Як навчати без домашніх завдань у старшій школі?

Ми не будемо так, як то було завжди.
Не буває в болоті смачної води.
Святослав Вакарчук

Про проблему

Українська система середньої загальної освіти за роки незалежності мало змінила свою структуру. У масовому вимірі вона переважно так і лишилася такою, де більш, ніж півтора десятка тисяч шкіл І-ІІІ ступенів існують у вигляді «початкової школи, розтягнутої на 11 років» (Віктор Громовий). Разом з тим за цей період з'явилися заклади нового типу, серед яких профільні ліцеї як заклади виключно для старшокласників стали тим підґрунтям, яке своїм позитивним досвідом прямо вказують на необхідність переведення середньої освіти на структуру 6+3+3 чи 5+4+3. Такі проектні наміри вже зафіксовані у проекті Концепції реформи освіти на 2015 – 2025 рр. Перетворення старшого шкільного ступеня у державну мережу різних профільних закладів кожної місцевої/районної громади як окремих юридичних осіб викликає багато контроверсійних думок. Одні впевнені у доцільності кроку, інші виступають проти, а більшість перебуває у стані непевності, побоювань, а то й простої  невизначеності. Втім, відчуття, що справжній профільний ліцей – це вже не школа, але ще й не університет малу-помалу стає домінантним. Більшість за ці роки зрозуміла, що модель справжнього українського ліцею не може бути настільки аморфною, щоб традиційну загальноосвітню СЕРЕДНЮ школу розглядати як ЛІЦЕЙ лише тому, що для неї підібрано сильний учнівсько-педагогічний склад. Домінантний закордонний та наявний локальний вітчизняний досвід прямо вказують, що саме профільні ліцеї із системи середньої освіти є тим фундаментом, на якому зможе докорінно зрости якість як вищої, так і професійно-сервісної освіти вже дорослого населення. Крім того, вкрай є нерозумним розглядати ліцей як дворічну структуру, бо відтак отримуємо небезпеку перетворення такої важливої ступені у всього лише альтернативу застарілим радянським підготовчим  курсам при ВНЗ.

Дуже важливо не допустити примітивізації на головному етапі – реорганізації структури та філософії поточної навчально-виховної діяльності ліцею як закладу дійсно нового типу. Останнє складається з багатьох чинників, котрі й відрізняють ліцей від звичайної школи. Причому без примітивних кроків передчасного перенесення до ліцею моделі діяльності університетського середовища. Одним із таких чинників є вміння поставити навчання ліцеїстів без фрагментних поточних домашніх завдань традиційного шкільного формату. Тому мова не про відсутність домашніх завдань взагалі, а про принципову відмову від щоденних ФРАГМЕНТНО-ПОРЦІЙНИХ завдань. Саме з цього починається зовсім інша філософія уроків у старшій школі, за якої вчителі перестають користуватись схемою «перевірка домашнього завдання – пояснення нового - закріплення вивченого». Натомість, у по-справжньому сучасній старшій школі педагогічний колектив уміє системно задіяти більш ефективні форми навчальної роботи, в тому числі і неурочного формату.

Чому виникає бажання організувати навчання старшокласників без традиційних для початкової та основної школи щоденних домашніх завдань? З'являється воно у відповідь на життєво-вікові особливості як школярів, так і самого навчального закладу ІІІ-го ступеня шкільної освіти. У кожного старшокласника є власні навчальні потреби, при тому, що програмна мета діяльності одна на всіх. До того ж старшокласникам уже треба практично готувати себе до нового студентського статусу, коли дорослі перестануть їх опікувати, розписуючи по-крокам їхню самопідготовку. 

Чому гарні декларації часто-густо попри всі намагання не реалізуються у житті?

