Об’єктивне оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів (далі ― ЗНЗ) в Україні − один із ключових аспектів позитивної динаміки всієї системи освіти. Зазначене питання має власну історію. Науковий генезис цього процесу в Україні віддзеркалено в роботах Є. Березняка, Л. Даниленко, Г. Єльникової, А. Єрмоли, Н. Островерхової, В. Пікельної та ін. Питання оцінювання діяльності ЗНЗ розглядали також у своїх працях Д. Гопкінз, Г. Капто, М. Капустін, В. Лазарев, Т. Послтвейт, А. Тайджнман, П. Третьяков та ін. Етапним стало свого часу дослідження Львівської міської громадської організації «Інститут політичних технологій», яка у 2001 р. видала порадник «Оцінювання роботи школи» [Оцінювання якості роботи школи : порадник. – Львів : ЛМГО «Ін-т політ. технологій», 2001. – 102с.]. Активну участь у його підготовці брали П. Хобзей, Р. Шиян та ін. Загальнодержавного характеру ця робота набула з оприлюдненням наказу Міністерства освіти і науки (МОН) України «Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів» від 14.02.2005 р. № 99 (далі ― Наказ № 99), який нині втратив чинність у зв’язку з виходом наказу МОН України «Про затвердження орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних навчальних закладів» від 17.06.2013 р. № 772 (далі ― Наказ № 772). У цій роботі ми пропонуємо звернути увагу на додаток 2 до Наказу № 772, а саме: «Орієнтовні критерії оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів».

Перш ніж детально розглянути документ, який сьогодні суттєво впливає на результати державної атестації всіх ЗНЗ в Україні, слід зазначити, що наявність критеріїв оцінювання завжди є кращою, ніж їх відсутність. За всієї своєї недосконалості будь-які критерії таки є кроком уперед, відходом від суб’єктивної оцінки роботи ЗНЗ, що мала місце тривалий час і безпосередньо залежала від професійного та морального рівня тих, кого вповноважено на перевіряння, від їх політичної заангажованості, упередженості тощо.

З позицій системного підходу ЗНЗ є складною соціально-педагогічною системою, діяльність якої регламентується як значною кількістю нормативних документів, так і певними неформальними положеннями. Зазвичай підлягають оцінюванню кілька основних підсистем: навчальний процес, виховний процес, процес ресурсного забезпечення, процес управління. Усі складові системи є взаємозалежними. Якщо одна частина системи буде відсутня або функціонуватиме неправильно, то і функціонування всієї системи взагалі виявиться незадовільним.Отже, розглядаючи проблему в нашому контексті, можна стверджувати: якщо запропоновані підходи до оцінювання діяльності будь-якої підсистеми ЗНЗ будуть неправильними, то й загальний результат не відповідатиме реальному стану справ. Тобто оцінювання матиме формальний характер, і за його результатами буде прийнято хибні управлінські рішення.

Однією з проблем Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ, запропонованих у Наказі № 772, є їхня незбалансованість із позицій системного підходу (табл. 1).

Таблиця 1

Порівняння орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ

№ з/п	У Наказі № 99	У Наказі № 772
1	Окремий розділ, присвячений ресурсному забезпеченню, відсутній. Окремі показники введено до інших розділів документа	1. Ресурси та умови для організації* діяльності ЗНЗ (коефіцієнт ― 1)
2	1. Організація навчально-виховного процесу (максимальна кількість залікових балів 14)	2. Організація навчально-виховного процесу та забезпечення прав і законних інтересів його учасників (коефіцієнт ― 1)
3	2. Ефективність навчально-виховного процесу (максимальна кількість залікових балів 15)	3. Результативність навчально-виховного процесу (коефіцієнт ― 3)
4	3. Управління навчальним закладом (максимальна кількість залікових балів 18)	4. Окремі питання управління загальноосвітнім навчальним закладом (коефіцієнт ― 2)
5	4. Соціальний захист, збереження та зміцнення здоров’я учнів та працівників закладу (максимальна кількість залікових балів 15)	Окремий розділ, присвячений соціальному захисту та зміцненню здоров’я учнів та працівників, відсутній. Окремі показники введено до інших розділів документа

*Збережено мову оригіналу.

