Укр Рус

Дата: 19.03.2024

Підписка на новини

Родзинки німецьких дитсадочків та початкових шкіл

Автор:
Віктор Громовий
Опубліковано
07.10.2018

Надивитися кращих «практик, які працюють» дав змогу проект  "Відображення: цінності німецької та української освіти у взаємному порівнянні", який організували ГО «Vita e.V» (м. Дортмунд), "Асоціація Керівників Шкіл м. Львова", ВБО «Громадська соціальна Рада», товариство Європа без кордонів (Дортмунд) та «Асоціація медіапсихологів та медіапедагогів України». https://www.facebook.com/Europa.Grenzenlos/posts/2097854793830405 

• Освіта починається з цінностей. Як правило, їх та візуалізацію філософії освіти декларують на видному місці.

     

• Ніхто і ніде у світі спеціально не "готує" дітей до школи у нашому розумінні цього терміну. Рівень готовності дитини до школи не визначають за її вмінням читати чи писати. З’ясовують спроможність дитини навчатись, її актуальний рівень розвитку…

• Я хочу руху, руху…

Німецькі вихователі вважають дуже важливим, щоб малеча якомога більше рухалась. Тому для цього вони створюють відповідне середовище(батут чи гойдалки на подвір’ї, наліплені доріжки для стрибків у коридорах тощо).

                    

• Два критерії відбору вихователів у дитсадочку KITA:

Щоб людині можна було довіряти.

Щоб ця людина працювала із задоволенням.

• Батьки роблять нам свята, а не ми їм, - каже директор дитсадка KITA пані Тетяна.

• Ніхто не обмежує час обіду і не встановлює примусові години сну в німецьких дитсадках.

• Задекларована в новому законі "Про освіту" індивідуальна освітня траєкторія, не є продуктом надмірної фантазії освітянських мрійників. Вибудувати її цілком можливо навіть у дитсадочку. Наприклад, зробіть локації з різними варіантами активності учнів і надайте дітям можливість «самостійного вибору персонального шляху реалізації особистісного потенціалу» шляхом наліплювання власного фото.

Дивіться на мої ілюстрації: є певна кількість місць у кількох локаціях, дитина робить вибір куди йти, наклавши власне фото на порожній квадратик. Таким способом регулюється оптимальна кількість дітей, які займаються тією чи іншою «евристичною діяльністю», яка «здійснюється кожним учнем відповідно до його власного вибору». Звісно, й вихователь знає куди пішли діти з його групи.

Зверніть увагу на кольорові пісочні годиннички (вгорі на першому фото), які дають змогу дітям самостійно контролювати й час діяльності (від 1 до 30 хвилин). Так, людина засвоює перші навички тайм-менеджменту.

              

• Євангелічний сімейний центр "Діти Іллі" у м. Дортмунд. Усюди звукопоглинаючі панелі. А як боретесь із шумом ви у своїй школі чи дитсадочку?

    

• У німецьких дитячих садочках діти можуть самостійно гуляти на подвір'ї або обирати собі локацію для тієї чи іншої активності, але як зібрати групу, наприклад, на обід? Дуже просто. Використовувати різні дзвінки. Діти знають звук дзвінка своєї групи й швидко збігаються.

  

• Індоктринація* в німецьких дитсадках при церкві таки є. Вихователька каже: нам священики нічого не диктують, але ми знаємо, що вони очікують, що ми будемо трактувати Біблію дітям в євангелістському дусі...

*Індоктринація - це «вдовблювання» в голови будь-якої доктрини(лат. doctrina — вчення), яке не передбачає включення критичного мислення.

      

• А це "журнал відвідування" учнями дитсадочка своєї "сонячної" групи. Коли діти чи дорослі приходять, вони повертають своє фото обличчям на табло до людей, коли йдуть - повертають спиною. От такий простенький елемент геймифікації, який робить не потрібною бюрократичну процедуру відмічання відсутніх.

    

• Тут теж є «зонування» простору. Наприклад, ігрова кімната може мати кілька секцій: будівельну, малювальну, музичну, складальну(з природних матеріалів) тощо. 

