ТЕ, ЩО ВАЖКО НЕ ВГЛЕДІТИ…

Шкільна історія у новій редакції програми структурована за курсами та роками навчання: пропедевтичний (5 клас), інтегрований (6 клас), історія України, всесвітня історія (7 – 9 класи). Програма для окремо взятого класу укладена практично за єдиним зразком: вступ до курсу, структура курсу, результати навчально-пізнавальної діяльності як наслідок опрацювання запропонованого змісту. Останній компонент має такі елементи: знаю; розумію; умію; орієнтовний перелік фактів, регіонів, пам’яток (для 5 класу); орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт; міжпредметні зв’язки. Згідно зі структурою курсу весь навчальний матеріал поділений за темами. Після кожного тематичного блоку передбачено узагальнення та тематичне оцінювання. Тематичний розподіл годин не передбачений. Власне саме це і заявлено у Пояснювальній записці програми.

ДЕ ШУКАТИ НОВЕ, АБО ОНОВЛЕНЕ?

         Більшість вступних частин до курсів за роками навчання не продумана і не вичитана.

 Це стосується як повторів (знань, знань, свій, свої – на прикладі перших же речень у 5 кл.) так і мовленнєвих конструкцій, що нагадують такі собі викрутаси: щоб зрозуміти суть – потрібно читати декілька разів. І навіть цього може бути замало.

Наприклад, 5 клас: серед завдань курсу "в) формування первинних уявлень про структуру і зміст історії України як передумови до реалізації засобами навчання наскрізних, міжпредметних і предметних змістових ліній (громадянська відповідальність, культурна свідомість тощо)."

Важко зрозуміти, як винятково первинні уявлення про структуру і зміст історії України можуть стати передумовами до реалізації засобами навчання…

Що таке "культурна свідомість"? І чи  дозволяє пропедевтичний курс у тій інтерпретації, яку пропонує робоча група, сформувати навіть первинне уявлення про структуру і зміст?

 Однозначно – НІ!

Чому? Він втратив свою цілісність ще у 2012 р., коли його «каструвала» попередня робоча група, чи правильніше – авторський колектив, очолюваний всім відомою Пометун Оленою Іванівною.

Але якщо попередня група хоч у назві зберегла "Історію України", то оновлена робоча група  її викинула, а залишила винятково «Вступ до історії». До якої історії Вступ, панове?

 Якщо до історії як науки, то зміст запропонованого курсу не відповідає назві. Якщо до всесвітньої історії – теж саме.

 Якщо до історії України, то дійсно тут щось є з історії України, але цим «щось» не реалізує озвучене вище завдання.

         Подібне зауваження стосується і завдань у програмі 6 класу: "б) сприяти формуванню засобами історії низки загальних (уміння вчитися впродовж життя, соціальна та громадянська компетентність, обізнаність у сфері культури тощо) і предметних (хронологічна, просторова, інформаційна тощо) компетентностей через актуалізацію змістових ліній (або їх елементів): сталого розвитку (з розумінням залежності людини і суспільств від природного середовища), громадянської відповідальності, культурної самосвідомості, життя в інформаційному середовищі, моральних цінностей".

У 6 класі з’являється вже "культурна самосвідомість" і "купа" всього іншого: сталий розвиток, громадянська відповідальність, життя в інформаційному середовищі, моральні цінності тощо.

Таке враження, що керівник попередньої групи незримо був присутній серед нового авторського колективу, оскільки саме він останнім часом активно замість громадянської освіти, практичного права, критичного мислення пропагує «сталий розвиток».

Але повернемося до програми.

ВІД ПЕРЕСТАНОВКИ ДОДАНКІВ СУМА НЕ ЗМІНИТЬСЯ…

         У новій редакції програми робоча група пропонує дещо інше розуміння і розміщення двох складових - «Змісту навчально-пізнавальної діяльності» і «Результатів навчально-пізнавальної діяльності».

 У попередній редакції вчителі мали справу із «Змістом навчального матеріалу» і «Державними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки учнів».

У мене склалося враження, що члени робочої групи не знають, що таке«Зміст навчально-пізнавальної діяльності».

Зміст діяльності – те, що ми робимо: ходимо, носимо, вчимо, сидимо, спимо, їмо, говоримо. Зміст діяльності – це не навчальний матеріал, панове. Але ж у цій рубриці ви подали перелік навчального матеріалу (теми, підтеми, ідеї, поняття, історичні події, процеси, явища).

 То де тут навчально-пізнавальна діяльність?

