У попередній публікації[1] було розглянуто деякі теоретичні й методичні проблеми ЗНО, пов’язані з освітніми вимірюваннями. Ця стаття присвячена проблемам, що стосуються інших практичних застосувань сучасних методів освітніх вимірювань, насамперед — проблеми комплексного оцінювання абітурієнтів при вступі до ВНЗ. Як і попередня публікація, вона є суб'єктивними поглядами автора з деяких питань, що обговорювалися на IV Міжнародної науково-методичній конференції «Освітні вимірювання — 2013», що відбувалася у Татарові 1-4 жовтня 2013 р.

Запропонована стаття не присвячена сучасній мовній політиці та становищу української мови в державі Україна. Назва статті «Неовалуєвщина» обрана не випадково. У 1863 р. після прийняття Валуєвського циркуляра в Російській імперії започатковано нову хвилю антиукраїнської політики, яка мала негативні наслідки не лише в сфері використання мови, але й у галузях, дотичних до неї. Йдеться про освіту, культуру, науку. Розпорядження міністра спричинило наступ на українознавство і в оцінці дослідників дістало назву валуєвщина. Валуєвщина — це не лише система антиукраїнських заходів, алей ті суб’єкти, що акумулювали ці заходи. Їм притаманний певний тип мислення, стереотипи, види діяльності. За останні 150 років вони не зникли з сфери державного управління. Вони постійно видозмінюються, як і їх діяльність. Які ж форми та масштаби неовалуєвщини сьогодні? 

За кілька тижнів до проведення парламентських слухань з питань доступності та якості загальної середньої освіти на Міжнародній науково-практичній конференції «Освітні вимірювання – 2013»,серед організаторів якої є Міністерство освіти і науки України, був наведений прикрий, але дуже показовий факт. Під час цьогорічного зовнішнього незалежного оцінювання з математики більшість учасників не впоралися з розв'язанням рівняння 2/x = 5. Навіть серед тих, хто отримав за цей тест понад 180 балів,більше 10% абітурієнтів не спромоглися дати правильну відповідь[1].Іншими словами, десятки тисяч випускників українських шкіл (ЗНО з математики цього року складали більше 90 тис. абітурієнтів) не змогли розв’язати одне з найпростіших завдань!

 Цього року оприлюднено два накази Міністерства освіти і науки України,що мають відношення до атестації педагогічних працівників.

Перелік резонансних подій в освіті 23 жовтня поповнився ще однією - парламентськими слуханнями «Доступність і якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення». Чи стане ця подія відправною точкою для поліпшення шкільної освіти залежатиме від того, які висновки будуть зроблені й у які конкретні прагматичні кроки будуть втіленні рекомендації слухань. Обнадійливо прозвучали на слуханнях слова голови парламентського Комітету з питань науки та освіти Лілії Гриневич, про те, що, оцінюючи стан і перспективи розвитку українського шкільництва, серйозно поставитись до результатів міжнародних досліджень, щоботримати реальну картину й прийняти правильні рішення в освітній політиці».Все ще хочеться сподіватись, що так воно й станеться.

Правове регулювання формування і розміщення державного замовлення серед вищих навчальних закладів в Україні є доволі дивним як з точки зору законодавчої техніки, так і в світлі принципів Лімської декларації про академічні свободи і автономію вищих навчальних закладів. Акцентую увагу на Лімській декларації, оскільки у сфері академічних свобод вона становить своєрідну juscogens (імперативні норми міжнародного звичаєвого права), сукупність положень яких мають перевагу перед іншими нормами в силу авторитету та наявності згоди, inter alia, міжнародного академічного співтовариства. Той факт, що Лімська декларація не завжди є предметом дискусій в українському академічному товаристві, яке сконцентрувало увагу переважно на формальних (а не матеріальних аспектах!) Болонського процесу, власне і характеризує стан реальної автономії університетів і академічних свобод в Україні.

23 жовтня 2013 року у Верховній Раді України відбулися парламентські слухання з проблем доступності та якості загальної середньої освіти. Публікуємо стенограму виступу Голови Комітету Верховної Ради з питань освіти та науки Л. Гриневич, яку отримали від її прес-служби. 

Добре відома стара істина — керувати можна лише тим, що можна вимірювати. Саме тому останнім часом проблема освітніх вимірювань привертає підвищену увагу фахівців. Ці питання викликають багато дискусій.Деякі відомі фахівці заперечують саму можливість вимірювання освітніх досягнень, навчальної компетентності чи інших подібних освітніх показників. З іншого боку, поширеною є й така думка, що, незважаючи на окремі недоліки, існуючі методи освітніх вимірювань загалом є достатньо якісними, щоб взагалі відмовитися від суб’єктивних оцінок викладачів.

23 жовтня 2013 р. відбудуться парламентські слухання «Доступність та якість загальної середньої освіти: стан і шляхи поліпшення». Напередодні, 16 жовтня, освітяни Львівщини зібралися на конференцію «Стандарти та зміст освіти в загальноосвітній школі». За результатами обговорення цієї проблеми вони звернулися до учасників парламентських слухань із відкритим листом про стан справ у системі загальної середньої освіти України. Портал «Освітня політика», розцінюючи текст цього звернення, як колективну точку зору найліпших експертів – освітян-практиків, публікує його у повному викладі.

Скажу відверто, що з нетерпінням чекав появи нових підручників історії для п’ятикласників. Чому? Спробую пояснити — і тим, кому відомо про дискусію, що виникла навколо програми з історичної пропедевтики, і тим, хто вперше долучається до обговорення сучасної шкільної історичної освіти та її найважливішого компоненту — змісту.