Від того,  де учасники круглого столу ставили кому у другій частині цієї фрази, залежали і відповіді на три блоки питань, які виносились на обговорення:

1. Кошти батьків на забезпечення навчального процесу та поточне утримання школи: благодійність чи «побори»?

2. Участь батьків у розвитку матеріально-технічної бази школи: усвідомлена необхідність чи примусова повинність?

3. Репетиторство: додаткова освітня послуга чи спосіб заробітку на неспроможності  забезпечити якісну освіту під час традиційних уроків?

(За браком часу третє питання не обговорювалось, його вирішили зробити темою окремого круглого столу)

Організатори круглого столу ставили наступні завдання:

• сприяти розвитку культури благодійності в школі;
• допомогти у налагодженню діалогу та створенню механізму партнерської взаємодії представників незалежних батьківських об’єднань і освітян;
• стимулювати появу нових етичних стандартів діяльності шкільних адміністраторів, представників батьківської громадськості та соціально відповідального бізнесу.

Є те, що нас об’єднує – турбота про дітей, яким ми всі разом маємо дати раду. Тож на порядку денному стоїть питання створення механізму партнерської взаємодії усіх учасників освітнього процесу заради того, щоб подбати про належне забезпечення навчального процесу та поточне утримання школи.

Є певні міфи, які теж треба розвіювати. Зокрема, міф про те, що там, у Європі батьки не витрачають ніяких коштів на підтримку школи. Наприклад, у Німеччині батьки можуть пекти вафлі, щоб зібрати кошти на проведення якогось тренінгу, оплачувати екскурсію на ферму чи купувати навчальні посібники.

Є невтішна українська реальність: у бідній країні держава не спроможна достатньо фінансово  забезпечувати освіту. Тому «споживацьке» ставлення до школи («віддав» дитину до школи і  забув )не є доречним. Ми, педагоги та батьки, є партнерами, які мають дбати про налагодження багатоканальної системи підтримки навчання наших дітей у школі.

                     Віктор Громовий,шеф-редактор порталу «Освітня політика»

1.Кошти батьків на забезпечення навчального процесу та поточне утримання школи: благодійність чи «побори»?

Учасники круглого столу обговорили різні аспекти благодійності: шляхи надходження коштів, доцільність створення пришкільних фондів, способи спрямування в законне русло грошових надходжень.

                   Категорично заборонити «пришкільні благодійні фонди»!

Декілька років активно вникаю в проблеми корупції в освіті. На моє переконання, причому, як засновника фонду в ліцеї №38, в Україні треба категорично заборонити діяльність благодійних фондів в освіті. Це ґрунтується на практиці, яку ми отримали, заснувавши такий фонд у 38-му ліцеї. Пройшовши великий шлях, ми на виході отримали великий «мінус». Як тільки ми вирішили створити прозорий і підзвітний батькам фонд, відразу ж зіткнулись із шаленим опором з боку адміністрації школи,  директора і частини батьків.

За законом будь-яка школа є юридичною особою, але фактично вона не має повноцінних прав юридичної особи. Балансоутримувачем усього майна є районне управління освіти, там же є і бухгалтерія. Сама суть благодійності «топиться» в цій бюрократичній, несистемній системі освіти. У Києві, наприклад, ті матеріальні цінності , які надаються школам благодійними фондами повноцінно не обліковуються. Товари закуповуються за явно завищеними цінами, ніде чітко не озвучені пріоритети матеріально-технічного забезпечення шкіл (скільки не дай – мало!) і т.і.

Так, за період 2010-15 років у 38-му ліцеї щороку  з батьків збирались кошти в діапазоні 1 – 1,4 млн. гривень, але на першому поверсі практично немає паркету, смердить із туалетів… Коли ж ми почали задавати питання «де гроші?», виявилось що кудись «пішли за дитиною».

Благодійні фонди при навчальних закладах - це абсолютне зло, форма легалізації хабарництва та корупції. Усі "байки" про те, що фонди допомагають освіті - брехня, оскільки ніхто в Україні не скаже, що ті сотні існуючих фондів зробили для освіти. Немає ані статистики, ані первинної інформації про корисні справи "шкільних фондів", ніхто їх не контролює та не координує.

