Насправді компетентістний підхід є феноменом західної освіти 70-х 80-х минулого століття. Наприклад, у США перехід до зорієнтованої на компетенції освіти (competence-based education — CBE) відбувся в 70-х роках минулого століття. Американський науковець Ноам Хомський (Massachusetts Institute of Technology) застосував поняття «компетенція» ще в 1965 році. 
Як і будь-яка педагогічна мода, компетентістний підхід прийшов до нас із величезним запізненням. 

Досить тривалий час продовжується обговорення - дискусія з приводу чи повинні вчителі складати ЗНО? Чи повинні вони вміти виконувати завдання ЗНО? 

Щойно почув  фразу, яка описує ідеал управлінської культури освітянського керівника: я чхнув, а мені в усіх школах сказали «Будьте здорові».

Коли як кажу, що нам найбільше не вистачає в освітній сфері свободи, я маю на увазі й необхідність ліквідації примусовості шкільної освіти. Бо корінь більшості шкільних проблем саме у легітимній примусовості обов'язкової загальної середньої освіти

Для багатьох освітян неприйнятне поняття "освітні послуги". Ми звикли сприймати школу (університет) як "храм мудрості та світла". Тобто  у кожного з нас є певний елемент місіонерсько-релігійного ставлення до роботи вчителя

Мене кожного дня муляє думка, що весь «пар» публічних дискусій щодо «нової» української школи черговий раз йде «в свисток».

Існують металеві сплави, які при нагріванні, після попередньої деформації, демонструють явище повернення до початкової форми.

Вибір CATS London

Проблеми освіти є проблемами «маленьких українців», бо люди, у яких є гроші та влада, дуже легко їх вирішують в масштабах власної родини.

Нашій освіті катастрофічно не вистачає сутнісних управлінців. Такий управлінець має перш за все керуватися сутнісною основою справи, прагнути з'ясувати сутнісні характеристики та взаємозв'язки, дбати про сутнісне наповнення будь-якої діяльності.
Він має відчувати сенс і глибинну сутність тих чи інших освітніх процесів, а не лише "професійно" виконувати заданий кимось "там наверху" алгоритм дії. Така людина ненавидить офіціоз, Сізіфову працю, гостро реагує на фальш і непрофесіоналізм, вміє деконструювати спрощену картину освітнього буття.

Перечитую коментарі директорів і вчителів про стан справ в школах і впадаю у відчай. А ще як побачу, що пишуть ті ж директори, заступники, вчителі про шкільне життя, про свою діяльність, про заходи з національно-патріотичного виховання – розумію: ніяка реформа не допоможе нам з тим освітнім менталітетом, що у нас є.