Гумор викладача матеріалізувався і в пропонованому ним лексичному матеріалі, зокрема, у тій частині, яка стосувалася полісемії, тобто багатозначності слів. Коли речення «A-naked-conductor-ran-along-the-street» абітурієнт перекладав як «Голий кондуктор біг по вулиці», аудиторія пожвавлювалася. Для правильного перекладу необхідно було знати ще й менш відомі значення слів «conductor» (провідник, провід») та «run» (тягнутися, проходити). Тобто, в перекладі слід було вжити варіант «Оголений провід тягнувся по вулиці».

Таку тональність, задану викладачем на початку нашого педагогічного шляху, збереглася в мені на все життя. Я завжди цінував смішне в англійській мові і готовий був застосувати його в будь-який момент. Пам’ятаю, як студентом-практикантом, проводив урок і мав ще «зайвих» хвилин п’ять до кінця заняття. Увесь запланований матеріал було вже опрацьовано, тому вирішив заповнити час романтичним віршиком про «Неї» і про «Нього», який я знав напам’ять. Моїми учнями були десятикласники, отже тематика була суголосною їхнім інтересам. А у вірші мовилося про нічне зоряне небо, про те, що ці двоє мовчки йшли по вулиці, «зітхаючи про щось», і врешті зупинилися біля хвірточки, у яку «Вона» повинна була зайти. Кавалер галантно пропустив даму поперед себе. Останніми чотирма рядками були: She-didn’t-smile-nor-thank-him, // Because-she-knew-not-how, // Because-he-was-a-farmer’s-boy // And-she-a-farmer’s-cow (Вона не посміхнулась і не подякувала, бо не знала, як це зробити. Бо він був простим наймитом на фермі, а вона (ПАУЗА!) фермерською КОРОВОЮ). Стіни здригнулися від сміху. Дзвінка, що пролунав на перерву, не розчули.

Я рекомендував би використовувати гумористичний «важіль» на заняттях під кінець уроку, коли учні стомлюються і потребують позитивного емоційного поштовху. Найкращим способом буде поєднувати тематику, наприклад, жарту чи коміксу з тематикою заняття, як її проходять за планом уроку. Найповніша (наскільки мені відомо) і видана ще у 1974 році книга «Мова і гумор» за участю професора Київського інституту іноземних мов Г.Г. Почепцова містить на останніх сторінках тематичний індекс зібраних англійських та американських жартів та анекдотів. Тож досить, працюючи, наприклад, над темою «Родина. Домівка», зайти по цьому індексу на розділи «Житло». «Побут», «Сусіди», «Повсякденні клопоти», щоб вибрати за номером гумористичного міні-оповідання текст, який би узгоджувався з темою заняття і відповідав смакові і вчителя, і учнів. Позаяк книжку Почепцова знайти тепер нелегко, я розмістив її для широкого вчительського загалу на хмарному сховищі GoogleDrive. Усі, хто бажає, можуть завантажити цей матеріал з адреси Звичайно, крім текстів, сьогодні можна використовувати комікси, короткі анімаційні фільми – тим більше, що сучасні технічні засоби дозволяють це робити, використовуючи інтернет як джерело. Мені, наприклад, імпонують класичні серії про Свинку Пеппа та – для трішки старших учнів – про Снупі. Ці відео розміщені на ютубі.

Використання англомовного гумористичного матеріалу корисне ще й тим, що через нього учень знайомиться з характером народу, національними уподобаннями, зрештою – з тим, що ми називаємо менталітетом. Британцям подобається жартувати зокрема на «хворі» теми. Так, чорний гумор можна побачити навіть на могильних плитах на англійських кладовищах («А я сподівався на піраміду» або «Ну й темно ж тут!»). Американці використовують подібний підхід для реклами та оголошень. На одній із швидкісних автострад США був щит із надписом «It’s-better-to-be-late-than-to-become-late», де обігрувалися значення слова «late» -- «запізнілий» в конструкції “to-be-late” та «покійний, померлий» у виразі “to-become-late”. Звичайно, у перекладі дотеп зникає: «Краще запізнитися, ніж стати покійником». Принагідно: коли я бродив по інтернету, підбираючи матеріал для цього блогу, то натрапив ще на один приклад цвинтарного гумору. Щойно поховали стареньку жінку. Як тільки священник відспівав її, на кладовищі вдарила гроза. Блиснуло, бабахнув грім. Чоловік померлої – тихенький старий, який завжди перебував у неї під каблуком (про таких німці кажуть Pantoffelheld), звернувся до священника: «Чуєте, панотче, вона вже туди зайшла!»

Багатий матеріал для використання гумористичного матеріалу на уроці можна знайти на сайті Там подаються не лише тексти, а й аудіо- та відеоматеріали з відповідними розробками та поясненнями, які полегшують учителеві роботу.

Якщо вчитель вирішив використовувати гумор для навчання мови, то робити це, як я вже сказав вище, слід не від нагоди до нагоди, а систематично. Відповідний словник повинен накопичуватися, повторюватися, персоналізуватися (тобто, використовуватись для особистих повсякденних потреб учня). Лише тоді можна сподіватися на бажаний ефект. Сміх – річ не лише корисна, а й серйозна.