Тема навчального навантаження викладачів, тобто саме перевантаження, набирає все більше й більше обертів. На щастя медіа вже не настільки оминають увагою цю проблему та й самі викладачі починають реагувати, поки що у соціальних мережах та на форумах, однак їх голос стає більш відвертим та критичним. Після проведення опитування серед викладачів ВНЗ ІІІ-ІV рівнів акредитації Центр дослідження суспільства отримав і продовжує отримувати чимало відгуків з різних куточків країни. Викладачі найчастіше повідомляють про порушення їх прав та різні способи протизаконного збільшення навантаження. 

Зовнішнє незалежне оцінювання навчальних досягнень випускників шкіл — це одна з найбільш дискусійних тем в суспільстві за останні роки. Я маю право говорити про незалежне оцінювання якості освіти як людина, освітянин, державний службовець, який був серед ініціаторів розробки і запровадження цієї системи в Україні.

Професійні дискусії навколо питань реформування шкільної бібліотеки точаться давно. Хто є їх ініціатором? Ті самі шкільні бібліотекарі. А ще методисти, що опікуються їх діяльністю. Ефективність цих багаторічних дискусій, що не виходять за межі бібліотечної спільноти, дорівнює нулю. В умовах інноваційних освітніх змін бібліотека школи все частіше асоціюється з образом Попелюшки: працелюбної простої дівчинки, яка терпляче зносить усі випробування долі, не нарікаючи і, як не дивно, отримуючи задоволення від тяжкої роботи. Єдиною втіхою залишається світ її мрій… 

Нещодавно Дмитро Табачник вкотре заявив, що Болонська система в Україні потребує вдосконалення. І з паном міністром складно не погодитись. Шкода, що головний освітянський чиновник зрозумів це лише на третьому році перебування на посаді, проте, зрештою — краще пізно, аніж ніколи. 

Вже кілька років складання тестів зовнішнього незалежного оцінювання (ЗНО) є основним шляхом вступу до вищих навчальних закладів України. Але наскільки якісним є цей інструмент оцінювання якості загальної освіти?

Cуспільно-політичні зміни в Україні, орієнтація на європейські стандарти  у різних галузях, в тому числі й в освіті, сприяє  переходу до демократичного процесу навчання. У зв'язку з цим  й прийняті нові Державні стандарти загальної середньої освіти, зазнали   змін навчальні плани та програми і, звичайно, шкільні підручники й навчально-методичні посібники. Проблема навчальних видань в освітньому процесі на сучасному етапі є дуже гострою і потребує серйозного ставлення, оскільки  у цих виданнях є багато недоліків і порушень.

12 вересня 2013 у Львові в рамках 20-го Міжнародного форуму видавців відбувся «круглий» стіл «Сучасний стан та перспективи видання навчальної літератури в Україні». За твердженнями багатьох видавців – учасників подібних «круглих столів», такого гострого та відвертого обговорення проблеми видання шкільних підручників дотепер не було.

Поняття якості є одним із центральних у сучасних дискусіях щодо проблем української вищої освіти. 
Але уважний аналіз наявних думок показує, що дуже часто не тільки рядові громадяни, 
а й провідні експерти вкладають у це поняття зовсім різний зміст.
Тому існує потреба визначитися з термінами.

Напередодні нового, 2013/2014-го навчального року Міністерство освіти й науки України направило в Міністерство освіти і науки, молоді та спорту Автономної Республіки Крим, департаменти (управління) освіти і науки обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій лист «Про методичні рекомендації для проведення державної атестації та внутрішнього контролю навчальних закладів» (Лист МОН № 1/9-533 від 07 серпня 2013 року, ). Як зазначено в листі, додані до нього «методичні рекомендації для проведення державної атестації та внутрішнього контролю дошкільних, загальноосвітніх, позашкільних, професійно-технічних навчальних закладів» підготовлені «з метою удосконалення програмно-методичного забезпечення здійснення місцевими органами управління освітою контрольних заходів у підпорядкованих їм навчальних закладах». У Додатках надано: