Логічно було б передбачити: оскільки ті труднощі, які є в українській освіті, є похідними не лише від недостатнього фінансування, а й насамперед від нашого незнання про те, як і куди йти українській системі освіти, то, у проекті Стратегії Академії (далі – ПСА) ми віднайдемо орієнтири для державної політики у освітній сфері.

Мабуть, такий документ мав би бути корисним як для органів управління освітою (управлінці побачили б рішення, які вже розроблені Академією, але з якихось причин ще не впроваджені у життя) так і, зрештою, для учителя, який би побачив що слід робити, щоб знайти адекватну відповідь на глобальні та місцеві виклики.

Можливо, в процесі обговорення ПСА і ми, представники освітянської спільноти, зможемо щось підказати вченим щодо перспективних напрямків роботи.

Щоправда у запрошенні вказується, що пропозиції потрібно надсилати до 15 вересня 2014 р. за лише за формою, що додається:

"УВАГА! Робочою групою будуть опрацьовуватися лише пропозиції, які подані відповідно до форми. Обов’язковим є заповнення позицій № 1-7 у формі. Особливу увагу звертаємо на важливість аргументації та надання уточненого формулювання відповідного положення".

Таке суворе попередження змушує подивитися на цю священну форму раціоналізації, якої повинен дотримуватися кожний бажаючий, щоб не відкинули його пропозицію "не за формою":

1 – 4. Анкетні дані особи, яка подає пропозиції;

5. Пункт проекту Стратегії, до якого подаються пропозиції;

6. Зміст пропозиції та аргументація;

7. Нове (уточнене) формулювання пункту.

Як попередження надавати пропозиції строго за Пунктами ПСА, так і адресність звернення до "академічної спільноти", змушує потенційних авторів пропозицій бути обережними: а раптом вони не з цієї спільноти, та до того ж запропонують щось "без пункту"?!

Тож, щоб не осоромитися, починаємо розшукувати Пункти проекту Стратегії.

Пошук пунктів Проекту Стратегії Академії (ПСА)

За отриманим текстом ПСА важко однозначно встановити, що укладачі проекту назвали "пунктом проекту Стратегії". Зазвичай пункт у такому контексті – це та частина документу, що нумерується (окрема стаття, розділ, параграф офіційного документа або якого-небудь тексту, що позначаються цифрою або буквою). Для цього робиться зручна пагінація. Проте у ПСА її немає, тому самостійно відшукуємо у проекті п’ять розділів та нумеруємо їх: 

(1) Вступне слово Президента Національної академії педагогічних наук України В. Г. Кременя (його поки що в тексті немає, обіцяють "буде доповнено" – С.К.)

(2) ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

(3) ОСНОВНА ЧАСТИНА

(4) Завдання для реалізації стратегічних цілей 

(5) ІНДИКАТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ СТРАТЕГІЧНИХ ЦІЛЕЙ.

Тож, перше зауваження постає ще до вивчення змісту пунктів: необхідно мати належну культуру розробки документів, які виносяться на обговорення. До речі, відсутністю цієї культури пагінації страждає не лише "академічна спільнота", а й весь документообіг в освіті. 

Після аналізу ж віднайдених "пунктів" ПСА виникає питання: чи є запропонований проект насправді Стратегією розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2015-2017 роки?

Складається враження, що для НАПН освіта України не потрібна, НАПН самодостатня, у неї свої проблеми. Адже з ПСА не зрозуміло: який сенс Академії городити "освітні науки" та навіщо у ньому перераховано більшість "завдань для реалізації стратегічних цілей?!

Основний мотив ПСА запозичений у Сковороди: "Буду прагнути. Можливо досягну". Але прагнути чого?

Можливо, в НАПН уже розв’язані проблеми впровадження сучасної моделі української школи, змісту ЗСО, освітньої статистики, підручникотворення і системи доставки книжок до шкіл, зрештою, вирішено як має розвиватися власне наука щодо освіти. Тож залишилося їй лише реалізувати завдання "піднесення глобальної конкурентоспроможності Академії, її іміджу", для чого необхідно "реалізувати заходи для підвищення англомовної компетентності наукових співробітників, аспірантів і докторантів Академії як мови міжнародного спілкування у науковій сфері" (п. 4.1.5).

