохідний бал зріс більше, ніж на величину, додану галузевим коефіцієнтом. Серед зарахованих на навчання за кошти державного бюджету більшість абітурієнтів із заявками, що мали високі (насамперед, перший) пріоритети. Тому можна припустити, що для цієї спеціальності галузевий коефіцієнт міг сильніше вплинути на подолання прохідного балу абітурієнтами, розташованими у нижній частині рейтингового списку рекомендованих до зарахування. Але на загальну кількість зарахованих абітурієнтів він не вплинув, оскільки попит істотно перевищував пропозицію.

З наведених даних видно, що принаймні для деяких досить різних за загальними показниками спеціальностей галузевий коефіцієнт не став засобом підтримки спеціальностей в жодному з розглянутих вище розумінь. Він не вплинув на загальні обсяги прийому за державним замовленням і не призвів до підвищення якості прийому.

Є великі сумніви стосовно ефективності запровадженого у цьому році регіонального коефіцієнта. Його завдання ініціатори бачили у тому, щоб запобігти неконтрольованому збільшенню прийому до столичних ВНЗ за рахунок зменшення кількості студентів в регіонах. Але вже результати минулорічного вступу засвідчили, що ситуація не така однозначна. Дійсно відбувся перетік частини державного замовлення до Києва і ще декількох великих міст. Але навіть у Києві воно збільшилося лише у невеликій кількості провідних ВНЗ. Крім того, в багатьох регіональних ВНЗ втрата державного замовлення у 2016 р. була компенсована приростом кількості студентів-контрактників.

Аналіз даних ez.osvitavsim.org.ua свідчить, що в цьому році за результатами широкого конкурсу у 7 випадках весь обсяг державного замовлення отримав один ВНЗ. Більш, ніж для 20% спеціальностей (спеціалізацій) лідер отримав 50% і більше від загального обсягу, майже у 50% випадків він отримав понад 30%. Найчастіше такими лідерами опинялися КНУ ім. Тараса Шевченка (24% спеціальностей та спеціалізацій) та НТУУ «КПІ» (19%). Разом з тим, майже у 30% випадків лідерами ставали ВНЗ Вінниці, Дніпра, Львова, Одеси, Полтави, Рівного, Харкова. Це свідчить, що головною проблемою сьогодні є не масове переміщення випускників шкіл до Києва, а неконтрольована концентрація державного замовлення в окремих ВНЗ. Така концентрація має місце, насамперед, у випадках малого загального обсягу державного замовлення, що видно з наведеної діаграми.

Іншим фактором, що сприяє концентрації державного замовлення є маленька кількість ВНЗ, які на нього претендують. Зокрема, коли все державне замовлення отримав один ВНЗ, у 4 випадках він був єдиним претендентом, двічі було два претенденти і одного разу претендентів було 5. Загальний обсяг державного замовлення у цих випадках варіювався від 4 до 70.

Наведені нижче дані свідчать, що для різних спеціальностей тенденції зміни концентрації державного замовлення у ВНЗ – лідерах та в регіонах були неоднозначні (при порівнянні не враховувалися дані ВНЗ, які у 2017 р. отримали фіксоване державне замовлення з відповідних спеціальностей; до показника лідера не включено показники його відокремлених структурних підрозділів).

Спеціальність	Відсоток лідера		Відсоток Києва
	2016	2017	2016	2017
27 – Музеєзнавство, пам’яткознавство	37,3	54,1	37,3	54,1
32 – Історія та археологія	33,6	36,8	43,3	41,4
54 – Соціологія	24,7	34,8	55,6	57,0
91 – Біологія	21,1	27,6	26,2	33,7
102 – Хімія	26,7	34,9	32,6	41,0
111 – Математика	23,7	27,9	41,0	47,5
121 – Інженерія програмного забезпечення	20,4	20,3	34,6	38,4
133 – Галузеве машинобудування	9,0	14,3	21,6	25,9
151 – Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології	37,4	19,0	59,5	28,0
172 – Телекомунікації та радіотехніка	20,3	29,2	42,1	48,3
181 – Харчові технології	27,9	21,7	36,2	32,2
192 – Будівництво та цивільна інженерія	19,6	16,4	23,9	21,9
204 – Технологія виробництва та переробки продукції тваринництва	12,9	13,7	12,3	13,7
222 – Медицина	14,6	17,7	19,8	23,6
241 – Готельно-ресторанна справа	22,5	34,7	28,4	40,3

В деяких випадках відбулася зміна лідерів. Для окремих спеціальностей питома вага київських вишів у 2017 р. зменшилася порівняно з 2016 р. Але це не можна напряму пов’язувати із запровадженням регіональних коефіцієнтів. Наприклад, скорочення зі спеціальності 151 – Автоматизація та комп’ютерно-інтегровані технології зумовлено змінами у структурі освітніх програм лідера (НТУУ «КПІ»), який суттєво скоротив запит на бюджетні місця з цієї спеціальності. Важливим фактором були зміни загального обсягу державного замовлення. Приміром загальна кількість абітурієнтів, зарахованих до двох київських університетів за спеціальністю 222 – Медицина, дещо зменшилася. Але загальний обсяг державного замовлення на цю спеціальність зменшився сильніше.