 У чинних Орієнтовних критеріях оцінювання діяльності ЗНЗ (Наказ № 772) сказано: «Загальний висновок щодо результатів атестації загальноосвітнього навчального закладу здійснюється на підставі набраної суми балів, визначеної у колонці «Норми оцінювання» Критеріїв, з кожного пункту розділів, з урахуванням їх коефіцієнту вагомості», що асоціюється із застосуванням кваліметричного підходу. Разом із тим у тексті документа про це не говориться, і форма, у якій подано орієнтовні критерії оцінювання діяльності ЗНЗ, не відповідає класичним вимогам до факторно-критеріальних моделей такого типу. Незрозуміло ― у який спосіб визначено наведені коефіцієнти вагомості? Слід зазначити, що теоретичні засади застосування факторно-критеріальних моделей у системі освіти ґрунтовно висвітлено О. Ануфрієвою, Г. Дмитренком, Г. Єльниковою, О. Касьяновою, З. Рябовою та ін. Велика кількість питань виникає також стосовно обґрунтування інтервалів, що запропоновані у стовпчику «Норми оцінювання».

Суттєвим недоліком розділу 1 «Ресурси та умови для організації діяльності ЗНЗ» є об’єднання принципово різних видів ресурсів: матеріально-технічних, фінансових, кадрових, інформаційних тощо і застосування до них одного коефіцієнта вагомості. Крім того, окремі складові цих видів ресурсів наведено в інших розділах документа (ІТ-ресурси ― у п. 2.15, фінансові ресурси ― у п. 2.9, п.п. 2.25.1, кадрові ― у пп. 2.10−2.14 тощо). Кадрову складову взагалі подано в усіх розділах документа, і кожного разу з іншою вагомістю (!), як, до речі, й окремі аспекти застосування ІТ-технологій у навчальному процесі. ІТ-технології в управлінні ЗНЗ зовсім не розглядаються.

Питання виникають щодо багатьох критеріїв цього розділу і норм їх оцінювання. Не є зрозумілим, наприклад, чому забезпечення учнів та педагогічних працівників навчальною літературою (п. 1.5) за кількістю балів дорівнюється до забезпечення навчального процесу педагогічними кадрами (п. 1.7). Про такі «нюанси» можна полемізувати на багатьох сторінках.

Суттєвою проблемою застосування документа на практиці є конкретизація способу визначення конкретного показника. На сьогодні форми і методи збору інформації (колонка 6) не мають посилання на типові методики, які могли б уніфікувати процес оцінювання для ЗНЗ України. Добре відомо, що основними категоріями процесу вимірювання є метод вимірювання, інструментарій вимірювання, процедура вимірювання і процедура оцінювання. Сьогодні в документі, що розглядається, ми маємо запропонований метод вимірювання та процедуру оцінювання, до якої існує багато питань. Водночас ми не маємо унормованого інструментарію оцінювання й чітко прописаної процедури вимірювання. Зокрема, потребує уточнення та конкретизації експертна оцінка численних якісних показників. Наприклад, оцінювання за п. 2.14 «Організація методичної роботи» здійснюється за чотирма показниками, за кожен з яких нараховується максимальну кількість балів, що дорівнює 3. Разом із тим під час реалізації цього пункту на практиці складно визначити, за що виставляється 1, 2 або 3 бали. Схожою є ситуація з оцінюванням за пунктами: 2.21 «Організація виховної роботи в ЗНЗ», 2.22 «Оцінювання навчальних досягнень учнів» тощо. Тобто суб’єктивізм оцінювання залишається на порядку денному. Виникають питання, пов’язані з об’єктивністю, надійністю таких вимірювань, їх валідністю й точністю.

Окремо слід розглянути ІТ-критерії, що запропоновані для вимірювання (табл. 2).

