а перший погляд може здатися, що це невелика кількість. Але якщо взяти до уваги, що портал існує всього півтора місяця і не отримав ще достатнього поширення в мережі, то ця кількість виявиться не такою вже й маленькою. Натомість, результати голосування виявились занадто промовистими. 30,6 % тих, хто наважився проголосувати, вважають, що українські ректори не дуже хочуть реформ. Четверта частина (25,0%) переконані, що керівники українських університетів протистоять реформам. Не набагато менше (23,6%) учасників голосування впевнені,що керманичі ВНЗ не хочуть реформ зовсім, а 16,1% дотримуються думки, що ті байдужі до будь-яких реформ.Таким чином, 95,1% від загальної кількості голосуючих визнали, що українські ректори не сприймають реформування системи вищої освіти. І лише 4,9% вважають, що наші очільники університетів «за» реформу вищої освіти.

 Особисто для нас подібні результати не є новиною. Про подібну позицію ректорів ми вже писали в статті «Брєжнєвщина в законі. Як ректори перетворюють свої посади на прибуткову пожиттєву синекуру»(«Український тиждень», 29 березня 2013 року,).У рукописі, що був надісланий нами до редакції «Українського тижня», стаття називалася дещо інакше―«Нагріте місце або чому не тече вода під лежаче каміння?»Результати голосування ще раз підтвердили зазначене в статті: на нашу думку, однією з головних перепон на шляху реформування вищої освіти в Україні є ректори українських університетів. І доки переважна більшість з них не полишать своїх нагрітих місць, справжнім реформам у вищій школі не бувати.