Із доповідної записки Наркома освіти УСРР В.П. Затонського секретарям ЦК КП(б)У про стан масово-політичної роботи серед школярів

3 квітня 1934 р.

 Зовсім таємно

                                                                                    Секретарям ЦК КП(б)У

У роботі серед дітей шкільного віку ми, безумовно, маємо значні досягнення. Боротьба за реалізацію рішень ЦК ВКП(б) про школу, боротьба за викорінення націоналістичних перекручень і перегинів в роботі школи, що мають місце на основі наших досягнень, зумовили поліпшення якості навчання та покращання комуністичного виховання підростаючого покоління.

Наші школярі виключно активні, розвинуті, приймають живу участь в політичному житті і в соціалістичному будівництві держави. Однак, поряд з цим ми маємо в значній кількості шкіл антигромадські, антирадянські, націоналістичні прояви і виступи з боку дітей. При цьому, в деяких школах антирадянські виступи та прояви мали досить різкий характер, а подекуди спостерігалися спроби створення нелегальних антирадянських організацій в школі. Наприклад, у першотравневій 4-й ФЗД була виявлена антирадянська організація, до якої входили кілька учнів старших груп. Ця організація ставила своєю метою зірвати роботу школи, заважати розгортанню соцзмагання в школі, проведення антирадянської пропаганди і т.п. Члени цієї організації писали на стінах школи антирадянські лозунги і т.д. Там же в Юзефпольській українській школі була виявлена підпільна учнівська організація “СДД” (спілка дружніх дітей). Ця організація проводила за містом у полі зібрання, вербувала дітей, мала свого редактора і навіть свій особливий членський квиток із спеціальною емблемою - зелений прапор, сонце, пташка, трикутник. За роз'ясненнями керівника організації, емблема мала символізувати надію /зелений прапор/, рівність /сонце сяє для всіх однаково/, невинність, чистоту /пташка/, організацію керівництва /трикутник/. Організаторами та керівниками організації виявилися піонер Загребельський, син лікаря, двоє дітей службовців МТС та син одноосібника. аналогічна організація була виявлена і в школі, що працювала при Глобинському цукровому заводі. Організатором та верховодом виявився син колишнього білого офіцера Симоненко, а членами син головного інженера, син прибиральниці та вихованець дитячого будинку. Ця організація ставила своїм завданням зруйнувати залізницю, організувати аварію поїзда і т.д.  У ряді харківських шкіл - 32, 36, 62, 82 була виявлена серед учнів організація, що називалася “УКПБ” (українська комуністична партія блатняків), що ставила своїм завданням красти гроші, цінні прилади із хімічних та фізичних кабінетів і т.п. У цій же 32-й школі лише на днях довелося усунути із школи та направити в трудколонію двох поножовщиків /Ентью, син члена партії, та Вейнберг, син службовця/, які тероризували учнів та були зв'язані з кримінальними елементами. Очевидно, що коріння остаточно ще не вирване, і можна думати, що із цієї школи ще декого доведеться вилучити.

У 60-й харківській ФЗД під час пророблення тез Молотова учень 5-оє групи Біловол заявив: докии стане краще у другій п'ятирічці, ми всі здохнемо”. У 25-й школі учень Дементьєв /син партійця/ співав у школі таку пісню:

                       «Коли Ленін помирав,

                       Сталіну наказував,

                       Щоб нам м'ясо не давав,

                       Сала не показував»

У 41-й ФЗД учень 50-ї групи Хавкін /син технорука фабр. Госмет/ на пропозицію вчительки української мови скласти будь-яку фразу, викрикнув: «Сталін швидко здохне».

Вивчення та аналіз негативних явищ у 140 школах показує, що ці вияви є результатом розкладаючого впливу класового ворога на деякі групи дітей. У ряді випадків класово-ворожі елементи проникають безпосередньо в школу, в учительське середовище. У значній кількості випадків, антигромадські та антирадянські настрої та вияви заносилися дітьми в школу ззовні із сімей, оточення та особливо із сімей класово-ворожих елементів /куркулів, непманів, служителів релігійного культу, колишніх білогвардійців і т.п./. Тиск чужих елементів вулиці та оточення особливо негативний вплив має на дітей, батьки яких через надмірну зайнятість, або із якихось інших причин, не приділяють належної уваги вихованню своїх дітей. Це відноситься і до дітей багатьох комуністів, які часто виявляють недопустиму безтурботність стосовно виховання своїх дітей.