Де у: "Предмет і завдання історії. Теорії походження людини. Періодизації історії людства (антропологічна, археологічна, історична)"(6 клас); "Внутрішня і зовнішня політика Володимира Великого. Впровадження християнства. Київська держава (Русь-Україна) за Ярослава Мудрого. «Руська правда». Суспільний устрій. Влада князя. Повсякденне життя. Господарство. Міста. Ремесла. Торгівля. Культура." (7 клас); "Імперський наступ на автономію Гетьманщини. Павло Полуботок. Данило Апостол. Нова Січ. Кирило Розумовський. Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні. Підкорення Кримського ханства. " (8 клас) тощо.

ЗМІСТ ДІЯЛЬНОСТІ? 

Зміст навчального матеріалу тут дійсно є.

 А яка ж тут діяльність?

Чи робоча група горіла бажання «закрутити» все так, як ще не було і «наповнити» нову редакцію чимось «особливим»?

         Чи була необхідність змінювати черговість колонок програми? Важко сказати.

Головне, що робоча група не обґрунтовує в Пояснювальній записці цих змін і (саме найцікавіше!!!) «Зміст навчально-пізнавальної діяльності» називає «Змістом навчального матеріалу».

То з чим вчителі матимуть справу? Швидше всього з «матеріалом», який «вивчатимуть», щоб отримати прогнозовані «результати».

То чи варто переставляти «доданки»?

ЧИМ ДАЛІ В ЛІС, ТИМ БІЛЬШЕ ДРОВ…

         Основним компонентом нової програми залишається навчальний матеріал – ЗМІСТ. Зразу ж зауважу, що він мало чим відрізняється від змісту попередньої програми. Хіба що лише тим, що його структурували за темами-розділами (не завжди вдало) і дещо скоротили (при збереженні старих підходів щодо конструювання змісту суттєво скоротити навчальний матеріал не можливо). Оскільки члени робочої групи не вказали за яким принципами він укладений, то спробуємо самі визначити методологічні засади змісту.

Традиційно домінуючим принципом обрано тематичний. Весь навчальний матеріал поданий за окремими темами-розділами. До цих тем-розділів прив’язане, досить важливе на сьогодні, тематичне оцінювання (різновид підсумкового контролю). Практично укладачі програми позбавляють учителів права самостійно визначати кількість навчальних тем, можливість їх об’єднання і доцільність такого тематичного обліку, який диктує практика навчання, а не фантазії робочої групи. Для 5 класу передбачено при річному навантаженні 35 год. - 6 тематичних блоків (чи не забагато ?), 6 кл. (70 год.) – 4 (чи не замало?), 7 кл. – 5 (історія України), 5 (всесвітня історія), 8 кл. – 5 (Історія України), 5 (всесвітня історія), 9 кл. – 7 (історія України), 5 (всесвітня історія). Чому це важливо? Наприклад, 6 клас. Згідно з новою програмою історія Греції та Риму подані у розділі «Антична цивілізація». Матеріалу на вивчення сплановано досить багато. Припускаю, що це буду близько 20 годин. І на такий обсяг матеріалу лише одна тематична? Забагато матеріалу для тематичного блоку і в 7 кл. (всесвітня історія) "Європейське суспільство і держави в X – XV ст.". У цьому ж класі тема "Середньовічний Схід" взагалі не підлягає тематичному оцінюванню, а подається оглядово. Про оглядовий вид навчальної діяльності нічого не говориться у пояснювальній записці. Це що? Кинути оком, перегорнути сторінки, подивитися на ілюстрації, переглянути чи є цей матеріал у підручнику?

Укладачі програми, напевно, не мають уявлення про поділ навчального матеріалу за темами й відповідне оцінювання, оскільки чимало матеріалу залишили поза тематичним обліком (5 кл. : Що таке історія; 6 кл. Коли і як розпочалася історія людства; 7 кл. історія України: Історія Русі-України в контексті епохи середніх віків; 7 кл., всесвітня історія: Середньовічний Схід). Подібні ляпи зустрінемо і в програмах для 8 і 9 класів.

Інший принцип, який чітко відстежується у навчальній програмі – хронологічний. Весь навчальний матеріал поданий у хронологічній послідовності з акцентуванням уваги на важливих історичних подіях, що відбувалися у світі, Європі та українських землях. У тло історій 9 кл. вмонтований період в 14 років (початок ХХ ст. – 1914 р.), який раніше вивчався у 10 класі.

Чому? З якою метою? Щоб розвантажити програму для 10 класу? Як спосіб переходу до 12-річного навчання?

Ми вже мали подібну апробацію з історією 30-их років у 10 класі. Врешті-решт, чому робоча група не обґрунтовує у Пояснювальній записці змін у хронологічних межах курсів? Зауважу, що з цими «14 (17) роками» відбуваються постійні катавасії: програми 1996, 1998, 2001 рр. – цей проміжок (1900 – 1913 рр.) у 9 класі; програма 2005 р. – 1900 – 1917 рр. вже вивчають у 10 класі; програма 2013 р. – 1900 – 1907 рр. у 9 класі; програма 2017 р. – 1900 – 1913 рр. (включаючи аграрну реформу П. Столипіна) вивчають в 9 класі.