Таблиця 2

ІТ-складова Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ

згідно з Наказом № 772

№ з/п	Пункт	Критерій	Не береться до уваги
1	1.4	Забезпеченість навчально-виховного процесу комп'ютерами	− технічна придатність ПК, що стоять на балансі
2	1.10	Доступ закладу до Інтернету (у разі наявності відповідних каналів зв'язку)	− тип підключення, швидкість каналу зв’язку. Використання в закладі Wi-Fi-технологій тощо;− ситуація, коли ЗНЗ знаходиться в такій місцевості, де підключення до Інтернету є технічно неможливим
3	2.15	Наявність та дієвість веб-сайту ЗНЗ	− cуб’єктивність оцінювання веб-сайту на основі запропонованих показників; − різні можливості сільських і міських ЗНЗ
4	2.16	Використання педагогічними працівниками засобів ІКТ для здійснення навчально-виховного процесу	−відсутність науково обґрунтованої методики оцінювання цього показника. Фактично повинно йтися про вимірювання ІТ-компетентності
5	Бажано б було бачити як критерії також*:
	– наявність у закладі мультимедійної техніки
	– наявність базового програмного забезпечення
	– наявність прикладного програмного забезпечення для підтримки навчально-виховного процесу
	– наявність прикладного програмного забезпечення для підтримки управління ЗНЗ
	– наявність комп’ютерної мережі тощо

*Детально ці проблеми було розглянуто ще в 2004 р. в роботі: Лунячек В. Е. Використання факторно-критеріальних моделей для оцінки стану інформатизації загальноосвітнього навчального закладу / В. Е. Лунячек // Комп’ютер у школі та сім’ї. ― 2004. ― № 1. ― С. 41–43.

З нашої точки зору, окрему увагу потрібно приділити ІТ-компетентності керівного складу ЗНЗ, зокрема під час проведення їх атестації.

Щодо розділу 2 «Організація навчально-виховного процесу та забезпечення прав і законних інтересів його учасників», було б доцільним:

− розвести питання організації навчального і виховного процесу, виокремити показники, які безпосередньо на ці процеси не впливають, і відобразити їх в інших розділах (у тому числі і з урахуванням іншої вагомості);

− чітко розмежувати суто кількісні показники з якісними, використання яких потребує розроблення відповідних методик;

− доопрацювати запропоновані в нормах оцінювання до розділу інтервали. Бажано, наприклад, зрозуміти логіку встановлення інтервалів у п. 2.2, де віддзеркалюється охоплення учнів 10-х−11-х класів профільним навчанням (крім універсального профілю) (протягом останніх трьох років), і п. 2.3, де висвітлено охоплення учнів 8-х−9-х класів допрофільною підготовкою (у тому числі поглибленим вивченням окремих предметів)(протягом останніх трьох років).

Виникають питання й до запропонованого в розділі 2 показника п. 2.4 щодо охоплення учнів позашкільною освітою(протягом останніх трьох років). Сьогодні жоден ЗНЗ в Україні не має в своєму бюджеті коштів для 70 %-го охоплення учнів позашкільною освітою. Проблема вирішується частково за рахунок позашкільних навчальних закладів, які організовують гуртки на території ЗНЗ, проте їх бюджети безпосередньо залежать від можливостей місцевих органів влади і не підлягають формульному розрахунку. У більшості регіонів вони фінансуються за остаточним принципом. Цілком зрозуміло, що в умовах відсутності системної політики в цьому питанні, різних можливостей села і міста цей показник потребує суттєвого доопрацювання.

Незрозумілим і в окремих випадках недоцільним є використання в цьому розділі фінансових і кадрових показників, про які йшлося вище.

Кілька міркувань щодо п. 2.17 «Організація інноваційної діяльності ЗНЗ». Безумовно, інновації ― це локомотив в організації навчально-виховного процесу. Разом із тим необхідно чітко визначитися і розвести (у тому числі й у показниках) нормативні та бажані аспекти діяльності ЗНЗ, які впливають на якість навчально-виховного процесу. Крім того, необхідно наголосити на максимальному виключенні під час проведення оцінювання суб’єктивного чинника.

Показники, що їх наведено в розділі 2, потребують додаткового коригування. Наприклад, у п. 2.6 (замість «У_нп ― кількість випускників 9-х класів, які не продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти», необхідно написати: «У_п ― кількість випускників 9-х класів, які продовжують навчання для здобуття повної загальної середньої освіти»).

Переходячи до розгляду показників, запропонованих у розділі 3 «Результативність навчально-виховного процесу», слід сказати, що пп.3.1−3.3, які пов’язано з рівнем навчальних досягнень учнів, є морально застарілими й потребують застосування технологій стандартизованого оцінювання знань. У запропонованій інтерпретації ми матимемо вплив суб’єктивного чинника і формалізм у проведенні оцінювання. Вагомість запропонованих у розділі показників є нерівноцінною, ставить у нерівнозначні умови ЗНЗ, що знаходяться в сільській місцевості, та, відповідно, впливає на підсумкову оцінку. В умовах, коли в Україні відсутній рівний доступ до якісної освіти, необхідно додатково розглянути механізм оцінювання різних типів ЗНЗ з урахуванням їх територіального розміщення.

