При цьому:

- по-перше, я спираюся на той факт, що в Україні діє 24 обласних центри (без урахування окупованих територій). У більшості з них по чотири десятки ЗНЗ, випускники яких брали участь у цьогорічному циклі зовнішнього незалежного оцінювання результатів їх цільового навчання. Усього в Україні в цьому році таких закладів системи ЗСО було 10080 (комунальної та приватної власності);

- по-друге, я виходжу також з того, що «тест - не найкращий спосіб оцінювання, проте кращого наука поки не знайшла».

Попри цілий ряд недоліків використання даних ЗНО для складання різних рейтингів вони містять багато абсолютних показників якості освітньої підготовки випускників країни. І - що найбільш цінно - показують її в розрізі тих галузей знань, які для випускників були пріоритетними.

- по-третє, мій аналіз спрямований на пошук засобів спонукання освітянської й батьківської спільнот та представників влади на місцях до усвідомлення як можливостей, так і відповідальності за реформу шкільної освіти, яка вже з наступного (2018/2019) навчального року передбачає переведення старшої школи на кардинально нові навчальні плани для 10-11-х класів. Останні цінні тим, що зменшують загальну кількість предметів на одного учня та надають реальну можливість/обов’язок кожному з них щодо предметно-профільного спрямування своєї освіти за умов узгодженості останнього з усіма іншими учнями його класу.

Сподіваюся на те, що наш освітній менеджмент вищого рівня поділяє позицію «ознайомлений з проблемою - вважай озброєний» і є спроможним, щоб діяти заради вирішення проблем.

На мій погляд, для усвідомлення глибини проблеми якості освітньої підготовки випускників країни управлінцям потрібно як мінімум дві речі:

· «3–4 години часу та гроші на 10 літрів бензину, щоб упевнитися: у 9-х класах є діти, які

незадовільно читають і пишуть, не здатні розв'язати математичну задачку з підручника 3-го класу, взагалі не знають, що таке суфікс, ще й не спроможні самотужки сформувати жодного речення іноземною мовою, яку вивчають кілька років поспіль» - Леонід Твардовський (газета «Дзеркало тижня» № 30-31);

· 1-2 години часу для прокручування коліщатка електронної «мишки», щоб побачити у файлі від DOU.UA

Пропоную подивитись у площині «координат» української загальноосвітньої сфери на дані ЗНО випускників  трьох обласних центрів (Х, У та Z) з  дисциплін, рівень підготовки з яких є критично важливим для соціально-економічного розвитку країни.

МІСТО – «Х»

МАТЕМАТИКА

     У ЗНО з математики цього року брали участь випускники 40-а ЗНЗ цього міста. 154 особи досягли рівня у 180 – 200 балів. З них 65-ть є випускниками великого, математичнопрофільного, ліцею для старшокласників, що склало 42% від загальної кількості цього, найвищого, сегменту якості людського потенціалу даного обласного центра.

У дещо нижчому, але достатньо високому сегменті якості навчальної підготовки (160 – 180 балів) міська громада отримала 203 успішних особи, з яких 59-ть (30%) є випускниками все того ж профільного закладу, який згадується вище. 

У масиві всіх випускників міста, які показали рівень у 160 – 200 балів (357 осіб) внесок одного профільного закладу (124 особи) сягає 35%. Чому виділяється один із закладів? Тому, що є профільним і таким, до якого потрібно вступати  після закінчення основної школи (9-го класу).

При цьому від  інших сорока (40!) закладів громада міста отримала внесок якості освіти, що коливається від 8% у спеціалізованій школі І – ІІІ ступеню з поглибленим вивченням предметів математичного спрямування та англійської мови (20-ть учнів мають 180 – 200 балів та 8-м 160 – 180 балів) до (увага!) 0%  у 30-ти (!) ЗНЗ у сегменті 180 – 200 балів, з яких у 14-ти мають 0% ще й у сегменті 160 – 180 балів.

ФІЗИКА

Лише 31 випускник міста показав результат у 180 – 200 балів. З них 13 (42%) у тому таки профільному ліцеї як закладі для старшокласників. Не плутати з тими, колись гарними школами І – ІІІ ступеню, яким присвоїли  назву «Ліцей».

