Укр Рус

Дата: 07.10.2026

Проект Єдиної школи на Вкраїні

Автор:
Ірина Каневська
Опубліковано
26.08.2015

Коротка історія

Значення освіти для повноцінного розвитку держави складно переоцінити. Побудову національної школи вважали за одне з найважливіших завдань українські діячі буремних 1917–1920 років. Не зважаючи на часті зміни політичного ладу та нетривале перебування при владі прихильників різних ідеологій, освіта і школа зберігали свою першочерговість у списку важливих справ. 

Перші спроби створити модерну школу, що відповідала б потребам національної Української держави, робилися від початку лютневої революції 1917 р. За період Тимчасового уряду на теренах сучасної України основну реформаторську функцію почали виконувати освітяни та громадські організації, зокрема Товариство шкільної освіти (далі – ТШО), яке стало фактично центральним державним органом у справах освіти. Вже у квітні 1917 р. ТШО організувало Всеукраїнський з’їзд учителів, на якому прийняли рішення про створення Всеукраїнської вчительської спілки і Головної шкільної ради, яка й стала згодом першим українським офіційним державним органом у справах освіти. Одним із перших успіхів громадської діяльності став дозвіл Тимчасового уряду на використання української мови для навчання у школах (російська ставала другою мовою і зберігала свій статус “обов’язкової до вивчення”).

Протягом перебування при владі Центральної Ради (червень 1917–квітень 1918 рр.) розпочалася активна українізація освіти. Генеральний Секретаріат Освіти очолив І. Стешенко. Робота проводилася у багатьох напрямках: від видання української книжки до створення національної системи освіти.

У серпні 1917 р. ТОШ провело ІІ Всеукраїнських з’їзд учителів, на якому й постала ідея створити “Єдину школу на Вкраїні”. Петро Холодний, український державний діяч, міністр народної освіти УНР, учасник з’їзду, відзначав:

“Я повинен був представити проєкт національної школи на Вкраїні. В цьому проєктові в загальних рисах було зазначено основу, на якій наша школа може бути збудована. Головні засади проєктованої школи були такі:

1) Школа має головним завданням виховання дітей;

2) Матеріал, який дається дітям допереходового зросту [до 13–15 років – І.К.], береться з життя, що їх оточує;

3) Школа повинна бути єдиною;

4) Школа ділиться на дві частини: перша – сім років [в останній редакції програми – вісім років – І.К.], друга – чотири роки.

Ці засади учасники з’їзду стрінули прихильно, і з того часу почалася пляномірна праця розроблення плянів і проґраму для єдиної школи, для чого Товариство Шкільної Освіти зорганізувало ряд комісій...”

Згідно прийнятого рішення ІІ Всеукраїнського з’їзду вчителів, національна система освіти мала базуватися на єдності та наступності усіх шкіл, закріплювалося право всіх на безплатну освіту (з певними застереженнями на фінансових можливостях держави), встановлювалась обов’язковість освіти та світський її характер.

До створення програми української єдиної школи приступила комісія освітян; загалом працювали до січня 1919 р., провівши понад 50 засідань і обговорень. У підготовці документу взяли участь зокрема Н. Григоріїв, В. Дурдуківський, О. Дорошкевич, С. Русова, П. Холодний, Л. Чикаленко, І. Огієнко, В. Чехівський, С. Сірополко тощо.

У зв’язку із швидкими змінами у політичному житті України у 1917-1920 рр. “Проект Єдиної школи. Основна школа” остаточно презентувала Директорія, видавши окремим виданням восени 1919 р. у Кам’янці-Подільському. Програма другого циклу (колегії) залишилася у рукописі.

Вашій увазі пропонується загальна частина та пояснювальна записка “Проекту Єдиної школи на Вкраїні”. Мову оригіналу частково відкореговано для зручності прочитання тексту (слова “соціяльний”, “плян”, “кляса”, “діяльности” тощо виправлено згідно сучасного написання, проставлені апострофи та виправлено друкарські помилки оригіналу).

