З - поміж інформаційних приводів у царині освіти, кинутих у суспільство напередодні нового навчального року для, припускаємо, відволікання уваги від серйозних соціально-економічних проблем у цій сфері, значний і неоднозначний резонанс спричинило рішення керівництва профільного міністерства про те, що п’ятикласникам замість другої іноземної мови можуть викладати російську або іншу мову національної меншини. Звісно, за рахунок навчальних годин, передбачених якраз на вивчення іноземної мови.

Такий намір, що подається як складова «лінгвіністичної революції» - черговий перл останнього часу – викликав обурення одних, здивування інших і  збентеження третіх. До перших належать керівники навчальних закладів, які мають сушити голову над тим, як, у разі фінансової перевірки, виправдатись за «самовільне» перекидання годин з одного предмета на інший, а також вчителі іноземних мов, у яких фактично забирають і без того куце педагогічне навантаження. До других – юридично «підковані» громадяни, які обізнані з Конституцією України та законодавством у сфері освіти та принципів державної мовної політики. До третіх – політики, громадські діячі, люди з активною громадянською позицією, причому різної ідеологічної та світоглядної орієнтації. Один з публіцистів, якому неможливо закинути будь-які упередження щодо російськості як такої, зазначив у своєму блозі, що, мовляв «не вкладається у мене в голові формулювання «друга іноземна мова» щодо російської… Теперішнє нововведення – це політика. Спроба поєднати «російське відчуття» на Україні з маячнею, що воно не наше, а іноземне». 

Проте проголошене рішення лише умовно можна розглядати як якийсь експромт чи необачне висловлювання. Вже у проекті «Концепції мовної освіти в Україні» 2011 р., який був ущент розкритикований, було зроблено невміло замасковану спробу всупереч чинному законодавству вивищити одну з мов національних меншин над іншими. Для цього у проекті навіть було реанімовано радянське кліше про «мову міжнаціонального спілкування», запозичене зі статті 4 прийнятого ще за часів УРСР закону «Про мови в Українській Радянській Соціалістичній Республіці». Сам проект виявився настільки «сирим» і непрофесійно виписаним, що з нього, як вила з мішка, проглядала головна мета – утвердити в навчально-виховному процесі російську мову у статусі чи то «другої державної» чи то «офіційної». Все інше, про що йшлося в документі, було всього-на-всього повторенням підходів, які вже давно вкоренилися в українській освіті. В цілому документ виявися настільки слабким як з точки зору циркуляротворення, так і за змістом, що він і дотепер не затверджений МОН. Не виключено, що ближчим часом у контексті «лінгвіністичної революції» до нього спробують повернутися, але це несвоєчасно поставило б під удар самих же «лінгвореволюціонерів».

Більш вдало для них склалася ситуація із прийняттям Концепції літературної освіти. Документ, який також породив гострі дискусії, був, урешті-решт, затверджений наказом МОН у січні 2011 р. В ньому було недвозначно проголошено, що «особлива роль належить […] російській літературі як художньо-словесному надбанню, у тісній взаємодії з яким протягом декількох століть формувалася українська література, а також з урахуванням того місця, яке займає російська література у загальнолюдській системі духовно-культурних цінностей».

З цього приводу доводилося писати (стаття «Сортування літератури» в «Українському тижні» №5 від 4 лютого 2011 р. ) , що у такому разі виходить, що, наприклад, угорська література в особі Міхая Вьорьошмарті, Дюли Ійєша, Шандора Петефі, Гези Гардоні, українська, представлена Тарасом Шевченком, Іваном Франком, Лесею Українкою, Василем Стусом, румунська в особі Міхая Емінеску, Васіле Александрі, Лівіу Ребряну, Михаїла Себастьяна, кримськотатарська – Ашик Умер, Махмуд Киримли, польська – Адам Міцкевич, Генрік Сенкевич, Юзеф Конрад, Вітольд Гомбрович, мови й літератури представників інших національних меншин не можуть претендувати на рівнозначну «особливу роль».

Що ж до рішення поставити в освіті на один щабель іноземні мови, а також російську й інші мови національних меншин, то воно може розглядатись у декількох аспектах: юридичному, практичному, методичному й фінансовому. 

