3. Дверні ручки здатні змінити освітнє середовище

Нещодавно міжнародний культурний інститут Німеччини Goethe-Institut за підтримки Міністерства освіти і науки України проводив конкурс «Моя школа – моя справа”, організований у межах українсько-німецького року мов. Учні, які вивчають німецьку мову, могли взяти участь у конкурсі й розробити та втілити проект щодо покращення освітнього середовища, запропонувати ідеї щодо облаштування зони відпочинку, шкільного подвір'я чи саду [I]. На мою думку, такі конкурси мають проводитися регулярно. І для учасників таких майбутніх конкурсів запропонував би ідею вдосконалення шкільних дверей.

Звичайні двері, як би це банально не звучало можна зараховувати до речей, які необхідні для покращення освітнього середовища. Двері є окрасою не тільки будинку або квартири, але й додають колориту цілому місту. На відміну від наших однотипних дверей, жителі Західної Європи воліють мати двері стильні і незвичайні, двері, як архітектурні шедеври. Це засвідчує добірка з найколоритніших дверей, які були відзняті фотографами на території Західної Європи [II]. Вище вже говорилося, як відсутність дверей змінює освітній простір школи. Ще можна згадати і прозорість дверей, коли в автономному класі кожен знає, що все, що відбувається у класі, можна побачити з коридору.

А двері без ручки навряд чи зможуть виконувати свої прямі функції – відкриття і закриття. Тому, перше, на що слід подивитися при виборі дверей – дверна ручка. Сьогодні купити дверні ручки зовсім нескладно. вам пропонують масу варіантів на вибір. Поминемо розгляд технологічних і маркетингових питань "Які бувають види дверних ручок?", "Відмінні особливості якісної дверної ручки" [III], "Види дверних ручок за формою і принципом роботи", "Види дверних ручок за матеріалами", "Як правильно вибрати дверні ручки" [IV], "Вимоги до дверних ручок", "Різновиди конструкції дверної ручки" [V] і розглянемо 15 кращих варіантів незвичайних дверних ручок.

Старі двері викликають благоговіння у тернопільської журналістки Анни Золотнюк. Одна з її улюблених дещиць – дверні ручки. Анна шкодує, що їх часто заміняють на сучасні. Можливо, у такій операції є логічне та функціональне зерно, але не естетичне. "Бо ручки тепляться червонуватим золотом латуні, позначені слідами користування. Буває, вкриті патиною – її зеленаві острівці велемовно розказують, що ця річ – не простий постоялець на одну ніч, а «прийшов сюди в одне далеке літо», але на жаль, таки може й піти. Зрештою, саме вони ідеально «вписуються» у двері, а можна й поетичніше – вони влиті в них" [VI].

Однак не варто забувати, що ручки – не тільки функціональна складова дверей, але й елемент її декору. Тому на зовнішній вигляд ручки, її естетичні характеристики звертають пильну увагу. Невідомий систематизатор нарахував 15 кращих варіантів незвичайних дверних ручок:

1. Дверні ручки у вигляді руки

2. Дверні ручки у вигляді тварин

3. Дверні ручки у вигляді рослин

4. Дверні ручки у вигляді ключів

5. Дверні ручки у вигляді міфічних істот

6. “Усміхнені" дверні ручки

7. “Живі” дверні ручки

8. Дверні ручки-гудзики

9. Дверні ручки у вигляді столових приборів

10. Дверні ручки незвичайної форми

11. Дверні ручки-кільця

12. Дверні ручки з інструментів

13. Дверні ручки-тримачі для записок

14. Дверна ручка-клаксон

15. Дверна ручка у вигляді лампочки, що світяться в темряві [VII].

Як бачите, в освітньому середовищі можуть бути реалізовані цікаві найрізноманітніші дизайнерські рішення. Але останні – це і привід замислитися, відчиняючи чи зачиняючи двері, над тим, що треба зробити, щоб отримати звичайну дверну ручку. Цей процес вельми складний і водночас цікавий і може бути внесений у зміст освіти. Мова може йти як про китайський ширвжиток, так і про вироби класу люкс. Так, компанія Turnstyle Designs поділилася секретами виробництва, показавши крок за кроком, як звичайний шматок металу перетворюється на гарну річ і які технології при цьому використовуються [VIII]. Тут STEM-освіта, легко побачити, постає у повному своєму комплекті.

