А потім була кількаденна перевірка робіт … Начитався вволю. Відразу скажу, що були роботи, від яких одержував задоволення. У деяких були яскраві фрагменти. Але значна частина робіт засвідчувала низький рівень, а психологічно – повертався додому розбитим, пригніченим, стривоженим, розгубленим. Розумів, що моє об’єктивне оцінювання – це перекреслена чиясь дитяча доля, суб’єктивно (читай – не об’єктивно) – важко було робити … Роздвоювався, мучився, намагався знайти якісь компроміси для свого заспокоєння чи/і пояснення; зрозуміти як учнів, так і вчителів-колег, які є заручниками нашої системи в цілому та ЗНО зокрема.

Цього року випускникам під час другої сесії було запропоновано підготувати власне висловлювання за наведеним текстом. Подаємо його повністю, щоб читачі мали уявлення і зрозуміли ті уривки з робіт школярів, які автор і його колеги виписали під час перевірки (не ставлячи перед собою спеціального такого завдання):

Власне висловлення

Прочитайте наведений текст. Викладіть Ваш погляд на цю проблему.

У житті людина може досягати різних висот. Багато хто прагне владарювати, керувати, бути значною й помітною фігурою. А дехто вважає, що й маленька людина може приносити велику користь.

Чи заслуговує маленька людина на ту ж повагу, що й людина з високими амбіціями?

І блок уривків із учнівських робіт:

1.Байка Сосюри «Бджола і Шершень».

2.Есе Зюськіна «Запахи».

3.Він з великим зусиллям навчався в «Празькій школі», а став великим Кобзарем.

4.Твір Жана Батиста «Квазимодо».

5.У українській трагікокомедії Івана Карпенка-Карого «Кайдашева сім’я» у ролі маленької людини, що може приносити дуже велику користь виступає дружина старшого сина Карпа Палагна.

6.Взагалі одна маленька людина може і нічого не зробити за своє незамінтне життя, але як тільки взяти і скласти багато таких маленьких людей в один суцільний організ, то можно отримати «машину», яка здатна на дуже великі вчинки. Але все рівно тут не обійтись без великих людей, бо хто буде керувати ними. Взяти наприклад «Жовтневу» революцію – знайшли один-одного три великі людини: Ленін, Сталін і Жуков. Ну, ось – зібрали вони дуже і дуже багато маленьких людей і створили величний Союз під назвою СССР. Якби не ці маленькі люди, три великих людини не змогли б нічого зробити. 

7.Маленька людина і вчитель, прибиральниця можуть бути великими і їх поважать треба. Сьогодня ти гуманітарій, а завтра драєш планітарій. 

ІІ блок уривків із учнівських робіт:

1.Зовні учитель – маленька людина, а як заглянеш усередину, то побачиш щось таке велике і навіть важливе.

2.Учитель щось таке маленьке, а може багато зробити. Коли йому заплатять, а так і він робить великі діла.

3.На мою думку усі люди рівні незалежно від того, хто вона, банкір чи простий вчитель.

4.Маленькі люди вчителі, вихователі, це ті які допомагають дітям зрости.

5.Наприклад вчителі виконують хоча і невелику роботу, але теж заслуговують на пошану.

6.Кожна маленька людина заслуговує поваги і прибіральниця, і вчитель і пастух.  

7.Якби немаленький вчитель то нам би було мало чого у цьому світі і тім же депутатам із великою зарплатньою.

ІІІ блок уривків із робіт як висновки

1.Одні маленькі ідуть попереду, а інші залишаються навіки взаду.

2.Якщо людина хоче, а неможе то вона і так це зробить.

3.Я почала ремонт в стилі хайтек, продолжила в стилі хайтак, а закончила в стилі хер з ним.

4.Отже, якщо зібрати усе до купи, то можно зробити висновок, що повагу заслуговує не людина, а її вчинки.

5.Тому я вважаю що поважати потрібно малих людей бо великі без них нічого б не могли зробити. На цьому створений світ і з цим нічого не зробиш. Я знаю один метод зо допомогою якого можна зробити все людство щасливим. «Нехай кожна людина зробить добре діло іншій і тоді весь світ буде щасливий» Юрій Нікулін.