Тому, що не супроводжуються одночасним переходом на нові, адекватні деклараціям технології. Наприклад, для забезпечення наміру здійснити переміщення у просторі можна застосувати колеса, а можна й лижі чи повітряну подушку. Усім зрозуміло за яких умов буде доречним те чи інше, а от щодо освіти, то вважається, що досить поставити будь-яку нову освітню мету, а традиційна навчальна діяльність тандемі «вчитель – учні» все забезпечить. А, ні! Раніше такий підхід ще якось спрацьовував, а у сучасному світі високих технологій та масово узгоджених цілей було б наївним очікувати такого й надалі. Адже  лише завантаженням науковою інформацією не робиться сучасна освіта і однієї здатності до поглинання і запам’ятовування інформації  вже не достатньо, щоб вважатися освіченим.

У більшості країн світу вже давно взагалі ніхто не екзаменує учнів на предмет дзеркального відображення інформації. Там роблять ТЕ, до чого ми тільки намагаємося себе ментально призвичаїти – працюють над формуванням освітніх компетенцій, а фактологічно-формальним знанням залишають роль не більшу, ніж бути звичайним «робочим тілом» освітнього механізму.

Сучасні освітні системи враховують і той факт, що не все у процесі формуванні компетенцій підвладне вчителю чи учню як таким. Значно більше важить сама технологія справи та її організація. То ж розглянемо з експертно-практичної точки зору фактори, врахування яких є ключовим для реалізації змін у перебіг навчально-виховної роботи зі старшокласниками з метою підняття рівня відповідальності учнів. 

Фактор списування

Цей шкільний порок лікується «мікстурами» моральної та технологічної природи – було б бажання.

Які ж практичні кроки до «лікування» хвороби  списування можна здійснити вже зараз?

По-перше, педколектив на чолі з директором дбає про створення морально-етичної атмосфери в школі у якій  списування є ганьбою і самоприниженням для нормальної людини.

По-друге, вирішення проблеми полегшується технологічним акцентом на компетентність, адже ніколи не від кого не вимагається знати ВСЕ чи ВСЕ вміти – досить і певного, але реально-спроможного рівня освітньої компетенції. Задля набуття такої освітньої концепції треба ТЕХНОЛОГІЧНО виділити більше часу на навчання застосовувати знання, ніж на діяльність по їх дзеркальному відображенню. Те, що було багатократно застосовано найкраще й запам'ятовується.

Що це означає на практиці?

Перш за все зміну структури навчального плану та, як мінімум, чітке розділення звичайних поточних уроків за розкладом на дві принципові категорії. А ще запровадження на вільний вибір учням (приходять, коли з'являється потреба) планово-обов'язкових для вчителя неурочних занять.

Фактор шкільних лекцій та практичних занять

Спочатку мова піде про категорію уроків. Слово шкільні виділено спеціально, бо для старшої школи є небезпека зіпсувати справу сліпо копіюючи технологію проведення лекцій та практичних занять в університетах. Шкільному вчителю, котрий працює зі старшокласниками зовсім не личить зберігати на лекційному занятті такі рудименти школярства як перевірка домашнього завдання та закріплення «нового» матеріалу. Але він як вчитель, а не ВИКЛАДАЧ не має права просто викласти наукові підвалини програмного матеріалу. Під час шкільної лекції більш важливішим є ТАКЕ опрацювання програмної теорії, котре відразу би вчило старшокласників її науково-практичному застосуванню. Творчий вчитель створює під час лекції разом з учнями адаптований до їх рівня підручний предметний ресурс – КОНСПЕКТ. Саме такий конспект стає містком між теорією та практикою на наступному практичному занятті. Він для учня є кращим за «найкращий підручник», бо є власним продуктом, напрацьованим під керівництвом вчителя. Саме завдячуючи вчительським підказкам учні ЩОСЬ по-особливому виділяють, ЩОСЬ супроводжують повторним поверненням до вже пройденого, ЩОСЬ розкривають у формі приміток, а на ЧОМУСЬ ставлять акцент: "УВАГА!!!" У деталях про це можна почитати у статтях: «Чи може любов вчителя до дітей виявити себе у конспекті уроку?» -   та «Становлення відповідальності учнів у світлі традиційних домашніх завдань» -
.

