Марія Барна

1.Заборонити використання  у навчальному процесі  підручників з математики для 1-2 класів  Рівкінд - Оляницька і Лишенко –Богданович.

2.Створити експертно-слідчу комісію  для встановлення кола осіб,  які дали дозвіл на видрук за державні кошти підручників для 1-2-3 та 4 класів , що не забезпечують у повній мірі виконання змістової частини чинної Програми, містять помилки, спотворюють  наукове сприйняття світу тощо.

3.Позбутися привілегійованих приватних  видавництв  для видруку шкільної продукції за державні кошти.

4.Відмінити дію  сумнозвісного листа МОН України про  перелік грифованої навчальної та навчально-методичної літератури для використання у навчальному процесі до завершення роботи і висновків експертно-слідчої групи.

5.Дозволити  учителям самостійно приймати рішення про доцільність використання того чи іншого навчального та навчально-методичного забезпечення з врахуванням обґрунтованих рекомендацій фахівців обласних інститутів післядипломної  педагогічної освіти, вироблених за участю широкого кола педагогічної та батьківської громадськості.

6.Прискорити появу науково-методичних  рекомендацій щодо вербального оцінювання молодших школярів, забезпечивши фахове обговорення  цієї проблеми  з залученням педагогів-практиків.

7.Перестати перетворювати  роботу заступника  міністра МОН України у керівництво «Всеукраїнськими методичними об'єднаннями учителів перших класів, заступників директорів з початкової освіти, директорів ОІППО тощо».

8. Менше гасел, конкурсів, оглядів, фотовиставок тощо  – більше конструктивної роботи!!!

Володимир Бахрушин

1. На мою думку, до першочергових завдань має належати, насамперед, підготовка та прийняття нових законів про освіту, вищу освіту та науково-технічну діяльність. Після цього буде великий обсяг роботи з приведення міністерських нормативів у відповідність з цими законами.

2. Також доцільно визнати таким, що втратив чинність, наказ МОН № 384 від 29.03.2012 зі змінами внесеними наказом МОН № 683 від 05.06.2013 "Про затвердження форм документів з підготовки кадрів у вищих навчальних закладах І-ІV рівнів акредитації". Він викликав дуже великі нарікання у працівників вищої школи. Як варіант, можна внести зміни до цього наказу, які б вилучили з переліку форм ті, що стосуються внутрішнього діловодства ВНЗ.

3. Сьогодні є велике питання з виготовленням додатків до дипломів Європейського зразка, через технічні проблеми ДП "Інфоресурс". Тому доцільно відтермінувати на 1 рік їхню обов'язкову видачу випускникам, передбачену Постановою КМ № 655 від 04.09.2013 та наказами МОН № 365 від 29.04.2010 і № 1708 від 06.12.2013.

4. Враховуючи наближення вступної кампанії, доцільно внести до умов прийому зміни, пов'язані з наданням можливості продовження навчання на наступному рівні вищої освіти не тільки за попереднім напрямом підготовки, а й за спорідненими напрямами. Перелік варіантів переходу може бути встановлений МОН. Можливий також варіант, що передбачає складання додаткового іспиту за програмою випускного державного іспиту для нового напряму підготовки. Це та сама перехресна магістратура, за яку давно агітує С. Квіт. Але питання стосується і переходу з рівня молодшого спеціаліста на бакалаврат.

5. Є багато зауважень стосовно роботи ЄДЕБО. Зокрема, це нарікання на спроби ДП "Інфоресурс" виконувати певні регуляторні функції. Треба чітко визначити, що ЄДЕБО - це інформаційна система. Тому вимоги її адміністраторів можуть стосуватися лише технічних питань (шаблони подання інформації тощо). Все інше має бути справою МОН та контролюючих органів, а не адміністраторів ЄДЕБО.