Необхідно мати на увазі, що значна частина школярів після занять та залишення школи залишаються без нагляду та керівництва і вимушені шукати форму та зміст заповнення свого власного часу, потрапляючи під вплив антигромадянських, антиворожих елементів.

Якщо в школі провідну роль серед дітей, в більшій мірі відіграють піонерські організації та піонери, то поза межами школи, на вулицях висуваються інші керівники, часто із чужого середовища.

В очах багатьох дітей героями є самостійні «цигарники» /в окремих випадках на шлях торгівлі цигарками дітей штовхають самі батьки/, володар фінки, хуліган, який наслідує героїв деяких кіно-романів, а інколи дітей організовують та втягують у кримінальний світ злочинні елементи.

У ряді шкіл Києва були виявлені дитячі групи, що називалися «ШБСМ» /Шайка Блатних Школярів/, що організувалися під прямим впливом або тиском - шляхом тероризування - кримінальних елементів. 

У Харкові, наприклад, на Конюшенній вулиці, шайка кримінальних елементів щоденно тероризуючи і б'ючи учнів, що поверталися додому, домоглась перетворення деяких дітей у злодіїв та хуліганів.

Ряд виявів у школах носять явно політичний характер: учні рвуть портрети вождів, малюють свастику на портретах, виступають з відверто антирадянськими заявами.

Так, наприклад, у 4-й дніпропетровській ФЗД із рогатки стріляли в портрет Сталіна; в першій ФЗД, в одній із груп порвали портрет Сталіна; в 46-й портрет забруднили ганчіркою; у Горлівці в школі імені Франка, під час пророблення рішень Листопадового Пленуму, один учень заявив: «Скрипника зжили із світу…».

Найчастіше антигромадські та антирадянські прояви серед учнів носять не настільки різкий характер і виявляються у вигляді пісень, анекдотів, реплік, зауважень та запитань, що свідчать про далеко не повну згоду, а у деяких випадках і опозиційність до роз'яснень та політичних установок, що даються у школі та в піонерзагонах. У 1-й ФЗД ім. Леніна, в 7-й групі на уроці суспільствознавства, на репліку педагога, що в капіталістичних країнах робітників саджають в тюрми і т.д., один учень кинув репліку: «У нас також сидять». В Немировицькій семирічці Старокостянтинівського району, один учень заявив: «неправильно робить Радянська влада, що продає Туреччині трактори та автомобілі. У нас у самих мало, а цим хочуть похвалитися, що у нас всього багато». У Пришибській школі Диканьського району під час пророблення матеріалів Листопадового пленуму один учень  задав таке питання: «Чому так: трактори виробляються на Україні, а у газетах пишуть, що ЦК ВКП(б) надав допомогу Україні тракторами?»

Надто небезпечними є випадки роздвоєності, що зустрічається у дітей, коли вони стараються в офіційному порядку на запитання педагога відповідати так як цього вимагається, а про себе думають, та у, належному випадку, за сприятливої обстановки, висловлюють та роблять зовсім інше.

У більшості випадків ці факти є виявом тиску та впливу класового ворога на дітей і розвиваються такі явища через погану роботу школи: - казенне відношення до справи частини викладачів, які також, інколи, вчать дітей не тому, що потрібно, не кажучи вже про окремі випадки прямої та явної контрреволюційної роботи. Тут же необхідно відмітити випадки застосування до дітей фізичних методів з боку вчителів, що почастішали /головним чином - в сільській школі/.

Інколи, таким чином, працюють класові вороги, які пробралися в школи, інколи це є наслідком вкрай низького рівня наших педагогів. Не дивлячись на те, що у всіх цих випадках винуваті суворо караються /для прикладу, в Риковському районі, один педагог був засуджений до 8-ми років і т.д./ все ж з початку навчального року факти застосування фізичних методів виховання мали місце і виявлені в 33 районах.

Піонерорганізація, здійснюючи велику політичну роботу в школах, у багатьох випадках зводять живу справу до трафарету, наслідують гірші приклади дорослих, практикуючи обридлі засідання, зовнішню тріскотню рапортів, що не завжди відповідають дійсності. Одним із характерних виявів відсутності гнучкості та належної коректності в роботі піонерських організацій, є постійно діючі засідання піонерських груп та 10-15-річних дітей по обговоренню, скажімо, листопадового пленуму, ХІІ партз'їзду і т.д., не рахуючись із рівнем розвитку та віковими особливостями окремих груп...

