Організатором конференції став Центр розвитку вчителів Азербайджану (The Azerbaijan Teacher Development Centre), який є альтернативою традиційним інститутам післядипломної педагогічної освіти. 

Основні доповідачі - Білл Мартін (США) і Дебра Дебра Мастерс(Нова Зеландія).

Конференція проходила на базі Європейської школи Азербайджану (European Azerbaijan School)

Її директор Гаррі Кріппін(Gary Crippin) говорив про роль цієї школи в трансформації освітнього ланшафту Азербайджана. Для того, щоб переконатись в успішності виконання школою цієї місії достатньо подивитись на фотографії

1. Європейська школа Азербайджану: сучасна архітектурна мода й освітній дизайн.

2. Європейська школа Азербайджану: вчити математику в старшій школі можна мимоволі.

 3. Європейська школа Азербайджану: прозорість як принцип організації сучасного освітнього простору.

 4. Європейська школа Азербайджану: двері в клас як креативний простір.

5. Європейська школа Азербайджану: вчити математику в початковій школі можна мимоволі й граючись.

Такі конференції потрібні перш за все для того, щоб на два дні відірватися від щоденної дрібної метушні та подивитися на звичні речі під іншим кутом зору. Подивитися зверху, подивитись чужими очима... Два дні інтенсивної роботи дозволяють оцінити ситуацію в освіті, побачивши всю картину. Це зрештою допомагає мислити глобально з тим, щоб ефективно діяти локально.

Організатори конференції " Changes and innovations supporting education " виходили з того, що в основі поліпшення освіти ключова роль належить вчителеві. Саме ті вчителі, які самі за своєю натурою є людьми, які навчаються, можуть робити зміни.

На конференцію зареєструвалось близько 600 вчителів попри те, що кожному з них треба було сплатити чималий оргвнесок: 100 манат(1,5 тис. грн) при середній місячній зарплаті вчителя близько 250 манат(3,7 тис. грн).

Білл Мартін(Bill Martin), екс-директор американської школи(Monroe High School) зі штату Мічиган, який з 2013 працював у різноманітних проектах з більш ніж 180 школами 12 країн, співавтор книги «Schools that Deliver».

Закон перспективи Levels of perspective(Daniel Kim) 

Vision - Бачення

Mental Models – Ментальна модель(цінності, переконання вчителів)

Systems & Structures – Системна структура(Наприклад, розклад занять тощо).

Patterns of Behaviour – Шаблони поведінки.

Events – Події.

Найпростіше діяти на нижньому рівні, організовуючи якісь події. Та тільки у випадку, якщо ми зможемо вплинути на цінності, це матиме потужний вплив на освітню систему. «Якщо ви хочете стати найкращими в світі, вам слід змінитись. Перш за все слід змінити свої цінності та бачення», - каже Білл Мартін.

Звісно, змінити ментальні моделі не легко. Білл Мартін, якому зараз виповнилось 72 роки, пояснив це на особистому прикладі. Вісім років тому він разом із дружиною опинився у сніговому полоні у власному будинку й у них з'явився час поговорити про спільне бачення майбутнього. Дружина ошелешила його фразою: немає про що говорити, бо ти скоро помреш! Так, помреш, якщо не зміниш свою ментальну модель(будеш, попри надмірну вагу, їсти те, до чого звик, мало рухатись і т.і.). Ти помреш, а я буду витрачати твої гроші в своє задоволення. Білл задумався: звісно, не дуже хочеться відмовлятись від улюбленої їжі, напружуватись(тобто змінювати звичну ментальну модель), але і померти теж не хочеться. Тому з того часу ходить по дві милі щодня гірською дорогою, їсть здорову їжу і намагається скинути надмірну вагу.

Лідери працюють на рівні бачення та допомагають своїм колегам розробити нову ментальну модель поведінки(так робить дружина Білла, дбаючи про те, щоб він передчасно «не врізав дуба»). Менеджери працюють на двох нижніх рівнях(події та шаблони поведінки), спираючись на ті ментальні моделі, які вже є.