Володимир Бєлий

Бачиться так, що новопризначеному Міністру освіти насамперед необхідно:  

- чітко визнати перед самим собою чи здатен він орієнтуватись на пронародну освітню політику комплексного виміру, який виключає скритий лобізм певних груп, популізм серед люмпенів, схильних до плагіату, окозамилювання у питаннях атестації як учнів, студентів, так і педагогічних працівників тощо;

- зосередитись на активному просуванні інноваційної законодавчої платформи освітньої сфери не лише у депутатському середовищі, а й у центральних засобах масової інформації, у тому числі питання пріоритетності освіти для країни в цілому: «Шкільні вчителі володіють владою, про яку прем'єр- міністр може тільки мріяти» - Уїнстон Черчілль;

- змінити внутрішню структуру Міністерства відмовившись від приципу «керівництва закладами» на користь принципу «творення та відтворення як умов діяльності закладів, так і незалежної системи зворотньої їх відповідальності за результати діяльності»; 

- сформувати відомче ядро управлінців (заступники та керівники департементів) з числа профільних фахівців-практиків, а не традиційного кола освітніх адміністраторів;  

- створити профільні проектно-експертні центри як тимчасові підрозділи Міністерства для: 

спершу,     - проектування нових умов життєдіяльності освітньої системи;

потім,      - підготовки документально-правової основи нововведенням;

наостанок, - роз'яснювально-підготовчої роботи по запровадженню.

У перелік системотворчих проектів входить і формування нової структури самого Міністерства.

Такі групи експертів мають працювати з відривом  від основного місця роботи у режимі 7-ми годинного робочого дня у Києві за умови збереження повної місячної зарплати плюс додаткова винагорода за саму експертну роботу. По завершенню проекту робота групи припиняється і кожен повертається до своєї попередньої чи вже нової посади. 

-змінити назву Міністерства з тим, щоб звільнитися від працівників старої штатньої сітки як носіїв гальмівної пострадянської освітньої ментальності.

Не зробивши цього як Міністр, так і його профільні лідери замість конструктивної роботи будуть вимушені весь час переконувати та пояснювати старому апарату що до чого, та й навряд чи їм вдасться переконати діяти адекватно бувалого чиновника або чиюсь ставленницю. У такий перехідний період вкрай потрібна команда однодумців (згадаймо досвід уряду Саакашвілі). При цьому не такими вже  й великими у масштабах ЗАДАЧІ та скритих можливостей 46-ти мільйонної країни будуть витрати, щоб весь склад міністерських працівників являв собою ВСЕУКРАЇНСЬКУ команду однодумців-реформаторів. Дуже важливо, щоб серед останніх були особистості зі вміннями позитивістськи популяризувати ідеї і робити це так, щоб скриті люмпенівські популістські мотиви спротиву щораз девуалізовувались і поставали у всій своїй «красі». 

Віктор Громовий

Головні напрямки змін можна окреслити п’ятьма “Д”:

                                          1“Д”(деуніфікація). 

Подальша деуніфікація школи, що ґрунтується на визнанні права наших шкіл мати власне обличчя, власну філософію освіти і концепцію розвитку.

                                          2“Д”( демократизація).  

Продовження демократизації усіх сфер шкільного життя, починаючи з відмови від авторитарної педагогіки на уроці і закінчуючи ліквідацією командно-адміністративних методів управління школою на загальнонаціональному рівні.

                                          3“Д”(демонополізація).

Початок процесу масової демонополізації освіти, який означає “роздержавлення” навчальних закладів, перехід до загальнонаціональної, громадсько-державної школи та університетської автономії. Тільки така школа може бути основою громадянського, відкритого суспільства на противагу державній, яка є основою тоталітаризму.

                                           4“Д”(децентралізація).

Продовження децентралізації управління системою освіти, перехід від зовнішнього управління до школобазованого менеджменту (розширення прав місцевих освітніх органів влади й окремих навчальних закладів та децентралізація освітніх одиниць, яка призведе до ліквідації гібриду “школа І-ІІІ ступенів”).

                                           5“Д”(декомунізація).

Подальша “декомунізація”  школи, яка передбачає не тільки відмову від жорсткого ідеологічного контролю за роботою навчального закладу, а й поступовий відхід від стереотипів “радянської ” моделі школи, утвердження нової філософії освіти, нового стилю педагогічного мислення.

                                      Механізми розвитку освіти

Щоб зрушити ситуацію з мертвої точки, слід задіяти ефективні механізми розвитку освіти як на національному, так і на місцевому рівнях:

• Цілеспрямовано розвивати лідерство як механізм розвитку освіти;

• Розвивати партнерство як механізм розвитку освіти (соціальне, міжнародне,  міжрегіональне, міжсекторне тощо)

• Сприяти розбудові нових громадських інститутів, які гратимуть активну роль в оновленні освіти та реально впливатимуть на освітню політику(перш за все професійних асоціацій вчителів та керівників шкіл); 

• Проводити педагогізацію громадськості, створювати сприятливі умови для динамічного розвитку громадсько-педагогічного руху та волонтерства; 