Розумію, завдання вивчати іноземні мови є актуальним для більшості громадян України, які досі не спромоглись це зробити, але чи є це завданням для академіків? Академія не те місце, де потрібно вивчати англійську, до Академії мають обиратися науковці, які її вже давно знають! Академія не університет для дорослих, це місце генерування нових ідей та пошуку відповіді на стратегічні питання (як укладати зміст освіти? як долати бар’єри між наукою і практикою? тощо).

В академічній "Національної доповіді про стан і перспективи розвитку освіти в Україні" знаходимо констатацію: 

"Нині немає достатньої кількості даних для об'єктивної оцінки стану і рівня вітчизняної шкільної освіти, що унеможливлює вироблення стратегії поліпшення її якості" [2]. 

Чи з'явилася з часу доповіді "достатня кількість даних для об'єктивної оцінки" ПСА не повідомляє, бо для Академії тепер головне завдання не розробляти стратегію розвитку секторів української освіти, а мати свою. 

Про Загальні положення ПСА

У Загальних Положеннях формулюється мета документу "Стратегія розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2015-2017 роки" – "модернізація Національної академії педагогічних наук України в контексті провідних тенденцій розвитку освітньо-наукової сфери". Красиво звучить, але навіщо ця "модернізація", які "провідні тенденції розвитку освітньо-наукової сфери" тут не вказується.

Далі перелічуються документи, відповідно до положень яких розроблена ПСА та вказано значення шести основних термінів, які вживаються у документі: Стратегія, Місія, Принципи, Візія, Цінності, Стейкхолдери.

Так, зазначається, що "стратегія – загальний план, спосіб дій організації з досягнення її основної комплексної мети упродовж тривалого часу", проте "основна комплексна мета" не сформульована ні тут, ні далі у тексті ПСА.

Про Основну частину ПСА

В Основній частині ПСА декларується, що діяльність Академії базується на цінностях (відданість істині, відкритість, чесність, різноманітність) та на принципах академічної свободи, наукової етики, професійної відповідальності. На мій погляд, як для стратегії цього замало, наприклад, варто було б поставити питання про економічну доцільність досліджень та висвітлити інші основоположні питання. 

Місія Академії проголошується така: "здійснення провідних освітніх досліджень і розробок для розвитку в освіті інноваційної людини". 

Не зрозуміло, що називається "провідними освітніми дослідженнями". Може, це ті, на які даються державою кошти, чи ті, що відзначаються державними преміями?

Я прихильник формування в "освіті інноваційної людини", але що академія збирається робити з "людьми, які не змінюються" та їхніми дітьми? 

Втілення місії Академії планується шляхом:

здійснення фундаментальних і прикладних освітніх досліджень, упровадження наукових результатів у практику; 

надання експертної та консультаційної підтримки; 

професійної підготовки та розвитку дослідницького, інноваційного та лідерського потенціалу освітян;

формування та підтримки мереж для обміну досвідом реалізації освітніх досліджень та інновацій, ініціатив громадськості з розвитку освіти. 

Не зрозуміло розведення дослідницького, інноваційного та лідерського потенціалу освітян, бо останній "лідерський" може бути лише наслідком двох перших.

У ПСА пишеться: "Візія Академії – національний центр досконалості та лідерства у галузі освітніх наук, що спрямовує інноваційний розвиток освіти України". 

Що можна сказати про таку візію візії? Взагалі-то НАПН існує не для "лідерства у галузі освітніх наук", а з метою забезпечення системи освіти новим знанням про моделі, технології, стратегії, програми її розвитку на основі опрацювання світового досвіду та вироблення власних конструктивних ідей. Лідерство Академії бачиться тоді, коли це завдання виконуватиметься на належному рівні, коли українське суспільство зможе пишатися програмним забезпеченням своєї освіти. Дослідження заради досліджень теж потрібні, але не вони визначають завдання Академії. Тож візія Академії – це успішне постачання освітян України сучасними ідеями (проектами, програмами тощо) для розвитку освіти, а не "спрямовування інноваційного розвитку освіти". 

