Останнім часом освітянська громадськість активно обговорює питання формування та повноважень органів управління вищих навчальних закладів. Зокрема, у Верховній Раді України зареєстровано законопроекти:

№ 1151 від 02.12.2014 «Про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» (щодо статусу керівника вищого навчального закладу)» [1];

№ 2025а від 04.06.2015 про внесення змін до Закону України «Про вищу освіту» щодо збалансування порядку управління у вищих навчальних закладах [2];

№ 2135а від 19.06.2015 «Про внесення змін до статті 42 Закону України «Про вищу освіту» (щодо удосконалення вимог до кандидата на посаду керівника вищого навчального закладу) [3];

№ 2603 від 08.04.2015 про внесення зміни до Закону України «Про вищу освіту» (щодо обрання керівника вищого навчального закладу) [4].

Ось уже кілька років не можу забути однієї студентської акції, свідком якої став у Стамбулі.

Молдова 

Підвищення кваліфікації педагогічних працівників у післядипломній освіті здійснюється на підставі рамкових програм, розроблених за модулями згідно з вказівками Міністерства освіти і молоді, які передбачають актуалізацію знань за фахом, дидактикою предмета, психолого-педагогічних знань, з їх прив’язкою до концептуального, куррікулумного, технологічного і оцінювального оновлення освіти Республіки Молдова. Мета цих програм: забезпечити відносну рівновагу між навчанням за фахом і професійною підготовкою вчителя. Рамкові програми неперервної освіти надають можливість розробити власну програму і маршрут навчання в залежності від інтересів і прагнень, що сприяє і стимулює їх професійний розвиток [1, с. 69].

Серед актуалітетів психолого-педагогічних наук у розвинених країнах світу – проблема патріотичного виховання і виховання громадянської свідомості молоді. В Україні, попри наявність Концепції національно-патріотичного виховання [5], цілісний підхід до розв’язання зазначеної проблеми відсутній. Це зумовлює необхідність осмислення та використання зарубіжного досвіду у проектуванні дієвої системи патріотичного виховання та громадянської свідомості молоді.

                                      Вчителі часто нагадують левів, які йдуть за віслюками.

                                                          Старе англійське прислів’я  

Найбільша революція в освіті, на думку відомого дослідника освітніх змін М.Фуллана – реформа професії педагога, що уможливлює, зокрема «навчання на робочому місці»( on the job learning activities)[6]. Згідно із британським звітом «Підйом та становлення реформ педагогічної освіти», питання кореляції між підготовкою викладачів і тими реаліями, які вони переживають у своїй кар’єрі є проблемою, «такою ж мірою не вивченою і поверхово обговореною сьогодні, як і в попередні десятиліття» [цит. за 2]. Однак, як показав досвід масштабних освітніх реформ 90-их рр. ХХ ст. у Великобританії, вітер системних змін зумів  принести свіжі імпульси у педагогічну професію.

Портал «Освітня політика» продовжує рубрику «Діалоги». Цього разу ведемо розмову на тему «Канадська шкільна освіта і українська перспектива» із спеціальний радником з української мови і культури Міністерства освіти провінції Альберта Оленою Гарцулою.

Найголовніше, що завжди впадає у вічі під час професійних візитів до шкіл у США – це свобода, яка панує у стінах будь-якої американської школи. Ця свобода дивним чином завжди поєднувалася з порядком та організованістю всіх членів шкільної громади. Саме про свободу та організованість навчального простору йтиметься нижче.