• «Розгерметизувати» навчальні заклади, подбати про їх розвиток як відкритих систем, стимулювати участь у міжрегіональних освітянських обмінах і міжнародних програмах та проектах;

• Забезпечити постійний моніторинг якості освіти як на загальнонаціональному рівні(шляхом проведення зовнішнього незалежного оцінювання та забезпечення участі у міжнародних порівняльних дослідженнях), так і на рівні окремої школи; 

• Створити систему електронного управління(Е-управління) освітою, віртуальні спільноти педагогів, е-банки методичних розробок тощо ;  

• Вибудувати ефективну систему постійного професійного розвитку педагогічного персоналу продовж усієї професійної кар’єри; 

• Здійснити перехід від зовнішнього управління до школобазованого менеджменту, від бюрократичної моделі до проектного принципу організації діяльності органів управління освітою.

         Стратегічні завдання на наступні п’ять років:

1. Курикулярна реформа(реформа змісту освіти), яка має:

• Усунути традицію перевантаженості навчальних планів предметами і відомостями, які не є фундаментом для нових знань.

• Змінити методи навчання і закріплення отриманої в школі інформації, розширивши вагу тих з них, які формують практичні навики аналізу інформації, самонавчання. 

• Забезпечити на етапі повної середньої школи можливість вибору освітніх програм у рамках підготовки до здобуття професійної освіти.

• Створити інституційні механізми систематичного оновлення змісту освіти на основі зміцнення зв'язку з науковими дослідженнями і практикою.

• Забезпечити робоче знання як мінімум однієї іноземної мови всіма випускниками повної середньої школи.

• Збільшити частку відкритої освіти у навчальних програмах всіх рівнів принаймні  до 20—30% .

• Зробити шкільну програму більш зорієнтованою на творчий розвиток дітей.

2. Структурна реформа, яка передбачатиме: 

• Створення окремих шкіл кожної ступені навчання(система окремих шкіл І ступеня, система окремих шкіл ІІ ступеня та система окремих шкіл ІІІ ступеня) замість школи-гібриду І-ІІІ ступенів, яка перетворилась на розтягнуту на 11 років початкову школу.

• Створення шкільних округів у сільській місцевості.

• Ліквідація структур, які стоять на заваді реальній автономії школи(централізованих бухгалтерій та районних управлінь освіти).

3. Реформування системи управління освітою, яке матиме на меті

• Радикальну децентралізацію та налагодження мереженої взаємодії.

• Кардинальне розширення ролі «третього сектору».

• Опору на лідерство.

• Перехід від прямого адміністрування до управління процесами.

• Ліквідація монополії обласних інститутів на здійснення післядипломної освіти вчителів.

4. Реформування системи навчального книговидання, яке ставитиме завдання

• Ліквідувати державне замовлення на підручники як таке,  надавши можливість самостійного вибору навчальної літератури школі, вчителю, батькам, учням з переліку посібників, допущених МОН до використання в школах.

• Ввести обмеження строків використання підручників трьома роками з подальшим їх списанням як фізично і морально застарілих.

• Перенести фінансування придбання навчальних посібників на рівень школи, передбачивши у їх бюджетах кошти необхідні для забезпечення школярів підручниками з усіх дисциплін і в достатній кількості.

• Поступовий перехід до використання е-підручників.

5. Реформування фінансово-господарчого механізму функціонування закладів освіти, яке забезпечить

• Перехід до формування бюджетів закладів освіти за схемою «кошти йдуть за учнем» із розрахунку «споживчого кошика учня» замість існуючої зараз де-факто(де-юре ніби існує формульний підхід)практики розрахунку за кількістю вчителів та квадратних метрів приміщення(захищених статей бюджету) . Зразком  таких змін може бути ваучеризація освіти в Грузії.

• Відмова від поурочної оплати праці, перехід до загальноприйнятої у більшості країн світу оплати повного робочого дня вчителя.

• Встановлення стимулюючої дистанції в оплаті праці вчителя і керівника навчального закладу(у 2-3 рази зарплата директора та завуча має бути вищою у 2-3 рази у порівнянні з зарплатою вчителя ).

• Радикальне розширення фінансово-господарчої самостійності закладів освіти.

Вадим Лунячек

І. Вища школа

− Прийняти новий Закону «Про вищу освіту».

− Зупинити ситуацію із купівлею посадовими особами вчених ступенів і звань. Притягнути до відповідальності спецради і керівників.