 Цитування до першого блоку засвідчує, наскільки глибоко, доречно, точно старшокласники до сформульованої тези наводили два-три аргументи, що якнайкраще підтверджують їх думку. Використані школярами приклади з художньої літератури (і не тільки), мабуть, і є тим індикатором для програм, які вибудовувалися «за накопичувальним принципом» імен і надмірної кількості творів, дат тощо. Про програми і їх посильність виконання суб’єктами літературної освіти нами подано було аналіз у попередній статті. Учні формулюють свою думку так «яскраво», що це ранить серце, а розум не завжди може те осягти. Другий блок – мій біль: за себе, за Учителя, за нашу освіту. Учитель – маленька людина (за твердженнями випукників), в якій можуть учні розгледіти і щось велике, поруч із прибиральницею, пастухом або банкіром і депутатом. Соціальна роль, значущість у суспільстві, достойна поціновуваність праці вчителя яскраво продемонстровано. Ловив себе на думці: чи змогли б автори програм і підручників, працівники міністерства, управлінці різних рангів результативно, без надриву зреалізувати все те, що має виконати вчитель; хоча б одну чверть, особливо четверту, коли і ДПА, і ЗНО, і останній дзвінок, і звіти за рік, і підготовка до нового навчального року (ремонти класних кімнат, набір учнів тощо), навчальні екскурсії, у різний час останній дзвінок і випускні для різної категорії школярів (а за цим: розроблення сценаріїв, репетиції, проведення консультацій – і все це, у більшості своїй під час навчального процесу) організація відпочинку, аж тільки тут згадую, що до 30 травня ще треба було в не випускних класах проводити уроки та ін. Хтось виміряв напругу і обсяг роботи, яку вчителі виконують за мізерну платню? Тому в очах учнів таким учитель і постає. Таким його сприймає суспільство. І з таким станом освітяни змирилися, але колись … І тільки на останньому дзвінку та в День освітян щемлива сльоза з подяками та черговими обіцянками пам’ятати, цінувати, любити, підтримувати, піднести на таку висоту …

Дещо про тестування з української літератури

Частина І тестів 2-ої сесії включали «Читання й аналіз тексту». Старшокласникам запропонували прочитати текст і виконати завдання з такою назвою: «Мальовані історії»: українська версія». Не знаю, можливо знання про комікси – актуально та важливо … Але мені бачиться, що ця частина має бути об’єднувальною для «мови» і «літератури». То ж доцільно було б пропонувати старшокласникам уривки програмових творів з української літератури, а не з журналу «Міжнародний туризм». Ці уривки як логічно завершені тексти можуть бути знайомі/незнайомі, відібрані з хрестоматії або взяті з повного варіанту художнього твору. Цим самим ми наближатимемося до комплексного виявлення знань як з мови, так і з літератури; вибудувати навколо цього тексту такі завдання і запитання, які допоможуть зреалізувати стратегію «текстоцентризму». Ще раз акцентуватимемо увагу школярів, що знання художніх творів – це норма для інтелігентного читача (компетентного, кваліфікованого тощо). Художній твір (текст) – основа виявлення мовної і літературної компетентності.

Реалізація означеного може бути втілена, якщо і вчитель, і учень до початку навчального року знатимуть програму ЗНО для предмета «Українська мова і література». Віддаємо належне, що Український центр оцінювання якості освіти намагається це вчасно робити, удосконалювати базу завдань та ін. Чи все це може нас задовольнити? Сподіваюся, що скажуть учителі, експерти, самі школярі, засоби масової інформації, батьки та всі зацікавлені. Що мають знати суб’єкти літературної освіти? Не тільки перелік імен і назв художніх творів, а означений конкретний літературний продукт, який має кожний «виробити» у співпраці протягом навчального року від теми до теми. Чи може будь-хто здогадатися, що з творчості Тараса Шевченка, Михайла Коцюбинського та ін. учень має продемонструвати «на виході»? Пропонована програма УЦОЯ чітко не окреслює той кінцевий продукт, на який вийдуть учні-читачі, демонструючи рівень літературної компетентності, літературного розвитку з тої чи іншої теми (окрім переліку понять із теорії літератури). Концепція завдань мало відома для більшості вчителів. Останні рекомендують учням для їх виконання включати більше логіку та інші різні прийоми вибору правильного варіанту відповіді тощо. Нам видається, що програма ЗНО має конкретизувати за кожною літературною темою очікувані результати на конкретний навчальний рік. Для цього подати перелік умовних назв фактів, подій, ситуацій та ін. з життя письменника, які учні зможуть відтворити, якщо продуктивно працюватимуть на уроці та в підготовчий період до виконання завдань ЗНО. У такий же орієнтовний спосіб виявляти знання змісту та форми художніх творів, навички до аналізу та інтерпретування сцен, картин, яв, дій, образів тощо, подавши умовну назву до кожної. Наприклад, із життя Тараса Шевченка випускники мають відтворювати: «Викуп із кріпацтва», «Подорож в Україну», «Перебування в Кос-аральській експедиції» та ін. Скільки цих ситуацій із умовними назвами подати, можна домовитися і визначити: чи 12 для 12 б., чи 6 для 12 б., то вже другорядне (хоч і важливе). А помножити на кількість імен і художніх творів, то вийде досить великий обсяг того, що учень зможе засвідчити до свого рівня літературних досягнень і компетентності. Тоді вчитель літератури, готуючись до уроків, відбиратиме те, що спрацьовуватиме на досягнення кінцевого результату. А то складається враження, що ми хочемо в нинішній ситуації підловити учня на не знанні чогось, а вчителя на його не професіоналізмові. Якщо чітко окреслений й уявлюваний кінцевий результат, то з’являється і бажання, і мотиви до його досягнення в кожного суб’єкта літературної освіти.  