53 особи отримали 160 – 180 балів, з яких 26 були представниками профільного ліцею, що склало 49%.

У спеціалізованої у цьому профілі загальноосвітньої школи І – ІІІ ступеню є 9-ть  учнів першого сегменту і два другого. Натомість  (увага!) тридцять (30!) закладів дали по 0% в обох діапазонах.

АНГЛІЙСЬКА МОВА

Є в місті спеціалізована для поглибленого вивчення англійської ще за радянських часів «гімназія». Чому пишу «гімназія» у лапках? Тому, що:

- по-перше, заклад, що має у своєму складі початкову школу, не мав би бути гімназією

навіть за чинним старим освітнім законодавством. Утім, що дивуватися: у нас закони й життя йдуть паралельно, а тому й «маємо, що маємо», як от … ;

- по-друге, лише 11 учнів цієї «гімназії» отримали 160 – 180 балів (7% від показника міста)

та 10 учнів – 180 – 200 балів, що складає 8% загального міського показника. При цьому їхніх однокласників, котрі показали плачевні результати, одинадцять років навчали за умов особливо сприятливого державного фінансування.

Крім того, 16-ть закладів міста «принесли» у доробок громади 0% з англійської в діапазоні 160 – 200 балів.

Цікавою та показовою виявилася також ситуація з результатами поглибленого вивчення французької мови в спеціалізованій школі І-ІІІ ступеня, що існує з радянських часів: профільний (французька мова) предмет від цієї школи здавало аж 6 (!) осіб, з яких лише троє спромоглися на 160 – 200 балів.

При цьому всього в місті із 40-ка ЗНЗ, які мають 11-ті класи, 16 закладів І-ІІІ ступеню відносяться до числа спеціалізованих. Ліцеїв як закладів ІІІ ступеню – жодного, а з часткою ІІ ступеня – три. Лише в цих трьох ліцеях кількість випускників сягає сотні й більше, тобто лише в них є по три класи на паралелі у старшій ланці, яка в нас формально вважається профільною.

МІСТО – «У»

А ось показники з математики та фізики іншого обласного центру, про який язик не повернеться сказати, що він «пасе задніх» у системі «координат» загальних соціальних показників рівня життя громадян.

МАТЕМАТИКА

усього здавали тестування випускники 38 закладів, з яких лише два з них (випускників 11-го класу) мають понад сто.

Знову ж з усіх 149 міських випускників, які отримали 180 – 200 балів, 30-ть були учнями великого профільного ліцею для старшокласників (20%) та з 229 містян, котрі отримали 160 – 180 балів, 27-м були учнями цього ліцею (12%). Загалом у діапазоні 160 – 200 балів з математики доля успішності випускників міста від цього ліцею складає 15%.

Натомість спеціалізована школа І – ІІІ ступеню з поглибленим вивченням математики й фізики спромоглася на більш ніж мізерний внесок: 4 учні досягли 160 – 180 балів і лише 2 учні отримали 180 – 200 балів, що складає 1,5% інтегрального успішного доробку випускників міста.

При цьому 5 закладів були на рівні 0% у діапазоні 160 – 180 балів та 12 закладів – у сегменті 180 – 200 балів.

ФІЗИКА

Тут стан справ у світлі загальних міських індикаторів якості, звісно, ще більш сумний: від спеціалізованої школи з поглибленим вивченням фізики на ЗНО з цього предмета виходять лише 4 учні і дають 0% успішності в ще ширшому діапазоні (140 – 200 балів). Натомість інтегральний внесок профільного ліцею складає 22%: на рівні 160 – 200 балів виявилося їх 15 учнів з усіх 67 випускників міста, які показали такий же рівень підготовки. 

Місто з отих 38 ЗНЗ, що мають 11-ті класи, 10 закладів І-ІІІ ступеня  фінансує як спеціалізовані.  У профільному ліцеї для старшокласників є також і учні 8 – 9 класів.

МІСТО – «Z»

Воно з-поміж тих, випускники яких завжди в лідерах за результатами ЗНО.

МАТЕМАТИКА

Якщо не враховувати ліцей з поглибленою військовою підготовкою, то й це місто серед своїх 115 ЗНЗ має лише два таких, що нараховують понад сто випускників старшої ланки.

