Ухвалений у 2014 р. закон України «Про освіту» передбачає створення нових стандартів вищої освіти, які суттєво відрізнятимуться від попередніх державних і галузевих стандартів. Зокрема, вони не будуть містити переліки навчальних дисциплін, а вимоги до компетентностей і обов’язкових результатів навчання суттєво скорочуються. Замість звичних «знань та вмінь» з дисциплін ці вимоги будуть містити інтегровані формулювання, що стосуватимуться не тільки спеціальності чи освітньої програми, але і загальних якостей випускника чи фахівця. На сьогодні проекти більшості стандартів для освітнього рівня «бакалавр» вже пройшли громадське обговорення і можна сподіватися, що найближчим часом будуть затверджені. Однією з галузей знань, для яких підготовка стандартів вищої освіти відбувається з істотним запізненням, є галузь 01 – Освіта/педагогіка. Така затримка, насамперед, пов’язана із необхідністю врахування у стандартах вимог, що висуватимуть до педагогів Концепція Нової української школи та новий закон України «Про освіту».

Ухвалення нового Закону «Про вищу освіту» та проведення реформи вищої освіти в цілому проголошувалися під гаслом: надання автономії вищим навчальним закладам. Сьогодні вже можна судити як про те, що саме відбулося з наданням реальної автономії вищим навчальним закладам, так і про те, що лежить на шляху набуття вищими навчальними закладами справжньої автономії.

Бачення без завдань залишається лише мрією.

Завдання без бачення - важка, нудна праця.

Бачення та завдання - це надія світу.

                                                     Напис на стіні древнього монастиря в Англії

Замість вступу

Доброчесність в сучасному цивілізованому світі є тим наріжним каменем, який складає фундамент внутрішньої гармонії людини, стійкість її характеру та послідовність морального образу. Вища освіта через навчання і дослідження фактично скріплює цей фундамент елементами академічної доброчесності, які покликані виховувати інтелектуальну гідність і повагу до різноманіття думок та ідей, реалізуючи тим самим свою соціальну місію. Однак, сучасна університетська практика засвідчує, що вищі навчальні заклади часто-густо не дотримуються такого імперативу у своїй діяльності, допускаючи академічну нечесність або ігноруючи академічні проступки з боку студентів, викладачів чи представників адміністрації. Академічна нечесність великою мірою нівелює саму цінність освіти, сприяє фальсифікації вищої школи й тим самим зменшенню її внеску у суспільно-економічний розвиток.

Культурні відмінності суспільств, за дослідженнями М. Вебера, Ф. Фукуями, Д. Ландеса, Р. Інглехарта та ін., є  одним з найбільш визначальних чинників економічного процвітання одних країн і відсталості інших. Формуючись під впливом релігії, історичного та економічного розвитку, ці підсвідомі “програми мислення” (Hofstede & Hofstede, 1991) відтворюються у поколіннях, повільно змінюючись під впливом власного й колективного досвіду. 

Що бачать діти в школі? Їх замучили заходами для галочки. Галочки, галочки й тільки галочки. А для чого вчителям ці "галочки"?!!!

Ситуація із забезпеченням якості вищої освіти не зазнала суттєвих змін за останні два-три роки, або за час, що минув після ухвалення нового Закону «Про вищу освіту». Викладач вищої школи, який наважиться об’єктивно оцінювати академічні успіхи студентів, неодмінно рано чи пізно буде звинувачений у всіх гріхах та вступить у прямий конфлікт з керівниками структурних підрозділів  (кафедри, факультетів) та керівництвом вищого навчального закладу.  Необ’єктивність оцінювання у вищій школі  залишається сьогодні  неодмінною умовою «комфортного» життя викладача вищої школи. Реформа вищої освіти мала б змінити ситуацію або принаймні відкрити перспективи для відповідних змін, однак цього не сталося. Від викладача вищої школи продовжують вимагати не професіоналізму, а лише «слухняності » та прислуговування. 

Абревіатура ЗНО є знаковим символом суспільної довіри й постійно потребує підкріплення добрими справами. Подібних проявів інституційної довіри можна наводити безліч, вони є визначальним показником ефективності роботи та базисом для формування соціального капіталу, що сприятиме впровадженню змін у майбутньому.

Ольга Манчук, журналістка

Разом із загальними питаннями реформування вищої освіти сьогодні активно обговорюють і проблеми окремих галузей, зокрема інженерної, медичної, мистецької, педагогічної, юридичної вищої освіти. Можливо, найбільш просунулися у цьому напрямі правознавці, які ще декілька місяців тому презентували проект «Концепції вдосконалення правничої освіти для фахової підготовки правника відповідно до європейських стандартів вищої освіти та правничої професії» [1]. Він зараховує до правничих професії судді, адвоката, прокурора і нотаріуса та визначає такі завдання Концепції:

У минулому році вийшло друге видання книги Валерія Пекаря «Різнобарвний менеджмент», що зайвий раз говорить про інтерес як науковців, так і практиків управління до теорії спіральної (інтегральної) динаміки, а також до її авторів – Дона Бека та Кріса Кована. Книга з результатами їх досліджень «Спіральна динаміка: управляючи цінностями, лідерством та змінами» побачила світ у 1996 році, а в перекладі російською мовою вийшла у 2010 році.