Потребує уточнення також методика обчислення частки учнів, які стали переможцями Всеукраїнських учнівських олімпіад із навчальних предметів та Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН (пп. 3.4, 3.5). Обчислення цих показників за запропонованою формулою у відсотках веде до викривлення результатів, оскільки в разі наявності переможців Всеукраїнських учнівських олімпіад при незначній кількості учасників можливий варіант, коли частка учнів складатиме більше за 100 %. Наприклад, три учні ― учасники олімпіад, один ― переможець ІV етапу (він же є переможцем ІІ і ІІІ етапів). У разі обрахування за формулою, що пропонується, результат складатиме 200 %.

Розділ 4 «Окремі питання управління загальноосвітнім навчальним закладом» теж потребує суттєвого доопрацювання, особливо в контексті доповнень до Типового положення про атестацію педагогічних працівників. Питання є як до вагомості, що запропонована для цього розділу, так і до запропонованих показників та норм їх оцінювання. Необхідно повторитися, але цей розділ потребує розроблення уніфікованих методик оцінювання й коригування запропонованих показників.

Наприклад, показник у п. 4.1 «Освітній рівень директора ЗНЗ та його заступників» сьогодні є недостатньо регламентованим, бо не передбачає отримання спеціальної освіти управлінського спрямування (орієнтовно магістр за спеціальністю «Управління навчальним закладом» або спеціальністю «Державне управління освітою» тощо). Крім того, п. 4.1 є переобтяженим і потребує деталізації за окремими показниками. Він абсолютно нерівноцінний із п. 4.2 «Виконання річного плану ЗНЗ», який є суто формальним, проте виконання кожного з цих пунктів може однаково надати ЗНЗ по 10 балів. Багато питань виникає і до показників,  запропонованих у пп. 4.3 і 4.4, бо вони фактично передбачають для отримання позитивного результату втручання адміністрації ЗНЗ у діяльність батьківського комітету і ради ЗНЗ, тому що ці показники теж можуть підсилити позицію ЗНЗ 10 балами. 10 балів можна заробити і за позитивний імідж ЗНЗ, але як його виміряти в запропонованій інтерпретації? Наприклад, показники «Висвітлення діяльності ЗНЗ у засобах масової інформації» або «Динаміка співвідношення (бажано відношення) кількості учнів, які навчаються у ЗНЗ, але проживають поза територією його обслуговування, до загальної кількості учнів» та інші не віддзеркалюють ситуацію, характерну для більшості ЗНЗ в Україні. Такий підхід є суто формальним.

Як ми вже наголошували вище, потребує доопрацювання математичний апарат, запропонований в Орієнтовних критеріях оцінювання діяльності ЗНЗ. Наприклад, виникають питання щодо визначення рівня освітньої діяльності, коли ми підраховуємо результати «Загалом по розділу». Наприклад, якщо виконати таку процедуру за розділом 1 «Ресурси та умови для організації діяльності ЗНЗ», то для високого рівня інтервал становить 140−130 балів, для достатнього ― 104−84 тощо. Це є можливим, якщо ЗНЗ мав усі показники тільки високого або тільки достатнього рівня. У разі коли частина показників була на високому, частина ― на достатньому рівні, результат перебуватиме між 104 і 130 балами, що унеможливлює його інтерпретацію. Цей приклад стосується всіх рівнів і всіх розділів. Незрозуміло, що робити з розривами між визначеними інтервалами.

У Пояснювальній записці до Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ сказано: «…враховуючи важливість пунктів 1.12, 2.25, виконання яких є обов’язковими для всіх типів закладів, за кожну відповідь «ні ― 0», навчальний заклад отримує «- 10 балів» до загальної суми». Логіка авторів потребує пояснення щодо нарахування балів. Як, наприклад, бути в разі, коли спортивний зал не передбачений проектом (п.п. 1.12.5)? Чому повинен страждати ЗНЗ і його педагогічний колектив? Усні рекомендації ставити максимальну кількість балів у такій ситуації не підкріплені жодним нормативним документом. Аналогічна ситуація і з п. 2.25.