Народ, скільки можна «крутити» цим проміжком? Що вам заважає визначитися? Ви не знаєте біля якого періодизаційного "берега" кинути якір? Визначайтеся, але паралельно – обґрунтовуйте: з якою метою і для чого це робиться, який зиск матимемо в організації навчання історії, на що це впливає, наскільки це важливо.

У куцих і лаконічних положеннях програми дуже важко розгледіти ті принципи, доцільність яких обґрунтовували й навколо яких велася наукова дискусія останнє десятиліття: полікультурності, альтернативно-проблемний, соціоантропоцентричний, територіально-краєзнавчий, багатоперспективності, аксіологічний тощо. Ці принципи дуже поверхнево відстежуються у «Змісті» і епізодично у «Результатах». Робоча група повністю зігнорувала проблемно-тематичний підхід у формулюванні розділів-тем.

Складається враження, що все те, що напрацьовувалося методичною думкою останні два десятки років не враховано, проігноровано, забуто. До того ж нічого власного, а тим більше інноваційного, авторами не запропоновано. То чи варто було "город городити"?

Не зрозуміло згідно з якими критеріями укладачі програми курс для 6 класу назвали "першим систематичним курсом історії в середній школі". Шкільні курси історії, подані у певній системі ще не є систематичними. Учителі та учні матимуть справу з елементарними курсами історії, у яких домінуватимуть лише найважливіші події. А якщо говорити про всесвітню історію, то цьому курсу радше підійшла б назва епізодичний, оскільки він не охоплює історію всього світу, а лише її окремі найбільш значущі епізоди із розвитку світової цивілізації на певних проміжках часу. За 26 років ми так і не змогли домовитися про поняттєвий апарат, який використовуємо і яким оперуємо. У кожного свої "поняття" і "принципи".

Досить дивним явищем і не характерним для програми є спроба робочої групи нав’язати всім учителям і школярам України проведення практичних занять єдиним способом. Подібне вже спостерігали у попередніх редакціях програм.

Мене як вчителя не лише дивує, але й принижує сам факт того, що програмою визначається практична сфера діяльності учнів, з якими працює вчитель. Діти ж різні.

Чому учні мають укладати синхроністичну таблицю, чи на контурній карті позначати території, міста, країни? Чому учні мають працювати з Декларацією, а не з Конституцією? Хтось може пояснити?

Було б все зрозуміло, коли б укладачі програми систематизували й чітко виділили базові практичні уміння школярів від 5 до 9 класу. І саме на ці вміння пропонували учителям види практичної діяльності. Але ж вони цього не зробили. А що зробили? Куцим абзацом розкрили "суть" практичної роботи одночасно для учнів від 5 до 9 кл.: "Практичні роботи є обов’язковими для кожного розділу програми. Вони можуть відбуватися в різних формах: як на окремій ланці уроку (для вивчення нового матеріалу, узагальнення, закріплення тощо), так і протягом усього уроку (лабораторно-практичне заняття). Така робота може виконуватися за вибором як учителя, так і учнів, як у класі, так і вдома, але з обов’язковою презентацією її результатів на занятті.

Організація лабораторно-практичних занять передбачає певну динаміку, яка полягає у збільшенні в кожному наступному класі лабораторної (обсяг, складність, характер і види джерел) і практичної (урізноманітнення способів діяльності) складової, ступеня самостійності учнів (від виконання роботи за допомогою вчителя за докладною інструкцією до самостійного виконання за загальним завданням). За основними видами діяльності практичні роботи поступово змінюють свій характер від описових і частково-аналітичних до переважно аналітичних".

 Що це за нова категорія "лабораторна і практична складова"? Як автори пропонують визначати "ступінь самостійності"?

Вважаю, що будь-яка практична діяльність ефективна лише тоді, коли чітко виписані базові вміння та їх динаміка за роками навчання, якими має оволодіти учень. Наприклад, у 5 кл.: "Учні аналізують історичну подію, визначаючи час, коли вона відбувалася, місце (територію), де відбувалася та її учасників (хто брав участь)". Як практично може бути реалізована ця програмова вимога?

Для відпрацювання такого вміння вчитель має підібрати приклади різних історичних подій і запропонувати учням для аналізу. Спочатку можна розібрати одну подію спільно як зразок, а потім  - за варіантами. Важливо, щоб варіативність мала місце і у визначенні часу (конкретний рік, часовий проміжок, частина століття, перша половина століття, друга половина століття), місця події (місто, село, країна, регіон), учасників (вікові характеристики, статеві, групові) тощо.

