Нещодавно на сайті «Освітня політика» прочитав дві статті Володимира Бєлого, заступника директора з НВР фізико-технічного ліцею м. Херсона. Перша має назву «Олімпіади школярів у контексті ХХІ століття» (від 02. 12. 2013 р.), друга – «Недоліки проведення олімпіад» (від 16. 11. 2016 р.). Маючи 25-річний досвід у проведенні учнівських олімпіад, конкурсів з навчальних предметів, конкурсів-захисту науково-дослідницьких робіт, олімпіад зі спеціальних дисциплін, конкурсів фахової майстерності, турнірів, інших інтелектуальних змагань, хочу висловити своє бачення щодо проведення в Україні учнівських предметних олімпіад.

У Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти відбувається робота над проектом нової редакції Закону України “Про освіту” (р.н. 3491-д від 04.04.2016 р.). Цей законопроект є базовим у сфері освіти й буде торкатися понад 10 млн. громадян України.

Закон, як відомо, “це встановлене найвищим органом державної влади загальнообов’язкове правило, яке має найвищу юридичну силу” [9]. Закон є фундаментом, а закон про освіту має стати фундаментом усієї освітянської галузі. Яким буде цей фундамент? Залежить від кожної норми, прописаної у даному законопроекті. Тому суспільство велику увагу приділяє даному законопроекту. У законопроекті вводяться нові терміни “формальна, неформальна та інформальна освіта”. До кінця не з’ясовано, які переваги введення даних термінів дасть українському суспільству. Але є велике застереження, що введення даних термінів обмежить право на освіту.

Проект нового закону України про освіту запроваджує багато нових термінів, які не завжди зрозумілі не тільки громадськості, але і багатьом освітянам. Частково я вже писав про це у статті [1]. Серед ключових новацій є поняття неформальної та інформальної освіти.Відповідно до освітнього глосарію ЮНЕСКО [http://uis.unesco.org/en/glossary]:

14 грудня 2016 року на засіданні Кабінету Міністрів України було представлено Політичну пропозицію «Нова українська школа». Цей документ є стратегічною основою для подальшої діяльності Уряду щодо реформування загальної середньої освіти до 2029 року. Документ є безумовно позитивним, але в значній мірі декларативним. Його положення потребують конкретних механізмів з чітко визначеними термінами реалізації, відповідальними особами і їх персональною відповідальністю за невиконання певних кроків в межах реформ, які заявлені. Частково ці питання розглянуті в матеріалі «Чому не йдуть реформи освіти в Україні» /ua/articles/819-chomu-ne-jdut-reformi-osviti-v-ukrajini

Під кінець року завжди загострюються питання фінансування освіти. У Бюджеті України на 2017 р. зроблені певні кроки з реформування механізмів фінансування, зокрема конкретизовано сутність освітньої субвенції, розділені соціальні та академічні стипендії, враховані торішні помилки з ПТНЗ та ін. Водночас запроваджені зміни виглядають точковими, і безсумнівно, що достатньої кількості коштів у казні на освіту як не було, так і не буде. Профільне Міністерство шукає різні способи подолання браку коштів та механізми удосконалення системи фінансування освіти. Саме цим МОНУ пояснює свою нову ініціативу - прийняття проекту Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу (щодо неприбуткового статусу навчальних закладів та наукових установ)», який минулого тижня в міністерстві обговорювали із залученням громадських експертів.

У розвинених країнах старшокласники після початкової та основної школи, як правило, проходять процедуру вступу до профільних академічних чи професійних ліцеїв. 

Психологічна безпека в сім’ї та школі – одна з умов, за якої формується готовність справлятись з труднощами у відкритому життєвому просторі, та за якої людина розкриває свій потенціал творця. Вона – процесуальний продукт системної роботи команди стратегів-професіоналів, які зважають на кризу цінностей та враховують нові виклики глобальної індустрії. 

«А з якою метою художня література взагалі вивчається у школі?»

Українське суспільство активно долучається до обговорення проблем освіти та її реформування. Як для освітян, так і для батьків є зрозумілим, що сучасна шкільна освіта не відповідає вимогам світу.