• «Допоможи мені це зробити самому», - це ключове гасло методики виховання та навчання Марії Монтессорі. Його взяли на озброєння педагоги з комунального сімейного центру FAIBIDO на Ebbinghausstraße 45, Dortmund, Німеччина.

Як було б добре, якби ці слова дійшли до свідомості тих матусь, які роблять "поробку" на виставку замість дитини. "Шоб було ж красіво і не хуже, чим у людей...".

  

• Вчитися можна мимоволі.

Так вважають вихователі комунального сімейного центру FAIBIDO на Ebbinghausstraße 45, Dortmund, Німеччина.

Тому вони зробили ось такі математичні сходинки(намалювали цифри від 1 до 20) та повісили трубу на поручнях, у яку можна кидати кульку з тим, щоб був стимул якомога частіше цими сходинками бігати.

      

• Про який винахід мріють діти всього світу? Про машину, яка б виконувала їхні шкільні домашні завдання.

P.S. Вони не здогадуються, що є така країна в якій домашні завдання виконувати не треба, бо є ціла індустрія ГДЗ.

На фото стенди з Deutsche Arbeitsschutzausstellung (DASA) у Дортмунді.https://www.dasa-dortmund.de/startseite/

       

• Дитсадок у землі Північний Рейн-Вестфалія може отримати статус сімейного центру. В такому випадку на його базі, наприклад, проходитимуть не лише музичні заняття для дітей, а і курси гри на музичних інструментах для дорослих(укулеле тощо). 

• Для того, щоб діти розвивали свої творчі здібності й дрібну моторику, не потрібні якісь новомодні супер-пупер технічні "навороти". Візьміть упаковку звичайних зубочисток та горох і... вони складатимуть складні геометричні фігури, чарівні замки...

    

• У Ліни Костенко є рядки: "Поїдемо поговорити з лісом...". А у німецькому дитсадочку читаю оголошення про акцію "Йдемо до лісу разом із татом?!"

• Звісно, «поборів» у німецьких дитсадочках немає, але всюди шукають можливості зібрати додаткові кошти на розвиток закладу освіти: печуть і продають яблучні пироги(вафлі тощо), продають якісь поробки та і просто виставляють на видних місцях «копілки».

     

• Якщо не давати дитині набити ґулю, як вона навчиться уникати ризикованої поведінки?! 

• Навіть у дитсадку у багатій Німеччині є енергетична поліція.

У початковій школі теж змалечку вчать дітей, а вони спонукають і дорослих, берегти ресурси. Дітлахи отримують ось такий буклет з наклейками. Ти отримаєш відзнаку, якщо, наприклад, з'ясуєш що по дорозі живе твоя однокласниця, ви скооперуєтесь і вас разом на одній машині привезе тато. Чи ти приїдеш до школи на велосипеді…

А ще треба виконувати роль енергетичної поліції у себе вдома(вимикати все зайве, закривати ретельно кран тощо).

           

• Німецька вихователька дитсадка може запросто залишити дітей без нагляду. Каже: ми їм довіряємо!

• Якщо є освіта, яка базується на цінностях, виховні заходи стають не потрібними?! Зрештою, не важливо, що саме роблять вчителі. Важливо, як вони це роблять.

• Брудна, обірвана, неслухняна, соплива дитина = здорова дитина?! Чистенька, тихенька, слухняна, пасивна дитина = дитина, яка має проблеми з фізичним чи психічним розвитком?!

• Якщо дитина після восьми годин перебування в дитсадку прийшла додому чистою, цей день втрачено для її розвитку.

• Майже всюди тут є ось такі піддупники?!

      

• У мене в гімназії теж крали водостічну трубу, але я не додумався її підписати...

 

• Звісно, дбають про безпечні умови перебування дітей. Наприклад, використовують ось такі двері, щоб дитина не могла прищемити пальці.

    

                                                  У них і у нас

У них: ми робимо те, що дитина хоче.

У нас: ми кажемо дитині, що вона хоче(Згадаймо, одеський анекдот: Йося, додому! - Я вже замерз? -Ні, ти вже хочеш їсти).