Чому це важливо? У 5 класі учні не просто починають вивчати історію, але набувають певних спеціальних вмінь, яких від них вимагає ця галузь. Одне із них – вміння аналізувати історичний факт (подію) за простою схемою: визначати час, місце і учасників події. Саме це вміння варто відпрацювати на практичному занятті.

 Звичайно, що не завдання програми розписувати алгоритм діяльності вчителя та учнів. Але оскільки українські програми з 2005 р. почали укладати за схемою "знаємо - вміємо" (зміст - вимоги), то кожному авторському колективу, який береться до укладання програм варто:

 а) визначити перелік вмінь за роками навчання,

 б) відстежити динаміку цих вмінь,

в) встановити взаємозв’язок між цими вміннями,

г) спланувати (спрогнозувати), які з вмінь варто відпрацьовувати на практичних заняттях (наприклад, перше знайомство з писемним джерелом та його аналіз за схемою), а які в процесі вивчення матеріалу.

Чи просто це зробити? Ні. Це дуже складна аналітична робота, яка вимагає від укладачів програми не лише знання історичного матеріалу, але й вікової психології, дидактики тощо. І її хтось має зробити, щоб навести лад і в практичних заняттях і вимогам до рівня навченості. І найголовніше, що все це і пов’язано з реалізацією компетентісного підходу, про який "фанфаримо" вже не перший рік.

НОВЕ, АБО ДОБРЕ ЗАБУТЕ СТАРЕ…

Своєрідною новацією програми є конкретизація міжпредметних зав’язків у формі переліку предметів, тем. Щоправда, у цьому реєстрі домінують українська література та мова. Зустрічаються й інші дисципліни: образотворче мистецтво, зарубіжна література, географія, інформатика тощо. Цей перелік нагадав мені програми з історії часів СРСР. Не полінувався, дістав з полиці і прочитав: «Під час вивчення руху декабристів учитель залучає знання учнів з курсу літератури 8 класу про зв’язки О. С. Грибоєдова й О. С Пушкіна з декабристами. Такі вивчені твори, як «Горе з розуму», «До Чаадаєва», «Анчар», «Аріон», «У глибині сибірських руд», дозволяють показати суспільне середовище, в якому виник і розвивався рух декабристів, його зв’язки з суспільним рухом Росії. Розповідаючи про розправу над декабристами, про долю їхніх сімей, вчитель звертається до відомої учням поеми М. О. Некрасова «Російські жінки» (Програми восьмирічної та середньої школи, 1986 р. С. 65).

І через 30 років читаю: «Міжпредметні зв’язки: 9 клас. Українська література. Розділ: Тема жіночої долі у творчості Тараса Шевченка. Тема: «Катерина», «Наймичка», «У нашім раї на землі…» (Учень шанобливо ставиться до жінки в усіх її іпостасях (жінка-мати, жінка-кохана), усвідомлює, що жінка – уособлення краси на Землі); 9 клас. Українська література. Розділ: Нова українська література. Тема: Іван Котляревський. «Енеїда», «Наталка Полтавка» (Учень пояснює алюзію на події історії України, розуміє необхідність відстоювати людську гідність, власні принципи); 9 клас. Українська література. Розділ: Пантелеймон Куліш. Тема: Пантелеймон Куліш. «Чорна рада» (Учень усвідомлює значення ініціативності, наполегливості й працьовитості для досягнення поставленої мети. Прагнення до справедливості, лицарства, щирості, вірності почуттю й обов’язку); 9 клас. Українська мова. Розділ: Текст як одиниця мовлення й продукт мовленнєвої діяльності. Тема: Текст, його основні ознаки (Учень створює текст-розповідь про людину, яку вважає взірцем інтелігентності з поясненням, які чесноти цієї особи є найціннішими для суспільства, план сприйнятого на слух науково-навчального тексту)». Ви скажете, що у цих фрагментах немає спільного. Воно ніби й так, але підхід один – нав’язати учителям саме ті міжпредметні зв’язки, які вгледіли представники робочої групи.

А якщо використовую інші міжпредметні зв’язки, не за програмою? Будь-який педагог має право: порівнювати минуле із сучасним, будову людського організму із будовою держави, дію законів у природі і суспільстві тощо. І що тепер ми повинні на кожному кроці відстежувати, де тут історію "пришити" до біології, а що маємо згадати з фізики чи хімії?

Типовий приклад бюрократизації тексту програми.

Ви гадаєте, що тексти не можливо бюрократизувати?

Можливо і ще як! І яскравим прикладом подібного явища є "оновлена" або "стара-нова" програма зі шкільної історії для 5 – 9 класів.

Можливо автори й хотіли нас спантеличити чимось "новим". Спантеличили. Але чи призведе чергове "оновлення" до змін?

Віктор Мисан, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України, заступник директора з навчальної роботи комунального закладу "Школа-інтернат ІІ-ІІІ ступенів "Рівненський обласний ліцей".