80% роботи в школі здійснюється на рівні менеджменту. Це допомагає організувати навчальний процес сьогодні, але це не дозволяє проектувати завтрашній день. Тож має бути й менеджмент як поточне управління і лідерство.

У системі завжди хтось із тих, хто над вами, говорить вам що робити. Та важливо самому для себе обрати шлях лідера, якому не треба говорити що він має робити, бо він сам здатний керувати собою.

Дитиноцентроване навчання

На думку Білла Мартіна, дитиноцентроване навчання - це не лозунг! Це принцип організації навчального процесу в сучасній школі. Упродовж навчального дня учні активно працюють у групах, над проектами тощо. Вони не мають бути пасивними реципієнтами готових "пережованих" знань, якими їх напихає вчитель. Не можна допускати ситуації за якої вчитель надривається на уроці, а учні пасивно спостерігають шоу, яке "must go on". Як наслідок, один виходить з уроку в стані "вижатого лимона", а іншим нікуди діти енергію і вони відриваються на перерві. Діти щодня, щохвилини мають бути в центрі подій, працювати на всі 100% на кожному уроці. Учитель лише організовує та фасилітує навчальний процес.

Процес професійного розвитку вчителя: від початківця до експерта.

Модель придбання навичок братів Дрейфус (Dreyfus model of skill acquisition) – показує етапи здобуття умінь за допомогою формального навчання і практики. Як правило, усі ми проходимо крізь п'ять різних етапів: новачок, просунутий початківець, компетентний, досвідчений, експерт.

З новачками завжди наражаєшся на певний ризик. Не безпечними можуть бути як пілоти-початківці, медсестри-початківці, так  і вчителі-початківці. Через пару років вони стануть компетентними вчителями, а через вісім років – учителями-експертами. Для початківця мають діяти правила, які б не дали йому можливості спричинити катастрофу. Експерт може йти у вільне плавання. Звісно, кожен з нас у якісь сфері початківець, а в якійсь експерт.

Новачок (Novice).

Новачки не знають як реагувати на помилки й тому легко збиваються з пантелику, коли щось іде “не так”. Вони можуть бути ефективними, коли їм дати набір правил у формі “у випадку Х, роби У”. Іншими словами їм необхідний алгоритм роботи.

Просунутий початківець (Advanced beginner).

Просунуті початківці починають вже потроху відступати від фіксованих правил. Вони можуть спробувати виконувати певні завдання самостійно, але у них все ще є труднощі з усуненням проблем, які виникають. Початківці можуть скористатись порадами в правильному контексті, врахувавши свій досвід подібних ситуацій, але вони все ще не бачать “усієї картини”.

Компетентний (Competent).

Компетентні самостійно вирішують завдання, а не працюють за алгоритмом, вони здатні вирішувати проблеми з якими раніше не стикались, проявити ініціативу. Вони можуть вчити новачків і не задовбують експертів. Щоправда, їм ще бракує досвіду аби вдало розставити пріоритети при рішенні задач.

Досвідчений (Proficient).

Досвідчені постійно оцінюють виконану роботу і переглядають свої підходи, аби наступного разу бути ще ефективнішими, їм необхідна “повна картина” проблемної області, адже вони хочуть розуміти весь концепт.

Експерт (Expert).

Експерти керуються інтуїцією та безперестану шукають все кращі й кращі методи роботи, застосовують весь свій велетенський багаж знань у правильному контексті. Вони пишуть книжки, статті та проводять семінари.

Якщо ми задекларувати, що вчителі є головним ресурсом розвитку освіти, ми маємо підкріпити це системою, яка пускає в дію і розвиває цей ресурс. Причому в цій системі професійного розвитку має бути місце і для початківця і для експерта.