Звісно, передусім постає питання: наскільки готові наші вчені до "інноваційного розвитку" як науки, так і освіти?!

Завершується ПСА формулюваннями чотирьох "Стратегічних цілей – пріоритетів діяльності": 

1.Підвищення якості досліджень Академії та значущості їх результатів для інноваційного розвитку освіти;

2.Посилення впливу Академії на державну освітню та наукову політику, громадську думку щодо пріоритетності розвитку освіти та освітньої науки України;

3.Ефективне відтворення та розвиток дослідників освіти, їх лідерського потенціалу;

4.Піднесення глобальної конкурентоспроможності Академії, її іміджу в суспільстві та освітньо-науковому просторі.

Останні уточнюються в "Завданнях для реалізації стратегічних цілей" та в розділі "Індикатори реалізації стратегічних цілей".

Почнемо аналіз з кінця: оцінимо зміст стратегічних цілей спочатку за індикаторами.

Про Індикатори реалізації стратегічних цілей

Наведені у ПСА "індикатори реалізації стратегічних цілей", значення яких пропонується визначати щорічно станом на кінець року, яскраво свідчать про спрямованість Стратегії. 

Індикатор 1-й "Підвищення якості досліджень Академії та значущості їх результатів для інноваційного розвитку освіти" збираються визначати за показниками "Індекс цитувань учених", "Імпакт-фактор фахових видань", "Кількість видань Академії, які входять до науково-метричних баз" та "Кількість освітніх організацій України, в яких відбулося фактичне запровадження результатів, що привело до конкретної інновації".

Як бачимо, це досить опосередковані критерії внутрішнього характеру, що спрямовані на характеристику визнання досліджень Академії міжнародним співтовариством. Звичайно, і ці показники потрібно застосовувати. Але навіть високі значення цих показників не будуть свідчити про значущість їх результатів для інноваційного розвитку освіти України. 

Про це ніби повинен говорити критерій "Кількість освітніх організацій України, в яких відбулося фактичне запровадження результатів, що привело до конкретної інновації". Але формальний характер цього показника при невизначеності понять "освітня організація" (Школа, МОН? Районний методичний кабінет? Система освіти області? ВНЗ?) та "конкретна інновація" не надасть можливості зрозуміти рівень руху до виконання цілі.

Індикатор 2-й "Посилення впливу Академії на державну освітню та наукову політику, громадську думку щодо пріоритетності розвитку освіти та освітньої науки України" швидше визначає рівень піару НАПН, спрямований на те, щоб збільшити "Кількість програм про діяльність Академії в теле-радіо ЗМІ" та "Кількість публікацій про діяльність Академії у ЗМІ". 

Інший показник цього індикатора "Кількість нормативно-правових актів, прийнятих за ініціативи/участі експертів Академії" спрямовується на подальшу бюрократизацію освіти – за принципом "чим більше актів, тим краща робота Академії". Показник "% недержавного фінансування" ставить питання не тільки про залучення коштів фондів на дослідження, а й коштів з освітніх організацій, яких у них зараз немає.

Індикатор 3-й "Ефективне відтворення та розвиток дослідників освіти, їх лідерського потенціалу" обраховує середній вік персоналу, відсоток основних співробітників, відсоток керівників наукових підрозділів наукових установ Академії з науковими ступенями доктора наук віком до 45 років, відсоток керівників наукових підрозділів наукових установ Академії з науковими ступенями доктора наук віком 45-60 років, відсоток докторів і кандидатів наук від кількості основного наукового персоналу, середнє значення конкурсу на вступ в аспірантуру/докторантуру, кількість захищених аспірантів/докторантів, кількість спеціалізованих кандидатських /докторських рад.

