«Зовнішнє» управління школами vs. «школобазований менеджмент» і лідерство.
 |
Автор:
Віктор Громовий
Опубліковано
20.02.2016
|
У рамках дослідження "Управління освітою та шкільна автономія: погляд зі школи" я проводив контент-аналіз нормативних документів МОН на предмет виявлення ознак домінування одного з двох підходів до управління шкільною освітою. Зокрема, проаналізував діючі Закони України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», Положення про загальноосвітній навчальний заклад, Державну національну програму «Освіта» ("Україна ХХІ століття"), Національну доктрину розвитку освіти.
Було виділено смислові одиниці(окремі слова та словосполучення), які відносяться до одного з двох типів управлінської культури, а саме:
1. Слова-індикатори існування директивного підходу до управління освітою(Контроль, Звіти(звітність), Стандарти, Відповідальність, Державне управління системою загальної середньої освіти, Державні(бюджетні) кошти, Оцінювання, Відстежування результатів тощо).
2. Слова, які символізують опору на школобазований менеджмент, лідерство, самоорганізацію(Довіра, Ініціатива, Творчий підхід, Академічна чесність, Децентралізація(управління системою освіти тощо), Гнучкість управління системою освіти, Відкритість(процедур оцінки якості освіти тощо), Партнерство, ефективні стратегії взаємодії з громадськістю, Свобода(педагогічної думки і дії), Готовність до змін, Кошти платників податків тощо).
У цих документах знайдено слова-індикатори існування директивного підходу до управління освітою. Найчастіше зустрічаються такі слова як «Стандарт»(від 3 до 37 разів), «Управління»(4 – 31 разів), «Контроль»(від 0 до 9 разів), «Відповідальність»( від 0 до 6 разів).
Слово «Розвиток» зустрічається найчастіше(від 1 до 73 разів), але аналіз контексту показує, що такий результат аж ніяк не свідчить про опору на школобазований менеджмент, лідерство, самоорганізацію. Розвиток освіти вбачається авторами цих документів скоріше як ієрархічно вибудований процесс удосконалення існуючої системи освіти.
Немає жодного прикладу використання слів, які б символізували прагнення відійти від зовнішнього управління освітою. Слова «свобода, самоорганізація, гнучкість, децентралізація, лідерство, партнерство, автономія» взагалі відсутні у цих документах.
Слова «відкритість, довіра, ініціатива» використовуються лише по одному разу.
Тобто є яскраво виражені ознаки домінування адміністративного підходу до управління шкільною освітою та відсутні ознаки, які б свідчили про спрямованість на утвердження сучасних підходів до управління на основі розвитку школобазованого менеджменту та лідерства, управління за результатами діяльності тощо. З огляду на це доводиться констатувати: з існуючих двох векторів протистояння у системі управління освітою («зовнішнє управління школами vs. школобазований менеджмент», «бюрократ vs. лідер») все ще однозначно переважує перший.
Як наслідок, маємо відторгнення лідерства, блокування взаємодії по горизонталі, безініціативність і застій.
• Ми ніколи не зрозуміємо наших нинішніх проблем, доки не вивчимо існуючу у суспільстві модель контролю.
Джеймс Глаттфельдер
У вітчизняній освіті контроль :
- Тотальний
- Дріб’язковий
- Ілюзорний
- Неефективний
- Надлишковий.