Фактор обов'язкових планових неурочних занять

Цікаві уроки не є запорукою надбання освітніх компетенцій. Не є правильним також твердження, що не можливо вести навчальну діяльність за рамками традиційної урочної системи. Приклад нашого ліцею є тому підтвердженням. Мова про циклічно сплановані окремі консультативні ДНІ як «занурення» у предмет та сплановані на весь навчальний рік ПОТОЧНІ консультації як елемент неперервної освіти.

Отже, щомісяця ми маємо наступні сегменти неурочної навчальної діяльності як системного доповнення до роботи по застосуванню програмних напрацювань певного циклу уроків:

Пояснення до витягу з табличної форми річного плану навчальної роботи будуть наступними:

- парність тижня є наслідком розкладу уроків, що проводяться виключно навчальними парами без перерви між уроками;
- мовна практика охоплює ту групу дітей, котра щорічно виїздить на екскурсію до Франції у рамках міжліцейського міжнародного обміну. Останній є результатом особистих дружніх зв'язків з французькими педагогами, що зародилися під час контрактної роботи керівництва ліцею у франкомовних країнах Африки;

Інформатика	Математика
	Інформатика

- «зсув» предмету у таблиці праворуч до низу відображає те, що «вершиною» предметного «занурення» є фіксована субота, якої відбуваються відповідні консультативні заняття у неурочній формі. Відразу за цим наступного тижня проводиться урок-аналіз методів виконання цього завдання, а вже на наступній парі тижня сама аудиторна тематична атестація. На останній надважливим є виключити щонайменші можливості вдатися до списування. Саме така тактика й гарантує, що всі учні добровільно приходять на суботні консультації та займають на них активну навчально-життєву позицію.

Інструментарій неурочного формату навчальної роботи є реалізацією принципу глибокого занурення у предмет на базі вже опрацьованого за місяць матеріалу. Технологічним до того ключем стають СУБОТНІ занурення у тематичні консультації до спеціального комплексного домашнього завдання.

Фактор суботніх консультацій

Важливо у суботніх консультативних заняттях, котрі є обов'язковими для вчителя та за бажанням для учня побачити ресурс ефективного формування мотивації до навчання СВОБОДОЮ! Досвід 25-річної діяльності нашого ліцею є тому підтвердженням. Досить поспілкуватись з батьками дітей, котрі вісім років навчались у традиційній пострадянській школі, а після занурення у нові для них ліцейські консультативні форми співпраці з учителями вже за півроку-рік на порядки виростають у своїй навчальній компетентності. На підтвердження цього досить проаналізувати, а де ж намагаються навчати власних дітей директори та завучі шкіл міста, завідувачі кафедр херсонських університетів - у «чужому» фізико-технічному ліцеї чи у власних школах, або у ліцеях при рідних університетах?

Ці консультативні навчальні заняття мають надзвичайно потужний технологічний потенціал у контексті формування рівня освіченості випускників, бо системно завантажують учнів практично значимою навчальною роботою. Адже кожен у тій чи іншій мірі бажає бути реально успішним. Консультації у формі «занурення у предмет» проводяться для предметів профільного циклу та української мови. У певну календарну суботу на консультацію приходять вчителі тільки одного предмета, щоб все інше не руйнувало високий ступінь концентрації уваги учня на головному, з чим доводиться працювати глибоко системно та комплексно. Мета консультації полягає у тім, щоб допомогти учням виконати солідне домашнє атестаційне завдання, текст якого вони отримують у п'ятницю після занять, а виконану роботу здають на перевірку у понеділок - до занять, або ж у цю суботу. Наступної суботи - консультація з іншого профільного предмету (згідно спеціального розкладу, що фіксує річний план роботи). У підсумку, «занурення» у кожну дисципліну відбувається один раз на місяць. У деталях про це можна почитати у статті «Можна ли учить успешно без текущих домашних заданий? -