Спочатку стане гірше

Якщо ти хочеш навчитися їздити на велосипеді, тобі доведеться якийсь час падати та вставати. Та зрештою, коли навчишся, ти станеш швидше пересуватись на колесах, аніж, коли ходив пішки.

В освітній сфері відбувається те ж саме. Директори шкіл мають знати, що у випадку якщо ви починаєте використовувати, наприклад, якісь новітні технологій навчання, вчителі спочатку будуть робити це гірше, ніж вони робили, коли застосовували традиційні підходи. До цього треба ставитись із розумінням як до закономірності інноваційного розвитку. Ви не лише заводите своїх колег в інноваційну яму, а і допомагаєте їм з неї вибратись, вийшовши на інший рівень уже з новою якістю роботи.

The Pit of Success

Стане гірше, перш ніж стане краще! Це стосується й окремого вчителя, який не можу миттєво опанувати нові технології чи нову програму. Це стосується і школи в цілому, яка провалюється в «інноваційну яму» коли руйнується стара педагогічна система, а нова ще тільки народжується. Про це писав ще Григорій Сковорода: «Коли зачинається курча, тоді псується яйце».

Тож інновації несуть із собою не лише певні можливості, а й нові загрози, зокрема пов’язані з феноменом входження в «інноваційну яму»… Певний хаос в учнівському середовищі, опір батьків, «хитання» в педагогічному колективі – усе це неминучі наслідки потрапляння до «інноваційної ями». Тому слід зазначити: якщо процес реформування школи розрахований на 10 – 15 років, одразу позитивних результатів не буде, а коли через рік чи два школа опиниться в «інноваційній ямі» і виникне невдоволення, необхідно буде продовжувати рухатися далі, навіть під вогнем критики. Якщо ж процес реформування триватиме, «критична точка» незабаром буде пройдена й ефективність роботи зросте.

Цю «критичну точку» можна побачити й в моделі розвитку команди(“team stages model”), яку описав ще у 1965 році Брюс Тукман(Bruce Tuckman).

На другому з чотирьох етапів ми можемо відстежити «провалля»:

1. Forming(формування)- є початковою стадією розвитку команди, коли кожен намагається знайти своє місце в команді, люди придивлялися один до одного і задаються питанням, чому вони тут!

2. Storming(штормування, бушування) - на даному етапі члени спільноти можуть конкурувати один з одним, це етап конфліктів і протистояння, які можуть привести до деякої втрати продуктивності.

3. Norming(нормування) - етап"соборності", на якому члени групи встановлюють основні правила, розуміють, хто що робить, і як все буде зроблено, розробляють процеси тощо.

4. Performing(виконання) - кінцевий етап ефективної колективної роботи, на якому люди об'єднують свої зусилля, щоб забезпечити синергетичний ефект.

На думку Білла Мартіна, у здоровий життєвий цикл школи входять всі чотири етапи. Не можливо пропустити стадію «шторму», тож і в цьому випадку підтверджується істина: перш ніж ви станете кращими, ви станете гіршими.

Модель рефлексії професійної практики Батлера (Butler’s model Social Self Public Knowledge)

«Три кити»(особисті практичні знання, ментальна модель і поточна практика) знаходяться всередині нас і лише один фактор(публічна інформація) поза нами. Тож, на думку Білла Мартіна, зміни починаються з нас самих. Якщо ми хочемо змін, ми маємо знаходити час, щоб думати про зміни!

Роберт Фріц сформулював концепцію творчої напруги. Він пояснив, що ми опиняємось у стані творчого напруження, як тільки у нас з'являється чітке уявлення про нашу нинішню реальність та переконливе бачення того, що ми хочемо. Ця напруга може забезпечити нам енергію, щоб рухатися до нашого бачення.

• At first, I am giving energy to the creation, but later the creation seems to be giving energy to me.

                                       Robert Fritz

• Спочатку я даю енергію для творення, але пізніше здається що творення, дає енергію мені.