Наразі з’явилась велика кількість людей, яка вважає себе експертами й намагається долучитися до руху за реформування сучасної загальноосвітньої школи. З одного боку, активність і небайдужість суспільства є позитивною ознакою, з іншого, – є небезпека, що на реформи можуть впливати представники громадськості, які не є професіоналами в питаннях освіти.

Так, наприклад, у бажанні розвантажити своїх дітей, батьки можуть мати хибну оцінку того, які предмети є важливішими для дитини та її розвитку, а які мають бути вилученими з навчального процесу, або на них має бути відведена менша кількість годин.

Зокрема це стосується мистецьких дисциплін. Досить суттєва частина батьків вважає предмети «Музичне мистецтво» та «Образотворче мистецтво» тими, що є необов’язковими для вивчення в загальноосвітній школі.

16 листопада у Верховній Раді України відбулися Парламентські слухання з питань фінансування освіти і науки. Вже традиційно не визнали за потрібне вшанувати своєю присутністю освітянський захід керівники Міністерства фінансів та інших органів економічного блоку Уряду. Не були помічені серед присутніх народні депутати, що є керівниками чи почесними керівниками вищих навчальних закладів. Не було багаторазового колишнього віце-прем’єра з економіки і міністра фінансів, а разом з цим професора і доктора економічних наук народного депутата Віктора Пинзеника, а також і багатьох інших депутатів та урядовців, що мають наукові ступені і вчені звання і здавалося мали б бути небайдужими до обговорюваних проблем. Зрозуміло, що в кожного окремого посадовця чи депутата може бути багато поважних причин для відсутності. Але у сукупності це створює враження, що для значної частини представників влади освіта і наука є скоріше непотрібним тягарем, ніж пріоритетом державної політики. 

Згідно з наказом МОН від 24.05.2007 № 420 було заборонене використання мобільних телефонів під час проведення навчальних занять. Згодом наказом від 07 серпня 2014 року № 910 «Про скасування наказу Міністерства освіти і науки України від 24 травня 2007 року № 420» цю заборону скасовували з тим, щоб поширювати «використання інформаційно-комунікаційних технологій під час навчально-виховного процесу».

ОФІЦІЙНО

МОН України започаткував на своєму офіційному сайті обговорення проекту навчального плану для учнів 10 – 11-х класів на 2018-2019 навчальний рік -

Документ має таблиці розподілу годин по предметах та пояснювальну записку. Для візуальної зручності та з одночасним урахуванням ергономічності  розміщую тут лише цифрові табличні показники: 

За ініціативою порталу «Освітня політика» двадцять дев’ятого жовтня 2016 року у Львові відбувся круглий стіл, учасниками якого стали члени робочої групи зі створення нового Стандарту загальної середньої освіти, представників освітніх середовищ міста Львова, батьків та громадськості. На порядку денному цієї зустрічі – окреслення основних засад Стандарту освіти та напрацювання інструментів впровадження компетентнісного підходу у практику школи.

Портал «Освітня політика» та Дніпропетровський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти провели круглий стіл на тему «Інформаційно-технологічне забезпечення в управлінні та фінансуванні загальної середньої освіти».

Перезавантаження змісту освіти (курикулярна реформа) ставить нас перед нагальною необхідністю здійснення інтеграції низки навчальних предметів. Зокрема йдеться про об’єднання української літератури та зарубіжної літератури в єдиний предмет «Література» та об’єднання фізики, хімії, географії та біології – у предмет «Природничі науки» («Природознавство» у 1-6 класах, та у 10-12 класах неприродничих профілей) за аналогією із загальноприйнятим у світі навчальним курсом “Science”. У 7-9 класах передбачається інтеграція змісту освіти, без об’єднання предметів. Стратегічне оновлення змісту середньої освіти має йти з урахуванням загальносвітових тенденцій формування змісту шкільної літературної та природничої освіти, необхідності адаптації вітчизняної системи освіти до європейського освітнього простору. 

Закінчилось чергове on-line опитування відвідувачів порталу «Освітня політика».

Завершилось чергове опитування на порталі "Освітня політика".