Знову ж маємо аналогічну картину розподілу успішності: профільний ліцей для старшокласників у діапазоні 180 – 200 балів має 104 успішні особи та ще 21-у в діапазоні 160 -180 балів, що на тлі інтегральних показників усього міста (562 учні з 160-200 балів та 506 з 180 -200 балів) складає 12%.

Натомість спеціалізована школа І – ІІІ ступеню з поглибленим вивченням математичних наук підготувала 5-ть учнів до рівня 180 – 200 балів та 4-и учні на рівень у 160 – 180 балів, що додало до потенціалу якості міста лише 0,8%.

Крім того, 11 закладів виявилися на рівні 0% успіху в діапазоні 160 – 180 балів та ще 29-ть у діапазоні 180 – 200 балів.

Звісно, з фізики картина не краща: ліцей показав 43% від усіх результатів на 160 – 180 балів (29 учнів ліцею з усіх 78-ми) та ще 25 учнів ліцею з усіх 45-ти містян у сегменті 180 – 200 балів.

Натомість від тієї ж спеціалізованої школи з поглибленим вивченням фізики на ЗНО з цього предмета вийшов один учень і … не пройшов поріг «склав/не склав».

Знову ж місто з високою колись культурно-освітньою історією дожилося до того, що 59 закладів виявилися на рівні 0% успішності з фізики в сегменті 160 -180 балів та 69 закладів на цьому плачевному рівні щодо діапазону 180 – 200 балів.

За кількістю спеціалізованих закладів І-ІІІ ступеня місто не дуже відстає від столиці, у якій доля спеціалізованих з 1-го класу шкіл перевищує 50%.

ПЕРЕДВИСНОВОК

За умов відповідального ставлення до справи такий стан справ не міг би не передбачати потреби в критичній оцінці рівня цільового використання бюджетних коштів громади на освіту її дітей, коли останні (кошти) розпорошуються. Особливо на етапі навчання старшокласників.

Ніякими аргументами не можна пояснити доцільність збереження такої моделі, коли для отримання декількох відсотків, а то й долі відсотка носіїв якісної математичної освіти від школи І-ІІІ ступеню з поглибленим вивченням предметів математичного циклу, потрібно 11-ть років поспіль фінансувати навчання з 1-го по 11-й класи тисячі з лишком учнів, щоб у підсумку з її двох випускних класів лише десь тридцять вибрали тестування з математики!

Уже не кажучи про інші випадки, коли попри профільну поглиблену підготовку в цих спеціалізованих школах лише одиниці випускників вибирають ЗНО з предмета своєї спеціалізації.

Як би нам не хотілося іншого, але є доконаним фактом : декларації влади та методичних служб про особистісно-орієнтоване навчання українських школярів навіть у наших обласних центрах не забезпечуються реальною організаційно-структурною підтримкою, у сегменті проектно-цільового фінансування зокрема.

Відтак напрошуються наступні локальні висновки:

- по-перше, колишня радянська модель спеціалізованих шкіл з поглибленим вивченням окремих предметів з 1-го класу показує на момент закінчення циклу загальної середньої освіти низький інтегральний рівень своєї ефективності;

- по-друге, практика поодиноких закладів для старшокласників, де впроваджена модель вивчення циклу профільних дисциплін, є у рази більш ефективною та на порядки більш відповідною щодо індивідуальних освітніх пріоритетів/потреб особи;

- по-третє, влада на місцях самоусунулася від роботи над системним аналізом рівня ефективності використання кадрових та фінансових ресурсів громади на освіту її дітей, від пошуку оптимальних варіантів реформування структури своєї освітньої мережі.

При цьому ми досі не знайдемо в Україні подібним чином спрямованого аналізу попри те, що сумний стан щодо підсумків навчального року українські місцеві громади мають з року в рік.

Хоча навіть для експерта «середньої руки» є очевидним : в умовах старої моделі «Мережі класів» ресурси міста/району (фінансові та кадрові) апріорі не можуть бути пущеними в дію ефективним чином.