Юридичний і практичний аспекти. Стаття 53 Конституції України гарантує, що «громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до Закону України «Про освіту» гарантується право на навчання рідною мовою…». Саме на цій конституційній підставі в Україні сформовано мережу навчальних закладів з навчанням як державною мовою, так і з мовами національних меншин. Відповідно, громадяни мають право здобувати повну загальну середню освіту чи то державною мовою, чи мовою однієї з національних меншин.

Згідно ж зі статтею 7 «Регіональні мови або мови меншин України» Закону України "Про основні засади державної мовної політики", «до регіональних мов або мов меншин України… віднесені мови: російська, білоруська, болгарська, вірменська, гагаузька, ідиш, кримськотатарська, молдавська, німецька, новогрецька, польська, ромська, румунська, словацька, угорська, русинська, караїмська, кримчацька».

Таким чином, ні Конституція України, ні закони у сфері освіти не передбачають права трактувати регіональні мови або мови національних меншин як іноземні й не передбачають здобуття середньої освіти в Україні будь-якою з іноземних мов. Саме тому, що російська та інші регіональні мови або мови національних меншин не є іноземними в Україні, в державі сформувалася розгалужена мережа дитячих садків та шкіл з навчанням цими мовами. Так, за матеріалами, підготовленими до колегії Міністерства освіти і науки України (27.08.2013 р.), розподіл дитячих садків та дітей у них за мовами виховання минулого навчального року був наступним:

Мережа дошкільних навчальних закладів з вихованням регіональними мовами або мовами національних меншин

Контингент  дітей у дитячих садках з вихованням регіональними мовами або мовами національних меншин

Мережа шкіл з навчанням регіональними мовами або мовами національних меншин

Контингент учнів, які навчаються регіональними мовами або мовами національних меншин

Відтак, фактично зводячи російську та інші мови національних меншин України мову у статус «іноземних», «лінгвореволюціонери» тим самим ставлять під сумнів право учнів здобувати дошкільну й загальну середню освіту російською та іншими регіональними мовами або мовами національних меншин.

До речі, про «лінгвістичну революцію». Якщо це й справді можна назвати революцією, то теперішні чільні освітянські функціонери не мають до неї жодного стосунку. З їх боку це чергове хвалькувате «уперше», за яким не стоїть нічого крім марнославства й намагання приписати собі те, що зроблено іншими. Насправді ж ідея й практичне втілення вивчення, починаючи з 5-го класу, другої іноземної мови належить Василю Кременю, Станіславу Ніколаєнку й Івану Вакарчуку в бутність їх міністрами освіти.

Так, 23 лютого 2004 р. Василем Кременем  було підписано наказ МОН №132 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи», яким було затверджено 24(!) варіанти Типових навчальних планів, у тому числі й навчальні плани, якими передбачалось у 5-х класах одночасно (а не «замість») вивчати і  мови національних меншин, і другу іноземну мову:

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням мов національних меншин (основна школа у структурі 12-річної)

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
Мови і літератури		5	6	7	8	9	5-9
	Українська мова	3,5	3	3	2	2	13,5
	Іноземна мова	3,5	3	3	2	2	13,5
	Мова національної меншини	2	2	2	2	2	10
	Українська література	2	2	2	2	2	10
	Література*	1	1	1	1	1	5

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання з вивченням двох іноземних мов (основна школа у структурі 12-річної)

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
Мови і літератури		5	6	7	8	9	5-9
	Українська мова	3,5	3	3	2	2	13,5
	Іноземна мова	3,5	3	3	2	2	13,5
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2	10
	Українська література	2	2	2	2	2	10
	Література*	1	1	1	1	1	5

На підставі зазначеного вище наказу згодом було створено й надруковано підручники для учнів 5-х класів з англійської, німецької, французької та іспанської як другої іноземної мови.