У них: ми пропонуємо, а дитина обирає те, що їй цікаво

У нас: ми так чи інакше змушуємо дитину робити те, що «треба».

У них: дитина має можливість сама щось робити без будь-якого контролю вихователя.

У нас: гіперопіка з тим, щоб усе було під пильним тотальним контролем.

У них: створюється простір для проб і помилок.

У нас: зарегламентовано все, ми вчимо дитину як робити все «правильно».

У них: є можливість гнучкого самостійного вибору форм активності.

У нас: усе заповнено організованими дорослими формами активності, режимом дня тощо. Бо, ми, дорослі, знаємо краще за дитину, що їй потрібно.

У них: дітям можуть запропонувати щось, заздалегідь пояснивши навіщо це, чим це цікаво тощо.

У нас: будемо робити, бо «треба»(записано у плані, від нас вимагають…).

У них: просто чіпляють на інформаційному стенді інформацію про те, хто відвідує їхній навчальний заклад.

У нас: готують «хліб-сіль» та шоу для гостей.

У них:  ніхто не змушує дітей їсти те, що вони не хочуть їсти.

У нас: якщо дитина щось на з’їла сприймається батьками як ледь не трагедія, починається пошук винних(погано готують тощо). 

Кілька запитань самим собі:

А ми можемо так організувати педпрактику, щоб студенти отримували повноцінну зарплату?

Як здолати "камерно-зберігальний підхід" батьків до роботи школи чи дитсадка?

(Мова про те, що навчальний заклад розглядається як «камера зберігання» в яку дитину «здають». Звісно, її там мають зберегти «в целости и сохранности» й віддати ввечері батькам чистенькою та неушкодженою. У Німеччині батьки не «здають» дитину, вони довіряють дитину вихователям дитсадочку. Якщо немає довіри, не можливо збудувати мости взаєморозуміння і віднайти шлях до співпраці. У такому випадку, краще попрощатись).

Чому у дитинстві наших дітей немає дитинства? 

Думки колег

 Якщо дитина після 8 годин перебування в дитсадку прийшла додому чистою, цей день... ?

  ...вихователь організовував, «як треба» за всіма на світі рекомендаціями: 1 бесіда, 5 рухливих ігор, 3 дидактичні, 1 сюжетно-рольова, 3 спостереження, ще іноді пішохідний перехід, а ще вірші до свята повторили, 3 заняття, 1-2 трудові діяльності, звісно ще гурток, добре якщо один, тричі їли, двічі перевдягались на прогулянку, як мінімум 6 разів мили руки, спали - все це організована діяльність (переважно фронтальна). Ну і тих, у кого таки був час забруднитись - залучили до індивідуальної роботи або чергування, або насварили:) А ідеальний вихователь ледве дотягнув ноги додому:) І ВСЕ - ОСЬ СЕКРЕТ:))) Не брудні, без синців - і не самостійні!!!!!!!!!!!!! Зате: адміністрація задоволена, а батьки щасливі!

У Німеччині зовсім інший погляд на дошкільне дитинство, без розкладів та регламентів, безкінечної організованої діяльності. Як же наші діти навчаться планувати свій вільний час, коли у них його в садочку немає. Не заняття, так організована гра, не гра, так організоване спостереження тощо. Стільки організації, що діти просто мріють пограти без контролю - у що і коли!? А коли вже ці вільні хвилинки є - то там будуть гуртки.

Здається, ми перестарались:) Наші діти при такій системі організації та контролю зовсім не пристосовані до самоорганізації. І з цим щось слід робити!

Побачили там реальні можливості для особистісно зорієнтованого навчання та індивідуального підходу, про який ми так добре вміємо розповідати та писати у звітах тут. І, звісно, ж у нас в цьому плані все добре, всім це вдається і постійно, кожного дня, при такій кількості учнів, вихованців, при наявності такої кількості папірців і такому ресурсному забезпеченні... :)

А насправді, іноді таки вдається, але це потребує таких надзусиль, що професійне вигорання так і чекає.

Світлана Фролова 

Як свідчить «практика, яка працює німецьких колег», дитячий садок може бути місцем зростання особистості та проживання щасливого дитинства.