Відомий у галузі промислового дизайну італійський дизайнер та архітектор Віко Маджістретті (1920-2006), який кардинально відрізнявся від своїх сучасників тим, що з однаковим захопленням проектував меблі та світильники, друкарські машинки, дверні ручки. У кожному своєму творінні він шукав відповідь на питання: яку роль відіграє цей предмет у житті людини? Віко Маджістретті казав: “Краще створити маленькі об’єкти, які знадобляться величезній кількості людей, ніж звести будинок, в якому будуть жити декілька людей”: «Архітектори тепер отримують більше задоволення від створення «маленьких об'єктів», які будуть куплені великою кількістю людей, ніж від проектування будинку, в якому будуть жити лише кілька людей. Саме в галузі промислового дизайну може бути віднайдена свобода творчості»[IX]. Цей принцип можна поширити і на конструювання змісту освіти: "Краще на уроках розглядати "маленькі" об’єкти, які знадобляться величезній кількості людей, ніж зводити храми знань, які будуть корисними для декількох людей".

Звичайно, дверні ручки – лише одна з багатьох можливих "маленьких" ідей до розвитку НОП, і може здатися читачу не вартої такої пильної уваги. Якби не два фундаментальні висновки про розвиток освіти, які випливають з аналізу зламаних дверних ручок. Перший із них – це про дизайн звичних речей як філософію освіти, а другий – про зламаність, зіпсованість, дисфункційність як наріжний камінь корупції, який належить прибирати у суспільстві.

4. Дизайн звичних речей як філософія освіти

Дональд Норман, якого вважають одним із найвпливовіших дизайнерів у світі, написав основоположні книги про дизайн, орієнтований на користувача, і розробив прості правила, за допомогою яких можна зробити зручними різні речі: автомобілі, комп'ютери, двері та телефони й навіть зміст освіти [X].

Дональд Норман пише, що у своєму повсякденному житті людина стикається з масою речей, які стали для неї звичними: двері, вимикачі, водопровідні крани, клавіатури комп'ютерів тощо. Далеко не всі ці вироби сконструйовані таким чином, щоб полегшити споживачеві користування ними. Навіть розумна людина відчуває себе інколи дурнем, намагаючись збагнути, на яку кнопку натиснути, щоб увімкнути світло, як розпалити духовку і що робити з дверима – тягнути, штовхати або розсовувати. Причиною тому – дизайн, що забуває про потреби користувачів і основи когнітивної психології, вважає Норман.

Книга Нормана приманлива не лише професійним дизайнерам і психологам, а і будь-якому позитивному читачеві, адже вона, з одного боку, вчить робити речі, а з іншого боку, пропонує практичну філософію освіти. Книга Нормана – книга з філософії освіти, як і багато інших книг про дизайн-менеджмент, дизайн-мислення. Ось основні її тези.

По-перше, життя ускладнюється великою кількістю речей.

По-друге,внаслідок численних безрезультатних спроб людина починає думати, що завдання для неї є непосильним, і вважає себе безпорадною, здобуває комплекс "насаджуваної безпорадності".

По-третє, більша частина наших знань зберігається не в нашій голові, а в навколишньому світі.

По-четверте, щоб три моделі дійсності – об'єктивна, дизайнера і споживача – збіглися, дизайнеру необхідно дотримуватися принципів хорошого дизайну.

Розглянемо ці тези послідовно:

По-перше, життя ускладнюється великою кількістю речей.

Норман повідомляє, що психологи, які вивчають зорове сприйняття, підрахували, що існує близько «30 тисяч легко розрізнюваних предметів для дорослих». З 30 тисяч речей, які оточують людину, стверджує Норман, – дизайн багатьох настільки поганий, що люди відмовляються від цих речей. До речей з поганим дизайном зараховують телефони, холодильники, шкільні підручники…

Норман вказує, що "життя ускладнюється великою кількістю речей. Уявіть, якщо на вивчення однієї речі піде навіть одна хвилина, то на вивчення 20 тисяч предметів піде 20 тисяч хвилин, що дорівнює 333 годинам, або восьми 40-годинним робочим тижням. До того ж дуже часто ми стикаємося з новими предметами тоді, коли менше всього на це очікуємо. Ми губимося, і річ, яка повинна бути простою у застосуванні, відволікає нас від виконання роботи. Як же ми з цим справляємося? Частина відповіді закладена в психології людського мислення та наших пізнавальних здатностях. Частина – в образі предмета, тобто в його психології. Важливу роль відіграють здібності дизайнера: чи здатний він зробити річ зрозумілою, що радує око, і донести до користувача те, що йому потрібно знати, щоб користуватися нею. Саме тут тісно переплітаються знання про психологію людини та знання про призначення речі" [там само, С.34].