На цей час немає законних шляхів створення системи контролю за благодійними грошима, особливо в так званих "шкільних та пришкільних благодійних фондах", оскільки благодійник фактично втрачає контроль над грошима з моменту передачі їх фонду. Фактично, благодійник ніяк не може впливати на витрачання його благодійного внеску. Механізми у вигляді наглядових рад при фондах не працюють. Державні установи, фіскальні та правоохоронні органи теж не мають ефективного механізму контролю.Тому благодійні фонди при школах - основною метою існування яких мав би бути розвиток освіти і науки - на практиці перетворились у директорські кишені.

Андрій Маляр, батько учня ліцею №38 ім.В.М. Молчанова м.Києва

На Херсонщині проблема грошових поборів носить системний характер. Є 22 фонди, перевірити діяльність яких неможливо. Наприклад, є такий фонд «Ерудит». За офіційними звітами цього фонду за рік роботи пройшло 80 тис. грн., а за звітами підшефних шкіл і дитсадків проходить цифра 280 тис. грн.

Як це пояснити? Йде кругообіг «чорного налу». Тому треба заборонити такі фонди взагалі як розсадники корупції.

Благодійність по суті своїй є добровільною справою, а в нас система освіти перетворилась на систему збору грошей.

У Херсоні 41% міського бюджету виділяється на систему освіти, а грошей чомусь не вистачає.

А чому не вистачає? Тому що вартість закупок за тендерами завищена. Тому що харчуванням дітей упродовж багатьох років займаються одні й ті ж самі люди, а комунальні підприємства, які це раніше робили, знищені…

Наша організація розмістила на сайті Президента петицію з вимогою посилити адміністративну і правову відповідальність за грошові побори.* Вкрай необхідно створити прозорий механізм обліку благодійної допомоги. Слід категорично відійти від готівкового обігу грошей в школі. Якщо хочете допомогти школі, будь ласка, робіть це шляхом перерахунку грошей на спецрахунок.

У будь-якого явища є своя причина. Поки ми її не усунемо, явище існуватиме: ми будемо мастити зеленкою хворого на цукровий діабет і сподіватимемось на те, що він одужає. Причини корупції в освіті є системними, тож і її подолання має носити системний характер. Зокрема, одним із шляхів системних змін, на мою думку, має бути запровадження виборності директорів. У цьому випадку директор буде незалежним від «розчерка пера» начальника управління освіти, а буде робити все, щоб його школа була найкращою, щоб батьки і діти були задоволені якістю освіти.

Олександр Гуляєв, ГО “Громадська Безпека та Розвиток” (ГБР), Херсон

*Див. : Петиція №22/023537-еп «Про введення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення принципу добровільності при зборі благодійної допомоги у закладах освіти».

Подана 05.05.2016 Станом на 2 липня 2016 року зібрано лише 94 підписи з 25000 необхідних.

У тексті цієї петиції зазначається, що «незважаючи на те що ст. 53 Конституції України кожному гарантовано право на безоплатну освіту, система «примусової» благодійності фактично перетворила державні та комунальні освітні заклади на приватні підприємства окремих осіб». Вихід із цієї ситуації автори вбачають у необхідності «введення адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення принципу добровільності при зборі благодійної допомоги та її привласненні».

                        Спрямувати благодійність в освіті у законне русло

 Якщо протікає кран на кухні, є два варіанти дій: можна взяти ганчірку і почати витирати воду, а можна зробити так, щоб кран не протікав. Проблема благодійної діяльності у неврегульованості цього питання. Ми напрацювали пакет документів, який допоможе його врегулювати на рівні України. Пропонуємо стати учасниками цього процесу, об’єднавши зусилля наших організацій для його аналізу та доопрацювання. Після проведення цієї роботи подати ці документи на розгляд МОН.

Ігор Ржешніовецький, член громадської ради при Житомирській ОДА та громадської організації «Громада і Закон»

Я буду оперувати цифрами. Школа № 148. Навчається 600 учнів. Бюджет школи склав у 2015 році 6 млн 120 тисяч гривень. У цьому році маємо близько 7 млн. гривень (ще буде ця цифра уточнюватись). Отже, кожна дитина обходиться приблизно 10,8-11 тисяч гривень. У нас у школі немає благодійного фонду. Батьки допомагають школі, вносять по 50 гривень на місяць. Звісно, внески роблять не всі. Ясна річ, що ніяких санкцій до тих, хто не має можливості чи бажання це робити, бути не може. Це добровільний вибір кожного. На кінець навчального року за інформацією батьківської ради маємо близько 25 тисяч гривень вільних коштів.

Виникає питання: а скільки грошей взагалі потрібно школі? Головне гасло, під яким школи закликають батьків здавати гроші це те, що школі ні на що підтримувати життєдіяльність (немає коштів на миючі засоби, папір, тонер, немає за що робити дрібний ремонт…). Наш власний досвід показує, що ці кошти становлять 2,5-3% від того кошторису, який має кожна школа. Проблема не в тому, що цих грошей немає. Проблема в тому, що ці гроші дуже погано адмініструються.

Якщо батьки будуть вносити кошти на спецрахунок школи, взяти їх звідти буде практично неможливо. Нам будуть знаходити тисячі відмовок, щоб ці гроші не віддати.

Гостро стоїть питання повернення школі коштів від оренди. Школа не є розпорядником майна, розпорядником є райдержадміністрація, яка делегувала ці функції управлінню освіти.  У нас за рік є 120 тисяч гривень орендної плати, але ми до цих грошей достукатися не можемо. Якщо б ми могли їх вільно використовувати, ми б сказали батькам: дякуємо, але на певні потреби коштів вистачає.

Існування благодійного фонду при школі виглядає дивним, адже благодійний фонд створюється для того, щоб допомогти комусь іншому, а не самим собі. Те, що роблять батьки на допомогу школі НЕ Є !!!!!!!! благодійною діяльністю. Є неприбуткові громадські організації, які самі себе підтримують на кшталт житлово-комунальних кооперативів. Якщо батьки створять таку організацію з метою підтримки навчання своїх дітей, це теж буде цілком законно. Утім, батьки нашої школи категорично відмовляються будь-яким чином легалізовувати внески, які збираються готівкою. Вони нормально обліковуються, про них регулярно звітують на засіданнях батьківської ради. Також батьки категорично проти оприлюднення цих звітів.

На мій погляд, зараз реальним виходом є фінансова автономія навчальних закладів. На жаль, зараз взяти відповідальність за фінансовий стан школи я не можу, бо всі директори шкіл загнані Бюджетним кодексом у такі рамки, що жодної копійки витратити на реальні потреби школи ми не можемо. У вас на руках є звернення щодо фінансової автономії школи, яке прошу підтримати.

Сергій Горбачов, директор спеціалізованої школи № 148 імені Івана Багряного м. Києва

Див. Спільне звернення батьків та керівників навчальних закладів.

‎По-перше, хочу зазначити, що благодійність - це чудово, її треба не забороняти, а розвивати. Як можна законодавчо заборонити мені допомагати школі чи дитсадку?!

По-друге, якщо уважно вивчити нормативно-правові акти щодо благодійності, ви переконаєтесь, що у них все прописано. Проблема в тому, що ті чи інші засади благодійності подано у близько п`ятдесяти документах, тобто, нормативно-правова база «розмазана». Ніхто всерйоз її не вивчав, і навіть якщо люди взнають, як законно оформити благодійну допомогу, найчастіше вони не хочуть це робити. Кажуть: «а навіщо нам закон, нам не зручно робити по закону, ми будемо і далі робити на власний розсуд…»

Тож, треба спочатку вивчити, що написано в законі, спробувати працювати за законом, з’ясувати, чому щось не працює, а лише після цього пропонувати зміни до законодавства.

У нашому довіднику «Благодійність в освіті ― у законному руслі» коротко описані законні можливості надання благодійної допомоги та є відповіді на основні питання щодо передачі, збору, обліку та розподілу благодійних внесків.

Довідник був створений з метою підвищення правової обізнаності громадян та введення благодійної діяльності у законне русло.

Текст довідника складений на основі нормативних актів, що регулюють благодійну діяльність, та може коригуватися по мірі надходження нової інформації.

Див.

                 Наталя Слободянюк, ГО «Демократичний Альянс Жінок», Житомир

2. Участь батьків у розвитку матеріально-технічної бази школи: усвідомлена необхідність чи примусова повинність?

З цього питання більша частина присутніх схилилась до точки зору про необхідність участі батьків (і не тільки батьків) у розвитку матеріально-технічної бази школи. Деякі учасники обговорення наголошували на ризиках та незаконності такої роботи.

                            Допомога школі – справа всенародна!