Індикатор 4-й "Піднесення глобальної конкурентоспроможності Академії, її іміджу в суспільстві та освітньо-науковому просторі" зациклюється на відсотках публікацій у зарубіжних виданнях (включаючи, матеріали конференцій) англійською мовою у виданнях, які входять до науково-метричних баз, на Кількостях видань Академії, заснованих із зарубіжними партнерами, на структурованих докторських програм із подвійними дипломами (спільно із зарубіжними партнерами), міжнародних освітніх і дослідницьких проектів.

Легко помітити, що перелічені Індикатори безпосередньо і прямо орієнтуються на дисертаційну модель науки, яка виявляється "пунктиком" ПСА. Безплідність чи низьку ефективність дисертаційної моделі науки критикувати сенсу вже немає. 

У різних аспектах аргументовано, що докторський ступінь і особливо умови його отримання в ментально-психологічних особливостях України є величезним баластом для науки. Докторська дисертація, що необхідна для службового зростання, без будь-якої користі забирає найбільш продуктивні роки у кращих вчених, а потім припадає пилом у ВАК-ДАК-івських коридорах, бо для їх складування вже не вистачає шаф у кабінетах. Академія за своєю місією має виходити із лещат "ваківської" науки, бути для неї орієнтиром. На жаль, ПСА це не передбачає. 

Дещо про НАПН: треба знати своє минуле, щоб будувати майбутнє

Приймаючи стратегічні рішення, зазвичай орієнтуються на майбутнє. Усі наші мрії спрямовані на майбутнє, всі надії звернені туди ж. 

А чому, власне кажучи? Може, тому що ми думаємо, що здатні побудувати його? При цьому легко забувається, що в кожного майбутнього є минуле. І це минуле – базис, на якому може виникнути майбутнє. Тому питання повинне звучати не "як ми уявляємо собі своє майбутнє?", а "як ми створимо сполучну ланку, перехід від історії (підприємства, проекту, себе самого) до майбутнього?". Так пише Мікаель Крогерус у "Книзі рішень. 50 моделей стратегічного мислення" [3].

Не будемо за Академію робити цей критичний самоаналіз, прозорі натяки на необхідність якого з'являються у багатьох коментарях на веб-сторінках при згадці про Академію. У цих коментарях досить критично зауважується і про способи підбору академіків, і про невиконання ними поставлених цілей… Та все ж я не є прихильником огульної критики діяльності Академії у форматі "не одобрямс" чи "ліквідувати".

Адже мова йде про працю більше тисячі людей, об'єднаних у п'ять відділень НАПН України (загальної педагогіки та філософії освіти; психології, вікової фізіології та дефектології; загальної середньої освіти; професійної освіти і освіти дорослих; вищої освіти), у сферах методологічного та науково-методичного забезпечення розвитку освіти, розроблення її законодавчої і нормативної бази, створення концепцій розвитку загальноосвітньої, професійної та вищої школи, здійснення виховного процесу. 

Можна вести дискусію про якість і конструктивність виконання основних завдань Академії щодо:

опрацювання нової філософії освіти, методології і теорії змісту освіти та процесу навчання в різних типах навчальних закладів; 

обґрунтування цілей і шляхів розвитку національної системи освіти; комплексного аналізу психічного розвитку дітей і молоді, формування у них сучасного світогляду, моральної і громадянської позиції;

створення теорії цілісного розвитку особистості; створення підручників, навчальних посібників, засобів навчання;

розроблення державних стандартів і системи оцінювання якості освіти на різних рівнях; 

дослідження актуальних питань інформатизації і комп'ютеризації навчального процесу; 

розроблення проблем спеціальної, професійної, вищої освіти та освіти дорослих тощо.

Та визнавати це все марним було б вкрай необачно.

