СОВЕТ СЕВЕРОАТЛАНТИЧЕСКОГО СОЮЗА 
ЯЗЫК ОРИГИНАЛА: АНГЛИЙСКИЙ 
13 мая 1959 г. 

ДОКУМЕНТ НАТО БЕЗ ГРИФА «СЕКРЕТНО» 
AC/ 137-D/ 40 

КОМИТЕТ ПО ВОПРОСАМ НАУКИ 

Записка Секретаря 

Напоминаем членам Комитета, что на заседании 22 и 23 апреля 1959 г. они заслушали доклад доктора Ц.Р.С.Мэндерса на вышеназванную тему. Было принято предложение о публикации текста этого доклада отдельно от протокола заседания. Согласно этому, доктор Мэндерс любезно предоставил текст доклада вместе с соответствующими графиками и таблицами, которые приложены к настоящему документу для рассмотрения и использования Комитетом. 
(Подписано) Х.УЭСТ-БЕРХЭМ 
Дворец Шайо, 
Париж, 16-ый округ. 

"Україна XXI століття". Саме так було сформульована мета державної національної програми "Освіта" у 1993 році.

Завдяки випереджальному розвитку освіти ми мали стати передовою країною Європи нового тисячоліття.

Першою лженаукою(педологічним збоченням) у СРСР оголосили педологію (від грец. παιδός — дитина й грец. λόγος — наука),  яка мала на меті об'єднати підходи різних наук (медицини, біології, психології, педагогіки) до розвитку дитини.

Зоряним часом педології була перша третина ХХ століття. Педологія напрацьовувала інструменти виявлення індивідуальних особливостей дітей, діагностики їх рівня розвитку.  Наслідком компанії з погрому педології, яку розпочали після прийняття постанови ЦК ВКП(б) «О педологических извращениях в системе наркомпросов», стало утвердження «бездітної педагогіки», орієнтація радянської школи на «середнього учня».

Саме ця постанова поставила хрест на «педагогічній весні» 20-х років минулого століття.

Партія тоді сказала: ніяких «методів проектів», урок і тільки урок є « основной организационной формой учебной работы». А щоб не було в школі «легкомысленного методического прожектерства, насаждения в массовом масштабе методов, предварительно на практике не проверенных» потрібно ні тільки «развернуть решительную борьбу» проти цього, а і  взятись за «инструктирование учителей, издание соответствующих указаний».

Немає вже партії, немає країни в якій вона була «керівною і спрямовуючою силою», а основні вимоги постанови продовжують діяти в українській школі.

Питання про школи з викладанням мовою національних меншин в Україні завжди було актуальним  і політично забарвленим. Підтвердженням цьому є документ, що побачив світ більше як 70 років тому.

У сьогоднішній шкільній системі збереглося чимало засад організації управління нею, які  були започатковані ще у сумнозвісних 30-х роках минулого століття. Щоб переконатися в цьому, варто прочитати наступний документ. Таке все знайоме до болю... 

«Освітня політика» публікує документ, який невідомий широкому загалу. Він дає підстави стверджувати, що у перші роки панування радянської влади в Україні, до початку уніфікації освітніх систем у майбутньому СРСР, Україна декларувала досить цікаві та прогресивні підходи до здійснення освітньої політики. На жаль, більшість декларацій залишилися не реалізованими.

Чотири роки тому ректори «провідних» вищих навчальних закладів підтримали призначення Дмитра Табачника на посаду міністра освіти і науки України. Ця новина, опублікована 18 березня 2010 р., тоді стала ТОП-темою. Але про неї варто згадати і сьогодні.

Радянські школярі виключно активні, розвинуті, приймають живу участь в політичному житті і в соціалістичному будівництві держави. Однак, поряд з цим ми маємо в значній кількості шкіл антигромадські, антирадянські, націоналістичні прояви і виступи з боку дітей

Україна має перебудовувати систему управління освітою. Це, начебто, усвідомлюють всі. Однак, як її перебудовувати погано уявлять не лише виконавці, але ідеологи  реформи також.  Сподіваємося, що їм стане у нагоді  один із перших документів УНР, який встановлював систему управління освітньою справою в Україні. Цей документ був прийнятий під час наради в справі організації Народньої Освіти на Україні 15-20 грудня 1917 р. На жаль, реалізувати цей план не встигли.