Треба довіряти дітям, вчасно відпустити та подарувати їм радість відкриття світу.

З огляду на те, що наш проект був про цінності, я винесла для себе (або підтвердилась у правильності своїх думок) наступне:

- з дітьми потрібно не просто працювати, а жити

- кожна дитина має вибір

- дорослий це приклад у всьому

- вихователь має сам себе виховувати

- внутрішнє ставлення до роботи

- перед нами кожна конкретна дитина

- мир в колективі дорослих

- повага до особистості дитини

- будь яка діяльність повинна мати сенс

- важливий особистий простір дитини.

Анна Тристан

Крапки над І 

Розвиток освіти в Німеччині у післявоєнні роки йшов за принципом: два кроки вперед, крок назад. Тож, освіта поступально розвивалась.
У системі дошкільної освіти вони змогли забезпечити необхідну різноманітність, яка є передумовою для успішного розвитку. Є міні дитсадочки у квартирах, є відомчі дитсадки(наприклад, при університетах), є муніципальні дитсадки, дошкільні заклади створені громадськими організаціями батьків чи церковними спільнотами тощо.
Німецька дошкільна освіта є і взірцем того, як можна реалізувати на практиці цінності свободи. Вони реально дають учням можливість робити усвідомлений вибір, свободу самостійно організовувати власне життя. Звісно, рамки свободи розширюються відповідно до розвитку дитини.
Німецькі дитсадочки забезпечують і свободу руху, намагаючись включити якомога більше руху в життєдіяльність дитини. Вони не дуже переймаються тим, що є звичайний життєвий ризик травмування дитини під час руху, адже діти самі відчувають де може бути небезпека, навчаються оцінювати ризики…
Ми постійно декларуємо намір створити освіту майбутнього, але ми не можемо передбачити майбутнє навіть на найближчі десятиліття. Тож, мабуть, варто просто подбати про цікаве, активне, радісне сьогодення наших дітей.

Родзинки німецьких дитсадочків та початкових шкіл
Родзинки німецьких дитсадочків та початкових шкіл

Надивитися кращих «практик, які працюють» дав змогу проект  "Відображення: цінності німецької та української освіти у взаємному порівнянні", який організували ГО «Vita e.V» (м. Дортмунд), "Асоціація Керівників Шкіл м. Львова", ВБО «Громадська соціальна Рада», товариство Європа без кордонів (Дортмунд) та «Асоціація медіапсихологів та медіапедагогів України». https://www.facebook.com/Europa.Grenzenlos/posts/2097854793830405 

• Освіта починається з цінностей. Як правило, їх та візуалізацію філософії освіти декларують на видному місці.

     

• Ніхто і ніде у світі спеціально не "готує" дітей до школи у нашому розумінні цього терміну. Рівень готовності дитини до школи не визначають за її вмінням читати чи писати. З’ясовують спроможність дитини навчатись, її актуальний рівень розвитку…

• Я хочу руху, руху…

Німецькі вихователі вважають дуже важливим, щоб малеча якомога більше рухалась. Тому для цього вони створюють відповідне середовище(батут чи гойдалки на подвір’ї, наліплені доріжки для стрибків у коридорах тощо).

                    

• Два критерії відбору вихователів у дитсадочку KITA:

Щоб людині можна було довіряти.

Щоб ця людина працювала із задоволенням.

• Батьки роблять нам свята, а не ми їм, - каже директор дитсадка KITA пані Тетяна.

• Ніхто не обмежує час обіду і не встановлює примусові години сну в німецьких дитсадках.

• Задекларована в новому законі "Про освіту" індивідуальна освітня траєкторія, не є продуктом надмірної фантазії освітянських мрійників. Вибудувати її цілком можливо навіть у дитсадочку. Наприклад, зробіть локації з різними варіантами активності учнів і надайте дітям можливість «самостійного вибору персонального шляху реалізації особистісного потенціалу» шляхом наліплювання власного фото.