За Станіслава Ніколаєнка було продовжено курс його попередника на упровадження вивчення другої іноземної мови на профільному рівні також у старшій школі (по 3 год. на тиждень у 10-12 класах).  14 червня 2005 р. Міністерство освіти і науки України направило листа № 1/9-321, в якому довело до відома навчальних закладів та методичних служб орієнтовні варіанти навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською чи іншими мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов (додатки 1-3):

Навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською чи іншими мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов (основна школа у структурі 12-річної)

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		5	6	7	8	9	5-9
Мови і літератури	Українська мова	3	2,5	2	2	2	11,5
	Російська чи інша мова національної меншини	2,5	2	2,5	2,5	2	11,5
	Іноземна мова	3	2,5	2	2	2	11,5
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2	10

Навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською чи іншими мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов  (старша школа в структурі 12-річної)

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		10	11	12	10-12
Мови і літератури	Українська мова	1	1	1,5	3,5
	Українська література	2	2	2	6
	Іноземна мова	2	2	2	6
	Друга іноземна мова	1	1	1	3
	Російська чи інша мова національної меншини	1	1	1,5	3,5
	Зарубіжна література та література національної меншини	2	2	2	6

Навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською чи іншими  мовами національних меншин з вивченням двох іноземних мов (старша школа  у структурі 12-річної). Філологічний напрям

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		Філологічний профіль
		10	11	12
Мови і літератури	Українська мова	2	2	2
	Українська література	2	2	2
	Російська чи інша мова національної меншини	4	4	4
	Іноземна мова	2	2	3
	Друга іноземна мова	2	2	2
	Зарубіжна література та література національної меншини	3	4	4

Можливість одночасно вивчати, починаючи з 5-го класу, і регіональні мови або мови національних меншин, і дві іноземні мови забезпечувалася й за каденції міністра Івана Вакарчука (Наказ МОН «Про внесення змін до наказу МОН України від 23.02.2004 р. №132 "Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів 12-річної школи" №66 від 05.02.2009).

Проте у 2010 р. ці розпорядчі документи разом із додатками до них були скасовані у зв’зку із поверненням до 11-річної структури  загальної середньої освіти. Разом з тим змінився і вектор мовної політики в освіті, свідченням чому став наказ МОН від 03.04.2012 р. № 409 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня». У Пояснювальній записці до цього наказу і з’явилась промовиста фраза: «З 5-го класу запроваджується обов’язкове вивчення  другої іноземної мови. Нею може бути будь-яка іноземна мова або російська чи інша мова національних меншин». Слова були підкріплені «ділом» у вигляді нових варіантів Типових навчальних планів, укладених вже за принципом «або - або»:

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням українською мовою

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		5	6	7	8	9
Мови і літератури	Українська мова	3,5	3,5	2,5	2	2
	Українська література	2	2	2	2	2
	Перша іноземна мова	3	2	2	2	2
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2
	Світова література	2	2	2	2	2

Типовий навчальний план загальноосвітніх навчальних закладів з навчанням російською чи іншими мовами національних меншин

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		5	6	7	8	9
Мови і літератури	Українська мова	3,5	3,5	2,5	2	2
	Українська література	2	2	2	2	2
	Перша іноземна мова	3	2	2	2	2
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2
	Російська чи інша мова національної меншини	2	2	2	2	2
	Інт. курс «Література»	2	2	2	2	2

Типовий навчальний план спеціалізованих шкіл з навчанням українською мовою і поглибленим вивченням іноземних мов

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		5	6	7	8	9
Мови і літератури	Українська мова	3,5	3,5	2,5	2	2
	Українська література	2	2	2	2	2
	Перша іноземна мова	5	5	5	5	5
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2
	Світова література	2	2	2	2	2

Типовий навчальний план спеціалізованих шкіл з навчанням російською чи іншою мовою

національної меншини і поглибленим вивченням іноземних мов

Освітні галузі	Навчальні предмети	Кількість годин на тиждень у класах
		5	6	7	8	9
Мови і літератури	Українська мова	3,5	3,5	2,5	2	2
	Українська література	2	2	2	2	2
	Перша іноземна мова	5	5	5	5	5
	Друга іноземна мова	2	2	2	2	2
	Російська чи інша мова національної меншини	2	2	2	2	2

З іншого боку, скільки шкіл, де здобувається повна загальна середня освіта, у нас існує з навчанням англійською, німецькою, французькою чи іспанською мовами? Таких шкіл в Україні немає. Школи ж із навчанням російською мовою є, оскільки перші з названих мов є іноземними, а російська є мовою національної меншини, а не іноземною.

