Цього року у новорічних ігрищах вирішили взяти участь Міністерство освіти і науки України та Український центр оцінювання якості освіти, підготувавши  для українських абітурієнтів ВЕЛИЧЕЗНИЙ сюрприз. Він містить два чималих дарунка. Перший ― це повідомлення 3 грудня 2013 року про те, що програми ЗНО, за якими буде проводитися оцінювання у 2014 році, змінені. Другий – відсутність станом на 20-те грудня офіційної публікації цих програм на інтернет-ресурсах Українського та регіональних центрах оцінювання якості освіти. А по «гарячій» телефонній лінії Українського центру оцінювання якості освіти того ж 20 грудня нашому доброму знайомому відповіли: «В УЦОЯО цих програм іще немає. Телефонуйте в Інститут інноваційних технологій і змісту освіти».  З цього можна було посміятися та порадіти новорічному креативу від Міністерства і УЦОЯО, але радіти нема  чому, бо й  укладачі тестів, й абітурієнти, опинились в дуже «пікантній» ситуації. Уявимо, що перші включили в тест завдання зі змістом, якого немає у новій затвердженій програмі, а другі це завдання отримали. Добре, якщо подібне завдання  буде одне. А якщо, приміром, десяток?

Відкинувши грайливі новорічні настрої, спробуємо подивитися на цю ситуацію не як на предмет для жартів.

По-перше, програма зовнішнього оцінювання є ключовим документом, що має бути покладений в основу формування завдань для проведення такого оцінювання. Саме в програмі визначається обсяг навчального матеріалу, вимоги до рівня знань і компетенцій випускників загальноосвітніх навчальних закладів, що перевірятимуться під час проведення ЗНО. В цьому контексті програма виконує роль певного стандарту ― а стандарти щороку не змінюються. Тому у тих країнах світу, де до ЗНО відносяться по державницькому, програми ЗНО не перезатверджуються щороку залежно від світоглядних, політичних, емоційно-психологічних та деяких інших особистісних уподобань міністрів, їхніх заступників, директорів департаментів, керівників агенцій з оцінювання, усіляких методистів і головних спеціалістів. Тим більше, якщо не змінюється Державний стандарт загальної середньої освіти. В Україні ж, як відомо,  останніми роками змінився лише Державний стандарт початкової освіти. Державний стандарт загальної середньої освіти змін не зазнав. Тож формальних причин для перегляду програм зовнішнього оцінювання немає. Натомість, є лише одна неформальна причина ― повзуча політизація нашої освітньої системи. Бо найбільших змін, за нашими даними, зазнали програми з української мови та літератури й історії України.

По-друге. Будь-які зміни у програмах зовнішнього оцінювання не можна здійснювати менш ніж за два роки до його проведення за умови, якщо організатори ЗНО, що представляють собою державу, поважають абітурієнта та вважають ЗНО валідною та справедливою формою оцінювання, а не формально-показушними ігрищами, що дуже не дешево обходяться державному бюджету. І така норма є властивою для переважної більшості тих країн світу, що використовують аналогічні українському ЗНО, форми оцінювання знань абітурієнтів. Між іншим, подібна норма була передбачена в проекті змін до чинного законодавства з питань проведення ЗНО, що чотири (!) рази вносилися до Верховної Ради України попереднього скликання як Кабінетом Міністрів, так і багатьма народними депутатами. Але тодішня (і теперішня) більшість зробила все для того, щоб ці зміни не були ухвалені.

Сьогодні ми бачимо неприйняття подібного підходу не лише на законодавчому, але і на виконавчому рівні. Хоч, якщо відверто кажучи, менш за все хочеться вбачати в цьому політику. На нашу думку, в основі подібних дій лежать лише дві причини: відсутність будь-якої поваги до абітурієнта та педагога, друга ― зарозумілість та дрімучий непрофесіоналізм як ініціаторів рішення про перегляд програм, так і його виконавців. Щодо неповаги ­― це давня хвороба нашої освітньої системи, коли інтереси тих, хто навчається, й тих, хто  навчає, є не  пріоритетними. Ну не можуть тьоті і дяді з посадами і ступенями чи званням зрозуміти, що абітурієнту потрібний час, для того, щоб підготуватися до ЗНО. І це має бути цілком достатній час ­ ― а зовсім не умовні 3-4 місяці. Можливо, не можуть зрозуміти тому, що самі  посади, ступені і звання здобували не за знання... А може й тому, що дуже далекі від розуміння педагогіки толерантності, давно забули, що таке сьогоднішня школа, а учень і досі вважається безголосим об’єктом організаційно-адміністративних вибриків горе-педагогів.  

Щодо непрофесіоналізму також нема чому дивуватися.  Адже, як свідчить відповідь «гарячої лінії» УЦОЯО, про яку йшлося вище, основні ниточки в історії з перезатвердженням програм ЗНО знову ведуть до Інституту інноваційних технологій та змісту освіти (ІІТіЗО). Ця установа давно скмопроментувала себе в очах не лише креативно мислячих, а геть усіх педагогів України ― скомпроментувала  своїми підручниками, програмами, моніторингами...  Шкода тільки, що керівники МОН України після всіх резонансних скандалів, що продовжують струшувати освітню спільноту (і не лише її одну) і  спровоковані діяльністю ІІТіЗО, продовжують їй довіряти. Тож лише можна уявити, що «назмінювали» фахівці цієї наукової (!) установи в програмах? А може й тому не публікують, щоб не було масового вилову помилок, як то сталося з підручниками для молодших класів.