Давно не знайомився з такою красивою, елегантною теорією, такою, яка має практичне застосування, пояснює складні речі простою мовою, може стати дороговказом для практиків управління в епоху реформ та змін. Бувши викладачем в університеті, запропонував матеріал зі спіральної динаміки студентам магістерської програми «Управління навчальним закладом» та слухачам Програми підвищення кваліфікації керівників навчальних закладів м. Києва й отримав підтвердження у необхідності популяризації нової теорії. Саме це дає мені сміливість запропонувати нижченаведений матеріал для експертного середовища.

Закінчилось on-line опитування відвідувачів порталу «Освітня політика».

Міністерство освіти і науки презентувало концепцію “Нової української школи” – ідеологію реформи середньої освіти, що почне діяти в 2018 році.

Міністерство освіти і науки виносить на громадське обговорення нову інструкцію з діловодства у загальноосвітніх навчальних закладах.
Після затвердження розроблений документ встановить обов'язкові загальні вимоги щодо документування управлінської інформації та організації роботи з документами в школах усіх типів і форм власності.

Міністерство освіти і науки України пропонує для громадського обговорення проект Положення про порядок відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення осіб, які навчаються у вищих навчальних закладах, а також надання їм академічної відпустки.

Як відомо, ще 2005 року під час чергової спроби розв’язання проблеми утримання малокомплектних шкіл, викликаної наслідками демографічної кризи, з’явилася ідея створення освітніх округів у сільській місцевості. У 2010 році уряд затвердив Положення про освітній округ, яке в січні 2016 року отримало нову редакцію.

Завершилось чергове опитування на порталі "Освітня політика".

27 жовтня 2016 року Колегія Міністерства освіти і науки схвалила Концептуальні засади реформування середньої освіти “Нова українська школа”.

14 грудня 2016 року Кабінет міністрів України затвердив Політичну пропозицію щодо реформування загальної середньої освіти.

Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман підтримав Концептуальні засади і закликав інтенсифікувати графік впровадження реформи. 

На виконання цього доручення Міністерство освіти і науки України у діалозі з незалежними експертами та громадянським суспільством розробило цей План впровадження Нової української школи. У ньому представлено покроковий сценарій реалізації реформи.

План укладено з урахуванням перспективи прийняття у першому півріччі 2017 року нового Закону «Про освіту». Він закладе підвалини для прийняття подальших нормативно-правових актів та створення інституцій, необхідних для реалізації реформи.

Іншою важливою передумовою реалізації цього плану є позитивна налаштованість Міністерства фінансів України. Надзвичайно важливою є підтримка з боку експертного та громадського середовища. Необхідне сприяння Міністерства регіонального розвитку і будівництва, Міністерства транспорту та інфраструктури, інших центральних органів виконавчої влади, місцевих громад.

Реформа української середньої школи – це консолідована мета всіх гілок влади і українського суспільства у цілому.

Вступ

На сучасному етапі розвитку Української держави нагальною залишається проблема формування нації, становлення громадянського суспільства та його консолідація. Особлива роль у цих процесах належить історичній освіті. Вона має вагомий потенціал для забезпечення соціальної злагоди та єдності, в тому числі довкола історичного минулого. На історичній освіті ґрунтуються національна ідентичність і пам'ять як сукупність знань, досвіду та ціннісних оцінок подій минулого, що справили вирішальний вплив на становлення, самоусвідомлення, державотворчі й цивілізаційні досягнення Українського народу.

Крім того, нині в умовах принципово нових способів поширення інформації, історія як наука і навчальна дисципліна може забезпечити ствердження України в європейській спільноті та її особливе місце. Розкриваючи широкий контекст і взаємовідносини із зовнішнім світом, історія спроможна розкрити суть власного національного розвитку.

Крізь призму пріоритетності зазначених чинників має оновлюватися зміст шкільної історичної освіти. Важливо також враховувати, що вона формує світоглядні позиції, ціннісні орієнтири, виховує почуття патріотизму і розкриває значення соціальної активності школярів, їх здатність інтерпретувати досвід попередніх поколінь і здійснювати самостійний відповідальний вибір.

Таким чином, історія як навчальний предмет у 10–11 класах має вивчатися інтегровано, розвиваючи в учнів інтерес до знань про минуле Українського народу та формуючи розуміння історії і культури України на тлі світової історії.

