Пошук в блозі

Ти підходиш до дверей, на яких надпис англійською: ”Chamber-of-English”  «Chamber» можна перекласти, як хочеш – кімната, камера, палата, покої, гніздо, комора, казан, апартамент…Я не проти будь-якого варіанту. За великим рахунком, усі вони правильні. У цій  крихітній  аудиторії на сьомому поверсі факультету іноземних мов за кількома столами сидять твої десять студентів. Урок для тебе – це те ж саме, що й улюблена п’єса для актора, у якій він гратиме свою улюблену роль, що й зірковий матч для професійного футболіста, де він обов’язково заб’є гол, а то й два. Або ж це як  концерт для диригента, де він найменшим порухом своєї палички видобуває з інструментів музичні чари. 

Існує вираз: «Говорить, як по писаному», тобто – чітко, легко, безпомилково. Вислів має загалом позитивне забарвлення. Причина такого позитиву – логічність письмового викладу, його лексичне розмаїття, влучність добраних слів, почасти – підтекст, який ховається за тим, що бачиться на поверхні, цікава особистість автора, який уміє так говорити. Зізнаюсь, що коли я чую про навчання письма англійською мовою в школі, у моїй уяві виступає саме оця принада. І мені сумно стає від того, до чого зводиться зараз навчання письма. Мета, як видається – це   намуштрувати учнів на написання особистого чи офіційного листа та виконання «завдання відкритої форми з розгорнутою відповіддю» ( і придумають же таку бюрократичну фразу!).   В інтернеті виставлено десятки відео, де вчителі інструктують, які кліше слід ужити при звертанні, ЩО писати у вступі, як закінчувати повідомлення. Ці відео переглядати дуже нудно, і я впевнений, що після складання тесту хіба що одиниці із десятків тисяч наших випускників будуть писати листа своєму іноземному другові, повідомляючи його про те, як проходять канікули, та запрошуючи друга відвідати Україну.

Переоцінити  позитиви, які надає читання для вивчення іноземної мови, навряд чи можливо. Через якісь обставини у вас не буде партнера для усного спілкування, тобто не буде кого слухати і кому щось казати. Не матимете ви і особливої потреби письмово викладати свої думки іноземною мовою (хіба що коли у вас є схильність до ведення англомовного, німецькомовного і т.д.  щоденника). Але якусь тоненьку  книжечку в м’якій обкладинці чи електронний рідер ви завжди запхнете до кишені і станете читати в належний час. 

Недавно чув по радіо, як один слухач (вочевидь, просунутого віку) в інтерактивному спілкуванні звернувся до гостя студії із запитанням: «Чому коли ми навчалися, то ні сном ні духом не знали про репетиторів, а зараз без них не обійтися не можуть?»  

Коли мене запитують, який підручник найкращий для вивчення англійської мови, я відповідаю, що вибір підручника залежить від низки факторів, і цей процес можна порівняти, наприклад, із вибором взуття чи одягу: усе залежить від смаку, мети, обставин, а також від віку і навіть характеру користувача. Кращий , здавалося б, підручник може за інших умов стати гіршим, а якийсь непомітний посібник виявитися кращим в іншій ситуації. Згаданий у попередньому блозі підручник Еккерслі  гарний, якщо ви не ставите перед собою амбітних цілей і коли у вас є можливість (та бажання) вчити мову у тролейбусі чи в черзі. З чотиритомником Еккерслі можна порівняти ще й виданий приблизно в той же період тритомник А.С. Хорнбі (хоча Хорнбі більш відомий як автор чудового словника для студентів Oxford Advanced Learner’s Dictionary of Current English) та двотомник радянської авторки Н.О.Бонк – викинувши, проте, із підручника Бонк деякі заідеологізовані тексти, які у більшості випадків на той час служили «паровозиками», що витягували матеріали до друку.