Диверсифікація системи післядипломної педагогічної освіти в Україні в контексті вимог Закону України «Про освіту» від 05.09.2017 р.№ 2145-VIII актуалізувала потребу у створенні дорожньої карти на перехідний період, яка повинна узгоджуватися із відповідним світовим досвідом, певні аспекти якого вже висвітлювалися в матеріалах «Освітнього порталу» (Ковальчук В. Професійний розвиток вчителів: зарубіжний досвід [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://education-ua.org/ua/porivnyalna-pedagogika/485-profesijnij-rozvitok-uchiteliv-zarubizhnij-dosvid)  і брати до уваги стратегічні цілі розвитку освіти в Україні.

Щонайперше варто зауважити, що сама декларація щодо тієї чи іншої візії реформ апріорі не може бути справжнім виразником останньої. Так, бачення сутності, змісту та реформаторських цілей, як і прагнення до їх втілення у життя є важливими, але це ще, навіть, не їхній початок.

Існування та діяльність значної частини українських вищих навчальних закладів є демонстрацією брутального нехтування якістю освіти та неприкритою насмішкою зі спроб забезпечення академічної доброчесності в сфері вищої освіти країни. Важко вимагати від окремої людини дотримання стандартів академічної доброчесності, якщо на інституційному рівні діють геть інші «стандарти». 

Закон України «Про освіту» від 05.09.2017 р.№ 2145-VIII, який набрав чинності 28.09.2017 р., передбачає низку змін в системі післядипломної педагогічної освіти. Ретельний його аналіз з урахуванням практики підвищення кваліфікації педагогічних працівників за новітній період, ознайомлення з концептуальними засадами реформування загальної середньої освіти в Україні, що відображені в документі, який отримав назву «Нова українська школа», свідчить про необхідність реформування не тільки форм і методів підвищення кваліфікації вчителів, внесення суттєвих змін в зміст навчальних планів і програм, а й веде до висновку щодо необхідності створення нових організаційних механізмів.

Єдиний спосіб відкриття меж можливого —

це зробити крок за ці межі, у неможливе.

(Другий закон Артура Кларка)

НОРМАТИВИ

Згідно з новим рамковим законом «Про освіту»  система має перейти до стану з більш високим кадровим потенціалом завдяки тому, що:

28 вересня набув чинності новий Закон України «Про освіту». Він закладає підстави для створення більш сучасної та ефективної системи освіти, на основі децентралізації управління, суттєвого перегляду принципів управління, значного розширення академічної, організаційної, фінансової та кадрової автономії закладів освіти і академічних свобод учасників освітнього процесу. У зв’язку з цим потребує оновлення все освітнє законодавство, у тому числі й відносно нещодавно прийнятий закон про вищу освіту. Крім того, три роки роботи за новим законом виявили окремі неузгодженості між його нормами. Деякі норми не мають ефективних механізмів їх реалізації, деякі досі не працюють через колізії з іншими законами, спротив старої системи, відсутність чи застарілість потрібних підзаконних нормативних документів, проблеми зі створенням передбачених законом нових структур та з інших причин. Тому при Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти створено робочу групу з напрацювання комплексних змін до закону про вищу освіту.

Віктор Громовий: Читаю коментарі з нагоди ювілею Тернопільського навчально-виховного комплексу "Школа-ліцей №6 ім. Н.Яремчука".  

Захисти кандидатських дисертацій вже багато років є достатньо рутиною процедурою. В Україні щогодини захищають 3–4 дисертації, і так кожного робочого дня, із року в рік. На фінальну частину відкритої експертизи дисертації – на засідання спецради залучають 15 – 25 фахівців найвищої кваліфікації. Це достатньо дороге задоволення. Чи виправдано воно для такої пересіченої події? Напевно, що у більшості випадків – ні.

Український університет традиційно завжди був зорієнтованим на німецький університет, якому притаманні поділ на факультети та кафедри. Розуміння кафедри з часом суттєво змінювалося. Раніше вираз «отримати кафедру» буквально означав отримати право читати лекції з кафедри як ординарний професор, наприклад як професор математики чи філософії, отримуючи при цьому гарантовану платню з казни (бюджету). Університет традиційно мав і приват-доцентів, які отримували платню лише зі студентів, котрі записалися на їхні курси. 

У законі України «Про освіту», розробленому на основі Концепції «Нова українська школа», проголошено курс на впровадження компетентнісного підходу до освіти. У статті 12 закону зазначено: «Метою повної загальної середньої освіти є всебічний розвиток, виховання і соціалізація особистості, яка здатна до життя в суспільстві та цивілізованої взаємодії з природою, має прагнення до самовдосконалення і навчання впродовж життя, готова до свідомого життєвого вибору та самореалізації, відповідальності, трудової діяльності та громадянської активності. Досягнення цієї мети забезпечується шляхом формування ключових компетентностей, необхідних кожній сучасній людині для успішної життєдіяльності: вільне володіння державною мовою; здатність спілкуватися рідною (у разі відмінності від державної) та іноземними мовами; математична компетентність; компетентності у галузі природничих наук, техніки та технологій; інноваційність; екологічна компетентність; інформаційно-комунікаційна компетентність; навчання впродовж життя; громадянські та соціальні компетентності, пов’язані з ідеями демократії, справедливості, рівності, прав людини, добробуту та здорового способу життя, з усвідомленням рівних прав і можливостей; культурна компетентність; підприємливість та фінансова грамотність; інші компетентності, передбачені стандартом освіти».