Дивіться на мої ілюстрації: є певна кількість місць у кількох локаціях, дитина робить вибір куди йти, наклавши власне фото на порожній квадратик. Таким способом регулюється оптимальна кількість дітей, які займаються тією чи іншою «евристичною діяльністю», яка «здійснюється кожним учнем відповідно до його власного вибору». Звісно, й вихователь знає куди пішли діти з його групи.

Зверніть увагу на кольорові пісочні годиннички (вгорі на першому фото), які дають змогу дітям самостійно контролювати й час діяльності (від 1 до 30 хвилин). Так, людина засвоює перші навички тайм-менеджменту.

              

• Євангелічний сімейний центр "Діти Іллі" у м. Дортмунд. Усюди звукопоглинаючі панелі. А як боретесь із шумом ви у своїй школі чи дитсадочку?

    

• У німецьких дитячих садочках діти можуть самостійно гуляти на подвір'ї або обирати собі локацію для тієї чи іншої активності, але як зібрати групу, наприклад, на обід? Дуже просто. Використовувати різні дзвінки. Діти знають звук дзвінка своєї групи й швидко збігаються.

  

• Індоктринація* в німецьких дитсадках при церкві таки є. Вихователька каже: нам священики нічого не диктують, але ми знаємо, що вони очікують, що ми будемо трактувати Біблію дітям в євангелістському дусі...

*Індоктринація - це «вдовблювання» в голови будь-якої доктрини(лат. doctrina — вчення), яке не передбачає включення критичного мислення.

      

• А це "журнал відвідування" учнями дитсадочка своєї "сонячної" групи. Коли діти чи дорослі приходять, вони повертають своє фото обличчям на табло до людей, коли йдуть - повертають спиною. От такий простенький елемент геймифікації, який робить не потрібною бюрократичну процедуру відмічання відсутніх.

    

• Тут теж є «зонування» простору. Наприклад, ігрова кімната може мати кілька секцій: будівельну, малювальну, музичну, складальну(з природних матеріалів) тощо. 

• «Допоможи мені це зробити самому», - це ключове гасло методики виховання та навчання Марії Монтессорі. Його взяли на озброєння педагоги з комунального сімейного центру FAIBIDO на Ebbinghausstraße 45, Dortmund, Німеччина.

Як було б добре, якби ці слова дійшли до свідомості тих матусь, які роблять "поробку" на виставку замість дитини. "Шоб було ж красіво і не хуже, чим у людей...".

  

• Вчитися можна мимоволі.

Так вважають вихователі комунального сімейного центру FAIBIDO на Ebbinghausstraße 45, Dortmund, Німеччина.

Тому вони зробили ось такі математичні сходинки(намалювали цифри від 1 до 20) та повісили трубу на поручнях, у яку можна кидати кульку з тим, щоб був стимул якомога частіше цими сходинками бігати.

      

• Про який винахід мріють діти всього світу? Про машину, яка б виконувала їхні шкільні домашні завдання.

P.S. Вони не здогадуються, що є така країна в якій домашні завдання виконувати не треба, бо є ціла індустрія ГДЗ.

На фото стенди з Deutsche Arbeitsschutzausstellung (DASA) у Дортмунді.https://www.dasa-dortmund.de/startseite/

       

• Дитсадок у землі Північний Рейн-Вестфалія може отримати статус сімейного центру. В такому випадку на його базі, наприклад, проходитимуть не лише музичні заняття для дітей, а і курси гри на музичних інструментах для дорослих(укулеле тощо). 

• Для того, щоб діти розвивали свої творчі здібності й дрібну моторику, не потрібні якісь новомодні супер-пупер технічні "навороти". Візьміть упаковку звичайних зубочисток та горох і... вони складатимуть складні геометричні фігури, чарівні замки...

    

• У Ліни Костенко є рядки: "Поїдемо поговорити з лісом...". А у німецькому дитсадочку читаю оголошення про акцію "Йдемо до лісу разом із татом?!"

• Звісно, «поборів» у німецьких дитсадочках немає, але всюди шукають можливості зібрати додаткові кошти на розвиток закладу освіти: печуть і продають яблучні пироги(вафлі тощо), продають якісь поробки та і просто виставляють на видних місцях «копілки».