З 2012 року в Україні був обраний курс на запровадження в школі викладання другої іноземної мови з 5 класу. Та ті, хто приймав це рішення, не враховували той факт, що в значній частині районів просто відсутні спеціалісти з німецької, іспанської, французької та інших мов. У більшості шкіл немає також необхідної навчально-методичної бази (підручники, посібники, наочність тощо) для організації викладання другої іноземної мови.

На порталі «Освітня політика» завершився віртуальний «круглий стіл», на якому обговорювалася наступні питання:

Локальна наука та її (не)видимість в світі

Використання кількісних показників в оцінці наукового доробку фахової спільноти за певних обставин є необхідним. Хоч як би представники гуманітарних наук заперечували проти переміщення своїх іноді дійсно важливих текстів із любого їх серцю світу Слова у холодний світ цифр, однак наука про людину, повністю ізольована від кількісних методів, лишається недонаукою.

Під час обговорень освітньої реформи в Україні виникає багато непорозумінь стосовно кількісних показників поточного стану української освіти. При порівнянні з аналогічними показниками європейських країн посадовці і експерти нерідко використовують непорівнянні дані, що стосуються різних моментів часу, одержані за різними методиками тощо. Тому важливим для прийняття обґрунтованих рішень є врахування об’єктивних даних, які наводять авторитетні джерела. Деякі показники глобальної масовизації вищої освіти я наводив раніше у статті [1]. У цій статті показано динаміку окремих показників для різних рівнів української освіти а також аналогічних показників інших країн за даними інституту статистики ЮНЕСКО [2]. Для більшості країн основні показники є лише до 2012 або 2013 р. Також треба зазначити, що для окремих країн відсутні дані щодо деяких показників або деяких років.

Стрімкий розвиток науки часто визначається не масою посередніх робіт, а малим числом проривних статей – шедеврів. Саме шедеври явно ініціюють біфуркаційні процеси, які можуть вивести науку на якісно новий рівень.

Відповідно до Наказу №630 від 15.06.2015 р. Міністерство освіти і науки провело експертизу проектів наукових досліджень і розробок, які будуть виконуватися за кошті державного бюджету з 2016 р. Всього надійшло 855 заявок. Кожну заявку оцінили 2-3 експерти протягом жовтня-грудня 2015 р. Результати експертизи розміщено на сайті МОН України [1].

Із 855 проектів 127 отримали низьку оцінку і практично не мають шансів на фінансування. Високу оцінку отримали 143 проекти, а середню – 585. Саме ці 143+585=728 проектів можуть профінансувати, тому і проаналізуємо їх.

Для оценивания научных исследований все чаще применяют наукометрический подход на основе учета публикаций и их цитирования. Мировым лидером в сфере сбора и обработки научной библиографии является компания Thomson Reuters – собственник информационной системы Web of Science (WoS). Система WoS индексирует около 12 000 скрупулезноотобранных научных журналов. 

В Україні внаслідок хронічного недофінансування науки, та намагань вирішити це питання епізодичними рішеннями склалася досить складна і малоефективна система державної підтримки наукової діяльності, особливо в університетах.  

В Україні продовжуються дискусії з приводу законопроекту № 2335, який, зокрема, пропонує враховувати при вступі до вищих навчальних закладів сертифікати ЗНО всіх років. На першій погляд, ідея непогана. Особливо, якщо взяти до уваги те, що абітурієнтів українським університетам не вистачає, а у багатьох країнах результати подібних стандартизованих іспитів дійсні протягом 2 – 5, а іноді і більше років.

Інтернаціоналізація вищої освіти України надає реальний шанс для її розвитку. На глобальному рівні для цього склалася надзвичайно сприятлива ситуація: у більшості країн Африки та деяких країнах Азії і Латинської Америки продовжується демографічний вибух. 

MIHICTEPCTBО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАІНИ

№ 1/9-630 від 05 грудня 2014 року

Органам управління освітою

Керівникам інститутів післядипломної
педагогічної освіти

Керівникам методичних кабінетів (центрів)

Керівникам навчальних закладів

Педагогічним працівникам