Масштаби Академії стрімко зростають. Порівняємо дані про АПН і НАПН за 2005 і 2014-й рік у таблиці:

Показник	2005	2014
Загальна чисельність членів НАПН України	125	154
з них дійсних членів	45	63
член-кореспондентів	80	91
Окрім того, обрано іноземних членів	?	35
почесних академіків	?	10
У наукових установах працює всього вчених	1116	1329
з них докторів наук	153	222
кандидатів наук	455	529
Виконується тем науково-дослідних робіт	240	283
Охоплено наукових напрямів	45	40

Помічаємо, що зросли всі показники, окрім кількості наукових напрямів, за якими члени Академії виконують науково-дослідні роботи. Тут варто окремо проаналізувати, чи науковці сфокусувалися, чи навпаки – залишили якісь напрями поза своєю увагою. Але це наступного разу. Зараз про "сухий залишок" продукту академії. Так, на згаданій сторінці сайту Академії вказується, що

"За результатами наукових досліджень члени Академії та науковці підвідомчих установ щорічно публікують майже 3 тис. праць, у тому числі близько 100 монографій, понад 300 підручників і навчальних посібників, більше 170 методичних посібників і рекомендацій, майже 40 словників і довідників, близько 120 збірників наукових праць, більше 70 навчальних програм і концепцій... У 2008 – 2011 роках видано Енциклопедію освіти, Білу книгу національної освіти України, Національну доповідь про стан і розвиток освіти в Україні, в яких відображені основні результати психолого-педагогічних досліджень".

Звернемося в очікуванні насолоди від прочитання тисяч праць Академії до сторінки сайту "Напрями діяльності. Публікації" ().

Проте на цій сторінці знаходяться аж 5 публікацій: у рубриці "Монографії та підручники" – "Національна доповідь про стан та перспективи розвитку освіти в Україні" (2011) у незручному для читача форматі, 2 монографії – "Дистанційне навчання: психологічні засади" і "Соціально-психологічні проблеми становлення суб’єкта економічної соціалізації", надруковані у Кіровограді у 2012 р., та 2 наукові статті Президента НАПН В.Г. Кременя (2013). 

А де ж тисячі інших анонсованих праць Академії, які мають йти до освітян?

Переконуємося, що академія стоїть перед необхідністю реорганізувати публікацію наукових монографій. У сучасному світі наукові книжки не мають ринку збуту – їх майже ніхто не читає. Що справді необхідно споживачеві – це ґрунтовні видання, які можна використовувати як довідкову та навчальну літературу. Не поділяю цей гіркий висновок, але рахуватися з ним потрібно.

Не краще і з науковою періодикою НАПН, хоча "загалом Академія та її підвідомчі установи є засновником та співзасновником 54 друкованих видань, у тому числі двох газет, 25 наукових журналів і 27 збірників наукових праць, та трьох електронних наукових фахових видань. 67 % найменувань є науковими фаховими виданнями у галузі педагогічних, психологічних та філософських наук".

Знову ж потрібен окремий аналіз: як доходить до освітян ця інформація і чи є вона у відкритому доступі? Але навіть без такого аналізу, мабуть, справедливо зажадати змін у науковій періодиці НАПН. Журнали повинні бути електронними (мережними) з цілком відкритим і безкоштовним доступом. У сучасному світі вже рідко хто ходить у бібліотеки і читає паперові версії, тож, якщо журнал не доступний користувачам Мережі, він практично не існує. 

Про Завдання для реалізації стратегічних цілей НАПН

Деякі пункти у цьому розділі дійсно спрямовані на вирішення окреслених проблем. Наприклад, планується "здійснити заходи щодо оптимізації фахових видань Академії, створення реферативних видань, їх відповідності міжнародним стандартам (4.1.4)".

Але в цілому майже кожний з 50 пунктів цього розділу є лише сигналом про симптоми хвороб Академії, проте мало який з них може бути стратегічним рецептом для їх лікування. 