Наведені дані свідчать, що проблема концентрації державного замовлення у Києві існує. Але зазвичай вона пов’язана з його концентрацією в окремих ВНЗ – лідерах. Немає підстав вважати, що запровадження у 2017 р. регіональних коефіцієнтів якось її послабило. Тому варто шукати інші варіанти її вирішення. Зокрема, це може бути встановлення обмеження на максимальний обсяг державного замовлення у ВНЗ, як певного відсотка (20 – 25%) від його загальної величини для спеціальності. Також можна стимулювати університети відмовлятися від надмірного зростання за рахунок послаблення вимог до абітурієнтів через використання у формулах фінансування показників якості набору, а також співвідношення кількості студентів, що навчаються за бакалаврськими та магістерськими програмами.

У цьому році також було запроваджено сільський коефіцієнт. Багато критиків говорять про його невідповідність вимозі статті 24 Конституції України стосовно неприпустимості будь-яких обмежень чи привілеїв за ознакою місця проживання. Але така інтерпретація неоднозначна, оскільки існує ще фактична нерівність умов здобуття загальної середньої освіти у сільських та міських школах, для компенсації якої було запроваджено сільський коефіцієнт. Більш коректною здається позиція тих учасників обговорення, які звертають увагу на доцільність використання інших засобів подолання цієї нерівності – доуніверситетської освіти, корегувальних курсів з базових предметів, соціальної допомоги. Але такі заходи важко реалізувати без суттєвих змін законодавства з питань фінансування освіти.

Багато проблем було пов’язано з тим, що частина вступників не зрозуміла, або зробила вигляд, що не зрозуміла, хто має право на сільський коефіцієнт. Якщо вірити окремим абітурієнтам, то сільськими школами в Україні є Український гуманітарний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Львівський фізико-математичний ліцей-інтернат при Львівському національному університеті імені Івана Франка, Київський ліцей "Наукова зміна", Харківський університетський ліцей та велика кількість інших престижних загальноосвітніх закладів, розташованих в Києві та у всіх чи майже у всіх обласних центрах.

Справедливості заради, слід зазначити, що були і об’єктивні підстави для плутанини. Відповідно до п. 7.5 Умов прийому, право на сільський коефіцієнт мають особи, зареєстровані у сільських населених пунктах, які здобули повну загальну середню освіту у навчальних закладах, що знаходяться на території населених пунктів сільської місцевості, у рік вступу. Поняття сільської місцевості в законодавстві не є чітко визначеним. Тому варто в Умовах прийому чітко сформулювати, що саме мається на увазі. А ще краще без участі абітурієнтів і приймальних комісій автоматично імпортувати інформацію про тип школи з інформаційних систем ДІСО () чи ІСУО (). Багато проблем було і з документами, які мали б засвідчити, що абітурієнт зареєстрований у сільському населеному пункті. Імовірно, це стало причиною того, що напередодні визначення результатів широкого конкурсу за наполяганням МОН приймальним комісіям довелося робити перевірку обґрунтованості надання сільського коефіцієнта. Втім, впевненості у тому, що всі помилки були виправлені, немає.

У таблиці наведено дані про частку випускників сільських шкіл серед зарахованих за результатами широкого конкурсу абітурієнтів окремих спеціальностей.

Спеціальність	Загальна частка випускників сільських шкіл, %	Частка зарахованих абітурієнтів, які б не отримали прохідний бал без СК
028 – Менеджмент соціокультурної діяльності	7,3	3,6
052 – Політологія	14,1	11,5
081 – Право	13,1	7,1
104 – Фізика та астрономія	14,0	2,0
145 – Гідроенергетика	23,3	2,3
208 – Агроінженерія	41,9	6,1
241 – Готельно-ресторанна справа	16,7	9,5

Для більшості наведених спеціальностей загальна частка випускників сільських шкіл є приблизно однаковою. Більш низький показник для спеціальності 028, імовірно, зумовлений тим, що 100% державного замовлення з неї отримав один ВНЗ (КНУКіМ). Більш високі показники для спеціальностей 208 та 145 зумовлені в першому випадку спрямованістю спеціальності на сільськогосподарське виробництво, а у другому – концентрацією 64% державного замовлення в регіоні з відносно високою часткою сільського населення.

Разом з тим, для спеціальностей з відносно великою кількістю ВНЗ, серед яких розподілено державне замовлення, має місце суттєвий розкид частки випускників сільських шкіл серед зарахованих абітурієнтів. Як приклад, на діаграмі наведено розподіл вищих навчальних закладів з найвищою кількістю абітурієнтів, зарахованих на спеціальність 081 – Право, за часткою тих, хто мав сільський коефіцієнт.

Ця частка варіюється у дуже широких межах від 0 до 50% і в окремих випадках істотно перевищує оцінки загальної частки випускників сільських шкіл відповідних регіонів серед потенційних абітурієнтів. Також є великий розкид цього показника для київських ВНЗ. Аналогічною є ситуація для інших спеціальностей.

Наведені дані свідчать, що треба шукати суспільний консенсус стосовно застосування сільського коефіцієнта у наступному році. Частину технічних проблем можна зняти, якщо забезпечити автоматичний імпорт даних щодо статусу шкіл. Але проблеми розуміння рівного доступу залишаються. Допустимим варіантом консенсусу для наступного року могло б стати обмеження переліку спеціальностей, для яких застосовується сільський коефіцієнт, наприклад, спеціальностями з додатку 4 цьогорічних Умов прийому. Якщо ж говорити про більш віддалену перспективу, то треба створювати інші інструменти підтримки сільської молоді і суттєво підвищувати якість загальної середньої освіти у сільських школах.

Володимир Бахрушин, д.ф.-м.н., професор, академік АН вищої школи України, член Національної команди експертів з реформування вищої освіти