ІКТ в школі: як діяти системно і ефективно?!
 |
Автор:
Сергій Пазюк
Опубліковано
13.02.2016
|
Коли я вперше ознайомився з наказом Міністерства освіти і науки України №9 від 12.01.2016р. «Про систематизацію досвіду використання електронних освітніх ресурсів», то не надав йому великого значення - черговий наказ без суттєвого впливу на навчально-виховний процес. Проте, коли у школи прийшов лист, що зобов’язував надати Інституту модернізації змісту освіти інформацію щодо використання власних відкритих електронних освітніх ресурсів, довелось детальніше вивчити цей документ. Мета заходів даного наказу полягає в тому, щоб «…провести аналіз та систематизацію досвіду використання педагогами навчальних закладів електронних освітніх ресурсів для дистанційного, індивідуального навчання та самоосвіти». Таке формулювання викликає у мене подвійні відчуття:
- по-перше, відчуття задоволення від того, що в Міністерстві освіти і науки визнали, що саме вчителі є справжніми сподвижниками впровадження інформаційно-комунікативних технологій і інновацій у системі освіти;
- по-друге, розчарування від усвідомлення того, що Інститут модернізації освіти та й інші структурні утворення, які мають надавати методичну допомогу вчителю, лише збирають інформацію та систематизують її.
На мою думку, просто узагальнити та укласти перелік електронних ресурсів – це хоч і кропітка, але неефективна праця. Справа в тому, що більшість вчителів, які мають бажання робити щось нове, вже давно знайшли електронні освітні ресурси та ефективно їх використовують. Хто ж не має бажання змінюватись, той все-одно не буде використовувати цей банк даних. Просто колекціонувати освітні ресурси не має сенсу, оскільки освітнє онлайн-середовище швидкоплинне та швидкозмінне!
Можливо нашим інститутам варто подумати над тим, щоб створювати самим нові освітні продукти та навчальні середовища, адже потенціал методичний у них є. Тим більше, що певний досвід в Україні теж є. В даному випадку я маю на увазі методичні розробки проекту «Відкритий світ». Попри провал технічної частини, проект «Відкритий світ» мав вагомий здобуток – це «Перша електронна бібліотека уроків». Пробував використовувати розміщені там інтерактивні уроки і можу відзначити досить якісний їхній рівень. Без сумніву, ці електронні уроки були певним проривом у нашому освітньому середовищі. Але ключове слово «були», бо вже деякий час цей ресурс не в доступі. Також хочу відзначити один із недоліків таких повномасштабних розробок уроків – це їхня статичність та шаблонність. На початках і для вчителя-початківця – це дуже гарний зразок як треба робити, а от для вчителя-новатора - така розробка не дає можливості творити за своїм сценарієм. Жодна із авторських розробок не може бути на 100% відтворена іншим. З таких розробок хочеться взяти найкращі елементи та створити свій творчий продукт!
Тому моя пропозиція до наших вищих методичних чи інноваційних інституцій полягає в тому, щоб, наприклад:
-створити з кожного предмету та до кожної теми банк тестів, а також програму тестування (досвід Шестопалова Євгена Анатолійовича);
-створити банк даних тематичних атестацій та перевірочних робіт (подібно до тих, за якими проводився моніторинг 2013 року);
-розробити предметні інтерактивні вправи для різних етапів уроку (онлайн-ресурс )
-створити базу візуального матеріалу для занять, використавши за зразок (але цей ресурс на даний час вже недоступний, що ще раз підтверджує думку про швидкоплинність та змінність онлайн-ресурсів);
-розробити інтерактивні додатки з проведення дослідів та експериментів (подібно до );
-зайнятись поширенням та впровадженням перевірених освітніх онлайн-середовищ (скажімо таких, як «Міксіке» ).
Вже давно відстоюю ідею конструювання уроку з набору найбільш вдалих та виправданих часом методів, вправ та прийомів. Створення та розміщення на сайті Інституту модернізації змісту освіти вищеназваних продуктів (а також, не заперечую, посилань на онлайн-ресурси) та надання їх у відкритий доступ вчителям, дасть можливість кожному педагогу використовувати ці розробки на власний розсуд. Тим самим ми уникнемо шаблонності і забезпечимо творчий підхід до викладання.
Хочу зауважити ще на одному важливому моменті, від якого залежить використання онлайн-продуктів – це наявність, чи скоріше відсутність, в багатьох навчальних закладах швидкісного Інтернету, а також застаріла комп’ютерна техніка. Не секрет, що коли у звітах ЗНЗ вказується наявність інтернету, то це ще не означає, що 10-12 користувачів мають можливість якісно працювати онлайн. Тому технічна складова у впровадженні ІКТ має нерозривно розвиватись з розробкою освітнього програмного забезпечення.
Але основним фактором успіху у впровадженні інформаційно-комунікативних технологій все ж залишається педагог і його бажання працювати творчо.Яскравим прикладом цієї думки є досвід становлення українсько-естонського проекту «Міксіке», який за два роки впровадження в Україні переріс очікування його творців та вийшов за планові рамки. Розпочавшись як проект змагального характеру, він переріс у середовище для проведення моніторингу якості математичних знань, розробки інтерактивних вправ та проведення тестувань, а також круглий стіл для обміну педагогічним досвідом. І педагогам, що беруть участь у ньому, не були потрібні ні вказівки, ні внесення цього проекту в будь-який банк даних. Пояснення цього просте - в сучасний вік інформаційних технологій відомості про успішні проекти та розробки розповсюджуються дуже швидко і вони знаходять своїх прихильників!
І на кінець, якщо вам цікаві інші онлайн-ресурси, їх можна переглянути за адресою
