Урок розпочинається, я кладу книжку на стіл. The-BOOK-is-on-the-TABLE. У цьому найпростішому, здавалося б, реченні – глибини історичної пам’яті людства. Англійське слово «book» чітко співвідноситься з українським «бук», яке означає «листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною».Тисячі років тому букові ліси були поширені по всій Європі, тож європейці і, зокрема,англо-сакси, використовували кору цих дерев для написання певних знаків. Чи були ті знаки буквами (до речі, «буква» німецькою мовою – «der Buchstabe» -- «паличка на/для буку»), а чи первісними ієрогліфами, нам знати не дано. Так чи інакше, германці запозичили назву дерева, «перетворивши» її на назву певної кількості друкованих чи рукописних аркушів, зброшурованих в одне ціле, а саме дерево стали називати «beech» Принагідно зауважимо, що стародавні латиняни використали в аналогічній ситуації своє слово «liber» («кора дерева», а ще раніше, в прото-індоєвропейському вжитку – «здирати, знімати, зчищати»), надавши йому значення «книга». Звідси маємо сучасне англійське слово «library» -- «бібліотека». А наша «бібліотека» походить від грецьких «біблос» («книжка») і «теке» («сховище, скриня»).

Слов’янське ж слово «книга», як твердить більшість лінгвістів – запозичення зкитайської мови через тюркські. У китайській «куєн» означає сувій шовку, на якому записували текст. Однак, як на мене, вірогіднішою – хоча і менш поширеною – версією є походження українського «книга» від давнього слов’янського «кнея» --«невеликий ліс», а також «обрубок деревини», що узгоджується з розвитком англійського слова «book».

Яким буде майбутнє слова «book»-«книга»? Цілком можливо, що воно не буде асоціюватися з паперовим зшитком. Так само, як сучасний «корабель» менш за все поєднується в нашій уяві із середньовічним вітрильником, а викликає образ океанського лайнера або космічного корабля, майбутня «книга» означатиме «один із видів електронного джерела інформації». Адже вже й тепер електронні книги можна купувати і читати на платформі AmazonKindle.

Що стосується згаданого на початку блогу слова «table»-«стіл», то слов’янський відповідник пов’язують із давньоіндійським «» -- sthálam, sthalī («узвишшя», «горб», «материк»), тобто первісне значення – «узвишшя». Звідси стає зрозумілою етимологія назв «столиця» (= «високе місто»), «престол» (= «підвищене сидіння»), а також і безпосередньо походження слова «стіл» -- предмета, який «вивищувався», «стояв», і на якому можна було «простелити» їжу. Давні ж англо-сакси для трапези часто використовували дощечки, які вони тримали в своїх сідлах під час походів, і які вони називали латинським словом «tabula» (давньоанглійське «tabule»). А тому маємо зв’язок сучасного англійського «столу» «table»із етимологічно спорідненими -- «таблицею» «table», «планшетом» «tablet» або навіть із «долонею руки» (в хіромантії «вгадувати майбутнє» -- по-англійськи «to-tell-the-future-by-the-table-of-one’s-hand”).

Бажано, щоб ми, вчителі, кожної хвилини уроку мали відчуття, що іноземна мова – це дещо більше, ніж «ху із он д’юті тудей» чи «ді штунде іст цу енде». Для словесника мова – це поезія, у якій сучасність поєднується з минулим. Зіставлення ж кількох мовних картин робить наше бачення світу об’ємним, а сам світ цікавим і захопливим. Таким, у якому хочеться жити і який хочеться берегти.