Не лише батьки можуть допомагати школі, є і інші можливості у школи залучати додаткові ресурси для розвитку своєї матеріальної бази. Соціально відповідальний бізнес теж може і готовий це робити, але часто не знає як підступитися до директора школи. Наприклад, у Києві є благодійний фонд, який тут представляє Олена Поліщук. Вона ще не має власних дітей, але вирішила долучитись до підтримки освіти. Працюючи в сфері бізнесу, вона та її колеги знають багато підприємців, які модернізують комп’ютерну техніку і можуть старі комп’ютери передати школам. Прийшли до школи і сказали: ми благодійники, у нас є шість комп’ютерів, які ми хочемо вам передати. Директор школи була вкрай здивована, подумала, що вони хочуть чи дитину влаштувати до школи чи мають якусь іншу зацікавленість. Потім оговталась і почала вже вимагати від «золотої рибки»: дайте мені ще це і ось це, і ось це…

Можуть і місцеві депутати допомагати. Я особисто звернулась свого депутата з проханням допомогти полагодити лавки. Наступного дня привіз дошки і лавки відремонтували.

Тож, треба об’єднувати зусилля всіх на допомогу школі.

Альона Парфьонова, співголова ГО «КМО Батьки SOS»

Давайте припустимо, що далеко не всі директори шкіл в Києві корупціонери. Багато моїх колег є агентами змін і є вашими союзниками в реформуванні шкільної освіти. З чим я погоджуюсь: з готівкою не повинні мати справи ні директори шкіл, ні голови батьківських комітетів.

Усі витрати школи можна умовно поділити на три частини:

1.      Підтримка життєдіяльності школи.

2.      Витрати на здійснення освітнього процесу.

3.      Приховані доплати вчителям та іншому персоналу.

Як перевірити чи не здійснюється подвійне фінансування цих витрат? Дуже просто: треба подивитись кошторис школи і переконатись, що ті чи інші витрати не фінансуються чи фінансуються.

            Юрій Шукевич, директор фінансового ліцею м. Києва

Я скажу як мама, яка порушувала багато років закон, збираючи готівку в школі(упродовж чотирьох років я очолювала батьківський комітет однієї із шкіл у м. Львові).

Ми даємо кошти на допомогу школі, тому що ми так хочемо! А не хочемо - можемо не давати. Батьки спільно з директором школи робили обхід школи, самі на свій «хлопський розум» складали бюджет необхідних робіт, створювали ревізійну комісію, яка двічі на рік звітувала перед батьками. Ні перед ким іншим ми не звітували. Коли в РУО мене запитували «скільки ви зібрали грошей?», я відповідала: три гривні. Тому що наші гроші – це наші гроші, і ви не маєте до них ніякого відношення, звітувати перед вами ми не будемо.  Ми самі бачимо куди краще витрачати власні кошти. Кожна школа має свою специфіку: десь дах протікає, десь труби треба замінити…

Тому  "Батьківська рада Львівщини" категорично проти поборів з батьків у підконтрольні освітянам фонди та проти легалізації цих поборів у будь-яких формах та проявах.

         Олена Пономарева, засновник та голова Батьківської Ради Львівщини, м. Львів

Шкода, що складається негативна думка про  благодійні фонди. Я не буду вас переконувати у зворотньому, я просто розповім вам свою історію благодійності. Півроку тому я із своїм близьким другом говорила про школи, про дітей… Вирішили допомогти школі, з якою зіткнулись по роботі. Щоб визначити, чим саме ми можемо бути корисними, подумали: а що нам не вистачало, коли ми були школярами і як ми можемо це реалізувати.

Знаю, що доречною була б школа краси для дівчаток. Є в мене дві подружки, які професійні візажистки. Запитала: дівчата, зможете допомогти, провівши свої майстер-класи? Так, звісно.

Маю знайомого гінеколога. Теж запитала:  зможеш прийти на зустріч з дівчатками у школі?

Є в мене серед друзів Олімпійська чемпіонка із боротьбиАліна Махіня. Запитала: зможеш розповісти про свою історію успіху та провести урок фізкультури?

Ніхто не відмовився.

Таким чином з’явився цілий список із таких соціальних активностей. В якийсь момент я зрозуміла, що моє оточення може багато чого дати школам, що я із своїми друзями можемо робити те, що потрібно дітям.

Побачили, що ремонтується фойє школи, запитали, чим можемо допомогти. Попросили 10 тис. грн. – дали їм ці гроші, хоча не впевнені, що підфарбувати і побілити це приміщення коштує цих грошей. Потім попросили гроші на вікна…

Але чомусь директор цієї школи не хотіла пускати мене до дітей чи на батьківські збори. Тому ми написали  листи в 12 шкіл на Троєщині з пропозиціями допомоги. Відповіла лише одна 292 школа, яка радо приймає все, що ми пропонуємо.