Отож, будь-які відмовки не спрацьовують: в Україні загальна середня освіта іноземною мовою не здобувається. Також у нас немає мережі шкіл, де вивчення всіх предметів відповідно до Державного стандарту загальної середньої освіти здійснюється іноземною мовою. Очевидно, що і з юридичної точки зору, й із практичної має бути щось одне: або російська мова є «іноземною», й тоді у школі вона може вивчатися лише як окремий предмет у кількості навчальних годин, передбачених на вивчення іноземної мови, або ж вона таки є не іноземною, а регіональною мовою і на цій підставі існують школи, де всі предмети, за винятком української мови та літератури, «справжніх» іноземних мов вивчаються від 1 до 11 класу російською мовою.

Так само, в Україні не друкуються за кошти платників податків підручники з базових навчальних предметів іноземними мовами. За винятком, звісно, власне підручників з іноземних мов: англійської, німецької, французької, іспанської. Державною та мовами національних меншин України – друкуються, а іноземними (за винятком підручників з англійської, німецької, французької та іспанської) – ні.

Методичний аспект.Пояснювальна записка до офіційно затвердженої МОН «Програми з іноземної мови для загальноосвітніх навчальних закладів, 5-9 класи»: «Рівень володіння іноземною мовою на кінець дев’ятого класу відповідає рівню А2 (в школах, де мова вивчається поглиблено, рівню А2+) згідно із “Загальноєвропейськими Рекомендаціями з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання”. Враховуючи те, що вводиться вивчення другої іноземної мови у загальноосвітніх навчальних закладах, та те, що на вивчення другої іноземної мови навчальним планом відводиться менша кількість годин, то, звичайно, рівень володіння уміннями й навичками у всіх видах мовленнєвої діяльності буде дещо відрізнятися від результатів, досягнутих у вивченні першої іноземної мови (як за якісними, так і за кількісними показниками)».

Таке спрямування навчальної програми та визначення результатів, цілком виправдані для вивчення справді іноземної мови, принципово відрізняються від методичної стратегії іншого документу – «Російська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів із українською мовою навчання»: «дати базові знання про мову й навчити школярів російській усній та письмовій мові, що забезпечить достатньо високий рівень людського спілкування і грамотного письма, необхідний для успішної соціальної діяльності й розуміння діалогу російської та української культур».

Фінансовий аспект. Згідно з частиною першою статті 119 Бюджетного кодексу України під нецільовим використанням бюджетних коштів розуміється витрачання їх на цілі, що не відповідають: 1) бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет; 2) виділеним бюджетним асигнуванням чи кошторису. Отже, усі видатки, на здійснення яких не надано повноважень кошторисом, які здійснені понад визначений кошторисом обсяг або здійснення яких не пов'язане з виконанням бюджетною установою своїх функцій чи досягненням цілей одержувачем бюджетних коштів, трактуються як нецільове використання бюджетних коштів й до порушників застосовується встановлені законодавством заходи фінансового й адміністративного характеру.

З огляду на це директори шкіл можуть опинитися у ролі цапів-відбувайлів, адже "перекидання" годин, передбачених на вивчення іноземних мов, на інші потреби є, як не крути, нецільовим використанням бюджетних коштів. Пояснення усіляким ревізорам, що, мовляв, зроблено це винятково на виконання міністерського наказу, а не вигоди заради, можуть бути не взятими до уваги. Представники контролюючих органів і фіскальних служб і працюють на зовсім інші відомства, і керуються нормами Бюджетного кодексу. "Лінгвореволюціонери" у разі чого хіба що нагадають завучам і директорам, що більшість революцій таки закінчувалися Термідором. "Революція пожирає своіх дітей"?

Полянський Павло, голова ГО «Центр освітнього моніторингу»