По-третє. Великою бідою українського ЗНО є те, що впродовж усіх років його існування розроблювані тести були і залишаються авторськими ― тобто плодом діяльності ОДНІЄЇ, як правило,  людини. Всі розмови про формування тестів із банку тестових завдань, про те, що це робить комп’ютер є, м’яко кажучи, блефом. Банку тестових завдань у повному розумінні цього слова в УЦОЯО немає як такого ― є лише якась база тестових завдань.  Але знову ж таки ― рішення про включення цих завдань у цілісний тест приймає ОДНА людина  ― тобто все залежить від рівня її професіоналізму, знань, світоглядних і наукових позицій, досвіду роботи в школі, знання методики і основ тестології. Ми глибоко поважаємо і цінуємо  людей, які працюють методистами в УЦОЯО (у всякому випадку це стосується тих, з ким довелося працювати), але знаємо, що людські можливості не безмежні: спробуйте упродовж років поспіль  продукувати нові креативні завдання з високими психометричними характеристиками ― та ще й тоді, коли щороку змінюються програми.  Не маючи нормальних умов для роботи, отримуючи мізерну зарплату і врешті-решт не заробити за роки роботи в УЦОЯО педагогічного стажу. Адже недарма серед фахівців досить поширеним є такий термін «виписався»...

Однак  складати провину відсутність справжнього ефективно працюючого Банку тестових завдань тільки на УЦЯОЯ буде несправедливо ­ ― бо не можна створити такий Банк створити за умови хронічного дефіциту фінансування та щорічної зміни програм ЗНО.  Прикро думати про те, скільки завдань для ЗНО, що в 2008-2010 рр.  були апробовані та готові до включення в тести, необхідно викинути з баз даних через зміну програм. А за їхню розробку люди отримали гроші...

І ще одне. Можна було б повірити у функціонування Банку тестових завдань, якби УЦОЯО минулого року не прийняв рішення  про віднесення результатів психометричного аналізу завдань тестів до інформації з обмеженим доступом

На нашу думку причина такого рішення єдина: аналіз цієї інформації дає можливість зробити висновок про якість цих завдань, адже об’єктом приховування стали їхні психометричні характеристики. І ховають їх від громадськості тому, що вони, очевидно, не є високими і свідчать про низьку якість тестів. Адже вони потенційно не могли бути такими, якби тести комплектувалися завданнями, що є в Банку ― а туди апріорі не можуть потрапити завдання, які мають незадовільні характеристики. Тож, як кажуть в народі, «скринька відкривається просто».

Однак в «іграх» УЦОЯО у жмурки є  певний позитив: громадськість отримала право і можливість пред’явити претензії до Центру щодо якості завдань і навіть оскаржити результати ЗНО в судах. Думаю, що ці процеси не за горами... 

По-четверте. Не хочеться називати грудневе рішення про затвердження  програм зовнішнього оцінювання шкідницьким ― та інше визначення знайти складно. Вся справа в тому, що тести зовнішнього оцінювання, зважаючи на поліграфічні можливості УЦОЯО та вимоги забезпечення конфіденційності, мають починати друкуватися вже на початку січня. На сьогодні, якщо в УЦОЯО не змінили технологічний графік, оригінал-макети тестів уже повинні бути готовими. А ще попереду літературне редагування, переклад мовами нацменшин тощо... Чи може УЦОЯО встигнути внести зміни до тестів 2014 року, враховуючи нові вимоги програм? І навіщо це потрібно? Можливо, лише для того, щоб напередодні ЗНО надрукувати ці програми у книжечках, щоб терміново продати всім бажаючим,  здійснивши звичну гендлярську оборудку на кшталт цьогорічного  «моніторингу» у 5-х і 10-х класах? То чи не тут стирчать чиїсь вуха?

Цей сумний аналіз «новорічного сюрпризу» для абітурієнтів дає підстави зробити декілька висновків.

1. Дії,  започатковані керівництвом МОН України навесні 2010-го з маргіналізації зовнішнього незалежного оцінювання, продовжуються ― перезатвердження програм ЗНО у грудні 2013 р. є одним з підтверджень цьому.

2.  Українське зовнішнє незалежне оцінювання зупинилося в своєму розвитку, відсутність якого неминуче веде до стагнації і регресу системи. А регрес почався, як не прикро це усвідомлювати.  Приховування інформації про стан функціонування системи  завжди є передумовою її загибелі.

3. Система ЗНО вимагає негайного і глибокого реформування ― інакше існує реальна загроза її втрати.

 P.S. Студенти, що по всій країні  вийшли на Євромайдани, на собі відчули переваги і можливості ЗНО.  Вони переконалися в тому, що успіху можна досягти завдяки своїм силам, знанням, умінням. Вони побачили, що світ може бути іншим. Вони усвідомили це. Вони зрозуміли, що за себе можна і потрібно боротися.  Ми впевнені, що ЗНО стало може й не єдиним, але  могутнім чинником такого розуміння та усвідомлення. Тож недарма таким великим є бажання у  багатьох його зруйнувати.

Ігор Лікарчук

                      директор МБО «Центр тестових технологій і  

                      моніторингу якості освіти»