Від того, як зараз підуть справи в новостворених громадах буде залежати подальший успіх децентралізації у всій країні, будуть вироблені певні рекомендації, які вже пройшли перевірку практикою. В своїй презентації експерт Ян Герчинський висловив думки про те, які уроки може взяти Україна з досвіду проведення децентралізації освіти Польщі:

·Децентралізації освіти – це повільний процес, під час якого всі учасники мають навчатися.

·Чітке визначення в Законах є важливим для планомірного й добре організованого процесу.

·Закони необхідно регулярно міняти для просування процесу.

В умовах  України створено більше півтора сотні об’єднаних територіальних громад і вони є дуже різними за територією, за кількістю населення, за мережею навчальних закладів і іншими показниками. Виходячи із цього, можна стверджувати, що рекомендації до побудови системи управління навчальними закладами не можуть бути однаковими для всіх. Так, як у навчанні слід використовувати диференційований та індивідуальним підхід, так і потрібно було діяти в даному випадку. Якщо для великої громади доцільним є створення повноцінного відділу освіти, то для громади з трьох – семи навчальних закладів має бути інший підхід до вирішення цього питання. Органи управління у більшості громад все ж створено і  причиною цього стало те, що у законі України «Про загальну середню освіту» прописано, що кадрову політику визначає відділ освіти. Хоча, на мою думку, в малих громадах функцію управління можна було б покласти на директора однієї із шкіл, а громада могла б контролювати роботу через заступника голови громади (куратора). Підтвердження цієї думки знаходжу в презентації МОН щодо створення опорних шкіл, де презентовано обов’язки та права директора опорної школи. Для реалізації цієї концепції неминуче потрібні зміни законодавчі. Якби така концепція з’явилась на початку навчального року, то процес створення органів управління міг би в багатьох громадах піти іншим шляхом і навіть не відбутись.

Але справа навіть не у тому, хто буде контролювати і призначати на роботу, а, скоріше, яким чином буде взаємодіяти громада з освітою. Першочергове завдання шкіл надавати якісну освіту і займатись навчально-виховним процесом, а не вирішувати матеріально-господарські проблеми. Громади повинні зняти зі шкіл тягар комунальних проблем, організації харчування, добирання учнів до навчальних закладів тощо. Також потрібно координувати роботи освітян з працівниками культури, бібліотек. Позитивом в даній ситуації є те, що на рівні громад цей підхід зреалізувати набагато простіше ніж у масштабній районній мережі.

Певним проблемним питання є і те, що не всі навчальні заклади відійшли до об’єднаних громад і є багато поглядів на взаємодію з районним відділом освіти чи щодо організації методичної роботи. Звісно можна вибрати шлях повної автономії – адже вже створено власний орган управління освітою. Але чи готові до такої роботи вищі органи управління освітою, а ще більше новостворені структури? Якщо дивитись на це питання з боку навчальних закладів, то їм все рівно, хто зверху, лиш би від цього не з’явилось додаткове паперове і функціональне навантаження. Однозначної відповіді щодо вирішення даної проблеми немає. Для мене більш проблемним виглядає питання навіть не управління, а питання методичної роботи. На мою думку, у новостворених громадах неправильним би було замкнутись у межах своєї освітньої мережі. Адже розвиток педагогів в значній мірі відбувається через комунікацію з своїми колегами. Напевно, що не слід зараз ламати існуючу систему управління чи методичної роботи, не запропонувавши натомість свого дієвого варіанту.  Вважаю, що коли в районі співіснують навчальні заклади при невеликих громадах і при районному відділі освіти, то районний відділ освіти мав би залишатись головним органом управління, який би координував і контролював роботу всього району (принаймі на певний перехідний період). А дане питання має стати предметом обговорення широкого кола освітньої спільноти.

Тепер щодо функціонування освіти в межах громад. Ідея опорних шкіл в освітніх округів вже у багатьох областях апробована, вони фактично існують, але не юридично! В останній концепції МОН ідея опорної школи освітнього округу набуває більш привабливого вигляду. Ясна річ не всі заклади переможуть в конкурсі опорних шкіл, але громади мають однозначно думати над покращенням умов навчання в школах і над шляхами забезпечення рівного доступу до якісної освіти. Але ще важливішим є те, що запуск в дію опорного навчального закладу повинен би дозволити прийти до управління новому поколінню керівників. Але цього треба дуже чітко виписати механізм конкурсу на посаду директора опорного навчального закладу, щоб не допустити приходу до керівництва невідповідних людей. З власного досвіду можу стверджувати, що в окрузі варто зберегти модель співпраці навчальних закладів через раду освітнього округу. Здається, що із всіх ланок загальної середньої освіти навчальні заклади найкраще дають собі раду в умовах децентралізації. І це не дивно, бо їхні обов’язки залишаються такими ж як і були, от тільки б трохи ще прав!

Неминуче всі наступні кроки децентралізації приведуть до скорочення кількості працівників навчальних закладів. Підгрунтям до таких непопулярних рішень є недостатня кількість коштів і мала б стати певна законодавча база. Яким чином можна звільнити 10% працівників обслуговуючого персоналу, якщо на даний час немає нових штатних розписів. Ще більш проблемним є скорочення 5% педагогічних працівників. Задумуюсь над тим, які кроки має здійснити директор школи, щоб виконати ці вимоги? Знову ж немає ніяких законодавчих підстав для цього. Як один із варіантів можна було б запропонувати при створенні опорної школи її повне кадрове перезавантаження. А на даний час необхідно в межах освітнього округу громади провести спільну попередню тарифікацію, яка дозволить виявити всі кадрові проблеми. В умовах спільного фінансування це найбільш реальний крок до проведення оптимізації.  Декілька років тому, коли створювались освітні округи, можна було відпрацювати це питання, але фінансування було централізоване і навчальні заклади не були зацікавлені в таких кроках. Зараз ситуація кардинально змінилась!

Перші кроки децентралізації освіти будуть важкими, але необхідними. Дуже важливо під час цього процесу не просто критикувати, а брати активну участь і пропонувати альтернативні рішення. Необхідні зміни до законодавства, але вони мають стати предметом широкого обговорення. У нас є шанс збудувати щось нове, а не просто скопіювати старі механізми!