Відповідно до мети навчання історії в загальноосвітній школі, окресленої Державним стандартом базової і повної загальної середньої освіти – розуміння історії і культури України в контексті історичного процесу, – пропонується запровадження базового навчального предмета “Історія: Україна і світ”, який реалізовуватиметься замість базових предметів “Історія України” та “Всесвітня історія”.  

Присутні  65  учасників з 19-ти  областей України і  Києва, а також керівники органів місцевого самоврядування та управлінь освіти, керівники громадських освітянських організацій.

Заслухавши виступи і повідомлення міського голови Трускавця Андрія Кульчинського, начальника відділу освіти Ореста Лобика, Президента ВГУ Ярослава Турянського, віце - президентів ВГУ Юрія Йовбака і Анатолія Остапенка, членів редакційної колегії Концепції нової української Мирославу Товкало (ЛОІППО) і Юрія Захараїченка (НАУКМА), спікерів від КНЕУ (Віталій Паздрій), від ЦІТ «ПРО.СВІТ» (Ярослав Крицький),  від Київської СШ № 309 (Оксана Грудініна), від Львівської української гуманітарної гімназії (Лариса Василишин):                                                                   

Закінчилось чергове on-line опитування відвідувачів порталу «Освітня політика».

 Зовнішнє незалежне оцінювання в 2016 році, як проект загальнодержавного значення, відбулося десятий рік поспіль. За цей період система зовнішнього незалежного оцінювання інституціоналізувалася, стала невід’ємною складовою галузі освіти України. Український і регіональні центри оцінювання якості освіти, використовуючи напрацювання вітчизняних фахівців, здобутки розвинутих країн у сфері освітніх вимірювань, апробували та впровадили в практику сучасні технологічні моделі проведення зовнішнього незалежного оцінювання навчальних досягнень випускників загальноосвітніх навчальних закладів України та моніторингу якості освіти.

КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

РОЗПОРЯДЖЕННЯ

№ 988-р від 14 грудня 2016 року

Локальна наука та її (не)видимість в світі

Використання кількісних показників в оцінці наукового доробку фахової спільноти за певних обставин є необхідним. Хоч як би представники гуманітарних наук заперечували проти переміщення своїх іноді дійсно важливих текстів із любого їх серцю світу Слова у холодний світ цифр, однак наука про людину, повністю ізольована від кількісних методів, лишається недонаукою.

Під час обговорень освітньої реформи в Україні виникає багато непорозумінь стосовно кількісних показників поточного стану української освіти. При порівнянні з аналогічними показниками європейських країн посадовці і експерти нерідко використовують непорівнянні дані, що стосуються різних моментів часу, одержані за різними методиками тощо. Тому важливим для прийняття обґрунтованих рішень є врахування об’єктивних даних, які наводять авторитетні джерела. Деякі показники глобальної масовизації вищої освіти я наводив раніше у статті [1]. У цій статті показано динаміку окремих показників для різних рівнів української освіти а також аналогічних показників інших країн за даними інституту статистики ЮНЕСКО [2]. Для більшості країн основні показники є лише до 2012 або 2013 р. Також треба зазначити, що для окремих країн відсутні дані щодо деяких показників або деяких років.

Стрімкий розвиток науки часто визначається не масою посередніх робіт, а малим числом проривних статей – шедеврів. Саме шедеври явно ініціюють біфуркаційні процеси, які можуть вивести науку на якісно новий рівень.

Відповідно до Наказу №630 від 15.06.2015 р. Міністерство освіти і науки провело експертизу проектів наукових досліджень і розробок, які будуть виконуватися за кошті державного бюджету з 2016 р. Всього надійшло 855 заявок. Кожну заявку оцінили 2-3 експерти протягом жовтня-грудня 2015 р. Результати експертизи розміщено на сайті МОН України [1].

Із 855 проектів 127 отримали низьку оцінку і практично не мають шансів на фінансування. Високу оцінку отримали 143 проекти, а середню – 585. Саме ці 143+585=728 проектів можуть профінансувати, тому і проаналізуємо їх.

Для оценивания научных исследований все чаще применяют наукометрический подход на основе учета публикаций и их цитирования. Мировым лидером в сфере сбора и обработки научной библиографии является компания Thomson Reuters – собственник информационной системы Web of Science (WoS). Система WoS индексирует около 12 000 скрупулезноотобранных научных журналов. 

В Україні внаслідок хронічного недофінансування науки, та намагань вирішити це питання епізодичними рішеннями склалася досить складна і малоефективна система державної підтримки наукової діяльності, особливо в університетах.  

В Україні продовжуються дискусії з приводу законопроекту № 2335, який, зокрема, пропонує враховувати при вступі до вищих навчальних закладів сертифікати ЗНО всіх років. На першій погляд, ідея непогана. Особливо, якщо взяти до уваги те, що абітурієнтів українським університетам не вистачає, а у багатьох країнах результати подібних стандартизованих іспитів дійсні протягом 2 – 5, а іноді і більше років.