Закликаю освітян повірити в те, що є прогресивні і соціально відповідальні люди, які, навіть не маючи власних дітей, готові допомагати школам.

           Олена Поліщук, засновниця благодійного фонду «Школа Майбутнього»

Я - керівник ГО, яке  називається "Всесвіт Молоді", а  наш портал ми назвали «Світ Молоді».    Ми хочемо відобразити увесь спектр молодіжного життя України та світу, всебічного та якісно висвітлювати актуальні події шкільного життя, сприяти належному вихованню молодого покоління, через демонстрацію позитивних прикладів серед однолітків та можливість кожному стати ньюзмейкером добрих новин. Ми прагнемо надавати батькам актуальну та перевірену інформацію щодо додаткової освіти, безпечних розваг, веселого відпочинку та якісних медичних послуг для дітей.

З самого початку ми хотіли активно залучати бізнес, бо, наприклад, компанії Samsung і Фокстрот проводять чудові конкурси, але про них мало хто знає. ЗМІ роблять акцент на негативі, а все що є позитивним вважають рекламою за яку треба платити. Компанія Samsung тепер хоче не просто дарувати школам мультимедійні класи, а і знати як вони використовуються.

На нашому майданчику ми хочемо показати, що бізнес готовий вкладати кошти в освіту, робити соціальні проекти. От ми по суті самотужки створили єдину інформаційну систему освіти, вклавши в неї понад 5,5 млн. грн., давайте її тепер ефективно використовувати. Ми за це грошей не просимо.

                             Анна Рахімова, ГО "Всесвіт Молоді"

Батьки роблять «ведмежу послугу», самотужки ремонтуючи школу

Із цією проблемою я зіткнулось тоді, коли привела дитину до гімназії і змушена була внести 8 тис. грн. на її ремонт. Звіт директора був у вигляді слайд-шоу, але я як фахівець зрозуміла, що є грубі порушення.

Хочу розповісти, чому батьки не мають право робити ремонти і чому директорам шкіл не варто залучати батьків до ремонтів, які це може мати наслідки і чому батьки роблять «ведмежу послугу», здаючи гроші і намагаючись самотужки ремонтувати школу.  Ось переді мною лежить акт перевірки, здійсненої в одній із шкіл департаментом освіти, в якому наголошується, що «проведення ремонтних робіт проводиться за ініціативою та за кошти батьків без здійснення контролю з боку директора». Це суперечить статті 26 Закону України «Про освіту», згідно з якою «забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноважений ним орган, керівника навчального закладу». 

     Що ще порушує директор, коли допускає проведення робіт силами і за кошти батьків у школі?

• Він має проводити вступний інструктаж з усіма працівниками, які виконують роботи на території навчального закладу.
• Господарські договори на виконання таких робіт не укладаються, або протиправно укладаються, а значить відсутні гарантії якості проведених робіт.
• Відсутній технічний нагляд, який повинен забезпечувати замовник упродовж усього періоду ремонтно-будівельних робіт.
• Попри те, що у нас давно вже існує автоматизований кошторисний комплекс(АВК), не робиться кошторисна документація та її експертиза на відповідність кошторисним нормам на будівельні роботи.

                              Тетяна Глускіна, мати учня гімназії «Академія», Київ

Ми всі жертви совкової системи освіти, яка загнала нас у рамкове мислення, з якого ми не можемо вийти. Ми боремося з наслідками, а першопричиною є радянська система освіти в якій ми, замовники освітніх послуг,  ніхто. У нас є корупційно-бюрократичний спосіб організації освіти. Наша школа віддана на відкуп чиновникові від освіти.

По-перше, у нас домінує тоталітарна, абсолютно антиєвропейська система цінностей. Див.більше про цінності освітнього процесу:

По-друге, найбільш вразливим місцем нашої школи є права людини. Саме через права людини ми можемо вийти на шлях становлення європейської школи. Права і свободи громадян - це основа основ сучасної школи.

Освіта у нас корупційна і з тотальним порушенням прав людини. Корупція і порушення прав людини це «брати-близнюки»: якщо є корупція, значить є порушення прав людини.

У системі освіти існує корупційна піраміда і корупційний менеджмент.  Є приклад того, як директор школи щороку збирає 5 млн. грн., звітує, що купив нові меблі, а меблі ніхто не купував… Якщо директор дитсадка не збирає 3 млн. грн. з батьків, це не директор дитсадка.

Пропоную зібрати під стінами МОН освітній майдан з тим, щоб озвучити наші вимоги щодо перезапуску системи освіти.