Кількість речей (30 тисяч), які оточують людину, втричі більша за загальну кількість уроків у школі. Окрім звичних речей, існує ще безліч незвичних явищ природи й шкільних предметів, які потрібно вивчати на цих уроках. 

Ураховуючи поганий дизайн цих речей (який часто призводить до нерозуміння), помилкові ментальні моделі й недостатній зворотний зв'язок, не дивно, що користувачі починають відчувати себе винними, якщо у них виникають проблеми із застосуванням різних пристроїв. Це явище, коли внаслідок численних безрезультатних спроб людина починає думати, що завдання для неї є непосильними, і вважає себе безпорадною, Норман назвав "насаджуваною безпорадністю". У крайніх випадках набута безпорадність призводить до депресії та впевненості людини в тому, що вона не здатна взагалі ні на що в житті.

По-друге,  внаслідок численних безрезультатних спроб людина починає думати, що завдання для неї є непосильним,  вважає себе безпорадною, здобуває комплекс "навченої безпорадності".

Навчену безпорадність Норман ілюструє на прикладі шкільної програми з математики. У ній кожен новий урок вимагає повного знання і розуміння матеріалу всіх попередніх. Хоча математичні правила нескладні, але якщо ви відстанете, вам буде важко надолужити згаяне. Результат: страх математики. І не тому, що матеріал складний, а тому, що труднощі на одному з етапів переростають у нерозуміння всього іншого матеріалу. Те ж саме стосується і техніки. Це порочне коло: щось не виходить, і ви звинувачуєте себе і вважаєте, що ні на що не здатні. Наступного разу ви навіть не беретеся за щось подібне. Ви самі заганяєте себе в пастку.

Не завжди легко зрозуміти, хто винен. Відомо безліч драматичних прикладів, причина яких – неправильна оцінка ситуації. Висококваліфіковані, добре навчені фахівці працюють на складному обладнанні, і раптом щось йде не так. Перше, що потрібно зробити в такій ситуації, – встановити причину події. У більшості своїй виробниче обладнання досить надійне. Але якщо пристрій перестає нормально працювати, потрібно в першу чергу розглянути можливість неполадок у самому пристрої. Часто таке рішення виявляється правильним. Однак помилковий висновок оператора про причину проблем у роботі обладнання може призвести до серйозних наслідків.

Як же людина може впоратися з наступом армії речей? Основна ідея Нормана полягає в тому, що оскільки більша частина наших знань зберігається в навколишньому світі, а не в нашій голові, то виходом із пастки засилля речей є лише дотримання принципів хорошого дизайну: наочність, зрозуміла концептуальна модель, відповідність і зворотний зв'язок, функціональність, коли за кожну функцію відповідає "одна кнопка".

По-третє, більша частина наших знань зберігається не в нашій голові, а в навколишньому світі.

"Це досить цікаве твердження, що становить певну складність для когнітології. Що значить – «знання містяться в навколишньому світі»? Адже знання є продуктом розумової діяльності, результатом осмислення. Інформацію можна отримати з навколишнього світу, а знання – ніколи. Але де межа між знанням та інформацією? Може, ви покажете її нам? Ви, напевно, не станете заперечувати, що в повсякденному житті ми покладаємося на місце розташування предметів, на друковані тексти, на дані, отримані від колег, на громадські та культурні норми. Зовнішньої інформації дуже багато. Мої уявлення з цього питання були підкріплені роками наукових суперечок і співпраці з ученими когнітологами Каліфорнійського університету в Сан-Дієго. Під час роботи на кафедрі прикладної психології у Великобританії я познайомився з професором Девідом Рубіном з Університету Дюка, США, який вивчав питання переказу епічних поем, величезних творів, які мандрівні поети читали по пам'яті протягом багатьох годин. Рубін пояснив мені, що не вся інформація зберігається в пам'яті: більша її частина міститься в навколишньому світі або принаймні у структурі тексту, поетиці та способі життя слухачів".

По-четверте, щоб три моделі дійсності – об'єктивна, дизайнера і споживача – збіглися, дизайнеру необхідно дотримуватися принципів хорошого дизайну. 

Норман пише про три моделі дійсності – об'єктивну, дизайнера і споживача. Щоб ці моделі не конфліктували, потрібно дотримуватися принципів хорошого дизайну, а саме:

• Наочність – коли вже один погляд на річ (пристрій) повинен дозволяти визначати її стан і можливі майбутні дії.

• Зрозуміла концептуальна модель: користувачеві потрібно пропонувати зрозумілу концептуальну модель речі із передбачуваними функціями та результатами дій і несуперечливим образом системи.