Фактор поточних консультацій

Цей вид консультацій є також поєднанням обов'язковості для вчителя та бажання для учнів. Вони проводяться за окремим розкладом: до або після занять. Свою годину консультацій вчитель відпрацьовує хай прийде навіть лише один учень. Крім того, вчителю зручно на таких годинах поєднувати консультативну роботу з надолуженням окремими учнями пропущених тематичних атестацій. Ці два процеси комфортно співіснують, бо консультація – це не фронтальна чи групова робота над теорією як такою, а КОНСУЛЬТАЦІЯ!!!

Змістовним полем діяльності на таких консультаціях є тематичні добірки вправ ("підготовки" до атестацій). Поточні консультації стають органічним елементом у тій навчальній системі, де на практичні заняття з профільних, тобто головних, дисциплін відводиться вдвічі більше годин, ніж на лекції. За такого можна легко обійтись без поточних фрагментарних домашніх завдань, бо навики застосування вивченого значно краще формуються у класі під керівництвом вчителя. Та головне у тім, що організаційно-технологічний акцент на продуктивні форми навчальної підготовки по застосуванню знань потужно формує любов та культуру до того, що по-простому зветься як «любов розв'язувати задачі». Це той місток, що й формує продуктивно активні національні риси характеру. Важливо усвідомлювати, що за радянських часів таке дозволялось лише на рівні фізматшкіл, бо ВПК вимагало. Тогочасна філософія патерналізму від панівної комуністичної ідеології не могла допустити, щоб громадяни масово ставали суспільно активними. Утім, таке вже у минулому - нам своє робить. Відповідне викликам нового ХХІ століття.

Звісно, у багатьох виникне питання: «А як бути з непрофільними загальноосвітніми предметами, що в принципі не можуть мати багато годин?»

- Дуже просто. Частину навчальних пар виділити на опрацювання теоретичного матеріалу, а частину - на практичні форми застосування попередньо вивченого. Головне, щоб вся пара (здвоєні уроки) цілком була задіяна на КОМПЛЕКСНЕ формування навиків продуктивного застосування знань, тобто технологічно була націлена на розвиток компетенцій учнів, а не витрачалась на примітивну для старшого віку модель «перевірки» чи «закріплення» фрагментарної мозаїки знань як таких.

Фактор протидії хаосу та безвідповідальності

Свобода від оцінювально-перевіряльного «пресу» під час місячної роботи з матеріалом не стає «свободою від навчання», ЯКЩО на аудиторних атестаціях надпотужно виключається будь-яка надія на списування. Наприклад, на профільних предметах учні виконують один-єдиний варіант, але кожен сидить за окремим столом, бо клас ділиться на дві групи. Саме для такої навчально-технологічної потреби за кордоном так поширені одномісні учнівські столи. Їх легко поєднати у пари і так само легко розвести на потрібну відстань. У наших пострадянських умовах на атестаціях із загальноосвітніх дисциплін не проблема зробити легкі картонні перетинки (наприклад, як настільні календарі з неширокою основою), щоб проблему списування зняти з черги денної.

До речі, бізнесові навколоосвітні структури за підтримки освітніх функціонерів роками привчали  базовий шкільний рівень, котрому й так бракує грошей проводити державні підсумкові атестації за «спеціальними» збірниками, котрі містили від 60 до 100 варіантів. Видавалося таке як піклування про об'єктивність атестації, котрої у принципі не можливо досягати, якщо ці завдання все ж таки обмеженої кількості наперед усім відомі. Сподіваємося, що повернення до цього вже не буде.