     

• Якщо не давати дитині набити ґулю, як вона навчиться уникати ризикованої поведінки?! 

• Навіть у дитсадку у багатій Німеччині є енергетична поліція.

У початковій школі теж змалечку вчать дітей, а вони спонукають і дорослих, берегти ресурси. Дітлахи отримують ось такий буклет з наклейками. Ти отримаєш відзнаку, якщо, наприклад, з'ясуєш що по дорозі живе твоя однокласниця, ви скооперуєтесь і вас разом на одній машині привезе тато. Чи ти приїдеш до школи на велосипеді…

А ще треба виконувати роль енергетичної поліції у себе вдома(вимикати все зайве, закривати ретельно кран тощо).

           

• Німецька вихователька дитсадка може запросто залишити дітей без нагляду. Каже: ми їм довіряємо!

• Якщо є освіта, яка базується на цінностях, виховні заходи стають не потрібними?! Зрештою, не важливо, що саме роблять вчителі. Важливо, як вони це роблять.

• Брудна, обірвана, неслухняна, соплива дитина = здорова дитина?! Чистенька, тихенька, слухняна, пасивна дитина = дитина, яка має проблеми з фізичним чи психічним розвитком?!

• Якщо дитина після восьми годин перебування в дитсадку прийшла додому чистою, цей день втрачено для її розвитку.

• Майже всюди тут є ось такі піддупники?!

      

• У мене в гімназії теж крали водостічну трубу, але я не додумався її підписати...

 

• Звісно, дбають про безпечні умови перебування дітей. Наприклад, використовують ось такі двері, щоб дитина не могла прищемити пальці.

    

                                                  У них і у нас

У них: ми робимо те, що дитина хоче.

У нас: ми кажемо дитині, що вона хоче(Згадаймо, одеський анекдот: Йося, додому! - Я вже замерз? -Ні, ти вже хочеш їсти).

У них: ми пропонуємо, а дитина обирає те, що їй цікаво

У нас: ми так чи інакше змушуємо дитину робити те, що «треба».

У них: дитина має можливість сама щось робити без будь-якого контролю вихователя.

У нас: гіперопіка з тим, щоб усе було під пильним тотальним контролем.

У них: створюється простір для проб і помилок.

У нас: зарегламентовано все, ми вчимо дитину як робити все «правильно».

У них: є можливість гнучкого самостійного вибору форм активності.

У нас: усе заповнено організованими дорослими формами активності, режимом дня тощо. Бо, ми, дорослі, знаємо краще за дитину, що їй потрібно.

У них: дітям можуть запропонувати щось, заздалегідь пояснивши навіщо це, чим це цікаво тощо.

У нас: будемо робити, бо «треба»(записано у плані, від нас вимагають…).

У них: просто чіпляють на інформаційному стенді інформацію про те, хто відвідує їхній навчальний заклад.

У нас: готують «хліб-сіль» та шоу для гостей.

У них:  ніхто не змушує дітей їсти те, що вони не хочуть їсти.

У нас: якщо дитина щось на з’їла сприймається батьками як ледь не трагедія, починається пошук винних(погано готують тощо). 

Кілька запитань самим собі:

А ми можемо так організувати педпрактику, щоб студенти отримували повноцінну зарплату?

Як здолати "камерно-зберігальний підхід" батьків до роботи школи чи дитсадка?

(Мова про те, що навчальний заклад розглядається як «камера зберігання» в яку дитину «здають». Звісно, її там мають зберегти «в целости и сохранности» й віддати ввечері батькам чистенькою та неушкодженою. У Німеччині батьки не «здають» дитину, вони довіряють дитину вихователям дитсадочку. Якщо немає довіри, не можливо збудувати мости взаєморозуміння і віднайти шлях до співпраці. У такому випадку, краще попрощатись).

Чому у дитинстві наших дітей немає дитинства? 

Думки колег

 Якщо дитина після 8 годин перебування в дитсадку прийшла додому чистою, цей день... ?