Ефективним є лише їх розпорошення, коли платники податків підтримують замість інтересів учнів та батьківської громади схему банального нецільового використання бюджетних коштів в інтересах пов’язаних між собою осіб. Як у сегменті самих освітян, так і освітянських управлінців, які прикриваються деклараціями про намагання «зберегти школи міста чи села».

Від чого їх (школи) потрібно уберігати? Які в період демографічної кризи у міста можуть бути проблеми з числом закладів як таким, окрім нових за змістом історичних викликів, що ставить батькам та випускникам шкіл сучасний глобально відкритий світ? Невже рівень освіти нашого освітнього менеджменту настільки був низьким, що він (державний менеджмент) не усвідомлює: намагання зберегти наявне без розвитку лише прискорює його втрату? До речі, про це ще тисячу років тому застерігали автори Біблії.

Як суто емоційні виникають ще й такі висновки:

- по-перше, влада чи не кожного міста/району дотримується формули: «Неможливо змінити

справи на краще, нічого не змінюючи, але ми будемо намагатися»;

- по-друге, влада разом з директорами шкіл І-ІІІ ступеня дотримується позиції бути у

стратегічній перспективі ворогом самому собі – опирається переходу на модель сучасної «мережі закладів», за якої старшокласники не утримувались би правдою та неправдою у складі незмінного з часів 1-го класу колективі, а отримали б можливість до конкурсного вступу в освітні «візитівки» міста - профільні заклади для старшокласників як його дійсно інноваційні заклади нового типу;

- по-третє, освітній менеджмент на місцях залишається пасивним і продовжує просто «плисти за течією» проблем щодо того, що сучасній за змістом та формою освіті потрібна осучаснена структура закладів, коли після кожного освітнього рівня перед учнем постає вибір нових для нього можливостей. Без такої проактивної соціально-особистісної позиції самих учнів наявні проблеми системи їх навчання апріорі будуть лише поглиблюватися.

ПЕРЕДУМОВИ

Звісно, для того щоб «робити роботу» по-справжньому інноваційним чином, потрібно враховувати умови, котрі реально маємо.

Вони в нас є вкрай несприятливими, бо в переліку отих наших 10080 ЗНЗ, що готували до випуску учнів 11-х класів цього року лише 35-ть закладів (0,3%) мали сто й більше випускників.

Тобто лише у 0,3% наших закладів можуть ще хоч якось говорити про пріоритетну для своїх старшокласників профільно-цільову освіту, бо мають більше ніж два повноцінних класи на паралелі.

При цьому проблема ще й у тім, що серед цих 35 закладів маємо ліцеї з поглибленою військовою та спортивною підготовкою, які показали разюче низькі результати ЗНО: у ліцеїстів-випускників колишнього суворовського училища (тепер ліцей ім. Богуна) 61 провалений акт ЗНО, а середній бал на ЗНО – 135, у Сумах – 32 провальні невдачі й середній бал лише дещо вищий за 130, у Львові – 37 невдалих спроби та 129 балів, у Кривому Розі – 47 та 126 балів, у Київському ліцеї спортивного профілю – 50 та 120 балів. Це при тому, що на інші 30 закладів, де випускників було понад сто на разом узятих, усього 41 провалений акт ЗНО.

Крім того, є критичним і сам географічний розподіл закладів з помітним представництвом старшокласників по Україні: у десяти містах – один, у трьох містах – два, у двох містах – три (і не всі вони обласні центри) та у столиці – лише п’ять.

З 24-х обласних центрів лише десять мають поодинокі ЗНЗ, які є більш-менш готовими, щоб відразу надати старшокласникам можливість реального вибору власної дійсно профільно-цільової освітньої траєкторії. У всіх інших куточках країни роботу над цим потрібно починати з «нуля».

Звісно, не йде мова про позаурочні форми вирішення проблеми з репетиторами чи на підготовчих курсах.

ОЧІКУВАННЯ

Дозволю собі деякі експертно-аналітичні пропозиції. 

А чому під назвою «Очікування»?

Тому, що реаліст і без надії сподіваюся на увагу  з боку тих, хто має реальні повноваження до здійснення суспільно-конструктивних змін, хай навіть вони є більш ніж  очевидно ефективними як для організації, так  і  державно-комунального фінансування  діяльності старшої ланки системи загальної середньої освіти на місцях.