Про можливий варіант виявлення
літературної компетентності учнів-читачів

У практиці роботи протягом тривалого періоду вибудував певну систему. Вона може бути модифікована як варіант і для тестів зовнішнього незалежного оцінювання.

Результатом читацької діяльності школярів – літературна освіченість, літературна компетентність, які вбирають у себе певний обсяг систематизованих знань, умінь і навичок, способів мислення, поведінково-діяльнісних і ціннісно-етичних норм. Усе це стає можливим за умови узгоджувальної діяльності всіх суб’єктів уроку, де у співпраці досягається кожним планований кінцевий результат у відповідності до вибудуваної ієрархії цілей літературної освіти. Формування здатності кожним суб’єктом уроку літератури спрогнозувати власну траєкторію досягнення планованого кінцевого результату, його само- (взаємо-)оцінювати на всіх етапах просування, вчасно відкориговувати і рухатися далі – завдання уроку рефлексивно-корективного контролю літературних досягнень учнів-читачів.

Суб’єкти компетентнісно-діяльнісного уроку української літератури, за результатами співбесід і спостережень, прагнуть досягти гарантованого планованого результату. Яким би він не був, кожен повинен чітко його уявляти. З цією метою і вчитель-словесник, і учень-читач мають оволодіти функцією прогнозування. Її реалізація передбачає здатність вибудовувати систему навчальних цілей літературної освіти (СНЦ-ЛО), яка, за нашим переконанням, уключає такі етапи та складається з: цілеприпущення (ЦП), цілевизначення (ЦВ), цілеутворення (ЦУ), мотивів цілездійснення (ЦЗ), етапного ціледосягнення (ЦД); планованого (гарантованого) кінцевого результату (як образу бажаного й реального) літературної освіти (ПКР-ЛО).

Набуття такої компетентності в професійно-фаховій і читацькій діяльності дозволить налагодити партнерські стосунки між учителем – учнем за чітко окресленими «правилами гри», з орієнтацією на гарантований планований результат і різнорівневі критерії оцінювання. Остання позиція – діагностування якості літературної освіти, повинна узгоджуватися з визначеною системою цілей на компетентнісному підході й ураховувати такі рівні та елементи в читацькій діяльності школяра:

Матриця для побудови тестових завдань із літератури

I. Рецептивно-продуктивний рівень

1. Розпізнавання: виявляти знання фактів із життя письменника, літературного персонажа; здатність визначати автора художнього твору, приналежності дійових осіб до того чи іншого художнього твору; розуміння сюжету (фабули) твору, теоретико-літературних понять.

2. Відтворення: виявляти розуміння фактів, пов’язаних із життям і творчістю письменника, системи змодельованих  подій, персонажів художнього твору; здатність передавати події, що відбуваються у творі, переказувати (розповідати) зміст епізодів, подій, зміст художнього твору в цілому; користуватися різними видами переказування (стисле, вибіркове, детальне); розкривати, з’ясовувати зміст теоретико-літературних понять.

3. Конструювання: виявляти навички учнів будувати тексти у згорнутому та поширеному варіантах, стисло й повно давати відповіді на питання; встановлювати і пояснювати причино-наслідкові зв’язки між особистістю письменника й соціальними явищами, його біографією і творчістю, між подіями в художньому творі, між темою твору й культурологічним контекстом епохи, в яку він був написаний; характеризувати літературний процес, творчість письменника (-ів), героїв художнього твору (-ів); аналізувати й інтерпретувати художній твір, образи (за зразком, алгоритмом, у стандартних і нових ситуаціях), застосовуючи теоретико-літературний інструментарій; аргументувати свої враження від прочитаного й аргументувати своє твердження, ураховуючи жанрово-стильову манеру письма художника слова, композиційну особливість твору, свій життєвий і читацький досвід, щоб пізнати Я-себе-соціум.

II. Оригінально-позиційний рівень

4. Творення: демонструвати здатність учня-читача в оцінюванні художньо-мистецької вартісності твору, особистості письменника, його творчості, літератури взагалі на інтелектуально-емоційному та аналітичному рівнях, у власному культурологічному контексті; уміння до продовження задуму письменника чи підготовки  авторського тексту з урахуванням жанрово-стильової манери письма митця, культурно-історичних умов, у яких писався твір, логіки подій, обставин життя і творчості автора; створювати власний художній текст, вибудовуючи систему подій, художніх образів зі своєю, індивідуальною інтерпретацією.