  ...вихователь організовував, «як треба» за всіма на світі рекомендаціями: 1 бесіда, 5 рухливих ігор, 3 дидактичні, 1 сюжетно-рольова, 3 спостереження, ще іноді пішохідний перехід, а ще вірші до свята повторили, 3 заняття, 1-2 трудові діяльності, звісно ще гурток, добре якщо один, тричі їли, двічі перевдягались на прогулянку, як мінімум 6 разів мили руки, спали - все це організована діяльність (переважно фронтальна). Ну і тих, у кого таки був час забруднитись - залучили до індивідуальної роботи або чергування, або насварили:) А ідеальний вихователь ледве дотягнув ноги додому:) І ВСЕ - ОСЬ СЕКРЕТ:))) Не брудні, без синців - і не самостійні!!!!!!!!!!!!! Зате: адміністрація задоволена, а батьки щасливі!

У Німеччині зовсім інший погляд на дошкільне дитинство, без розкладів та регламентів, безкінечної організованої діяльності. Як же наші діти навчаться планувати свій вільний час, коли у них його в садочку немає. Не заняття, так організована гра, не гра, так організоване спостереження тощо. Стільки організації, що діти просто мріють пограти без контролю - у що і коли!? А коли вже ці вільні хвилинки є - то там будуть гуртки.

Здається, ми перестарались:) Наші діти при такій системі організації та контролю зовсім не пристосовані до самоорганізації. І з цим щось слід робити!

Побачили там реальні можливості для особистісно зорієнтованого навчання та індивідуального підходу, про який ми так добре вміємо розповідати та писати у звітах тут. І, звісно, ж у нас в цьому плані все добре, всім це вдається і постійно, кожного дня, при такій кількості учнів, вихованців, при наявності такої кількості папірців і такому ресурсному забезпеченні... :)

А насправді, іноді таки вдається, але це потребує таких надзусиль, що професійне вигорання так і чекає.

Світлана Фролова 

Як свідчить «практика, яка працює німецьких колег», дитячий садок може бути місцем зростання особистості та проживання щасливого дитинства.

Треба довіряти дітям, вчасно відпустити та подарувати їм радість відкриття світу.

З огляду на те, що наш проект був про цінності, я винесла для себе (або підтвердилась у правильності своїх думок) наступне:

- з дітьми потрібно не просто працювати, а жити

- кожна дитина має вибір

- дорослий це приклад у всьому

- вихователь має сам себе виховувати

- внутрішнє ставлення до роботи

- перед нами кожна конкретна дитина

- мир в колективі дорослих

- повага до особистості дитини

- будь яка діяльність повинна мати сенс

- важливий особистий простір дитини.

Анна Тристан

Крапки над І 

Розвиток освіти в Німеччині у післявоєнні роки йшов за принципом: два кроки вперед, крок назад. Тож, освіта поступально розвивалась.
У системі дошкільної освіти вони змогли забезпечити необхідну різноманітність, яка є передумовою для успішного розвитку. Є міні дитсадочки у квартирах, є відомчі дитсадки(наприклад, при університетах), є муніципальні дитсадки, дошкільні заклади створені громадськими організаціями батьків чи церковними спільнотами тощо.
Німецька дошкільна освіта є і взірцем того, як можна реалізувати на практиці цінності свободи. Вони реально дають учням можливість робити усвідомлений вибір, свободу самостійно організовувати власне життя. Звісно, рамки свободи розширюються відповідно до розвитку дитини.
Німецькі дитсадочки забезпечують і свободу руху, намагаючись включити якомога більше руху в життєдіяльність дитини. Вони не дуже переймаються тим, що є звичайний життєвий ризик травмування дитини під час руху, адже діти самі відчувають де може бути небезпека, навчаються оцінювати ризики…
Ми постійно декларуємо намір створити освіту майбутнього, але ми не можемо передбачити майбутнє навіть на найближчі десятиліття. Тож, мабуть, варто просто подбати про цікаве, активне, радісне сьогодення наших дітей.

07.10.2018
Віктор Громовий
*
Наверх
Точка зору Аналітика Блоги Форум
Kenmore White 17" Microwave Kenmore 17" Microwave
Rated 4.5/5 based on 1267 customer reviews