Звісно, буде неймовірний спротив щонайменшим спробам до оновлення місцевої/регіональної структури закладів, яка за сутністю досі спроектована за колишніми радянськими освітніми пріоритетами, серед яких учень ніколи не ставився  на передній план.

Звісно, будуть залякування, що все загине, якщо спробувати щось реально змінити.

Утім, місцева влада, освітня зокрема, лише виграє, якщо зможе надати позитивний приклад своєї інноваційної спроможності, здійснивши наступні  кроки.

По-перше, слід провести силами своїх профільних працівників детальний аудит ефективності своїх бюджетних витрат у розрізі різних типів закладів на основі бази даних результатів ЗНО.

По-друге, організувати незалежне від шкільних працівників опитування старшокласників з метою з'ясування їх реальних освітніх пріоритетів, щоб від них відштовхуватися у своїх планах переформатування мережі закладів на перспективу.

По-третє, залучити громадськість до проведення публічних слухань щодо планів вищого державного освітнього менеджменту країни по впровадженню вже з 2018/2019 навчального року нових навчальних планів для старшої ланки як першого підготовчого кроку до реформаторських кроків у дещо віддаленій перспективі.

По-четверте,  необхідно змінити штатні розписи працівників своїх управлінь/відділів освіти з тим, щоб у них з’явилися відділи аналітики та проектування сучасного штибу.

По-п’яте, передбачити у своїх бюджетах на наступний рік цільові кошти на навчання та відрядження працівників цих відділів, спрямованих на вивчення успішного досвіду, який відповідає їх профільній проблемі, та створення адекватних меті умов праці нових працівників.

По-шосте, спланувати оновлення мережі закладів так, щоб:

 а) було забезпечено дійсно ефективне використання ресурсів по наданню якісної освіти школярам 5-х – 9-х класів як основи для їх профільно-цільового  навчання у старшій ланці;

б) були створені сучасні можливості вибору для старшокласників міста подальшої дійсно профільної освітньої траєкторії академічного чи професійно-технічно-сервісного спрямування у відповідних профільних академічних та професійних ліцеях;

в) зароджувалася культура партнерства між директорами закладів замість теперішніх «борців» за «свого» учня, що апріорі є несумісним з місією педагогів.  

По-сьоме, варто залучити місцеву університетську еліту до популяризації та практичного просування проекту формування місцевої та регіональної мережі профільних закладів для старшокласників як зацікавлених у розширенні бази абітурієнтів регіональних ВНЗ з-поміж місцевих випускників, особливо з сільської місцевості.

По-восьме, провести на сесіях міських/районних рад рішення про матеріальні заохочення місцевим учителям, які готують у поточному році випускників до складання ЗНО, спрямованих на підсилення якості їхньої роботи: від доплат тим, хто сам має сертифікат ЗНО на рівні 190 і вище балів,  до премій тим, учні яких показали гарні підсумкові результати  ЗНО.

Відтак місцева влада отримає шанси реалізувати свої декларації-обіцянки про рівні можливості для всіх учнів громади щодо отримання якісної освіти.

Справа в тім, що профільні ліцеї зі справжнім конкурсним відбором апріорі не можуть не бути ефективними, бо в такій моделі освіти учнів старшої ланки як одне ціле постає основа успіху кожної окремої особи – єднання її «хочу» та «можу».

Свідченням тому є реальна успішна закордонна практика сотень країн світу та результати діяльності наших поодиноких закладів-прообразів стандартних справжніх профільних ліцеїв, про що конкретно йшлося вище.

Кращої форми та структури освіти для реалізації освітніх пріоритетів кожного громадянина поки немає, бо на перепоні бажань може постати лише його особистісний рівень здатності, а фінансування навчання повністю бере на себе держава, що й передбачає нова державна політика децентралізації.

Життєдіяльність комунальних закладів держави не має залежати від додаткових батьківських фондів, що досі не лише трапляється, а й підноситься деякими «діячами» чи не як безальтернативна форма порятунку закладів освіти для дітей.

Володимир Бєлий, заступник директора ФТЛ м. Херсона, експерт РПР-ОСВІТА.