Реалізація системи цілей і діагностування здатностей, умінь і навичок учня-читача відбувається під час поточного оцінювання або/і на спеціально відведених уроках у два етапи: протягом одного уроку виявляється навченість учнів на рецептивно-продуктивному рівні, другий, оригінально-позиційний, виявлений може бути на уроці розвитку комунікативно-мовленнєвої діяльності (написання творчих робіт, виразне (художнє) читання літературних текстів тощо). Сума одержаних балів за рівні ділиться на два. Виставлений бал є результатом тематичного оцінювання знань і рівня навченості учня-читача.

          Побудова стосунків між суб’єктами уроку літератури реалізовувалася, виходячи з того, що будь-який процес передбачає появу продукту діяльності. Результатом читацької діяльності школяра – зв’язний текст (усний і письмовий), який безпосередньо має відповідати особливостям літератури як мистецтва слова. Тому логічним результатом співпраці/взаємодії суб’єктів/ об’єктів компетентнісно-діяльнісного уроку української літератури є поява текстів, які відповідають родово-жанрово-стильовій манері письма, а не тільки тексти за типом мовлення (твір-роздум, твір-опис, твір-розповідь – назване є прерогативою уроків мови). Для вчителя літератури результатом діяльності на локальному рівні – це сформованість тої чи іншої літературної компетенції учнів-читачів, які відбито в конкретних моделях уроків/занять за літературною темою.

Тепер спробуємо відстежити, наскільки досягнення планованого кінцевого результату суб’єктами уроку є реальним за нинішньої системи планування співпраці. Будь-який продукт з’явиться тоді, коли у свідомості її суб’єкта чітко він є уявлюваним. Якщо людина не уявляє, що має бути в кінцевому результаті діяльності, не з’явиться внутрішній мотив, бажання і відчуття, що це я можу зробити/виконати/досягти, то ніякі зовнішні чинники, спонуки, заклики та примуси не зможуть допомогти. Важливо, щоб за такої ситуації кожен чітко знав, що за це він «одержить», за якими критеріями його ж продукт буде оцінюватися і чи враховується рівень його читацьких досягнень в оцінюванні підготовленого на сьогодні (меж для вдосконалення немає, тобто переходу з одного рівня на інший, якщо мислити в просторі 12-ти бальної системи оцінювання). Це спробуємо представити шляхом моделювання, яке подано на рис. 1

Рис. 3.6. Система навчальних цілей літературної освіти

 у взаємозв’язку з результатами навчальних досягнень учня-читача

Отже, якщо під час прогнозування та реалізації системи навчальних цілей не враховувати означене, то стає зрозумілим, що їх досягти стає практично неможливо. Досягаються вони ціною фізичного, інтелектуального, емоційного, часового тощо перенапруження. Реальний результат, на перший погляд, маємо на першому етапі «СНЦ-УЛ» - «ПО», де мета узгоджується з планованим результатом читацької діяльності на конкретному уроці та відповідає критеріям поточного оцінювання, відповідно поставимо плюс (узгодження повне). На жаль, більшість суб’єктів літературної освіти діє на локальному рівні: прочитали художній твір учні – успішно пройшов урок, успішно виконали контрольну роботу – продемонстрували свій рівень літературної компетентності й т. ін. Останні етапи в досягненні планованого результату є проблематичними, бо висхідна й горизонтальні системи не узгоджуються взагалі або частково. Відповідно суб’єкти сучасного уроку літератури не мислять і не діють стратегічно, у них не сформована прогностична компетенція.

Оскільки креативність суб’єктів педагогічного процесу розвивається протягом усієї їхньої діяльності, то вона є вирішальним фактором просування до вершин педагогічної/літературно-мистецької майстерності. Пропонуємо варіанти завдань до однієї з літературних тем, де основою є «текстоцентризм» і концептуальні підходи автора, які були висловлені в даній статті (див. додаток).

Автор не ставив за мету подати цілісно й системно механізм проведення виявлення рівня літературної компетентності і розвитку учнів-читачів, а окреслив деякі вразливі місця та представив шляхи їх реалізації. Запропоноване може стати предметом толерантного обговорення з колегами та зацікавленими читачами. У колективний спосіб можна напрацювати оптимальну модель зовнішнього незалежного оцінювання. І тоді буде враховано як специфіку предмета, так і особистість Учителя та Учня, а їх співпраця вибудовуватиметься за чітко окресленими правилами.

Василь Шуляр, кандидат педагогічних наук,  заслужений вчитель України, м. Миколаїв.