Ось перша з чотирьох Стратегічних цілей ПСА – "Підвищення якості досліджень Академії та значущості їх результатів для інноваційного розвитку освіти". Для її досягнення передбачається "розробити" (чи запровадити / створити / забезпечити / ідентифікувати / визначити – це все синоніми):

1.1.1. дієві механізми для визначення пріоритетних напрямів досліджень; 

1.1.2. конкурсні процедури для обрання тематик науково-дослідних робіт;

1.2.1. процедуру та критерії для моніторингу й оцінювання якості результатів НДР;

1.2.2. механізми ефективного формування складу виконавців НДР;

1.2.4. відкритий доступ до наукових звітів і можливість зворотного зв’язку;

1.3.1. ефективні інструменти впровадження результатів освітніх досліджень;

1.3.2. параметри, що засвідчують фактичний вплив результатів освітніх досліджень;

1.3.4. відображення результатів досліджень в освітніх програмах та інституційних стратегіях навчальних закладів.

Сумно. Виявляється, по-перше, що всього переліченого в Академії ще немає, а по-друге, ПСА не має конкретних форм і способів розв’язання цих проблем.

Друга Стратегічна ціль ПСА "Посилення впливу Академії на державну освітню та наукову політику, громадську думку щодо пріоритетності розвитку освіти та освітньої науки України" передбачає програми співпраці Академії з Міністерством освіти і науки України та Комітетом Верховної Ради України з питань науки і освіти, з іншими ключовими організаціями, та деякі інші неконкретні заходи, наприклад: 

"2.1.3. Ініціювати та реалізувати актуальні аналітичні дослідження";

"2.2.2. Ініціювати та забезпечити створення та підтримку вітчизняної мережі у галузі освітніх досліджень".

Хіба не видно у рамках ПСА на три роки які актуальні аналітичні дослідження потрібно зробити? 

Окремо цікаво поглянути на п. 2.1.5. "… підготувати законодавчі пропозиції щодо посилення науково-експертної ролі Академії в галузі психологічних і педагогічних наук України шляхом створення відповідної експертно-координаційної ради НАПН України". Смішно. Невже зараз НАПН забувають запрошувати до експертизи або їй забороняють робити експертизу тих рішень уряду, міністерства, які не влаштовують суспільство з точки зору НАПН? Навіщо потрібна додаткова законодавча легітимізація авторитету своєї роботи, про яку вказано у Статуті Академії?

Третю Стратегічну ціль ПСА "Ефективне відтворення та розвиток дослідників освіти, їх лідерського потенціалу" (всього 13 пунктів) не будемо деталізувати, щоб не викликати бурхливої реакції як громадськості, так і самих науковців. Певною мірою тут завдання щодо реалізації стратегічних цілей формуються з метою змусити співробітників Академії "горіти" на роботі за відсутності належного фінансування. Проте немає відповідей на такі питання: 

Як об'єднати науковців єдиною метою? 

Як встановити пріоритети та амбіційні цілі? 

Як цілі Академії зробити цілями співробітників? 

Які пріоритети потрібно довести до кожного співробітника?

Та на двох заходах потрібно зупинитися, бо ці "пунктики" ПСА особливо характерні своєю консервативністю.

Так, п.3.1.2. пропонує "ідентифікувати перспективні наукові школи як осередки розвитку дослідницької компетентності та розробити заходи для їх підтримки і популяризації". Зрозуміло, наукові школи потрібно плекати, тим паче перспективні, але потрібно передусім вирішувати проблеми і створювати систему вирішення проблем. Не буду повторювати тут абеткові істини з наукознавства про значення і роль наукових шкіл у парадигмальних перебудовах науки.

А п.3.3.5., що зобов’язує "здійснювати пошук і відбір потенційних кандидатів у члени-кореспонденти на основі їх професійної здатності сприяти розвитку Академії" викликає сміх. Бо науковці повинні самі відшукувати Академію, пропонуючи їй свої досягнення за певною формою. Академія ж повинна упрозорювати і пояснювати свої вибори. Ось тут простір для розробки пунктів ПСА, але Робоча група їх делікатно обходить.