Що стосується впливу учителів, навіть кращої частини радянського учительства, то у більшості випадків їхня виховна робота ще дуже слабенька, і частіше всього обмежується стінами школи, тому що учитель, як і шкільні приміщення, особливо в містах, зайнятий у дві зміни і дуже часто не може, а до того ж не завжди прагне, розгорнути належну позашкільну роботу серед дітей, продовжити вплив школи на них.

Потім, якщо в молодших групах кожну групу веде один вчитель із усіх предметів, що дає йому можливість біль чи менш повно вивчити кожного учня та покладає на нього відповідальність за всю групу, то уже в старшому концентрі , починаючи з 5-оє групи, де з кожного предмету є окремий викладач, останні, як правило, мають менше можливостей та часу для вивчення своїх учнів, і, як правило, гірше їх знають і менше їх віддають часу.

Робота груповодів, які є в групах старшого концентру, як правило не оплачується, певних годин на таку роботу не виділяється і тому груповодство в старших групах за своєю суттю є фікцією. Між іншим, вік дітей старших груп 12-14 років, і є переломним, що вимагає найбільшої уваги та керівництва.

Спостереження показують, що відносно найбільша кількість порушень дисципліни, випадків хуліганства та антирадянських випадків відноситься саме до цих вікових груп.

Викладання суспільствознавства та історії - провідних предметів у справі політичного виховання дітей і більшості випадків є також незадовільним. Викладання історії та суспільствознавства дуже часто здійснюється вкрай формально, не зацікавлюючи учнів по справжньому і не дає належного зв'язку та більшовицького пояснення дійсності. Інколи викладання суспільствознавства перетворюється в дещо подібне вивченню катехізису. Це, звичайно, зв'язано і з питанням про склад викладачів суспільствознавства. Серед останніх трапляються і зовсім чужі люди, які свідомо класово-вороже впливають на учнів. У Барашевському районі, у польській школі викладання історії та суспільствознавства було доручено кол. служителю костела Брунеку. Там же, в німецькій школі - кол. кістеру. У Дорожинській школі, викладачем суспільствознавства був Сажай /член КСМ/, який під час бесіди про закон щодо зернопоставок на запитання учнів: «Чи дійсно після виконання зобов'язань перед державою у колгоспників не будуть забирати надлишки хліба?», відповів: «Хто його знає, може буде так, як мати моя каже: радянські закони на колесах, сьогодні один, а завтра інший». У Малинському районі, в с. Цебриково, суспільствознавство в школі викладав син куркуля Ніцович. І такі випадки не одинокі.

Інша частина суспільствознавців мало розвинута політично і здатна лише повторювати, до того ж часто перекручуючи завчені формули, часто не розуміючи їхнього змісту. У Першотравневому районі, учителька Гончаренко казала дітям: «Невже ви не знаєте, що наближається антирелігійне свято - різдво?» У 62-й харківській школі суспільствознавець Сезонтьєва дала учням таке питання: «Яка різниця між доданою вартістю при капіталізмі і в СРСР?». У той же час найбільш політично розвинута частина суспільствознавців суміщає заняття в школах із іншою, основною роботою, працюючи в школах лише погодинно. Таким чином, викладачі суспільствознавства рідко виконують політично ведучу роль у масовій політичній роботі школи...

Ми зараз маємо такий стан справ, коли у зв'язку із гігантським ростом шкільної мережі та розривом, що створений по лінії підготовки кадрів, на найближчі один-два роки неминучим буде зниження кваліфікації вчителів, чого не можна обійти, здійснюючи розгортання масово-політичної роботи в школі та за її межами.

Ціла система заходів, що здійснюються для організованого охоплення -дитячого часу /розгортання сітки технічних, хорових, музичних та інших гуртків у школі, зміцнення шкільних бібліотек та посилення їх роботи, зміцнення ТЮЗів, які працюють /театри юного глядача/, збільшення мережі дитячих кіно, організація дитячих ранків у вихідні дні, посилення педагогічної роботи серед батьків/, безумовно сприяють посиленню нашого впливу на дітей, дещо збільшують можливості культурного використання дозвілля дітей. Але, всього цього недостатньо для задоволення потреб.  Аналіз матеріалів про болючі, антигромадські та антирадянські прояви в школах з повною очевидністю стверджують, що масово-політичні міроприємства, які проводяться в школах є недостатніми і є гостра необхідність у покращанні цієї роботи, здійсненні нових і додаткових заходів...

                   Нарком освіти УСРР                               В. Затонський.

Центральний державний архів громадських організацій України. Ф.1,оп.20,спр.6455,арк.1-18.