Перш за все дуже коротко про відоме широкому загалу, а саме про загальні умови в яких розвивається система й очевидні наслідки.

Старіюче населення, а отже – потреба у залученні молоді, жінок, мігрантів до сектору ПОН; навчання, перенавчання та підвищення кваліфікації вже навчених та працюючих.

Ринкова економіка передбачає орієнтацію на отримання прибутку, мінімальне державне втручання, конкуренцію та вміння пристосовуватись до обставин, що постійно змінюються, а тому вважається однією з ключових причин виникнення «джунглів кваліфікацій» (за даними різних джерел у державі визначають від 13 до 21 тисяч кваліфікацій!!)

Brexit. Як би хто (не)цікавився Великою Британією, а про цей процес чули, напевне, як не всі, то більшість. Та, попри нові пріоритети, ПОН все-таки розвивається у загальноєвропейському напрямі – зіставлення  Ризьких рішень 2015 й трансформацій, що відбуваються у просторі ПОН Великої Британії, дуже добре це демонструє.

Наступне це учнівство. Наразі це основна форма ПОН у державі. Звісно, учнівство не раз переживало злети та падіння ще від часів ремісничого учнівства, але останнє десятиріччя так точно знаходилось в зоні пильної уваги Уряду та різних урядових й не урядових інституцій. Про це свідчать чисельні дослідження та звіти. Врешті решт, на сьогодні вже створені навчальні заклади (Національні коледжі), які працюють виключно за програмами учнівства і, хоча й створені вони «роботодавцями для роботодавців», та все ж суттєва державна підтримка посідає чільне місце. 

Ще не можна не згадати про трансформації та перетворення, а саме – вибудову повноцінної паралелі академічній освіті, тобто технічної освіти. Загалом за «архітектурою» нова система є віддзеркаленням вже відпрацьованої академічної гілки, але має чіткі ознаки дуальності, хоча про це прямо й не згадується. Та, враховуючи той факт, що саме досвід Німеччини, Нідерландів, Норвегії, Данії та Сінгапуру закладено в основу поточних перетворень, то таке припущення є досить виправданим та очевидним. 

І коротко про специфіку мого інтересу – стандартизацію ПОН. Слід наголосити, що наразі вона має подвійний характер, адже паралельно з класичними підходами впроваджується й інновація. Звісно, занепокоєні всі! І не раз про це можна почути й прочитати. Але працюють злагоджено й наполегливо, а тому наразі вже є 390 розроблених комплексів стандартів учнівства (вкл. професійний, освітній та оцінювання), 196 – знаходяться в процесі розроблення, 68 – на стадії розгляду і для 6 професій стандарти скасували. Ще раз наголошую, що мова зараз йде про комплекси стандартів, а не поодинокі випадки, які потім потрібно один з одним узгоджувати. І це приблизно за останні 2-3 роки.

Навіщо це нам?

Велика Британія вже напрацювала досвід з використання компетентнісного й модульного підходів, функціонального аналізу, часткових кваліфікацій тощо. І на сьогодні прагне балансу практики з теорією, бо без фактичних знань, як показав досвід, все ж не обійтись.

Держава вже отримала не лише досвід, а й наслідки децентралізації та систематичної зміни вектору ПОН в умовах нового Уряду.

Велика Британія вже зрозуміла, що ізольованість і відмова від вивчення досвіду інших країн та адаптації кращих практик це не найпродуктивніший шлях розвитку не лише сектору ПОН, а й країни в цілому.

То чому б нам не врахувати цей досвід?!

Більш детально про ці та інші аспекти ПОН Великої Британії викладено в методичних рекомендаціях дисертаційного дослідження Леу С. О. «Особливості стандартизації в системі професійної освіти і навчання Великої Британії» за посиланням