Четверта Стратегічна ціль ПСА "Піднесення глобальної конкурентоспроможності Академії, її іміджу в суспільстві та освітньо-науковому просторі" передбачає "інтернаціоналізацію діяльності Академії" (4 пункти) та "популяризацію Академії у вітчизняному та міжнародному освітньо-науковому просторі" насамперед англійською мовою" (4 пункти). А п.4.1.1. прагне "забезпечити участь Академії та її лідерську роль у міжнародних дослідницьких та освітніх проектах". Як на мене, пропозиція не скромна, м’яко кажучи. Чи є в Академії ідеї для такого лідерства? Чи є у неї для цього аргументом якість освіти у власній країні? ПСА про це мовчить. А перед тим як перекладати англійською мовою свої тексти для популяризації Академії, потрібно було б багато чого із сучасної педагогічної спадщини перекласти на українську мову. Слід також згадати і про відсутність українських академічних зібрань творів майже усіх класиків освіти, як своїх, так і закордонних.

Останній пункт-сирота (4.2.5) наголошує на необхідності "реалізувати соціальні проекти для освітян України". Що є "соціальні проекти" у словнику ПСА не повідомляється. Як на мене, Академія покликана реалізувати систему усіляких проектів для освіти України – і про них повинна йти мова. Акцентування на цій потребі лише в одному пункті Стратегії імпульсів для розвитку Академії не надасть.

Механізми розвитку Академії

З переліку пунктів у розділі (4) ПСА випадає окремий параграф "Механізми розвитку Академії", в якому вказано такі механізми:

- Посилення міжінституційної взаємодії між установами Академії

- Оптимізація структури та процесів управління

- Професіоналізація управління

- Розвиток персоналу 

- Інформатизація документообігу та діяльності

- Диверсифікація та результат-орієнтоване фінансування

- Модернізація інфраструктури.

Не сперечаємося: потрібно і це. Проте тут вказуються лише внутрішні механізми, які повинні реалізуватися Президією НАПН, але не вказуються справжні механізми розвитку Академії для посилення взаємозв’язку „Дослідження – Практика”.

Мета-аналіз наукової роботи в освіті дозволяє встановити три реальні традиційні моделі „Дослідження – Практика” в освіті:

Модель 1 ("ознайомча").

Ознайомлення педагогів з результатами досліджень, що сприяє їх запровадженню у шкільних класах та загальному професійному розвитку.

Модель 2 ("політична").

Дослідження визначають для управлінців засади для розробки освітньої політики; інтегральні провідні принципи для навчальної діяльності, що передбачає тривалий процес впровадження результатів дослідження у практику.

Модель 3 ("рекурентна").

Експериментальні проекти, якими передбачається постійна рекурентна взаємодія між дослідженням і практикою.

Із різних причин ці моделі переважно є неефективними або ж рідко здійснюються на практиці. Одна із причин їхньої недієвості обумовлена існуючими традиціями проведення наукових досліджень щодо освіти. 

Для утвердження ефективних моделей в освіті їй необхідно запозичувати ключові механізми дослідництва з успішних галузей (наприклад, з медицини чи електроніки):

A. Встановлення прозорих ефективних механізмів для поширення ідей науковців у широку практику.

B. Прагматичне визначення кола проблем, що підлягають дослідженню.

C. Упровадження сталої теоретичної основи для освітніх досліджень.

D. Створення команд дослідників адекватного масштабу щодо досліджуваних проблем.

E. Консолідоване фінансування дослідницьких робіт.

F. Встановлення індивідуальної і групової відповідальності за пропоновані рішення в освіті.

На жаль, ці механізми розвитку у ПСА не згадуються, але саме в їх реалізації бачаться імпульси для розвитку Академії. 