                            Юрій Богуславський, Громадянська платформа «Принуждение к образовательным реформам»

                             ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Держава в особі місцевих органів влади намагається вирішити проблеми матеріально-технічного забезпечення шкіл за рахунок батьків, тому що не здатна самостійно вирішити питання поточного утримання закладів освіти та забезпечити інвестування в освіту на перспективу.

Вкрай актуальним є завдання наведення ладу у фінансуванні закладів освіти, посилення ефективності використання бюджетних коштів. На заваді цьому стоїть нереформованість  системи управління освітою взагалі і  механізму фінансування, що є складовою цього реформування, зокрема. Вкрай потрібна не тільки реалізація на практиці  принципу «гроші йдуть за дитиною», а і запуск дієвих механізмів, які б гарантували, що гроші дійдуть до дитини.

У  випадку, якщо коштів місцевих бюджетів об'єктивно не вистачає на підтримку життєдіяльності закладів освіти, має бути забезпечено абсолютно прозорий процес залучення, обліку та використання благодійних пожертв.

Мова не йде про «узаконення обов’язкових внесків», що  порушувало б конституційне право громадян на безкоштовну освіту.

Мова йде про викорінення тіньового механізму залучення благодійної допомоги в навчальних закладах з тим, щоб така допомога була справді добровільною і повністю облікованою.

Див.: Петиція №1132 «Заборонити збір готівкових благодійних внесків, що стягуються з батьків, на потреби дитячих садочків та шкіл в м. Харкові». Зібрано підписів: 5097

У тексті цієї петиції є вимога забезпечити прозорість збору благодійних внесків в безготівковій формі з використанням казначейських рахунків та передбачити щоквартальну звітність про отримані та витрачені кошти на сайті навчального закладу.

 Адже проблема зараз не в тому, що в багатьох навчальних закладах є благодійні фонди.  Проблема в тому, що в окремих навчальних закладах внески не є добровільними, існує система поборів. Там гроші справді так чи інакше вимагають, прямо чи посередньо тиснуть на батьків через їхніх дітей, цькують тих, хто не може чи не хоче брати в цьому участь.

Коріння цієї проблеми ще і в тому, що відносини школи і родини досі чітко не регламентовані. З радянських часів розподіл ролей між учасниками освітнього процесу «за замовчуванням» наступний: роль школи – навчально-виховна, роль батьків – спостережна, іноді - каральна.  У частини батьків існує «споживацьке ставлення» до школи, яке заважає їм  стати повноцінними учасниками освітнього процесу, активною силою у всьому. Тому і в процесі організації матеріальної підтримки забезпечення роботи школи, вони обирають собі неконструктивну роль жертви, яка лише обурюється «поборами».

Цьому також сприяє відсутність прозорих і обґрунтованих звітів про використання коштів, відсутність планування витрат.

Усі, хто зараз заявляє  про неможливість чи складність офіційного способу залучення благодійних коштів або не пробували працювати офіційно, або особисто зацікавлені у збереженні "тіньової економіки"у наших дитсадках і школах (неконтрольованого обігу готівки тощо).

Ключовими тезами дискусії на тему «Тіньова економіка» школи: легалізувати не можна заборонити?!» тали наступні:

- Матеріально-фінансова підтримка школи з боку батьків в Україні має право на існування. Заборона такої підтримки не приборкає корупцію, а, навпаки, підсилить її: побори не зникнуть, але повністю спрямуються в тінь. У який спосіб підтримувати школу ефективніше - питання відкрите. Благодійні фонди, спецрахунки у Держказначействі, спільне фінансування – кожен із цих варіантів, який перебуває в правовому полі, має свої вади в контексті батьківського контролю й можливостей школи ефективно розпоряджатися коштами.

- Законодавство, яке регламентує надання благодійної допомоги школам, несистематизоване: відповідні питання загалом згадуються у майже 50 нормативних документах. Розібратися в них не під силу ані батькам, ані чиновникам, які мають опікуватися цим питанням. Тож варто звести всі наробки до єдиного документу.

- Обізнаність більшості батьків, в тому числі,через заплутане законодавство, про свої права в частині контролю за коштами, які вони жертвують на підтримку шкіл, вкрай низька.