Виникає також запитання: чому для ЗНЗ І−ІІ і І−ІІІ ступенів сумарна кількість балів для того, щоб зробити висновок за результатами державної атестації, є однаковою? Деякі пункти не стосуються ЗНЗ І−ІІ ступенів. Наприклад, візьмімо п. 3.10 (результати ЗНО з української мови і літератури). У разі виставлення за цей пункт 0 балів, ЗНЗ І−ІІ ступенів будуть у нерівному становищі із ЗНЗ І−ІІІ ступенів. Якщо поставити максимальний бал за ті пункти, де відповідну діяльність не передбачено, то ситуація поміняється навпаки. Можливо, необхідно вказати пункти, які не підлягають оцінюванню в певній ситуації. Однак у такому разі треба вказати інші суми балів для прийняття рішення про рівень освітньої діяльності, що повинно знайти відображення в загальних висновках.

Сьогодні для ЗНЗ І ступеня сума балів за результатами атестації є іншою, і це зрозуміло. Разом із тим у документі необхідно чітко прописати, які пункти повинно бути вилучено під час проведення відповідної процедури.

Виникає також питання щодо проведення оцінювання навчально-виховних комплексів. Цю процедуру повинно бути чітко виписано. Сьогодні можна здійснювати атестаційну експертизу за критеріями оцінювання дошкільних навчальних закладів (ДНЗ) і ЗНЗ, зазначаючи у свідоцтві про атестацію рівні освітньої діяльності окремо за дошкільним та шкільним підрозділами. Іншим варіантом є знаходження сумарної кількості балів за результатами експертизи дошкільного та шкільного підрозділів (за критеріями оцінювання ДНЗ і ЗНЗ разом). Але тоді необхідно додатково визначити шкалу для результатів державної атестації навчально-виховних комплексів (тобто за яких випадків заклад є «атестований із відзнакою», «атестований», «атестований умовно», «неатестований»).

Слід наголосити, що в роботі висвітлено тільки окремі аспекти, пов’язані із запровадженням Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ. На основі зазначеного вище ми дійшли таких висновків:

1. Головною проблемою запропонованих Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ є недостатність системного бачення об’єкта оцінювання. Доопрацювання в цьому напрямі є провідним завданням.

2. Удосконалення процедури оцінювання діяльності загальноосвітніх навчальних закладів потребує створення уніфікованих методик оцінювання окремих показників їх функціонування, оприлюднення авторства цих методик і проведення, відповідно, ретельної наукової експертизи.

3. Додаткового аналізу і ранжування потребує значна кількість запропонованих показників. Розподіл їх на кількісні та якісні, нормативно обумовлені й інші тощо.

4. Окрему увагу необхідно приділити управлінській і кадровій складовим діяльності ЗНЗ як одним із найбільш вагомих підсистем у діяльності ЗНЗ.

5. Принципово іншого бачення потребує ІТ-складова в діяльності ЗНЗ, яку в запропонованому документі подано незадовільно, що не відповідає вимогам сучасного етапу розвитку освіти в Україні.

6. Доопрацювання потребує математичний апарат застосування Орієнтовних критеріїв оцінювання діяльності ЗНЗ.

7. Доопрацювання потребує нормативно-методична база оцінювання діяльності ЗНЗ, ураховуючи і необхідність створення низки документів, їх наукової і громадської експертизи.

8. Проводити оцінювання повинні спеціально підготовлені особи. Діяльність їх повинна обговорюватись регулярно на всеукраїнських науково-комунікативних і громадських заходах, адміністративних нарадах.

Підбиваючи загальний підсумок, слід наголосити на необхідності подальшої роботи з удосконалення системи оцінювання діяльності ЗНЗ в Україні, подолання характерного для неї суб’єктивізму. Відомий вчений Д. Гопкінз, автор книги «Оцінювання для розвитку школи» [Гопкінз Д. Оцінювання для розвитку школи / Д. Гопкінз ; пер. з англ. Галини Вець. ― Львів : Літопис, 2003. ― 256 с.] наголошує, що «оцінювання ― це не вчинок однієї особи стосовно іншої… оцінювання ― це складова розвитку». Він пише, що «…ми живемо в часи змін, і хоча чіткішають головні лінії оцінювання, суперечка щодо деяких питань триває й досі».

Об’єктивна система оцінювання ― це складова системи освіти будь-якої демократичної країни, і наша хода по цьому шляху вже розпочалася.