Повернемося до страхів щодо хаосу та безвідповідальності від свободи. «Небезпеки» такої свободи перетворюються на позитивні здобутки технологічно. Завдяки впровадженню модульних тематичних консультацій у суботу, коли не має урочних занять за розкладом учні у вільному режимі, але ж залучені до роботи над солідним за обсягом та складністю програмним матеріалом. Причому ці консультації вчитель проводить не менш, ніж протягом 4 годин. Його головна задача замінити фронтальні пояснення індивідуальним консультуванням. Якщо скотитись до фронтальних пояснень, то замість дійсно консультацій отримаємо профанацію як самої консультації, так і стандартного уроку. Хоч колись та повинні бути в учня години дійсно індивідуальної роботи не з репетитором, а зі своїм вчителем.

Комплексне чи поетапне впровадження?

Проблемою є те, що ми до сих пір орієнтуємося більше на «мати знання», ніж вчитися бачити світ через усім відомі та вже й так доступні знання. У тому числі й щодо педагогіки: десятиліттями вивчаємо на засіданнях педагогічних рад формальну інформацію про інноваційну освіту сподіваючись, що вчитель від того запрацює інноваційно. Але ж достатньо задуматися: один вчитель прочитав колективу статтю про інновації і у старих формах шкільної діяльності, головним задумом якої було якраз утримання всіх і вся у єдиноподібних обмежених рамках і що, закипіла робота по-новому?

Так само є наївним очікувати від поодиноких творчих імпульсів з боку громадського освітньо-експертного середовища оновлення в роботі від тих функціонерів МОН, котрим того зовсім не хочеться. Принцип «А Васька слушает, да ест» як закон всесвітнього тяжіння - словами на нього не вплинеш. Справжні інновації загальнодержавного рівня починаються з Міністра, котрий хоче саме ЇХ, а не своєї посади. Все інше прикладеться, бо не буває діячів такого рівня, котрим би бракувало розуму як такого.

Аналогічно й на рівні школи. Її реальне осучаснення починається від конкретних кроків директора та завуча по заміні старих форм діяльності на нові. Пробним «лакмусовим папірцем» має бути здатність колективу виключити практику навчання, котра супроводжується списуванням. Якщо цього не зробити, то з полону технологій демагогії не вивільнитися.

Саме таке бачення спонукає до експертно-практичного висновку подати елементи технології «занурення» через ФАКТОРИ, а не у звичній для лінійного мислення формі поетапних заходів чи дій. Доля успіху якраз у тім, що ВСЕ запроваджується відразу – з 1-го вересня. При цьому нас зовсім не повинно кидати у «холодний піт» від такої думки, бо момент актуалізації кожного з факторів має у часі свою календарну щаблину.

Закінчу тим, з чого починав: однією з рис справжнього профільного закладу для старшокласників є здатність різко підняти мотивацію до навчання без таких засобів характерних початковій та основній школі як «дрібнодісперсних» домашніх завдань.

Якщо ж примітивну практику опікування дітей тотальним чином зберігати в організації діяльності і старшої школи, то відтак і вона стає отим «болотом», від якого зазвичай ментально здорові освітні системи обов'язково відмовляються. Майбутню відповідальну самостійність випускників школи не зробити лише одними закликами, водночас полишаючи їх веденими вказівками на «завтра».

Будь-яка задекларована мета досягається виключно у полі практичної діяльності з адекватною тому організацією. Не дарма ж у свій час видатний український громадсько-політичний діяч В'ячеслав Липинський зазначав, що первородним гріхом українців є «ідейний хаос в політиці і брак організаційної дисципліни»

Формування майбутнього випускника школи як суспільно значимого СУБ'ЄКТА не є тому виключенням. Впевнений, що реалізація такого проектно-технологічного комплексу завучами та директорами майбутніх відокремлених закладів ІІІ ступеня як закладів виключно для старшокласників швидко знайде міцну підтримку учнівської та батьківської громади.

Володимир Бєлий, заступник директора фізико-технічного ліцею, м. Херсон