                                       Роберт Фріц

Якими нас запам'ятають діти?!

Після того, я діти забудуть все, що вони разом з вами вивчили в школі, вони пам'ятатимуть якою людиною ви були. Треба завжди задумуватись над тим, якими ми хочемо запам'ятатись нашим учням. Що б ви хотіли, щоб ваші учні згадали про вас через 10-20 років? Кожен з нас може пригадати одного-двох, максимум – трьох-чотирьох вчителів, які справили серйозний вплив на наше становлення. Ми пам'ятаємо не те, якими фахівцями з того чи іншого предмету вони були, а те, якими вони були людьми.

Тож кожен вчитель має побачити освітній процес очима свої учнів, а учні мають розглядати самих себе як власних вчителів(сам собі вчитель).

Дебра Мастерс(Debra Masters) є головним консультантом з когнітивної освіти в Новій Зеландії й директором компанії Visible Learning. Разом з професором Джоном Хатом і Кейт Бірч вона є співавтором нової книги «Видиме навчання в дії». Дебра представила на конференції тематичні дослідження зі шкіл в Австралії, США, Гонконгу, Англії, Швеції, Новій Зеландії та Норвегії, що показують, як впровадили зміни та досягли успіху в реалізації прагнення поліпшити успішність студентів.

Як встановили науковці, є понад 200 факторів які так чи інакше впливають на успішність дітей. Найбільше впливають на успіхи учнів такі фактори як групування за здібностями, зворотній зв'язок, взаємини між учнями та вчителями, індивідуалізація завдань, мобільність(зміна школи), співпраця вчителів… Ці показники ефективності вивчає новозеландсько-австралійський вчений Джон Хетті(John Hattie). Метааналіз кількісних показників впливу різних чинників на результати освіти див. у його книгах

Hattie, John (2008). Visible Learning: A Synthesis of Over 800 Meta-Analyses Relating to Achievement. NY: Routledge. p. 392. ISBN 978-0-415-47618-8.

Hattie, John A. (2011). Visible Learning for Teachers: Maximizing Impact on Learning. ISBN 0-415-69015-3.

Часто ми запитуємо вчителів: чому ви так робите?

Отримуємо типову відповідь: тому, що ми завжди так робили!

Але, наприклад, дослідження встановили, що в початковій школі домашні завдання практично не справляють ніякого впливу на успішність учнів. То чи варто їх задавати тільки тому, що звикли так робити?!

Якщо нові педагогічні технологію(case study та інші) дають можливість в чотири рази покращити ефективність навчання, то, мабуть, варто відмовитись від звичних, але неефективних форм навчання. Тільки так ми зможемо бути кращими, ніж були раніше.

Дебра Мастерс вважає, що наступні переконання допоможуть вчителеві стати успішним:

• Я оцінюю і я розглядаю оцінювання учнів як відгук про мою роботу

• Я агент змін

• Я говорю про навчання, а не про вчителювання

• Я заохочую діалог, замість монологу

• Я радію новим викликам

• Я розвиваю позитивні стосунки

• Я бачу навчання як важку працю

• Я співпрацюю.

Шкільній освіті потрібен вчитель, який надихає, якого учні згадуватимуть упродовж багатьох років після закінчення школи.

І школа має культивувати тип учня, який сам знає як йому навчатись і може самостійно спланувати наступні кроки, рухаючись за індивідуальною освітньою траєкторією.

На думку Дебри Мастерс, фундаментом на якому слід вибудовувати успішну школу є довіра. Оцінювати потрібно не тільки успіхи школи, а і досягнутий нею прогрес.

Дебра Мастерс представила Visible Learning^plus, яка є програмою професійного розвитку для вчителів зі створення інновацій в навчальному середовищі. Див. більше про це на сайті цієї програми

Віктор Громовий, шеф-редактор порталу «Освітня політика»