На порталі "Освітня політика" завершилося чергове on-line опитування

Загальний опис і оцінка сучасного стану дуальної форми здобуття освіти в Україні

Кінець минулого і початок ХХІ століття ознаменувався остаточним відходом від застарілих уявлень про освіту, які панували в індустріальну епоху. Сьогодні стала очевидною неможливість створити універсальний образ випускника школи, якому пропонується опанувати, визначений зверху зміст освіти. Сучасна педагогіка націлює нас на сприйняття кожного учня як людини, спроможної самостійно вирішити, які знання для неї важливі, а які – ні.

Закінчилось on-line опитування відвідувачів порталу «Освітня політика».

Огляд ОЕСР на тему доброчесності в освіті: Україна 2017, підготовлений міжнародною експертною групою на основі дослідження, в якому брали участь українські експерти і освітні інституції окреслив дев’ять типів корупційних практик, які визнано найпоширенішими в освітньому секторі.

Пропонуємо вашій увазі проект «Порядку присудження наукових ступенів», який відповідає завданню імплементувати закон «Про вищу освіту» та прийнятій у ЄС практиці, відповідно до якої PhD захисти проводять разові спеціалізовані вчені ради сформовані під конкретного дисертанта.

Чому круглий стіл на тему «Нова генерація освітян у школі: проблеми, стимули, перспективи» відбувся саме в Запоріжжі? 

Про визнання такими, що втратили чинність, Державні санітарні правила та норми «Влаштування і обладнання кабінетів комп'ютерної техніки в навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп'ютерах» ДСанПіН 5.5.6.009-98 

Відповідь МОН на лист Міністерства фінансів від 29.062017 № 07010-04-2/17190 щодо вартості впровадження проекту Закону України "Про освіту" (реєстр. № 3491-д від 04.04.2016), рекомендованого Комітетом ВРУ з питань науки і освіти до прийняття парламентом в другому читанні.

 Зовнішнє незалежне оцінювання в 2016 році, як проект загальнодержавного значення, відбулося десятий рік поспіль. За цей період система зовнішнього незалежного оцінювання інституціоналізувалася, стала невід’ємною складовою галузі освіти України. Український і регіональні центри оцінювання якості освіти, використовуючи напрацювання вітчизняних фахівців, здобутки розвинутих країн у сфері освітніх вимірювань, апробували та впровадили в практику сучасні технологічні моделі проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів України та моніторингу якості освіти.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

№ 988-р від 14 грудня 2016 року

Локальна наука та її (не)видимість в світі

Використання кількісних показників в оцінці наукового доробку фахової спільноти за певних обставин є необхідним. Хоч як би представники гуманітарних наук заперечували проти переміщення своїх іноді дійсно важливих текстів із любого їх серцю світу Слова у холодний світ цифр, однак наука про людину, повністю ізольована від кількісних методів, лишається недонаукою.

Під час обговорень освітньої реформи в Україні виникає багато непорозумінь стосовно кількісних показників поточного стану української освіти. При порівнянні з аналогічними показниками європейських країн посадовці і експерти нерідко використовують непорівнянні дані, що стосуються різних моментів часу, одержані за різними методиками тощо. Тому важливим для прийняття обґрунтованих рішень є врахування об’єктивних даних, які наводять авторитетні джерела. Деякі показники глобальної масовизації вищої освіти я наводив раніше у статті [1]. У цій статті показано динаміку окремих показників для різних рівнів української освіти а також аналогічних показників інших країн за даними інституту статистики ЮНЕСКО [2]. Для більшості країн основні показники є лише до 2012 або 2013 р. Також треба зазначити, що для окремих країн відсутні дані щодо деяких показників або деяких років.

Стрімкий розвиток науки часто визначається не масою посередніх робіт, а малим числом проривних статей – шедеврів. Саме шедеври явно ініціюють біфуркаційні процеси, які можуть вивести науку на якісно новий рівень.

Відповідно до Наказу №630 від 15.06.2015 р. Міністерство освіти і науки провело експертизу проектів наукових досліджень і розробок, які будуть виконуватися за кошті державного бюджету з 2016 р. Всього надійшло 855 заявок. Кожну заявку оцінили 2-3 експерти протягом жовтня-грудня 2015 р. Результати експертизи розміщено на сайті МОН України [1].

Із 855 проектів 127 отримали низьку оцінку і практично не мають шансів на фінансування. Високу оцінку отримали 143 проекти, а середню – 585. Саме ці 143+585=728 проектів можуть профінансувати, тому і проаналізуємо їх.