• Гарна відповідність, тобто визначено легко зрозумілий взаємозв'язок між діями та результатом, між кнопками та їх функціями, між дійсним станом пристрою та відбиттям цього стану.

• Зворотний зв'язок встановлюється тоді, коли користувач отримує повну і точну інформацію про результат виконаних ним дій.

• Функціональність – за кожну функцію відповідає "одна кнопка".

Освітня політика і філософія освіти покликані розвивати діалектику цих моделей дійсності, допомагаючи дизайнерам – освітнім політикам – зрозуміти модель споживача освіти. Головний принцип викладання – навчитися викладачу підлаштуватися під моделі свідомості учня, щоб бути ним зрозумілим. Вважаю, як освітня політика, так і зміст освіти повинні відповідати цим принципам гарного дизайну. 

5. Дверні ручки і філософія зламаності

Кость Гарбарчук, редактор відділу місцевого самоврядування і сільського життя газети «Волинь-нова» пише про "совкові стереотипи" у різних сферах нашого побутового повсякдення, які є наслідком радянського товарного дефіциту і який психологи називають синдромом відкладеного життя: пити із надщербленої чашки, маючи новеньку; звичку нічого не викидати, бо в якийсь момент може знадобитися. Журналіст іноді самого себе ловить на цьому: "А раптом колись пригодиться зламана дверна ручка?". Кость Гарбарчук закликає "Отож, щоби не називати та не вважати власну долю щербатою, зробіть перший рішучий крок – викиньте надщерблену чашку зі свого світогляду й візьміть із серванта нову" [XI].

Проте зламану дверну ручку викинути чи відремонтувати не так просто. Бо зламаність, зіпсованість, дисфункційність є наріжним каменем корупції. На це звернув увагу Тарас Возняк, зазначивши, що "Розуміння цього фундаментального факту у нашому суспільстві немає". Він пише:

"Корупція – від латинського corrumpere – псувати – це зіпсутість, зламаність, зіпсованість. Але зіпсутість, зламаність, зіпсованість чого? Це зіпсутість, зламаність, зіпсованість суспільних інститутів. Тоді як інакше ми можемо назвати цю зіпсутість, зламаність, зіпсованість у випадку суспільних інститутів? Очевидно, що дисфункційність – вони або не працюють, або працюють неефективно, або ж працюють не для блага тих, для кого вони, у відповідності з суспільним договором, створені. Але важливо зрозуміти, що вигода – чи то гроші, чи політичні преференції, чи сексуальні послуги появляються тільки на другому етапі – вони є наслідком корупції, зіпсутості суспільних інститутів. Корупція як дисфункційність суспільних інститутів первинна. Тому саме дисфункційність, зламаність суспільних інститутів і є корупцією, між ними можна поставити знак рівності: дисфункційність = корупція. Дисфункційність не призводить до корупції, а є корупцією" [XII].

Отже, коли ви бачите зламані дверні ручки, чи стільці у класі, туалети без дверей у школах, будівлі, що руйнуються, на їх територіях, інші дисфункційності, які В.Громовий називає, наприклад, маразмами шкільного життя, то ви однозначно бачите корупцію.

Тарас Возняк вказує, що "практично всі так і не усвідомлюють, що таке насправді корупція. А неправильне розуміння природи корупції призводить до того, що з нею майже не борються. Як правило, якщо й ведеться, то боротьба ведеться з наслідками корупції – хабарництвом, здирництвом, вимаганням, розкраданням, розтратою, фаворитизмом, кумівством, непотизмом[XIII], симонією[XIV], змовою і т.д. – цих наслідків безліч" [там само].

Інший український мисленик, Сергій Жадан, пише про людську зламаність:

"Звичними для українського культурного (та й не лише культурного) простору є зламаність та нереалізованість, ідеологічна залежність та світоглядна травмованість. Звичним для українського інтелектуала є обірваність і недописаність, постійне недоговорювання, загальна ображеність" [XV].

Сергій Жадан помічає, що такої "образи на цілий світ" немає у Юрія Шевельова. Його біографія, на думку Жадана, це історія і приклад не героїчного неприйняття систем, що передбачає досвід конформізму, і визнання власних помилок, сумніви, страхи, слабкість. Сергій Жадан робить висновок: "Зламаність може привести до досконалості" [Там само].