Поміж майже 50 пунктів-симптомів для Стратегії НАПН є одна цікава свіжа пропозиція "Включити підвищення кваліфікації відповідних категорій працівників освітньої сфери до НДР як механізм апробації та поширення результатів досліджень" (п.1.3.3.). Її потрібно розглянути у ширшому контексті феномену громадянської науки (cіtіzen scіence) – залучення широкого кола добровольців до проведення наукових досліджень. Програми громадянської науки, особливо популярні в США і Великобританії, розробляються так, щоб у них могли брати участь люди, що не мають наукової освіти або спеціальної наукової підготовки. Дещо подібне у залученні освітян до наукових досліджень з проблем освіти є і в Україні. Це, передусім, апробація і конкурсна експертиза підручників, член-кореспондентство при інститутах НАПН, але стрункої системи залучення педагогів і батьків до педагогічних спостережень і досліджень в Україні не існує. Над цим потрібно поміркувати і надати можливість усім бажаючим висловлювати свої думки та бачення щодо тих чи інших питань науки в освіті. Для цього необхідно ініціювати та розробити науково-дослідницькі програми, які передбачали б постачання даних про педагогічні явища з різних місць України щодо підручників, технологій навчання, громадсько-державного управління, удосконалення післядипломної педагогічної освіти тощо. Такі програми могли б стати новою моделлю взаємозв’язку наукових досліджень та освітніх практик.

Про Вступне слово до ПСА

Вже писалося вище, що Вступне слово Президента Національної академії педагогічних наук України В. Г. Кременя у тексті ПСА лише анонсовано – "буде доповнено".

Чи то Президент не встиг написати своє Вступне слово, чи автори ПСА не мають ідей для вступу. Ймовірно, рятуючи цей варіант ПСА, Президент у своєму Вступному слові визначить коло найважливіших завдань, основні напрями наукових досліджень, власне комплексну мету Академії на три роки.

Серед них хотілося б побачити:

• збереження і розвиток української мови, експертиза і укладання шкільних підручників, створення української системи наукового цитування;

• модернізація системи освіти з урахуванням зміни психології як сучасних дітей, та і їх батьків;

• подолання розриву між слабкими і успішними учнями та тенденції зростання числа невстигаючих школярів;

• нові підходи до створення нових стандартів освіти; нові технології навчання і проблема старих термінів навчання; 

• механізми розроблення і впровадження моделей взаємозв'язку наукових досліджень і освітніх практик в умовах трансформації українського суспільства в світовий освітній простір; 

• дослідження процесів, що наближають Існуючі Школи до Шкіл Майбутнього; убезпечення діяльності школи та її середовища; 

• підвищення ефективності домінантних учительських практик; 

• економіка освіти; оновлення змісту шкільної освіти і створення сприятливого здоров’язбережувального навчального середовища; 

• концептуальні рамки організації освіти – філософії, моделі освіти і шкіл; розвиток культур і освіти сучасного вчителя; створення сприятливого професійного середовища; 

• прозоре управління навчальними закладами і встановлення його підзвітності; 

• встановлення справедливого оцінювання у навчальних закладах; технологічне озброєння освітнього процесу.

І вже від окреслення цього кола найважливіших завдань робити крок до стратегії розвитку Академії.

Висновки

Звичайно, описати й розробити всі необхідні заходи щодо модернізації академічної педагогічної науки в рамках однієї Стратегії чи статті практично неможливо. Проте принциповий успіх стратегії залежить від методології її формування, синтезу процесів осмислення, формалізації, аналізу, передбачення, колективних переговорів; розвитку та трансформації.

Стратегія – це рух до майбутнього із розумінням того, що відбувається сьогодні.

Стратегія організації говорить про її майбутнє. Дивлячись на проаналізований проект стратегії розвитку НАПН приходиш до висновку, що в НАПН його, майбутнього, немає. 

Але шанс повернути майбутнє НАПН ще є. Тож, давайте писати пропозиції за формою і без, від академічної спільноти і з поза неї. 

Джерела 

 1. Стратегія розвитку Національної академії педагогічних наук України на 2015-2017 роки. Проект від 14 липня 2014 р.

 2. Національна доповідь про стан і перспективи розвитку освіти в Україні / Нац. акад. пед. наук Україн; за заг. ред. Кременя В.Г. ― К.: Пед. думка, 2011. – 304 с.

 3. Крогерус М., Чеппелер Р. Книга решений. 50 моделей стратегического мышления. – М.: ЗАО «Олимп-Бизнес», 2012. – 208 с.

Сергій Клепко доктор філософських наук, доцент