− Створити дійсно незалежну систему оцінювання якості освіти у вищій школі.

ІІ. Загальна середня освіта

− Повернення до 12-річної школи.

− Принципові зміни у викладанні історії і суспільствознавства, мовно-літературних дисциплін. Формування у кожного учня причетності до реалізації національної ідеї через знання реальної історії на основі загальнолюдських цінностей.

− Пріоритетна увага вихованню свідомого громадянина України.

ІІІ. Дошкільна освіта

− Повернення у комунальну власність переданих іншим структурам будівель ДНЗ у тих населених пунктах, де існують черги на прийняття дітей у дошкільні заклади.

− Доопрацювання норм харчування у ДНЗ.

− Перегляд бюджетних нормативів фінансування ДНЗ.

ІV. Професійно-технічна освіта

− Децентралізація системи ПТО.

− Приведення мережі ПТНЗ у відповідність із вимогами ринку праці.

− Створення комплексів ПТНЗ − ВНЗ.

V. Організаційно − управлінські питання

− Децентралізація управління освітою.

− Деполітизація навчальних закладів (ст.8 Закону «Про освіту»). Керівник навчального закладу повинен бути позапартійною особою. Всі ті, хто під загрозою звільнень виганяв учителів на політичні мітинги повинні залишити посади.

− провести оцінку професійної придатності діючих керівників органів управління освітою. Взяти до уваги лінію їх професійної кар’єри, освіту,  процес отримання вчених ступенів і звань тощо. Нормативне затвердження принципово нового порядку призначення керівників у сфері освіти.

− перегляд заробітних плат від учителя до професора.

Віктор Мисан

Стосовно пропозицій – перших кроків. Спробую подати свої міркування у формі окремих положень (кроків), які варто було б зробити майбутньому міністру освіти.

Крок 1. Скасувати ті розпорядження (листи, накази), що суперечать чинному законодавству (Законам України, Конституції України тощо) і погіршують умови функціонування закладів освіти. Йдеться про документи на кшталт листа МОНУ «Про використання навчальної літератури» і т. д.

Крок 2. Призупинити упровадження нових програм та стандартів, друк підручників, що пройшли конкурс на 2014 – 2015 н. р. Чому? Програми, підручники не пройшли належної експертизи. На друк нових підручників потрібні кошти. Казна – пуста. Підручники для 3, 6-их класів можна використати старі. Розробити тимчасові перехідні навчальні плани. Окрім того, це дозволить нам відмовитися від табачнивської моделі двох «іноземних мов», де здійснювалося штучне підштовхування до вибору російської.  На початку 90-х років з підручниками була гірша ситуація, але ж пережили. Тоді взагалі книг не було, а ми маємо запас старих підручників. Надіслати телефонограми, щоб не списували підручники для 3 і 6-их класів.

Крок 3. Деполітизувати керівництво закладів освіти. Всі члени партій (будь-яких) повинні покласти партійні квитки і залишити політичну діяльність. Заклади освіти і їх керівники мають бути за межами партійної боротьби. Я вважаю, що це поступово приведе до того, що влада перестане використовувати учителів, вихователів, викладачів, науковців як свою опру під час виборчих кампаній. Як людина, що вчителює, викладає я можу підтримувати будь-яку політичну партію, голосувати за неї, агітувати, але все це за межами навчального закладу, не в робочий час, не в аудиторії, не в класі і т. д.

Крок 4. Провести люстрацію ректорів вищих навчальних закладів, чиновників МОНУ, особливо заступників міністра, галузевих інститутів (Інституту інноваційних технологій і змісту освіти і т. д.).

Крок 5. Якщо не видруковані завдання для ЗНО з тих предметів, програми яких зазнали критики (історія України, мова і література) внести корективи до програм і відповідно до завдань. Якщо механізм ЗНО запущений – залишити на цей рік все без змін.

Крок 6. Сприяти прийняттю Закону «Про вищу освіту», щоб вища школа остаточно визначилася, якою вона може бути, як готувати фахівців і т. д.

Крок 7. Забезпечити реальний державний розподіл місць випускників, що вчилися за державний кошт. Відсутність державного розподілу – відсутність державного замовлення на наступний рік. Наскільки мені відомо, державного розподілу в останні роки взагалі немає. Чому тоді держава витрачає кошти на підготовку фахівців? Кого готують вузи і для кого?

