Шановні колеги! Нам варто з’ясувати, за яких умов українська вища освіта стане якісною і конкурентоздатною на міжнародній арені. Чи є вона такою зараз? Тобто чи задоволені ми з Вами теперішнім станом справ? Якщо відкинемо «великих слів велику силу», то маємо чесно визнати: ні, не задоволені. Отже, з якими викликами ми стикаємося сьогодні?

Чи задовольняють будівлі наших шкіл потреби сучасної освіти? Протягом лише року чи двох у цьому питанні суспільство пройшло шлях від замовчування та несміливої критики до активних  дій. Державний бюджет на пропозицію Міністерства освіти передбачає значні ресурси на облаштування класів Нової української школи. Міністерство регіонального розвитку спільно з МОН розвиває проект “Новий освітній простір”. Десятки шкіл та тисячі класів вже оновлено коштами державного та місцевих бюджетів, громадських та приватних фондів, іноземних донорів. Як завжди буває, коли нагальна проблема не вирішувалась роками – зміни мусять відбуватись швидко, і важко уникнути помилок та недоречностей. В цьому процесі набуває особливого значення планування та оцінювання якості того, що робиться – зокрема і якості освітнього простору. Для цього потрібно, з одного боку, обґрунтоване розуміння принципів формування освітнього простору школи, а з іншого – наявність критеріїв та інструментів його оцінювання.

Ухвалений у 2017 році Закон «Про освіту» передбачає формування шкіл трьох рівнів: початкової, базової середньої та профільної середньої, або старшої (академічної чи професійної) школи. На шляху формування шкіл різного рівня стоять відповідні перешкоди та складнощі; особливу проблему становить процес формування старшої академічної школи.

Справедливе визнання кваліфікацій є ключовим елементом права на освіту та обов'язком суспільства

 (Лісабонська конвенція, 1997 р.)

Динамічні соціально-економічні процеси, глобалізація та інтернетизація суспільства зумовлюють структурні зміни в економіці та зростаючий попит на нові навички, а тому вимагають пристосування системи формування замовлення на підготовку фахівців та прогнозування змісту освіти відповідно до вимог часу. На жаль, сьогодні розподіл замовлення на підготовку фахівців у закладах професійної освіти все частіше здійснюється з метою відстрочення безробіття молоді соціально-незахищених верств населення, підтримання життєдіяльності окремих закладів освіти та забезпечення навантаження для викладачів, а не забезпечення реальних потреб ринку праці.

Метою освіти є всебічний розвиток людини …, виховання відповідальних громадян, які здатні до свідомого суспільного вибору та спрямування своєї діяльності на користь іншим людям і суспільству….. Преамбула ЗУ «Про освіту»

Проблеми хронічного недофінансування вищої освіти накопичуються вже багато років. Але лише сьогодні почалися серйозні обговорення того, як їх можна вирішувати.

Оновлення стандартів вищої освіти відбувається на основі Закону України «Про вищу освіту» (2014 р.), який визначив основні вимоги до стандартів, а також процедури їх розроблення [1]. Відповідно до закону, а також згідно з Методичними рекомендаціями щодо розроблення стандартів вищої освіти, затвердженими у червні 2016 р. [2], стандарти вищої освіти розробляються науково-методичними комісіями Міністерства освіти і науки України. До роботи комісій залучено понад 1000 науково-педагогічних та наукових працівників, експертів.

ЗАВДАННЯ

Керівник закладу відповідно до закону «Про освіту» (ст. 41 "Забезпечення якості освіти" п.2 - система забезпечення якості в закладах освіти (внутрішня система забезпечення якості освіти)) має сформувати адекватні цьому завданню механізми самооцінки.

У першу чергу, вони мають враховувати базову сутність зовнішніх систем забезпечення якості та стандарти освіти. Щоб потім не впадати у розпач від того, що ганялися за зовсім іншим ніж загальнодержавні основні виміри стандартів та індикаторів якості.

Тільки з усього цього вийде пшик, якщо керівник закладу не зможе зробити так, щоб учні не дурили вчителів, а вчителі — директора/завуча, тобто — заклад не обманював сам себе та батьків учнів.

ІНСТИТУЦІЇ

Як приклад стандартизованого щодо загальнодержавних вимог підходу до положень, які варто зафіксувати у відповідному розділі Статуту  закладу пропоную наступну їх версію.

Важливо, що законодавство України про освіту створюється з урахуванням викликів та можливостей, які характерні для ринкового інформаційного суспільства. Але результативне упровадження новацій в освітню практику завжди передбачає їх освоєння педагогічною наукою з наступним розробленням на їх основі досконалого інструментарію управлінської та педагогічної діяльності.

У цій роботі здійснено спробу з позицій педагогіки як науки про організацію освіти розкрити сутність нових понять і підходів, акцентувати увагу на положеннях, які мають важливе практичне  значення та розробити педагогічний інструментарій аналізу і удосконалення практики у сфері загальної середньої освіти.