- Школа має отримати автономію. Це стимулюватиме її до ефективнішого використання наявного потенціалу. Наразі навіть директори шкіл не знають, за якими нормативами визначають фінансування значної частини потреб шкіл (окрім фонду заробітної плати). Ці нормативи мають стати відкритими. Батьки мають отримати право впливу на визначення цих нормативів і їхнє коригування

- Кошториси шкіл мають стати відкритими й максимально деталізованими. Батьки хочуть бачити витрати шкіл в розрізі постачальників товарів і послуг, та їхніх цін.

                              Шляхи вирішення проблем:

1. З огляду на те, що відбувається загострення проблем фінансування освіти і брак коштів залишається найактуальнішою проблемою української школи, необхідний перехід  до публічного формування бюджету школи та публічного звітування щодо його виконання. Це в свою чергу потребує зміни механізмів фінансування навчальних закладів та запровадження їх фінансової автономії.

Саме відсутність прозорості й підзвітності в фінансовому забезпечення школи сприяє проявам корупції. Та на сьогоднішній день переважна більшість шкіл продовжують фінансуватися через централізовану бухгалтерію, не використовують спеціарахунки для легального збору коштів за додаткові освітні послуги чи шкільну продукцію.

Тому кожна школа чи дитячий садок повинні (за бажанням) набути статусу повноцінної юридичної особи та отримати фінансово-господарчу автономію. 

На жаль, зараз не спостерігаються активні дії на отримання такої автономії з боку більшості керівників ЗНЗ. Ці керівники не повною мірою обізнані й усвідомлюють можливості самостійного господарювання через використання автономних повноважень, відсутнє їхнє навчання з фінансово-господарчих питань. Тож вкрай потрібно провести комплекс заходів, які б допомогли керівникам ЗНЗ та ДНЗ здобути необхідні знання для ведення господарської діяльності.

2. Необхідно кардинально змінити функціонал місцевих управлінь освіти, перетворивши їх у сервісні центри, які візьмуть на себе комплекс питань пов’язаних з утриманням приміщень закладів освіти.

МОН має спрямовувати роботу цих сервісних центрів, надавши їм до виконання:

   1. Перелік встановлених  нормативів  щодо здійснення  матеріально-технічного  та фінансового  забезпечення навчальних закладів.  

   2.Типовий перелік обов'язкового навчального та іншого обладнання (в  тому числі  - корекційного) для  дошкільних, середніх, позашкільних закладів освіти.

   3. Перелік встановлених  стандартів, нормативів, норм і правил щодо строків та регламентів  здійснення профілактичних, поточних, капітальних та аварійних ремонтів будівель, споруд,  комунікацій, обладнання навчальних закладів.

Як зазначалось під час дискусії, зараз місцеві органи влади як засновники закладів освіти, по суті не несуть ніякої відповідальності за стан матеріально-технічної бази шкіл, а лише вимагають із директорів звіти про виконання тих чи інших господарчих робіт, які не підкріплені належним фінансуванням (наприклад, про вивезення сміття), роблять щорічні перевірки «готовності закладів освіти до нового навчального року» тощо.

3. Слід припинити ігри в удавану «заборону» збирати гроші на допомогу навчальним закладам у будь-якому вигляді, як такі, що призводять не до вирішення проблеми, а до її серйозного ускладнення.

У нас заборонено забороняти благодійну допомогу навчальним закладам, адже є Закон України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», постанова Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 р. № 1222 «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти», лист Міністерства освіти і науки України від 05.09.2013 р. № 1/9-608 «Щодо благодійних внесків».

Як показує практика, усі демонстративні заборони збирання коштів, часто є лише елементом передвиборчого піару. Такі розпорядження чи накази носять суто демагогічний характер, бо не підкріплені виділенням з місцевих бюджетів коштів, достатніх для підтримання нормальної життєдіяльності навчальних закладів. Наслідком таких популістських кроків стає подальша тінізація батьківської допомоги школам.

Наприклад,  попри існування Наказу № 117 від 12.02.2016,  управління освіти і науки Сумської міської ради «Про заборону збору коштів учасниками навчально-виховного процесу в навчальних закладах м. Суми», як свідчить журналістка  Діана Ольшанська, «в школах и детсадах «втихую» идет сбор средств».

По суті, цим наказом заборонено «примусовий та незаконний збір коштів у навчальних закладах», який і так заборонений чинним законодавством. Слідом за п.1(«Заборонити збирання коштів у навчальних закладах м.Суми з батьків…») в наказі йде п. 2.1. в якому вже йдеться про способи обліку тих самих батьківських коштів: «Прийом благодійних внесків здійснювати виключно на добровільних засадах та у безготівковій формі на рахунок «Суми за дорученням» з обов’язковим оформленням відповідної бухгалтерської документації згідно з  вимогами чинного законодавства України».

