"Іще б поспать, а вже мов по інерції,
Ледь світ - і у грядки пора.
Учительки - сільська інтелігенція,
Еліта українського села.
Поки до школи - все у вас попоране:
І в хаті, і надворі, і в хліві.
Мадонни і рабині дипломовані -
Закручені життям учителі.
Рядками буряки, рядками твори...
Між вічним і розумним - мозолі:
То вичистити гній із під корови,
То кропиви нарвати для свині.
Без вас Майамі і курорти Греції
Рахують кожен долар, кожен цент.
І хто повірить - цвіт інтелігенції
Не має грошей зїздить у райцентр!
Між партами і бурянами в школі
Відверта доля вперто хрест несе.
Як вчительки нема коли у школі -
То, значить, вона череду пасе.
А уночі, як сплять всі найрідніші
І тиша в небі зорі стереже,
Вона сама собі читає вірші
І плаче, бо болить чогось чуже.
Колишні учні вже давно при владі
Десь по столицях, в кріслах, при чинах.
І раді вчителі, відверто раді,
Що діти мають долю і свій шлях.
І вірять незрадливим своїм серцем
У житній хліб, у правду, у добро.
Забута усіма інтелігенціє,
Без тебе все ж немислиме село".