Ірина Каневська, кандидат історичних наук

Проект Єдиної школи на Вкраїні
Проект Єдиної школи на Вкраїні

Коротка історія

Значення освіти для повноцінного розвитку держави складно переоцінити. Побудову національної школи вважали за одне з найважливіших завдань українські діячі буремних 1917–1920 років. Не зважаючи на часті зміни політичного ладу та нетривале перебування при владі прихильників різних ідеологій, освіта і школа зберігали свою першочерговість у списку важливих справ. 

Перші спроби створити модерну школу, що відповідала б потребам національної Української держави, робилися від початку лютневої революції 1917 р. За період Тимчасового уряду на теренах сучасної України основну реформаторську функцію почали виконувати освітяни та громадські організації, зокрема Товариство шкільної освіти (далі – ТШО), яке стало фактично центральним державним органом у справах освіти. Вже у квітні 1917 р. ТШО організувало Всеукраїнський з’їзд учителів, на якому прийняли рішення про створення Всеукраїнської вчительської спілки і Головної шкільної ради, яка й стала згодом першим українським офіційним державним органом у справах освіти. Одним із перших успіхів громадської діяльності став дозвіл Тимчасового уряду на використання української мови для навчання у школах (російська ставала другою мовою і зберігала свій статус “обов’язкової до вивчення”).

Протягом перебування при владі Центральної Ради (червень 1917–квітень 1918 рр.) розпочалася активна українізація освіти. Генеральний Секретаріат Освіти очолив І. Стешенко. Робота проводилася у багатьох напрямках: від видання української книжки до створення національної системи освіти.

У серпні 1917 р. ТОШ провело ІІ Всеукраїнських з’їзд учителів, на якому й постала ідея створити “Єдину школу на Вкраїні”. Петро Холодний, український державний діяч, міністр народної освіти УНР, учасник з’їзду, відзначав:

“Я повинен був представити проєкт національної школи на Вкраїні. В цьому проєктові в загальних рисах було зазначено основу, на якій наша школа може бути збудована. Головні засади проєктованої школи були такі:

1) Школа має головним завданням виховання дітей;

2) Матеріал, який дається дітям допереходового зросту [до 13–15 років – І.К.], береться з життя, що їх оточує;

3) Школа повинна бути єдиною;

4) Школа ділиться на дві частини: перша – сім років [в останній редакції програми – вісім років – І.К.], друга – чотири роки.

Ці засади учасники з’їзду стрінули прихильно, і з того часу почалася пляномірна праця розроблення плянів і проґраму для єдиної школи, для чого Товариство Шкільної Освіти зорганізувало ряд комісій...”

Згідно прийнятого рішення ІІ Всеукраїнського з’їзду вчителів, національна система освіти мала базуватися на єдності та наступності усіх шкіл, закріплювалося право всіх на безплатну освіту (з певними застереженнями на фінансових можливостях держави), встановлювалась обов’язковість освіти та світський її характер.

До створення програми української єдиної школи приступила комісія освітян; загалом працювали до січня 1919 р., провівши понад 50 засідань і обговорень. У підготовці документу взяли участь зокрема Н. Григоріїв, В. Дурдуківський, О. Дорошкевич, С. Русова, П. Холодний, Л. Чикаленко, І. Огієнко, В. Чехівський, С. Сірополко тощо.

У зв’язку із швидкими змінами у політичному житті України у 1917-1920 рр. “Проект Єдиної школи. Основна школа” остаточно презентувала Директорія, видавши окремим виданням восени 1919 р. у Кам’янці-Подільському. Програма другого циклу (колегії) залишилася у рукописі.

Вашій увазі пропонується загальна частина та пояснювальна записка “Проекту Єдиної школи на Вкраїні”. Мову оригіналу частково відкореговано для зручності прочитання тексту (слова “соціяльний”, “плян”, “кляса”, “діяльности” тощо виправлено згідно сучасного написання, проставлені апострофи та виправлено друкарські помилки оригіналу).

Ірина Каневська, кандидат історичних наук

26.08.2015
Ірина Каневська
*
Наверх