Крок 8. Започаткувати дискусію та провести обговорення стосовно моделі середньої загальноосвітньої школи (неповної середньої та профільної старшої). Це потрібно робити зараз: весна – початок літа. Щоб з осені ми почали реалізовувати цю модель, або готуватися до її реалізації у наступному навчальному році.

Крок 9. Вважаю, що потрібно терміново розробляти управлінську модель освітою і теоретично обґрунтувати чисельність управлінців різних рівнів. У державних закладах освіти роздуті штати (проректори, колишні ректори – на посадах радників ректорів, референти і т. д.). Все це – кроки до економії коштів.

Крок 10. Заклади освіти роз’їдає паперова бюрократія: навчальні програми, робочі програми на паперових та електронних носіях, матеріали до атестації вчителів і т. д. – все це потрібно максимально відмінити, щоб керівники установ, заступники не вимагали цього і щоб це не було показником успішності в роботі вчителів, викладачів, кафедр і т. д. Потрібно започаткувати розвал паперової бюрократії. Вона забирає час і вбиває творчість, яка зникає, бо за штампуванням паперів – не до творчості.

Григорій Науменко

1. Подолання корупції в системі освіти. Для цього проаналізувати і переглянути головні чинники корупції; серед них:

- система державних закупівель в освіті (підручники, комп’ютери і програмне забезпечення навчального призначення, шкільні автобуси, обладнання тощо);

- торгівля керівними посадами;

- торгівля документами про освіту; першочергово – відмінити врахування середнього балу атестату при вступі до ВНЗ.

2. Провести наради з ректорами провідних ВНЗ, керівниками місцевих органів управління освітою, на яких обговорити план першочергових дій.

3. Переглянути систему здійснення контролю в освіті. Для цього вивести з підпорядкування МОН Центр оцінювання якості освіти і створити на його основі окремий центральний орган виконавчої влади (з регіональними відділеннями прямого підпорядкування), а також перепідпорядкувати новоствореному ЦОВВ Державну інспекцію закладів освіти. 

Переглянути перелік обов’язкової документації і статистики в освіті; залишити лише ті показники, які потрібні для забезпечення управління системою освіти.

Лідія Поперечна

1. Переглянути державні освітні стандарти з метою внесення змін, що стосуються формування медіа- та інформаційної грамотності учнів.

2. Унести зміни до Закону «Про загальну середню освіту»  щодо вимог до бібліотечно-інформаційного та ресурсного забезпечення освіти різних рівнів.

3. Вжити заходів щодо реалізації бібліотечно-бібліографічного напряму позашкільної освіти, передбаченого Законом України «Про позашкільну освіту», надати бібліотекам освітніх установ право реалізації навчальних програм з медіа- та інформаційно-бібліотечної грамотності, культури читання.

4. Сформувати в складі Міністерства освіти і науки України структурний підрозділ для забезпечення державної підтримки освітянських, зокрема, шкільних бібліотек. Запровадити систему статистичної звітності загальноосвітніх, позашкільних та професійно-технічних навчальних закладів, вищих навчальних закладів І–ІІ та ІІІ – ІV р. а.

5. Забезпечити фінансування витрат на поповнення  шкільних бібліотек (окрім підручників) художньою літературою, літературою для додаткового читання, електронними та періодичними виданнями.

6. Напрацювати нові підходи до системи підручникотворення, надання грифів, управління бібліотечними фондами навчальної літератури, що видаються за кошти державного бюджету: формування замовлення, централізованого обліку (електронного) та використання.

7. Зняти необґрунтовані обмеження на використання навчальних видань, привести їх у відповідність до міжнародних стандартів.

Сергій Терно

1. Ліквідувати НАПН України як орган тотальної корупції та аморальності в освіті, що не підлягає реформуванню. Вивільнені кошти спрямувати на розвиток освіти – зміцнення матеріально-технічної бази навчальних закладів тощо.

2. Люстрація керівників освіти – всі керівники освіти, що чинили тиск на освітян, студентів, учнівську молодь мають бути відсторонені від посад, а за наявності  складу злочину – притягнуті до відповідальності.

3. Ухвалити нову законодавчу базу для освіти, яка передбачали академічну свободу та самоврядування освітніх установ.

Від редколегії:

1. Пропозиції подані в авторській редакції.

2. Перелік пропозицій буде оновлено після проведення 28 лютого 2014 р. віртуального «круглого столу» на тему «Якими мають бути перші кроки нового Міністра освіти України»