Отже, може привести, а може і не привести. Як на мене, зламаність має долатися досконалістю. Відремонтуй зламану дверну ручку. Забий цвях, що стирчить…

Створення нового освітнього середовища без "дверних ручок", без правильного дизайну звичних речей – як та валіза з відірваною ручкою, що є метафорою дисфункції, поняття, що характеризує такий тип відносин, коли наслідки деякого явища, події, дії або процесу виявляються несприятливими для цього об'єкта. Термін «дисфункція» соціолог Мертон використав у роботі «Соціальна теорія і соціальна структура» (1957) для фіксування суперечностей соціальних систем і критики постулатів функціоналізму. Мертон виступив проти універсалізації точки зору, згідно з якою будь-який елемент культури (ритуал, обряд, "маразм" тощо), що відтворюється в соціальній системі, сприяє підтримці існування цієї системи. За Мертоном, при вивченні кожного елемента необхідно встановлювати «чистий баланс функціональних наслідків», враховуючи не тільки сприятливі, але і нейтральні та несприятливі наслідки.

Поняття «дисфункція», однак, не розкриває причини й механізми зміни та розвитку суспільства. Я не знаю, скільки часу ще будуть актуальні теперішні дверні ручки, здається, їх функції незабаром передадуть смартфонам та сенсорам, за допомогою яких і відчинятимуться двері. Але зараз ще варто думати про те, щоб вони не були зламаними й придумувати їх оригінальні конструкції відповідно до потреб нового освітнього середовища.

Щоб завершити цю статтю точними висновками та пропозиціями по її пунктах, автору б довелося її переписати. Скажу лише, що окремий випадок – у нашому контексті – зламана дверна ручка до класу – демонструєзагальну ознаку нашого суспільства – його зламаність, яку офіційні кола і медіа прикривають терміном "корупція", насправді словом малозрозумілим і яке применшує масштаби сучасної соціальної трощі. Зі значення слова "корупція", ґрунтовно розкритого Тарасом Возняком, стає зрозумілим, що антикорупційні заходи у теперішній освіті спрямовуються на боротьбу лише із наслідками цієї зламаності, замість того, щоб за принципами гарного дизайну звичних речей укладати велике українське освітнє ЛЕГО, яке потрібно розпочинати зі звичних речей і ремонту зламаності інтелекту.

Сергій Клепко, доктор філософських наук, доцент, проректор з наукової роботи Полтавського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти ім. М.В.Остроградського

Джерела і примітки

I. Школярам пропонують змінити освітнє середовище у проекті “Моя школа – моя справа” (19 лютого 2018) // Докладніше про умови участі, критерії оцінювання та завдання:

II. Двері як архітектурні шедеври - дивовижні ворота і дверні ручки в містах Західної Європи ї 27 листопада 2013 //

III.

IV.Як вибрати дверні ручки //

V. Дверні ручки на вхідні двері - як вибрати? //

VI. Анна Золотнюк. Деталі Тернополя. Дверні ручки 13 лютого, 2017 //

VII. Незвичайні дверні ручки: 15 кращих варіантів 23/01/2016//

VIII. Як роблять дверні ручки 6 Серпня 2014 Від TechToday //

IX. Знаменитые дизайнеры. Vico Magistretti. Вико Маджистретти //

X. Норман, Дональд А. Дизайн промышленных товаров / Дональд А. Норманн ; [пер. с англ. Б. Л. Глушака]. - Москва [и др.] : Вильямс, 2008. - 374 с. (Настольная книга дизайнера).

Норман, Дональд А. Дизайн привычных вещей / Дональд А. Норман ; [пер. с англ. Б. Л. Глушака]. - Москва [и др.] : Вильямс, 2006. - 374 с. 

Норман, Дональд А. Дизайн привычных вещей [Текст] / Дональд А. Норман ; пер. с англ. Б. Л. Глушака. - Москва : Манн, Иванов и Фербер, 2013. - 361 с. 

Норман, Дональд А. Дизайн вещей будущего [Текст] = The design of future things / Дональд А. Норман. - Москва : Strelka Press, 2013. - 220 с.

XI. Гарбарчук Кость. Філософія надщербленої чашки //

XII.Возняк Тарас. Чому Україна так люто бореться за статус найкорумпованішої країни Європи [30 вересня 2015] / //

XIII. Непоти́зм (від лат. Nepos — «родинне» або nepotis — «онук», «племінник») — надання родичам або знайомим посад незалежно від їхніх професійних здібностей. Різновид фаворитизму. Інша назва — кумівство. Походить від практики роздачі римськими папами прибуткових посад, вищих церковних звань чи земель близьким родичам.

XIV. Симо́нія  — продаж і купівля церковних посад або духовного сану, які практикувались церквою (як католицькою так і православною) у Середні віки. Термін «Симонія» походить від імені юдейського волхва Симона. 

XV. Жадан Сергій. Нетиповий українець [31 октября 2013] //