Модератори круглого столу: Альона Парфьонова, Олена Бондаренко, Віктор Громовий.

Додаток

ПРОЕКТ

Спільне звернення батьків та керівників навчальних закладів

Однією з найболючіших проблем більшості закладів освіти є відсутність фінансування витрат на поточні потреби та на розвиток матеріально-технічної бази. Для забезпечення їх нормального функціонування потрібні миючі засоби, засоби дезінфекції, прибиральний інвентар, поточні ремонти шкільного обладнання, витратні матеріали (лампочки, папір, тонер для принтера тощо) і ще багато-багато чого вкрай необхідного для нормальної роботи навчального закладу. У кошторисах більшості закладів освіти ці статті витрат просто ігноруються, а поодинокі точкові надходження з бюджету системно проблему не вирішують. Проблема загостріється ще і тому, що школа,як правило, не є розпорядником коштів і вимушена будь-які дріб'язкові витрати здійснюється через централізовану бухгалтерію місцевого управління освіти.

Тож, у нинішніх реаліях керівникам  закладів освіти доводиться вимушено звертатися за допомогою до батьків.

Це викликає їх законне невдоволення, адже ст. 53 Конституції України декларує:

 "... Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах...".

Цей принцип мав би реалізуватись і згідно п. 20 Постанови Кабінету Міністрів України № 228 від 28 лютого 2002 р. у якій зазначається: "Обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ".

У багатьох регіонах України місцева влада заборонила збирання "добровільних" внесків з батьків, але де-факто відмова фінансувати поточні витрати закладів освіти провокує збирання коштів з батьків на  "задоволення поточних потреб освітніх закладів".

Така лицемірна «заборона» лише сприяє розширенню «тіньової економіки» та є каталізатором для  вибудовування сумнівних схеми "залучення" грошей, які призводять непрозорого витрачання коштів "добровільних" внесків.

Як забезпечити оперативне фінансування поточних витрат школи, одночасно поставивши перепони можливій корупції та забезпечивши прозорість використання коштів?

На нашу думку, найбільш конструктивний та реальний варіант - втілення на місцевому рівні нормативного фінансування освіти за принципом "гроші йдуть за дитиною".

Реалізувати цей принцип на практиці можливо таким чином - сума фінансування усіх закладів освіти району чи міста ділиться на фактичну кількість учнів і каким чином визначається бюджетний норматив на учня.

У певних закладах освіти до цього нормативу застосовується певний "коефіцієнт унікальності" відповідно специфіки закладу освіти - наприклад: інклюзія або фахова спеціалізація (профілізація) тощо.

Далі заклад освіти отримує фінансування за формулою "кількість учнів * бюджетний норматив = сума фінансування".

Заклад освіти разом з батьківською громадою повинен отримати право самостійно визначати як саме використовувати ці кошти в інтересах дітей.

При цьому принципово важливо, щоб процедура розподілу коштів у закладі освіти була максимально зрозумілою та прозорою: із обов'язковою участю батьківської громадськості та оприлюдненням надходжень та витрат у відкритих джерелах.

Також дуже важливо, щоб зменшення витрат закладу за рахунок, наприклад, підвищення енергоефективності та енергозбереження не призводить до зменшення фінансування. Тобто заклад освіти разом з батьківською радою самостійно має визначати, на які цілі використати зекономлені кошти: поточний ремонт, придбання обладнання, підвищення рівня матеріального забезпечення вчителів тощо.

Це дозволить вирішити декілька проблем:

1. Забезпечить прозоре витрачання на освітні цілі грошей платників податків.

2. Суттєво розвантаження централізованої бухгалтерії.

Звісно, передача обліку на рівень навчального закладу потребуватиме введення до штатного розкладу необхідної кількості штатних одиниць бухгалтерів.

3. Дасть можливість школам оперативно вирішувати поточні питання забезпечення своєї життєдіяльності.

4. Зменшить, а в перспективі ліквідує зовсім потребу школи звертатися за допомогою до батьків.

Ми розуміємо, що для реалізації цього звернення потрібна участь багатьох установ та організацій, насамперед - Міністерства освіти та науки і Міністерства фінансів.

Сподіваємося, що і місцеві органи влади конструктивно поставляться до нашого звернення і спільно з навчальними закладами та батьківською громадськістю зроблять крок до вирішення проблем фінансування освіти в інтересах наших дітей.